Рішення

від 28.09.2020 по справі 495/4453/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/4453/20

Номер провадження 2-о/495/159/2020

28 вересня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Боярського О.О.,

при секретарі судового засідання Рачицькій І.А.,

за участю заявника ОСОБА_1

за участю представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Тіпрової О.М.

за участю представника заінтересованої особи - КТВП Гермес Овечкіної Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Колективне торгово-виробниче підприємство Гермес про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2020 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

В заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заявниця просить суд встановити фактичну кількість членів Колективного торгово-виробничого підприємства Гермес у кількості семи осіб, мотивуючи свої вимоги тим, що будь-які спроби навести лад із документацією підприємства, здійснити необхідні зміни до установчих документів, внести зміни до Єдиного державного реєстру щодо видів економічної діяльності, тощо КТВП Гермес не може, оскільки із 129 членів підприємства, які приймали участь в його створенні, фактично залишилось лише 7 осіб.

Заявниця зазначила, що встановлення фактичної кількості членів КТВП Гермес дасть можливість підприємству проводити загальні збори членів підприємства, на яких приймати важливі для підприємства рішення, в тому числі щодо внесення змін до установчих документів, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, зміну видів економічної діяльності; підприємство матиме можливість повноцінно працювати із суб`єктами первинного фінансового моніторингу та надавати на їх вимогу всю передбачену чинним законодавством інформацію про підприємство та про його членів.

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подається фізичною особою до суду за місцем її проживання. ОСОБА_1 має реєстрацію місця проживання в м. Білгород-Дністровський.

03 серпня 2020 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було відкрито окреме провадження у справі.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. З точки зору права всі життєві факти, які так чи інакше зачіпають суспільні відносини, поділяються на юридично значущі та юридично байдужі, з якими пов`язують виникнення будь-яких юридичних наслідків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи).

Під час судового розгляду заявниця свої вимоги підтримала. В ході судового розгляду заявниця пояснила, що будь-які спроби здійснити необхідні зміни до установчих документів, внести зміни до Єдиного державного реєстру щодо видів економічної діяльності були неможливими через те, що із 129 членів підприємства, які приймали участь в створенні підприємства, фактично залишилось лише 7 осіб, серед яких особи, які працюють із підприємством за трудовим договором, приносять користь КТВП Гермес та не втратили із підприємством зв`язки.

Представник заінтересованої особи, в особі директора Колективного торгово-виробничого підприємства Гермес Овечкіної Г.І., заявлені вимоги підтримала, про що надала письмові пояснення. В судовому засіданні ОСОБА_2 також пояснила, що діяльність КТВП Гермес значно ускладнюється через неможливість провести загальні збори та внести зміни до Єдиного державного реєстру щодо видів економічної діяльності, інформації про бенефіціарів, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Заявниця є заступником директора Колективного торгово-виробничого підприємства Гермес .

Відповідно до пп. 16,17 Посадової інструкції заступника директора, затвердженої директором КТВП Гермес Овечкіною Г.І. 27.12.2019 р., до обов`язків ОСОБА_1 відноситься організація та підготовка проведення загальних зборів членів підприємства, вирішення питань, що стосуються фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності, забезпечення виконання підприємством всіх зобов`язань перед постачальниками, замовниками і кредиторами, включаючи установи банку, а також господарських і трудових договорів та інші обов`язки, зазначені в посадовій інструкції.

КТВП Гермес створено на основні колективної форми власності шляхом реорганізації (виділення) з державного Торгово-виробничого підприємства Юженерготорг та було зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів за реєстраційним номером №693 від 10.04.1997 р.

Згідно з додатком №1 до протоколу №1 від 21 березня 1997 року членами КТВП Гермес , які прийняли рішення про утворення підприємства на основі власності трудового колективу, стали 129 осіб.

КТВП Гермес було створене під час дії Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 р. №887-ХІІ, відповідно до частини першої статті 2 якого в Україні діяли колективні підприємства, що засновані на власності трудового колективу.

З 01.01.2004 набрав чинності Господарський кодекс України, згідно із Прикінцевими положеннями якого втратив чинність Закон України "Про підприємства в Україні".

Частина перша статті 63 Господарського кодексу України в редакції Закону України №815-ІХ від 16.08.2020 р., передбачає, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти підприємство, яке діє на підставі колективної форми власності (підприємства колективної власності).

Стаття 93 Господарського кодексу України визначає поняття підприємства колективної власності як корпоративного або унітарного підприємства, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

З наведеного вбачається, що вказаний перелік підприємств не є вичерпним, а тому чинним законодавством можуть бути передбачені й інші види підприємств колективної власності.

Згідно із Класифікацією організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ), затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 N 97, така організаційно-правова форма господарювання як колективне підприємство з 31.03.2004 р. не існує.

Відповідно до Державного класифікатора "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (КОПФГ) розробленого між тим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики" , в класифікаторі передбачено таку організаційно-правову форму, як колективне підприємство, але із позначкою * , що означає, що чинним законодавством не передбачається створення та державна реєстрація нових підприємств з цією організаційно-правовою формою.

Разом із цим, в зазначеній Класифікації міститься така позиція класифікатора, як "інші організаційно-правові форми", яка може застосовуватися як виняток у разі неможливості віднесення суб`єкта до будь-якої з визначених у Класифікації організаційних форм.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на запит від 28.07.2020 за № 1006953830, станом на 28.07.2020 відповідно до наступних критеріїв пошуку: Ідентифікаційний код юридичної особи: 24769018 , організаційно-правова форма КТВП Гермес зазначена як ІНШІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру засновниками КТВП Гермес є ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду якої - 500.00 грн. та 128 фізичних осіб, розмір внеску кожного з яких до статутного фонду складає по 500,00 грн. Статутний фонд підприємства складає 64500,00 грн.

Пунктами 5.2. - 5.5. Статуту передбачено, що будь-який член підприємства є членом трудового колективу і в разі припинення трудового договору, зобов`язаний вийти із складу членів КТВП Гермес . Отже, членство в КТВП Гермес безпосередньо пов`язане із перебуванням в трудових відносинах з підприємством.

Відповідно до статей 23, 30 Закону України Про власність , який діяв на час утворення колективного підприємства, та знайшов своє відображення в пунктах 5.12, 6.1 Статуту, у майні колективного підприємства визначено вклади його працівників. При цьому колективний власник, яким є КТВП Гермес , самостійно володіє, користується і розпоряджається об`єктами власності, які йому належать через свої органи управління (пп. 6.1-6.9 Статуту).

Як вбачається із наданих до суду документів за власним бажанням протягом 1997 - 2011 років звільнилася переважна більшість членів підприємства, які приймали участь в утворенні КТВП Гермес в 1997 році.

Зокрема, це вбачається із наказів № 3-К від 05.05.1997 р., №5 від 06.06.1997 р., № 7-К від 07.06.1997 р., №8 від 12.06.1997 р., №9 від 17.06.1997 р., №10К 01.07.1997 р., № 11К від 16.07.1997 р., №12К від 21.07.1997 р., № 14К від 31.07.1997 р., №17-К від 16.08.1997 р., №25К від 20.10.1997 р., №29 від 05.12.1997 р., №39К від 22.05.1998 р., № 40К від 01.06.1998 р., №47К від 19.08.1998 р., №50К від 31.12.1998 р., №6 від 15.05.1999 р., №13 від 31.08.1999 р., №2-К від 01.03.2000 р., № 17-К від 19.09.2000 р., №18-К від 24.09.2000 р., № 20-К від 25.12.2000 р., №21-К від 30.12.2000 р., №23-К від 31.12.2000 р., №1-К від 21.02.2001 р., №4-К від 14.05.2001 р., №8-К від 20.06.2001 р., №1 від 02.01.2002 р., №4 від 05.04.2002 р., №9К від 08.07.2002 р., №11К від 09.10.2002 р., №14К від 20.11.2002 р., №1 від 25.02.2003 р., №4 від 16.04.2003 р., №6 від 01.07.2004 р., №1К від 14.01.2005 р., №4К від 15.01.2007 р., №8-К від 01.08.2008 р., №2К від 02.02.2010 р., №8-К від 01.08.2011 р.

Відповідно до положень ст. 252-1 КЗпП в редакції Закону України №540-ІХ від 02.04.2020 р. , трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які власною працею беруть участь в його діяльності на підставі трудового договору, а також інших форм, які регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Ця стаття не диференціює робітників на робітників - членів підприємства, які приймали участь в утворенні підприємства та на працівників, які є членами трудового колективу. З огляду на це, визначення поняття член підприємства з точки зору його прав та обов`язків, а також наслідків припинення трудових відносин із колективним підприємством охоплюється поняттям член трудового колективу , оскільки кожен член підприємства є членом трудового колективу та кожен член трудового колективу може стати членом підприємства, подавши відповідну заяву.

Згідно до п. 9.1. Статуту члени трудового колективу мають право приймати участь в розподілі прибутку, здійсненні самоврядування, вирішення питання щодо надання соціальних пільг, матеріальних та моральних заохочень.

Відповідно до наказів № 1-К від 11.04.1997 р., № 9-К від 30.12.2013 р., №6-К від 17.07.2020 р., від 27.12.2019 р. №8-К, штатного розгляду від 29.06.2020 р., довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.08.2020 №06-3 Дані про кількість працівників КТВП Гермес , код ЄДРПОУ 24769018 та розмір заробітної плати у період з 01.01.2018 по 30.06.2020 р. , копій звітів з Єдиного соціального внеску (форма 5) та квитанцій про їх прийняття, заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та наказів директора КТВП Гермес від 14.02.2014 р. №3, від 05.03.2020 р. №4, від 22.07.2020 №7, від 10.01.2000 р. №1, протоколів загальних зборів членів трудового колективу КТВП Гермес від 14.02.2014 та від 22.07.2020 р. членами підприємства станом на серпень 2020 року є сім осіб.

Інформація, отримана від ДПС, а також звітність із сплати ЄСВ за період 01.01.2018 - 01.09.2020 р. свідчить, що останні три роки на підприємстві на постійні основі працювали директор підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на посаді бухгалтерів, ОСОБА_1 (заявник) на посаді заступника директора та ОСОБА_5 на посаді інженера. При цьому, всі зазначені особи окрім ОСОБА_2 , яка є членом підприємства згідно додатку №1 до протоколу №1 від 21 березня 1997 року, в свій час писали заяви про вступ до членів підприємства та під час зборів членів трудового колективу були прийняті до членів підприємства та до членів трудового колективу.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно додатку №1 до протоколу №1 від 21 березня 1997 року є членами підприємства, які приймали участь в утворенні КТВП Гермес та не втратили зв`язок із підприємством.

Між тим, цієї кількості членів підприємства недостатньо, як це в вбачається із пунктів 8.2., 8.8. Статуту, для проведення загальних зборів та ухвалення рішень про внесення зміни до Статуту.

Під час судового розгляду знайшли своє підтвердження твердження заявниці, що фактична відсутність необхідної кількості членів підприємства не дає можливості ухвалювати важливі для підприємства рішення. В першу чергу, це стосується неможливості приведення статутних документів КТВП Гермес у відповідність до діючого законодавства, внесення зміни до Єдиного державного реєстру щодо видів економічної діяльності, інформації про підприємство, тощо.

Крім того, як вбачається із листування із банківською установою та як зазначали заявниця та директор КТВП Гермес ОСОБА_2 , як представник заінтересованої особи, фактична відсутність необхідної кількості членів підприємства, втрата з ними зв`язку та відсутність актуальної інформації щодо них не дають можливість КТВП Гермес надавати достовірну та повну інформацію про бенефіціарів КТВП Гермес на вимогу суб`єктів первинного фінансового моніторингу, що призводить до блокування рахунків та до інших негативних для колективного підприємства наслідків.

Оскільки в цій справі відсутній будь-який спір, а чинним законодавством не встановлено іншого позасудового порядку встановлення факту, що має юридичне значення, суд вбачає що єдиною можливістю привести статутні документи КТВП Гермес у відповідність до законодавства є рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення фактичної кількості членів КТВП Гермес .

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинена особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі №761/16799/15-ц від 30 травня 2018 року зазначила, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що заявниця просить встановити факт, який породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, суд вважає, що, причини, які спонукали заявницю звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, поважними та обґрунтованими, а заяву такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника має виплачуватись вартість вкладу (п. 5.12 Статуту), суд вважає, що підприємство повинно вирішити питання щодо повернення внесків працівникам та спадкоємцям працівників, які припинили трудові відносити з КТВП Гермес в межах строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.10,19,95, 263, 264, 265, 293-294, 315,316 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення ,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Колективне торгово-виробниче підприємство Гермес про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Встановити юридичний факт, а саме, фактичну кількість членів Колективного торгово-виробничого підприємства Гермес (код ЄДРПОУ 24769018, адреса: 65490, Одеська область, м. Теплодар, вулиця Піонерна, 2) у кількості семи осіб:

1. ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ),

2. ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ),

3. ОСОБА_6 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ),

4. ОСОБА_7 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ),

5. ОСОБА_5 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ),

6. ОСОБА_4 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ),

7. ОСОБА_3 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ).

В задоволенні інших вимог заяви - відмовити.

Рішення суду є підставою для державної реєстрації змін до установчих документів Колективного торгово-виробничого підприємства Гермес (код ЄДРПОУ 24769018, адреса: 65490, Одеська область, м. Теплодар, вулиця Піонерна, 2), які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною складу членів підприємства.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду буде складений 02.10.2020 року.

Суддя: О.О. Боярський