Постанова

від 30.09.2020 по справі 191/175/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4808/20 Справа № 191/175/19 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря - Мамедової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства "Меренчук" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Меренчук", третя особа - Синельниківська районна державна адміністрація про розірвання договору оренди земельної ділянки , -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що він з 13.08.2015 р. є власником земельної ділянки кадастровий номер - 1224888200:01:001:0029, яка знаходиться на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, загальною площею 11,96000 га, що підтверджується інформацією державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.12.2018 р. 01.03.2016 р. між ним та відповідачем було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Позивачу стало відомо, що відповідач протягом строку оренди неодноразово засіював ріпак на всій площі земельної ділянки, яка належить йому та інші рослинні культури, що

виснажують землю. Дані дії відповідача порушують вимоги Постанови КМУ № 164 від 11.02.2010 року Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах , згідно, якої допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для багаторічних бобових трав, зернобобових культур (крім люпину), буряку цукрового і кормового, ріпаку озимого і ярого - не менше ніж через три роки, а структура посівних площ ріпаку не повинна перевищувати 10 відсотків, що зумовлює порушення пункту 8.1.2, підпунктів в), г) пункту 8.2.3. договору оренди. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою припинити протиправну діяльність, направляв на адресу відповідача претензію, проте був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Таким чином, позивач посилався на те, що відповідач використовує земельну ділянку без дотримання екологічних норм законодавства, ніяких дій, направлених на поліпшення і рекультивацію земельних ділянок не проводить. Також відповідачем порушено вимоги пункту 4.1, 4.3 договору оренди, а саме щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,96000 га, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224888200:01:001:0029, який був укладений 01.03.2016 р. між ОСОБА_1 і ФГ Меренчук , зареєстрований 20.05.2016 р. Синельниківською районною державною адміністрацією.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2020 року позовні вимоги задоволені . Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,96000 га, що розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224888200:01:001:0029, який був укладений 01.03.2016 р. між ОСОБА_1 і ФГ Меренчук , зареєстрований 20.05.2016 р. Синельниківською районною державною адміністрацією. Стягнуто із ФГ Меренчук (кодЄДРПОУ : 36116347) на користь ОСОБА_1 704 грн.80 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

В своїй апеляційній скарзі ФГ Меренчук посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та просить ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу ФГ Меренчук - залишити без задоволення, а рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2020 року - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.12.2018 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер - 1224888200:01:001:0029, площею 11,96 га, яка розташована на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 13.08.2015 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 10793518. Орган, що здійснив державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) Васильківська державна нотаріальна контора.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2016 року між ОСОБА_1 та ФГ Меренчук в особі голови ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 11,9600 строком на 10 (десять) років, починаючи з моменту проведення державної реєстрації.

20.05.2016 року відбулася державна реєстрація речового права на земельну ділянку, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.03.2016 року.

Встановлено, що в матеріалах справи міститься письмова претензія ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди земельної ділянки адресована голові ФГ Меренчук ОСОБА_3 від 20.12.2018 року, у зв`язку з періодичним порушенням умов договору оренди землі та вимоги законодавства України, а саме умов щодо дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, та умов своєчасного внесення орендної плати.

Встановлено, що в матеріалах справи міститься інформація Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 10.06.2019 року за вих..№3-6048-3-3 про факти порушення ФГ Меренчук , ЄДРПОУ : 36116347, вимог природоохоронного та екологічного законодавства, про що за результатами перевірки складено Акт від 17.01.-21.01.2019 року №16/3/19, в якому зафіксовані відповідні порушення.

Згідно відповіді Управління ДФС у Дніпропетровській області без вихідного номеру і дати, яку було надано адвокату О.Костенко зазначено інформацію щодо нарахованих, сплачених доходів у вигляді орендної плати на користь ОСОБА_4 від Фермерського господарства Меренчук . Відповідно до відомостей реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, громадянин ОСОБА_4 за період з 2016 року по 2018 рік, отримав від ФГ Меренчук доходи за ознакою 106 - надання майна в лізинг, оренду у третьому кварталі 2016 року у розмірі 10906,81 грн., у третьому кварталі 2017 року - 10906,81 грн., у першому кварталі 2018 року - 10906,81 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач має право вимагати у судовому порядку розірвання договору оренди землі від 01.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Меренчук , оскільки відповідач не визнає таке право позивача та у зв`язку з допущенням численних порушень щодо використання земельної ділянки без дотримання екологічних, природоохоронних вимог законодавства.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що до матеріалів справи долучені письмові докази (інформація Управління ДФС у Дніпропетровській області, відомості ФГ Меренчук ), які підтверджують виплату позивачеві орендної плати в повному обсязі; матеріалами справи підтверджено, що протягом 2016-2018 років відповідач проводив належний обробіток земельної ділянки, дотримувався сівозмін, засіваючи її різними культурами, вносив необхідні добрива та засоби захисту рослин.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Договору оренду встановлено, що розрахований розмір орендної плати за оренду 11,9600га земель по договору встановлено у розмірі 3% і сума оренди становить 10906 грн. 81 коп. без ПДВ.

Пункт 4.3 Договору оренду вказує, що розрахунки закінчуються не пізніше 31 грудня. У розмір орендної плати не входить податок на землю. Обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату передбачено підпунктом д) пункту 8.2.3 Договору оренди, в якому зазначається, що у відповідності з розділом 4 цього договору орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Згідно п. 26 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов`язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис.

Згідно п. 27 Постанови правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України , касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження факту систематичного порушення умов договору оренди, щодо порядку виплати орендної плати, а саме порушення апелянтом строків виплати орендної плати за 2016-2018 роки, представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду першої інстанції від 18 липня 2019 р. (а.с. 107) витребувано з відповідача оригінали для огляду та належним чином завірені копії квитанцій, касових ордерів, чеків про перерахування та інших документів, які підтверджують виплату орендної плати за договором оренди від 01.03.2016 року.

Згідно заяви від 18.09.2019 р. (а.с. 112) апелянт повідомив, що в березні 2019 року у ФГ Меренчук змінено керівництво, власника і юридичну адресу і у зв`язку з передачею документації фінансового та бухгалтерського обліку відповідач не має можливості надати витребувані документи.

Ухвалою суду першої інстанції від 18 вересня 2019 р. (а.с. 113) повторно витребувано з апелянта вищезазначені документи.

Згідно заяви від 03.12.2019 р. (а.с. 126) апелянт повідомив, що в зазначений термін оповідач не має можливості виконати ухвалу та докази будуть додані в інший термін.

Пізніше, апелянтом було надано відомості по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 04.01.2020 р. у довільній формі (а.с. 130), в якій зазначено про виплату орендної плати за період 2016-2018 р.р. у розмірі 10 906,00 грн. та про те, що у 2019 р. орендна плата не виплачувалась. Вказано, що на неодноразові запрошення ОСОБА_4 відмовляється отримувати належні йому гроші.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оригіналів для огляду та належним чином завірених копій квитанцій, касових ордерів, чеків про перерахування та інших документів, які підтверджують виплату орендної плати за договором оренди від 01.03.2016 року, апелянтом не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів вільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Жодних достовірних доказів в підтвердження належного виконання зобов`язання за спірним договором оренди земельної ділянки апелянтом надано не було, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження своєчасної виплати орендної плати у грошовій формі за 2016-2019 роки, зокрема, відомості по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки не підтверджуються документами, передбаченими Постановою правління Національного Банку України від 29.12.2017 № 148 Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , а отже дані, зазначені у відомостях по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки, не можуть бути прийняті до уваги як належний доказ.

Абзац 5 ст. 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Також, безпідставними є твердження апелянта про те, що факт знищення чи пошкодження земельної ділянки можливо лише при проведенні відповідних досліджень експертиз і висновків експертів, як того вимагає ст. 76 ЦПК України. Натомість, жодна законодавча норма, зокрема ст. 76 ЦПК України, не обмежує суд у використанні інших ніж висновок експерта доказів з метою факту знищення чи пошкодження земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції правомірно врахував у якості доказу інформацію Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 10.06.2019 року за вих..№3-6048-3-3 про факти порушення ФГ Меренчук , ЄДРПОУ: 36116347, вимог природоохоронного та екологічного законодавства, про що за результатами перевірки складено Акт від 17.01.- 21.01.2019 року №16/3/19, в якому зафіксовані відповідні порушення (а.с.100-101).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наявних в матеріалах даної справи.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Меренчук" - залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова