Рішення

від 13.10.2020 по справі 420/5811/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5811/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Петра до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КНАП про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №003540512, рішення № 13157/6/99-00-08-05-01-06 від 13.04.2020р., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Петра до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КНАП , в якій позивач, у урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.08.2020 року (вх. №33179/20), просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22.01.2020 р. №003540512, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333,00 грн. за червень 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 13157/6/99-00-08-05-01-06 від 13.04.2020 року.

Ухвалою від 08.07.2020 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву залишено без руху.

17.07.2020 року (вх.№27940) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про усунення недоліків

Ухвалою від 22.07.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

06.08.2020 року (вх.№ ЕП/12021/20) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 06.08.2020 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.09.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на 06.10.2020 року сторони не з`явились, повідомлялись про місце, дату та час судового засідання належним чином та своєчасно.

06.10.2020 року (вх.№41121/20) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

06.10.2020 року (вх.№ЕП/162555/20) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 13.10.2020 року відмовлено у задоволені клопотання представника ГУ ДПС в Одеській області про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначено, що в результаті проведення документальної позапланової виїзної перевірки, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено Акт від 21.12.2019 р. № 637/15-32-05-12/32037843 (далі - Акт перевірки), в якому міститься висновок щодо порушення ТОВ «Петра» , де зазначено про порушення підприємством вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, пп.198.1-198.3 ст. 198 ПК України, п.1.2., п.2.1., п.2.2., п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

На підставі вищевказаного Акту перевірки від 09.01.2020 р. ГУ ДПС в Одеській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.01.2020 р. № 003540512, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333,00 грн. за червень 2019 року.

ТОВ «Петра» 11.02.2020 року звернулось зі скаргою до ДПС України та просило його скасувати. За результатами розгляду вищевказаної скарги ДПС України 13.04.2020 року було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 13157/6/99-00-08-05-01-06 (далі - рішення від 13.04.2020), яким скаргу ТОВ «Петра» на податкове повідомлення-рішення було залишено без задоволення.

Вказане податкове повідомлення-рішення, а також рішення від 13.04.2020 року Позивач вважає необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№36610/20), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Петра Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено що Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Петра (код ЄДРПОУ 32037843) з питань дотримання податкового законодавства з нарахування, сплати та подання звітності стосовно ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «КНАП» (код ЄДРПОУ 38644569) за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 року.

Головним управлінням ДПС в Одеській області було складено акт від 21.12.2019 р. № 637/15-32-05-12/32037843, в якому міститься висновок щодо порушення ТОВ «Петра» пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44, пп.198.1-198.3 ст. 198 ПК України, п.1.2., п.2.1., п.2.2., п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в результаті чого було зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму ПДВ 333 333,00 грн., в т.ч. за червень 2019 року у сумі 333 333,00 грн. (т.1, а.с. 13-27)

На підставі акту перевірки від 21.12.2019 р. № 637/15-32-05-12/32037843 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2020 р. №0003540512, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333,00 грн. за червень 2019 року (далі - податкове повідомлення-рішення). (т.1, а.с. 28)

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Петра» звернулось зі скаргою до ДПС України та просило його скасувати. (т. 2, а.с. 196-202)

За результатами розгляду вищевказаної скарги ДПС України 13.04.2020 року було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 13157/6/99-00-08-05-01-06 (далі - рішення від 13.04.2020), яким скаргу ТОВ «Петра» на податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення. (т.2, а.с. 204-208)

Не погодившись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить їх скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Аналіз спірних правовідносин дає підстави вважати, що правопорушення, виявлене контролюючим органом під час проведення перевірки, стосуються документального підтвердження та опосередкування господарських операцій між ТОВ Петра та ТОВ Кнап , а також відповідності сформованої первинної документації реально проведеним роботам та наданим послугам.

З цього приводу суд зазначає наступне.

15.03.2019 року між ТОВ Петра та ТОВ Кнап укладено договір про надання сільськогосподарських послуг №6 (Т.1 а.с.158-161).

Відповідно до п.1.1. вказаного вище Договору передбачено, що Замовник (ТОВ Петра ) доручає, а Виконавець (ТОВ Кнап ) приймає на себе зобов`язання надати послуги, виконати сільськогосподарські роботи (далі по тексту договору - сільськогосподарські роботи).

Згідно актів здачі-прийняття робіт ТОВ «КНАП» на адресу ТОВ «Петра» протягом червня 2019 року були надані послуги на загальну суму 1 666 666,67 (один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч) гривень 67 коп., розмір ПДВ - 20 % за якими склав 333 333,33 (триста тридцять три тисячі триста тридцять три) гривні 33 коп., а саме:

№ ОУ-0000223/1 від 20.06.2019 р. - Послуги по обробітку грунту (внесення добрив) під соняшник вартістю 468 200,00 грн., ПДВ - 93 640,00 грн. (Т.1 а.с.163);

№ ОУ-0000224/1 від 21.06.2019 р. - Послуги по обробітку грунту (внесення добрив) під соняшник вартістю 472 630,00 грн., ПДВ - 94 526,00 грн. (Т.1 а.с.164);

№ ОУ-0000225/1 від 20.06.2019 р. - Послуги з обприскування під соняшник вартістю 436 288,00 грн., ПДВ - 87 257,60 грн. (Т.1 а.с.165);

№ ОУ-0000226/1 від 21.06.2019 р. - Послуги з обприскування під соняшник вартістю 289 548,67 грн., ПДВ - 57 909,73 грн. (Т.1 а.с.166).

Підприємство ТОВ «Петра» в свою чергу прийняло та оплатило надані послуги за Договором № 6 від 15.03.2019 року шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «КНАП» у загальному розмірі за виконані протягом 2019 року роботи 13 498 799,89 (тринадцять мільйонів чотириста дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 89 коп., згідно з Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019 р. (Т.1 а.с.175).

За результатами надання вищевказаних послуг ТОВ «КНАП» через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України було направлено на реєстрацію наступні Податкові накладні:

№32 від 20.06.2019 року (Т.1, а.с.175);

№30 від 20.06.2019 року (Т.1, а.с.179);

№33 від 21.06.2019 року (Т.1, а.с.187);

№31 від 21.06.2019 року (Т.1, а.с.182).

Згідно відповідних квитанцій податкові накладні було зареєстровано.

Суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентом позивача умов договору підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що проаналізовані господарські відносини не підтверджуються первинними документами, оскільки надані до суду письмові докази дозволяють повністю встановити ланцюг господарських подій, сторін, які перебували у відносинах, обсяг проведених робіт та сплачені за надані послуги кошти.

Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Документального підтвердження неможливості проведення господарських операцій за договором №6 судом не встановлено і при проведенні аналізу діяльності позивача у контексті його правовідносин з ТОВ Кнап .

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Аналогічні висновки зазначені також Верховним Судом у Постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14, які, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховуються судом при розгляді справ в подібних правовідносинах щодо застосування норм права.

При цьому, контролюючий орган не проводив зустрічну звірку по контрагенту позивача, а формування висновків без аналізу фактичної діяльності підприємства суд не може вважати обґрунтованим.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онерїлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд звертає увагу також на той факт, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами. Відповідний факт, в силу ч.1 ст.204 ЦК України, яким встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, може бути встановлений лише судом, однак будь-яких рішень стосовно цього або посилань на такі рішення до суду не надано.

На підтвердження реальності здійснення господарської діяльності та реальності проведення господарських операцій позивачем також надано до суду:

1. Копія Довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи № 2616 від 16.06.2020 р. (т.1, а.с. 93);

2. Копія Договору оренди нерухомого майна № 01-10/18 від 01.10.2018 року (т.1, а.с. 94-97);

3. Копія бухгалтерської довідки № 42 від 15.06.2020 р. (т.1, а.с. 98);

4. Копія Балансової довідки № 03 від 14.05.2020 (т.1, а.с. 99);

5. Копія Довідки № 37 від 27.01.2020 р. (т.1, а.с. 100);

6. Копія Довідки № 40 від 17.01.2020 р. (т.1, а.с. 101);

7. Копія Довідки № 27 від 23.01.2020 р. (т.1, а.с. 102);

8. Копія Договору транспортно-експедиційного обслуговування № 16/07/18 від 18.07.2018 р. (т.1, а.с. 103-107);

9. Копія Видаткової накладної № 0/03/01013 від 22.03.2019 (т.1, а.с. 108);

10. Копія Видаткової накладної № 6042 від 25.03.2019 (т.1, а.с. 109);

11. Копія Акту прийому-передачі № 23036 від 25.03.2019 (т.1, а.с. 110);

12. Копія Видаткової накладної № АІ000004821 від 25.03.2019 (т.1, а.с. 111);

13. Копія Видаткової накладної № АІ000007017 від 03.04.2019 (т.1, а.с. 112);

14. Копія Звіту про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств, форма 50-сг за 2018 рік (т.1, а.с. 113-122);

15. Копія Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року (Форма № 4-сг) (т.1, а.с. 123-126);

16. Копія Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019 року (Форма № 29-сг) (т.1, а.с. 127-139);

17. Копія Звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.11.2019 року (форма № 37-сг) (т.1, а.с. 140-141);

18. Копія Звіту про реалізацію продукції сільського господарства за 2019 рік (Форма 21-заг) (т.1, а.с. 142-145);

19. Копія Договору поставки № ОДЕ20-33718 від 23.03.2020 р. (т.1, а.с. 146-149);

20. Копія Видаткової накладної № 15 від 25.03.2020 р. (т.1, а.с. 150);

21. Копія Договору поставки № ОДЕ20-32199 від 18.02.2020 р. (т.1, а.с. 151-154);

22. Копія Видаткової накладної № 13 від 18.02.2020 р. (т.1, а.с. 155);

23. Копія Протоколу технічної наради ТОВ «Петра» від 01.06.2019 року (т.1, а.с. 156-157);

24. Копія Договору № 6 від 15.03.2019 року (т.1, а.с. 158-162);

25. Копія акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000223/1 від 20.06.2019 р. (т.1, а.с. 163);

26. Копія акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000224/1 від 21.06.2019 р. (т.1, а.с. 164);

27. Копія акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000225/1 від 20.06.2019 р. (т.1, а.с. 165);

28. Копія акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000226/1 від 21.06.2019 р. (т.1, а.с. 166);

29. Копія Звіту про використання добрив і пестицидів під урожай 2019 року (Форма № 9-сг) (т.1, а.с. 167-170);

30. Копія акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № ПЕПЕ0000009 за 20.06.2019 (т.1, а.с. 174);

31. Копія акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № ПЕПЕ0000015 за 21.06.2019 рр. (т.1, а.с. 173);

32. Копія акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № ПЕПЕ0000009/1 за 20.06.2019 (т.1, а.с. 172);

33. Копія акту про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № ПЕПЕ0000011 за 20.06.2019 рр. (т.1, а.с. 171);

34. Копія Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 по Договору №6 від 15.03.2019 року (т.1, а.с. 175-176) ;

35. Реєстр зареєстрованих податкових накладних ТОВ КНАП на адресу ТОВ Петра (т.1, а.с. 177-178);

36. Копії Податкових декларацій з податку на додану вартість за 2019 рік (з квитанціями) (т.1, а.с. 179-232, т.2, а.с. 1-24);

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи надання до суду ТОВ Петра первинної документації, що являється підтвердженням здійснення господарської діяльності, суд вважає висновки, вказані в Акті перевірки від 21.12.2019 року № 637/15-32-05-12/32037843 щодо порушення ТОВ Петра податкового законодавства недоведеними та не обґрунтованими, а тому й винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 22.01.2020 р. №003540512, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333,00 грн. за червень 2019 року - є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки від 21.12.2019 р. ТОВ «Петра» подало заперечення до Акту перевірки.

За результатами розгляду вищевказаної скарги ДПС України 13.04.2020 року було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 13157/6/99-00-08-05-01-06, яким скаргу ТОВ «Петра» на податкове повідомлення-рішення було залишено без задоволення.

Застосовуючи аналогічні висновки суду про протиправність податкового повідомлення-рішення від 22.01.2020 р. №003540512, суд вважає необґрунтованим і рішення про результати розгляду скарги № 13157/6/99-00-08-05-01-06, оскільки контролюючим органом не було належним чином надано оцінку первинній документації ТОВ Петра у її співвідношенні з реально виконаними послугами.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онерїлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4204,00 грн. (т.1, а.с. 43, т.3 а.с. 24).

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Петра (код ЄДРПОУ 32037843) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Петра (місцезнаходження: 66410, Одеська область, Ананьївський район, с. Жеребкове, код ЄДРПОУ 32037843) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа,8, код ЄДРПОУ 43005393), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КНАП (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.35, код ЄДРПОУ 38644569) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №003540512, рішення № 13157/6/99-00-08-05-01-06 від 13.04.2020р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22.01.2020 р. №003540512, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333 333,00 грн. за червень 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарги № 13157/6/99-00-08-05-01-06 від 13.04.2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Петра (код ЄДРПОУ 32037843) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Петра (код ЄДРПОУ 32037843) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2020 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.