Ухвала

від 05.10.2020 по справі 761/24993/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року,

за участі: прокурора представника ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою поновлено строк для подання старшим слідчим слідчого управлінняГоловного управляння Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором групи у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , клопотання про арешт майнау кримінальному провадженні № 12014270010000829 від 25.02.2014 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 358 КК України та за фактами вчиненнякримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Задоволено вказане клопотання та накладено арешт натимчасово вилучене майно в ході обшуку 17 липня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- грошові кошти в сумі 140 061 гривня, 2 377 долларів США, 1875 євро;

- клаптики із записами (10 рукописних листків);

- два паспорти для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_6 ;

- дві фотокартки, на яких зображено ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу з доповненням, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що слідчим суддею не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, та безпідставно поновлено строк слідчому на подачу клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що 17 липня 2020 року під час проведення обшуку, прокурором вилучено майно, на яке прямо не надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та яке не відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу.

Обшук проведено квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 , що підтверджується зокрема Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 221675980 від 27 серпня 2020 року.

Вилучені грошові кошти належать власнику квартири ОСОБА_7 , яка не є особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Окрім того, вона займається підприємницькою діяльністю та перебуває на обліку платників єдиного податку, про що свідчить Витяг з реєстру платників єдиного податку від 02 вересня 2015 року. За 2017 рік задекларувала дохід на загальну суму 769 989,00 грн.; за 2018 рік - 922 420,00 грн.; за 2019 рік - 946 845,00 грн.

Органом досудового розслідування не надано допустимих доказів, визначених ст. 86 КПК України, на підтвердження того, що вилучені грошові кошти належать ОСОБА_6 .

Також апелянт зазначає про те, що 25 серпня 2020 року в судовому засіданні ним надано копію ухвали слідчого судді від 07 серпня 2020 року, якою зобов`язано уповноважених осіб у кримінальному провадженні повернути ОСОБА_6 належне йому тимчасово вилучене майно, а саме два паспорти для виїзду за кордон.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 лютого 2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014270010000829, за фактами вчиненнякримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. ч. 1, 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , являючись кінцевим бенефіціарним власником суб`єктів господарської діяльності ТОВ «Фірма «Вена», ТОВ «Севен Систем» (ТОВ «ТЛЛ»), ТОВ «СевенСтайл» (ТОВ «РБТ»), ТОВ «Окнова» та ТОВ «Смена», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою придбання права на майно шляхом обману (шахрайство) та підроблення офіційних документів з цією метою, організував вчинення зазначених злочинів шляхом залучення співучасників (співорганізаторів та виконавців), визначивши об`єкт (предмет) злочинного посягання, а саме нерухомість та земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 1 і 1-А, та надавши засоби для створення умов їх вчинення у вигляді грошових коштів.

17 липня 2020 року прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , в порядку ст. 236 КПК України на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_12 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- грошові кошти в сумах - 140061 гривна, 2377 долларів США, 1875 евро;

- клаптики з записами (10 рукописних листків);

- два паспорти для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_6 ;

- дві фотокартки, на яких зображено ОСОБА_6

17 липня 2020 року слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання зазначеного майна речовими доказами.

Того ж дня, в рамках кримінального провадження проведено великий обсяг ряду слідчих дій у м. Київ та м. Чернігів у зв`язку, з чим строк подачі клопотання про арешт майна випавна вихідний день.

20 липня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва подано клопотання про арешт вилученого майна у нотаріуса ОСОБА_13 , за адресою м. Київ, пр. Голосіївський, 15-а, офіс 223, у нотаріуса ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2 , та за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_1 .

24 липня 2020 року слідчим суддею постановлено ухвалу про повернення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна для усунення недоліків, однак фактично ухвалу видано 12 серпня 2020 року.

28 липня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру в організації вчинення придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також організації вчинення підроблення офіційних документів, які видаються установою, організацією, нотаріусом і які надають права, з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.

13 серпня 2020 рокуслідчий слідчого управлінняГоловного управляння Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурора групи у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про поновлення строку на звернення з клопотанням про арешт майна вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_6 , а саме: - грошові кошти в сумі 140 061 гривня, 2 377 долларів США, 1875 євро; клаптики із записами (10 рукописних листків); два паспорти для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_6 ;дві фотокартки, на яких зображено ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року поновлено строк для подачі клопотання та клопотання задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційних скарг колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п.п. 1, 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно із пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п.п. 1, 3 ч. 2ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12014270010000829 про накладення арешту на майно, перелічене у клопотанні слідчого, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що тимчасово вилучене майно в ході обшуку 17 липня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_6 має ознаки доказів, зберегло на собі сліди кримінальних правопорушень та відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Всупереч доводам апелянта, зазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанов старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 від 17 липня 2020 року (а.п. 210 т. 1).

Окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів судового провадження, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_6 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Окрім того, перевірено співрозмірність втручання у права ОСОБА_6 з потребами кримінального провадження, тому з огляду на положення ч. ч. 3, 5ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відтак, посилання апелянтана те, що слідчим суддею безпідставно та всуперечст. 170 КПК Українинакладено арешт на вилучене майно, не можуть прийматися до уваги.

Посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з`ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою слідчого судді не надано дозволу на вилучення майна, зазначеного в клопотанні, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, слід визнати непереконливими, з урахуванням тих обставин, що вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна та відповідно до постанови від 17 липня 2020 року визнані речовими доказами у справі (а.п. 210 т. 1). Твердження захисника ОСОБА_5 про те, що вилучені грошові кошти в сумі сумах - 140061 гривна, 2377 доларів США, 1875 Євро належать ОСОБА_7 , яка не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, - колегія суддів вважає непереконливими, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, вперше клопотання слідчого про арешт вищезазначеного майна подано своєчасно 20 липня 2020 року та слідчим суддею згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України надано строк для усунення недоліків. Після закінчення встановленого строку, слідчим повторно 13 серпня 2020 року подано до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про арешт зазначеного майна з усуненими недоліками.

З урахуванням цих обставин, слідчим суддею обґрунтовано поновлено строк слідчому на подачу відповідного клопотання.

Інші доводи захисника ОСОБА_5 які зазначені в апеляційній скарзі, в тому числі щодо не дотримання слідчим суддею вимоги п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалі провадження. Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року, якою поновлено строк для подання старшим слідчим слідчого управлінняГоловного управляння Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором групи у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , клопотання про арешт майна, задоволено його та накладено арешт натимчасово вилучене майно в ході обшуку 17 липня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- грошові кошти в сумі 140 061 гривня, 2 377 долларів США, 1875 євро;

- клаптики із записами (10 рукописних листків);

- два паспорти для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_6 ;

- дві фотокартки, на яких зображено ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний №761/24993/20 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Провадження № 11сс/824/4721/2020 Доповідач: ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України