Постанова

від 08.10.2020 по справі 664/3759/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року м.Херсон

Номер справи: 664/3759/19

Номер провадження: 22-ц/819/1397/20

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач)Ігнатенко П.Я., суддів:Воронцової Л.П., Полікарпової О.М., за участю секретаряГеленка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Глянь Валерія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Никифорова Є.О. від 29 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 та Виноградівська сільська рада Олешківського району Херсонської області, про визнання недійсним заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року позивачка звернулась до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина та приватним нотаріусом Олешківського районного нотаріального округу Паламарчуком В.В. заведено спадкову справу № 16/2019. В подальшому їй стало відомо, що 13.07.2017 року ОСОБА_4 в Тарасівській сільській раді Олешківського району Херсонської області склала заповіт, посвідчений в.о. старости сіл Клини, Тарасівка ОСОБА_5 , відповідно до якого у випадку її смерті спадкодавець заповіла ОСОБА_2 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Позивачка вважає, що заповіт посвідчено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки згідно дублікату заповіту заповіт посвідчено 13.07.2019 року, а згідно копії витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 26.06.2019 року за № 56658699 зазначено документ на який видано дублікат - заповіт від 13.06.2017 року номер якого у спадковому реєстрі 61154406. Тобто, відповідачем надано зовсім інший дублікат заповіту, який ніде не зареєстрований та відсутній в спадковому реєстрі, а дублікат справжнього заповіту, складений ОСОБА_4 , на думку позивачки ним приховано.

Також в обґрунтування позову зазначено, що вимог закону щодо форми заповіту дотримано не було, оскільки відомості про заповіт ОСОБА_4 в спадковий реєстр своєчасно не внесені. Також в порушення вимог ст. 1247 ЦК України, у заповіті, зокрема у його дублікаті, не зазначено час його складання та він не підписаний.

Враховуючи вказані обставини та норми порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, у позивачки виникли сумніви з приводу того, чи перебувала ОСОБА_4 в сільській раді 13.06.2017 року та 13.07.2017 року та чи складала взагалі заповіт.

На підставі викладеного, позивачка просить визнати недійсним та скасувати заповіт, складений 13.07.2017 року ОСОБА_4 в Тарасівській сільській раді Олешківського району Херсонської області, посвідчений в.о. старости сіл Клини, Тарасівка ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 90.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, -відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Глянь Валерій Вікторович, який діє від імені ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить не брати до уваги доводи, викладені в скарзі та залишити рішення суду без змін.

У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та адвокат Глянь Валерій Вікторович, який діє від її імені, підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Пояснили, що судом встановлені порушення при оформленні та реєстрації заповіту, є суперечності та невідповідності у дублікаті, отже є підстави визнати заповіт недійсним.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просить її залишити без задоволення та пояснив, що на момент смерті спадкодавця був на заробітках у Польщі, про заповіт не знав, а коли дізнався, то звернувся до Виноградівської сільської ради, до якої входить с. Тарасівка, за отриманням дублікату. При видачі дубліката допущені помилки, виправлені сільрадою, яка посвідчувала заповіт та допустила помилки при реєстрації, що не впливає на зміст заповіту. Пояснив, що спадкодавець ОСОБА_4 - його цивільна дружина, склала заповіт на нього на частину будинку за своєю ініціативою. Примірник заповіту від 13.07.2017 року і на теперішній час знаходиться в сільській раді. Просить залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У ст.1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК України, згідно якої: заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України..

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про нотаріат у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), за змістом пункту 1.2 якого нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.06.2019 року (а.с. 13).

Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 та інше майно. За заявою її дочки - ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом 13.06.2019 року заведено спадкову справу. Вказане підтверджується копіями листів приватного нотаріуса Олешківського районного нотаріального округу Паламарчука В.В. від 10.07.2019 року № 323 та від 30.03.2020 року № 16 (а.с. 16, 71).

18.06.2019 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 13.07.2017 року в.о. старости сіл Клини, Тарасівка, Рідне, Привітне Виноградівської сільської ради Олешківського району Херсонської області Федоришиною К.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 90 (а.с. 76).

Згідно копії заповіту від 13.07.2017 року, посвідченого в.о. старости сіл Клини, Тарасівка, Рідне, Привітне Виноградівської сільської ради Олешківського району Херсонської області Федоришиною К.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 90, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_2 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Зазначений заповіт складено у письмовій формі, із зазначенням місця його складення - село Тарасівка Олешківського району Херсонської області та часу його складення - 13.07.2017 року об 11 годині 20 хвилин. Заповіт містить особистий підпис ОСОБА_6 . У заповіті зазначено, що особу заповідача встановлено та дієздатність перевірено (а.с. 55).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіт ОСОБА_4 посвідчений Тарасівською сільською радою Олешківського району Херсонської області в реєстрі нотаріальних дій за № 90, зареєстрований реєстратором Херсонської філії державного підприємства Національні інформаційні системи 31.08.2017 року. У Спадковому реєстрі внесено реєстраційний запис за № 61154406, датою посвідчення заповіту в реєстрі зазначено: 13.06.2017 року (а.с. 60).

За заявою ОСОБА_2 в.о. старости сіл Клини, Тарасівка, Рідне, Привітне Виноградівської сільської ради Олешківського району Херсонської області ОСОБА_5 видано дублікат заповіту від 13.07.2017 року. Згідно копії Витягу № 56658699 про реєстрацію в Спадковому реєстрі дублікат заповіту зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій 13.06.2019 року за № 40, при цьому при реєстрації дубліката у Спадковому реєстрі за № 64380193 зазначено, що заповіт ОСОБА_4 зареєстрований в спадковому реєстрі за № 61154406, дата посвідчення заповіту - 13.06.2017 року (а.с. 14, 15, 56, 61).

Відповідно до листа адресованого до Херсонської регіональної філії ДП Національні інформаційні системи № 26/02-24/2/20 від 19.02.2020 року, в.о. старости сіл Клини, Тарасівка, Рідне, Привітне Виноградівської сільської ради Олешківського району Херсонської області Федоришина К.О. просила внести зміни до запису у Спадковому реєстрі № 61154406 щодо посвідчення заповіту ОСОБА_4 та щодо запису № 64380193 про видачу дублікату заповіту, у блоці відомості про заповіт зазначити правильну дату посвідчення заповіту - 13.07.2017 року (а.с. 62).

Згідно копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.04.2020 року заповіт ОСОБА_4 зареєстровано в реєстрі за № 90. Дату посвідчення заповіту - 13.06.2017 року виправлено на правильну - 13.07.2017 року, що також підтверджується копією листа директора Херсонської регіональної філії ДП Національні інформаційні системи (а.с. 63, 64).

Допитана в якості свідка в суді першої інстанції ОСОБА_5 пояснила, що дійсно ОСОБА_4 було складено заповіт та нею як посадовою особою органу місцевого самоврядування його посвідчено 13.07.2017 року. У спадковому реєстрі помилково вказано дату посвідчення - 13.06.2017 року, яку виправлено на правильну - 13.07.2017 року. Зареєстровано заповіт у Спадковому реєстрі 31.08.2017 року.

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України). Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року (справа № 536/2161/17).

З огляду на викладене, оспорюваний заповіт посвідчено уповноваженою особою органу місцевого самоврядування - в.о. старости сіл Клини, Тарасівка, Рідне, Привітне Виноградівської сільської ради Олешківського району Херсонської області Федоришиною К.О., якою дотримано вимоги щодо посвідчення заповіту, визначені ЦК України та Порядком, зокрема заповіт складено зі слів заповідача, в його присутності, після складення заповіту за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, його було прочитано особисто вголос та власноручно підписано саме заповідачем, зазначено час та місце посвідчення. Заповіт зареєстровано в Спадковому реєстрі. Зміст дубліката заповіту відповідає дійсному заповіту, копію якого надано в.о. старостою сіл Клини, Тарасівка, Рідне, Привітне Виноградівської сільської ради Олешківського району Херсонської області ОСОБА_5 .

При внесенні в Спадковий реєстр відомостейпро заповіт ОСОБА_4 за № 61154406 було помилково зазначено дату його посвідчення - 13.06.2017 року замість правильної - 13.07.2017 року, в Спадковому реєстрі при внесенні відомостей про посвідчення дублікату заповіту також перенесено помилку в даті посвідчення заповіту та зазначено - 13.06.2017 року замість правильної - 13.07.2017 року. Вказані помилки в Спадковому реєстрі виправлені та не стосуються форми і змісту заповіту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу їх складання, уповноважена особа органу місцевого самоврядування встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність та посвідчила особистий підпис на заповіті. Помилки, допущені при внесені відомостей в Спадковий реєстр щодо дати посвідчення заповіту виправлені, не дають підстав для визнання недійсним заповіту, оскільки порушень при посвідченні заповіту не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки обставин, передбачених ст. 203 та ст. 1257 ЦК України, які могли бути підставою для визнання заповіту недійсним, не встановлено як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку доказам, що є в матеріалах справи та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених у позові.

За таких обставин, доводи скаржника про існування підстав для визнання заповіту недійсним, - не заслуговують на увагу. Позивачем не доведено, а судом не встановлено невідповідність закону щодо змісту та порядку посвідчення заповіту.

Так, доводи апеляційної скарги про те, що при внесення змін до Спадкового реєстру щодо виправлення помилки в даті посвідчення заповіту порушено Порядок державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 491, що на думку скаржника тягне недійсність заповіту, - безпідставні, оскільки внесені до Спадкового реєстру виправлення щодо дати посвідчення заповіту є виправленням технічної помилки при реєстрації заповіту, не тягне за собою будь-яких змін до змісту заповіту та не є порушенням порядку його посвідчення. Посилання скаржника на порушення реєстрації заповіту не спростовують висновки суду першої інстанції.

Технічні помилки посадової особи при внесенні в Спадковий реєстр щодо дати посвідчення заповіту не є внесенням змін до заповіту та не впливають на його зміст і волевиявлення спадкодавця залишити у спадок ОСОБА_2 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону, а тому підстав для його зміни або скасування немає.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Глянь Валерія Вікторовича, який діє від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 29 липня 2020 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.

Дата складення повного судового рішення 12 жовтня 2020 року.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: Л.П.Воронцова

О.М.Полікарпова