Рішення

від 28.09.2020 по справі 463/6924/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/6924/19

Провадження № 2/463/321/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Граніч З.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача ЛМР Павлової З.П.

представника третьої особи

УКВ ДЕР ЛМР Мотова Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюги Андрія Ярославовича, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Юлас , третя особа на стороні відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

встановив:

позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідачів, просить визнати незаконним та скасувати рішення Львівської міської ради №1063 від 17.11.2017 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова в частині визначення об`єктом права комунальної власності приміщення підвалу №7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 у житловому будинку АДРЕСА_1 та їх реєстрацію територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, як нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова, є ізольованими, не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними; скасувати запис №24269738 про право власності Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04055896 в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1455162246101, що внесений 08.12.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

Свої вимоги мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування частки квартири від 20.05.2016 та Свідоцтва про право власності на квартиру від 18.09.1996, виданого виконкомом Львівської міської ради народних депутатів. Квартира в цілому складається з двох житлових кімнат, житловою площею 31,8 кв.м та кухні, загальна площа квартири становить 52,6 кв.м, до квартири належить комора в підвалі площею 3 кв.м.

Будинок АДРЕСА_1 в цілому складається із чотирьох квартир, власниками яких окрім позивача є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 .

Фактично усіма підвальними приміщеннями у вказаному будинку користуються його мешканці, підвальні приміщення знаходяться в їх спільному користуванні. Зокрема, підвальними приміщення №7-1, 7-2, 7-3 (стара нумерація VII, XI) загальною площею 26,6 кв.м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 користується сім`я позивача з 1991 року.

17.11.2017 Львівська міська рада прийняла рішення Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова за №1063 (надалі - Рішення №1063), на підставі якого, а також листа Фонду державного майна України від 06.12.2017 №03-13-07740 внесено інформацію в державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстровано приміщення №7-1, 7-2, 7-3 що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 26,6 кв.м. державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюгою Андрієм Ярославовичем зареєстровано право власності за Львівською міською радою.

Вважає таке рішення органу місцевого самоврядування незаконним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки з моменту приватизації квартир, позивач поряд з іншими власниками квартир, в силу Закону України Про приватизацію державного житлового фонду стали співвласниками всіх допоміжних приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 , до яких належить і спірне підвальне приміщення, а згоду на виділ допоміжних приміщень (підвали) №7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 кв.м у складі інших приміщень будинку АДРЕСА_1 в окремий об`єкт і реєстрацію прав на нього за територіальною громадою м.Львова не надавали.

З посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справи №916/2069/17 та від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, вважає, що допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Крім цього, станом на момент прийняття державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюгою Андрієм Ярославовичем рішення про державну реєстрацію прав документів, які б підтверджували факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування у Львівської міської ради не існувало. Відтак, такі дії реєстратора суперечать Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постанові Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якою затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Ухвалою від 20.08.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання 11.09.2019.

02.09.2019 від відповідача Державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюги Андрія Ярославовича надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що 08.12.2017 ним було зареєстровано право власності (номер запису про право власності 24269738) за Львівською міською радою на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення під індексом 7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , на підставі поданих заявником документів, зокрема технічного паспорта на нежитлові приміщення площею 26,6 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1063 від 17.11.2017 Про реєстрацію комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова (з переліком майна, яке підлягає реєстрації, в тому числі приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 26,6 кв.м.), листа № 03-13-07740 від 06.02.2017 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про відсутність перебування у державній власності приміщення 7-1, 7-2, 7-3 площею 26,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .Також заявником було надано довідку з ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 03.10.2017 про те, що приміщення під індексами 7-1, 7-2, 7-3 є нежитловими та ізольованими.

Твердження позивача, що вказані документи є неналежними для проведення державної реєстрації, оскільки відсутній документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності є безпідставними, так як у п.44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок) міститься вичерпний перелік документів, які вимагаються для реєстрації права власності на майно комунальної власності, що збудоване та право власності на яке не зареєстроване до 1 січня 2013 року за відсутності документа, що посвідчує набуття права комунальної власності на такий об`єкт.

Враховуючи, що Львівська міська рада надала усі необхідні документи для реєстрації права комунальної власності ним було прийняте рішення про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення під індексом 7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , оскільки жодної підстави для відмови у вчиненні реєстраційних дій не було.

Крім цього, щодо статусу спірних приміщень, то для розмежування понять допоміжні приміщення багатоквартирного будинку та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку законодавцем визначено критерій не місцезнаходження приміщення (в даному випадку в підвалі), а технічні характеристики такого приміщення та його значення для експлуатації всього будинку, тому знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах, горищах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.

Спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,6 кв.м не віднесено до житлового фонду, вони не використовуються для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і виступають самостійним об`єктом нерухомого майна. Передачі ж у спільну власність підлягають виключно допоміжні приміщення житлового комплексу, і аж ніяк не нежитлові приміщення, які є окремими об`єктами цивільно-правових відносин.

Позивачем документально не підтверджено статус спірних приміщень як допоміжних, а такі твердження ґрунтуються на припущеннях. Спірне приміщення не виконує допоміжної функції в розумінні Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , так як його технічна характеристика наведена в технічному паспорті, виданому ОКП ЛОР БТІ та ЕО за матеріалами інвентаризаційної справи №824, який визначає, що вказані приміщення є нежитловими. Більше того, вказані приміщення з 18 квітня 1991 року управлінням комунального майна м. Льовова передавалися в оренду державному комунальному підприємству Львівський виробничий трест земного користування на підставі договору оренди №5338, а тому не могли використовуватися мешканцями будинку.

Крім цього, вважає, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки жодних прав позивача не порушив, що є окремою підставою для відмови в позові.

10.09.2019 від представника відповідача Львівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначила, що згідно з інформацією з Державного реєстру на нерухоме майно, підвал площею 26,6 кв.м на АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова. Підставою внесення запису про державну реєстрацію права комунальної власності, в Державному реєстрі на нерухоме майно вказано лист №03-13-07740, виданий 06.12.2017 Фондом державного майна України та Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1063 від 17.11.2017. Комунальна власність територіальної громади м. Львова на ці приміщення виникла на підставі таких розпорядчих та законодавчих актів, а саме: рішення Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова №176 від 10.03.1987, згідно з яким будинок на АДРЕСА_1 , в цілому належав на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Зазначене рішення ніким не оспорювалось і не визнавалось недійсним у встановленому порядку; постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю , відповідно до якої до власності областей віднесено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів; рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів вішенням від 24.12.1991 №728 Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /підприємств та організацій житлово-комунального господарства області/ , згідно з яким затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів районів м. Львова.

Згідно з інформацією, наданою управлінням комунальної власності ДЕР ЛМР, вказане приміщення надавалось в оренду ще з 1991 року ДКП Львівський виробничий трест земного користування на підставі договору оренди № 5338, а тому воно відноситься до нежитлового і не виконує функцій допоміжних приміщень та не відповідає за забезпечення належного функціонування житлового комплексу, а тому таке приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, порядок надання в оренду та відчуження якого проводиться на підставі загальних правових норм, що регулюють порядок надання нежитлових приміщень в оренду та відчуження майна територіальної громади.

З посиланням на Постанову Верховного суду України у справі №460/2530/13-ц, від 20.09.2017, зазначає, що одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин ув`язку з чим право власності мешканців на них не виникає.

З урахуванням наведеного, оскільки спірні приміщення підвалу площею 26,6 кв.м на АДРЕСА_1 є нежитловими та не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, на них не розповсюджується правовий режим спільної власності мешканців будинку, зазначені нежитлові приміщення належать до комунальної власності міста, тому Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, який представляє та приймає рішення від імені територіальної громади міста Львова, як власник мала право на державну реєстрацію таких.

11.09.2019 від представника третьої особи на стороні відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, надійшли письмові пояснення щодо позову. Зазначила, що згідно з довідкою ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 03.10.2017 спірні приміщення у будинку АДРЕСА_1 є нежитловими приміщеннями, розташовані в підвалі та є ізольованими. Такі не віднесено до житлового фонду, вони не використовуються для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і виступають самостійним об`єктом нерухомого майна. Передачі ж у спільну власність підлягають виключно допоміжні приміщення житлового комплексу і аж ніяк не на нежитлові приміщення, які є окремими об`єктами цивільно-правових відносин.

Так, спірні приміщення площею 26,6 кв.м з квітня 1991 року перебували в оренді як окремий об`єкт цивільно-правових відносин (укладення договору найму засвідчує їх можливість бути об`єктом цивільно-правових відносин) і не використовувалися для обслуговування будинку, що підтверджується договором оренди №5338, укладеним між Фондом комунального майна м. Львова та Львівським виробничим трестом зеленого господарства (на сьогодні ЛКП Зелений Львів ), згідно з яким спірні приміщення використовувалися для підсобних приміщень.

Крім цього, технічна характеристика спірних приміщень наведена в технічному паспорті, виданому ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 03.10.2017, яка визначає, що вказані приміщення є нежитловими, а не допоміжними.

З урахуванням наведеного, спірні приміщення не є допоміжним приміщеннями, а є нежитловими підвальними приміщенням, тому застосування положень ст.382 ЦК України, рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 року на ці приміщення не поширюється, на них не розповсюджується правовий режим спільної власності мешканців будинку, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Підготовче засідання 11.09.2019 за клопотанням представника позивача відкладено на 17.10.2019.

24.09.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив Державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюги Андрія Ярославовича, у якому представник зазначає, що станом на момент прийняття державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюгою Андрієм Ярославовичем рішення про державну реєстрацію прав документів, які б підтверджували факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування у Львівської міської ради не існувало. Крім цього, вважає державного реєстратора належним співвідповідачем у справі, що підтверджується Постановою Великої палати ВС від 04.09.2018 у справі №823/2042/16.

25.09.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив Львівської міської ради, у якому представник зазначає, що державне комунальне підприємством Львівський виробничий трест земельного господарства (відповідно до ухвали ЛМР №1242 від 27.09.2001 реорганізовано та перейменовано в ЛКП Зелений Львів ) фактично не користувався спірними приміщеннями, що підтверджується відсутністю акта приймання-передачі спірного майна, укладеного між сторонами вказаного договору оренди, а також заявами співвласників житлового будинку, які подані разом із позовною заявою.

Крім цього, у Договорі оренди №5338 від 03.08.1995 зазначено, що передаються в користування по АДРЕСА_1 - підсобні приміщення (І, ІІ) - S = 25,5 кв.м, а підсобні приміщення призначені саме для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Таким чином, законодавець не виділяє підсобні приміщення як окремий об`єкт речових прав на нерухоме майно. Підсобні приміщення виконують допоміжну функцію забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. За таких підстав твердження Львівської міської ради, що спірні приміщення є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, порядок надання в оренду та відчуження якого проводиться на підставі загальних правових норм, що регулюють порядок надання приміщень в оренду та відчуження майна територіальної громади є необґрунтованими та безпідставними.

В підготовчому засіданні 17.10.2019 за клопотанням представника позивача оголошено перерву до 14.11.2019.

Ухвалою від 14.11.2019 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.12.2019.

15.11.2019 від третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надійшли заяви, у яких треті особи просили позовні вимоги задовольнити, оскільки вважають такі обґрунтованими.

Судове засідання 10.12.2019 у зв`язку з неявкою відповідачів відкладено на 29.01.2020, а в подальшому у зв`язку з неявкою позивача - на 12.03.2020 та за клопотанням представника позивача - на 14.04.2020.

У зв`язку запровадження карантину за клопотання учасників справи судові засідання 14.04.2020, 26.05.2020, 07.07.2020 було відкладено на 26.05.2020, 07.07.2020 та 13.08.2020 відповідно.

В судовому засіданні 13.08.2020 задоволено клопотання представника позивача про долучення письмових пояснень, заслухано пояснення позивача та її представників, представника відповідача та третьої особи на стороні відповідача, і оголошено перерву до 28.09.2020.

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача Львівської міської ради та представник третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити.

Інші учасники справи на розгляд справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування частки квартири від 20.05.2016 та Свідоцтва про право власності на квартиру від 18.09.1996, виданого виконкомом Львівської міської ради народних депутатів. Квартира в цілому складається з двох житлових кімнат, житловою площею 31,8 кв.м та кухні, загальна площа квартири становить 52,6 кв.м, до квартири належить комора в підвалі площею 3 кв.м.

Крім цього, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_4 . Квартира в цілому складається з однієї житлової кімнати та кухні, житлова площа 17,3 кв.м, загальна площа квартири становить 38,1 кв.м., до квартири належить комора в підвалі площею 8,7 кв.м.

Власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_5 . Квартира в цілому складається з двох житлових кімнат та кухні, житлова площа 33,3 кв.м, загальна площа квартири становить 53,6 кв.м., до квартири належить комора в підвалі площею 16,8 кв.м.

Власником квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_6 . Квартира в цілому складається з однієї житлової кімнати та кухні, житлова площа 17,1 кв.м, загальна площа квартири становить 30,8 кв.м., до квартири належить комора в підвалі площею 14,2 кв.м.

Рішенням Львівська міська рада №1063 від 17.11.2017 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова вирішено зареєструвати територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова, є ізольованими, не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними, зокрема підвал 7-1, 7-2, 7-3 що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 26,6 кв.м.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюгою Андрієм Ярославовичем 08.12.2017 за №24269738 зареєстровано право комунальної власності за Львівською міською радою на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 під інд.7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 кв.м.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання незаконним і скасування вказаного рішення органу місцевого самоврядування і проведеного на його підтаві запису про реєстраціїю права власності №24269738, позивач обґрунтовує такі вимоги тим, що з моменту приватизації квартир, позивач поряд з іншими власниками квартир, в силу Закону України Про приватизацію державного житлового фонду стали співвласниками всіх допоміжних приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 , до яких належить і спірне підвальне приміщення, а згоду на виділ допоміжних приміщень (підвали) №7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 кв.м у складі інших приміщень будинку АДРЕСА_1 в окремий об`єкт і реєстрацію прав на нього за територіальною громадою м.Львова не надавали.

Разом з тим, такі доводи позивача спростовуються представленою представником позивача відповіддю ОКП ЛОР БТІ та ЕО , з якої вбачається, що загальна площа приміщень підвального поверху в будинку АДРЕСА_1 становить 93,6 кв.м. Згідно з матеріалами інвентаризаційних (реєстраційних) справ в первинну приватизацію квартир, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 ввійшли комори в підвалі з наступними площами: квартира АДРЕСА_6 - 8,7 кв.м; №2 - 16,8 кв.м; №3 - 3,0 кв.м; №4 - 14,2 кв.м.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що фактично усіма підвальними приміщеннями у будинку АДРЕСА_1 користуються його мешканці, підвальні приміщення знаходяться в їх спільному користуванні. Зокрема, підвальними приміщення №7-1, 7-2, 7-3 (стара нумерація VII, XI) загальною площею 26,6 кв.м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 користується сім`я позивача з 1991 року, оскільки представлені на підтвердження вказаних обставин копія заяви ОСОБА_1 начальнику ЛКП від 20.06.2018 та заяви ОСОБА_6 не є належними доказами, в той же час такі спростовуються копією договору на оренду нежитлових приміщень №5338, з якого вбачається, що орендар Державне комунальне підприємство Львівський виробничий трест зеленого господарства прийняв в оренду з 18.04.1991 нежитлові пиміщення площею 25,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Крім цього, 10.07.2003 на замовлення Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 10.07.2003 ОКП ЛОР БТІ та ЕО видано технічний паспорт на нежитлові приміщення площею 26,6 кв.м по АДРЕСА_1 . При цьому, як вбачається з довідки ОКП ЛОР БТІ та ЕО загальна площа нежитлових приміщень змінилась з 25,5 кв.м на 26,6 кв.м в результаті обладнання приміщення коридору площею 1,4 кв.м та встановлення опалювальної пічки. Згідно з інвентаризаційними матеріалами БТІ 21.07.1982 відбулася зміна нумерації приміщень з VІІ, ХІ на приміщення 7-1, 7-2, 7-3. Вказані нежитлові приміщення є ізольованими.

Вищенаведене спростовує доводи позивача про належність спірних приміщень до допоміжних та, як наслідок, віднесення цих приміщень до спільної сумісної власності співвласників квартир багатоквартирного будинку і необхідність отримання їхньої згоди на відчуження цих приміщень.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , згідно зі 1 якого приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з ч.2 ст.10 вказаного Закону власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

При цьому законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі ст.1 вказаного Закону допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004, у якому зазначено, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям мешканці треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, вказувалося, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що спірні приміщення є нежитловими, використовувалися як самостійний об`єкт нерухомості, з 1991 передавалися в оренду Державному комунальному підприємству Львівський виробничий трест зеленого господарства , а відтак не є допоміжними.

Саме такі висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц, які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Львівської міської ради №1063 від 17.11.2017 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова в частині визначення об`єктом права комунальної власності приміщення підвалу №7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 у житловому будинку АДРЕСА_1 та їх реєстрацію територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, як нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова, є ізольованими, не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування запису №24269738 про право власності Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04055896 в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1455162246101, що внесений 08.12.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, оскільки як вірно зазначає представник відповідача у п.44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок) міститься вичерпний перелік документів, які вимагаються для реєстрації права власності на майно комунальної власності, що збудоване та право власності на яке не зареєстроване до 1 січня 2013 року за відсутності документа, що посвідчує набуття права комунальної власності на такий об`єкт.

Враховуючи, що Львівська міська рада надала усі необхідні документи для реєстрації права комунальної власності, а саме: технічний паспорт на нежитлові приміщення площею 26,6 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1063 від 17.11.2017 Про реєстрацію комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова (з переліком майна, яке підлягає реєстрації, в тому числі приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 26,6 кв.м.), лист № 03-13-07740 від 06.02.2017 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про відсутність перебування у державній власності приміщення 7-1, 7-2, 7-3 площею 26,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , а також довідку з ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 03.10.2017 про те, що приміщення під індексами 7-1, 7-2, 7-3 є нежитловими та ізольованими, тому жодної підстави для відмови у вчиненні реєстраційних дій не було.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд не вбачає підстав і для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Державного реєстратора управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюги Андрія Ярославовича про визнання незаконним та скасування рішення Львівської міської ради №1063 від 17.11.2017 Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова в частині визначення об`єктом права комунальної власності приміщення підвалу №7-1, 7-2, 7-3, загальною площею 26,6 у житловому будинку АДРЕСА_1 та їх реєстрацію територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, як нежитлові приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова, є ізольованими, не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними; скасування запису №24269738 про право власності Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04055896 в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1455162246101, що внесений 08.12.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідачі: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896;

Державний реєстратор управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Канюга Андрій Ярославович, службова адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька, 299.

Треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_9 ;

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_10 ;

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Юлас , місцезнаходження: 79038, м.Львів, вул.Пасічна, 34, код ЄДРПОУ 33862304.

Третя особа на стороні відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Галицька, 15.

Повне судове рішення складене 08.10.2020.

Суддя: Р.Я. Головатий