Рішення

від 07.10.2020 по справі 640/13722/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2020 року №640/13722/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Державної архітектурно-будівельною інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантера плюс ЛТД", ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування сертифікату,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" (далі - позивач, ТОВ "Євро Смарт Пауер") до Державної архітектурно-будівельною інспекції України (далі - відповідач, Держархбудінспекція) , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантера плюс ЛТД" (далі - третя особа-1, ТОВ "Пантера плюс ЛТД") , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача з надання замовнику будівництва ОСОБА_1 сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта №ІУ 163201140921 від 23.04.2020 р.;

- скасувати сертифікат відповідності закінченого будівництва об`єкта №ІУ 163201140921 від 23.04.2020 р. Держархбудінспекції.

Ухвалою суду від 24.06.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/13722/20 (далі - справа) , яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа-2, ОСОБА_1 ) .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно видано замовнику будівництва ОСОБА_1 сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта №ІУ 163201140921 від 23.04.2020 р.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Треті особи 1, 2 проти задоволення позову заперечували, оскільки сертифікат відповідності закінченого будівництва об`єкта №ІУ 163201140921 від 23.04.2020 р. виданий відповідачем ОСОБА_1 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Замовник будівництва ( ОСОБА_1 ) об`єкта "Будівництво автозаправного комплексу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила" (далі - Об`єкт будівництва") звернувся до Держархбудінспекції із заявою від 10.04.2020 р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката, в якій просила прийняти в експлуатацію та видати сертифікат на Об`єкт будівництва. До вказаної заяви додано акт готовності об`єкта до експлуатації від 10.03.2020 р.

23.04.2020 р. Держархбудінспекцією на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 10.03.2020 р. видано оскаржуваний сертифікат серії ІУ №163201140921, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом Об`єкта будівництва проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Вважаючи, що вказаний вище сертифікат виданий відповідачем протиправно, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 2, пп. 4 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Держархбудінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вносить зміни до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. №3038-VI (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №3038-VI) .

Відповідно до ч.ч. 2 - 5, 7 ст. 39 Закону №3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності об`єкта для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;

4) невиконання вимог, передбачених Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.

Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.

Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі сертифіката), або оскаржено до суду.

В обґрунтування порушення законних прав та інтересів позивача ТОВ "Євро Смарт Пауер" посилалось на наступне.

18.02.2020 р. до позивача звернувся громадянин ОСОБА_2 , який повідомив, що є клієнтом АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та упритул до АЗС, де він заправляє своє авто, здійснюється нове будівництво, що призводить до утворення заторів та створює перешкоди для заїзду на АЗС. Окрім іншого заявник повідомив, що звернувся до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, яким відкрито кримінальне провадження за ст. 356 Кримінального кодексу України (самоуправство).

Наявність грубих порушень будівельних норм та чинного законодавства при видачі оскаржуваного сертифікату, на думку позивача, підтверджується висновком експерта ВФ "Науктехпроект" за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 23.04.2020 р. №11/20, рецензією ТОВ "Водбуд-Україна" на матеріали містобудівної документації "Детальний план території автозапарвного комплексу в с. Мила Києво-Святошинського району Київської області", актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.01.2020 р. №69-ДК/42/АП/09/01 та від 18.03.2020 р. №461-ДК/280/АП/09/09/1, листом Служби автомобільних доріг у Київській області від 04.03.2020 р. №06с/849 та зупиненням дії (скасування) дозволу на будівництво.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).

За змістом ч. 3 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушення права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Таким чином, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі №9901/351/19.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Виходячи із вищевикладеного, а також аналізу норм ст. 39 Закону №3038-VI вбачається, що оскаржуваний сертифікат не містить обов`язкових правил поведінки, а є правовим актом індивідуальної дії, який своїми приписами породжує права та обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія, а саме надає замовнику право на укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

При цьому, оскаржуваний сертифікат є правовим актом індивідуальної дії, а тому такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки тих суб`єктів, яким його адресовано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі не має ні статусу замовника будівництва, ні статусу генерального підрядника чи підрядника об`єкта будівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила, на який було видано оскаржуваний сертифікат, а є лише орендарем сусіднього автозаправного комплексу (АЗС БРСМ ) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Мила, вул. Комарова, 70/1.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржуваний сертифікат є актом індивідуальної дії, який стосується виключно визначених у ньому суб`єктів - замовника будівництва - ОСОБА_1 , генерального проектувальника - ТОВ "ТОВ "Газ-Ресурс" та генерального підрядника - ТОВ "ЖОК", а тому у позивача відсутні права та обов`язки за оскаржуваним сертифікатом та відповідно право звернення до суду із відповідним позовом.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування наявності порушених прав позивач вказує на недотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури при видачі оскаржуваного сертифікату, що свідчить про можливість настання у зв`язку із цим негативних наслідків для невизначеного кола осіб.

Позивачем зазначено, що ТОВ Євро Смарт Пауер згідно з договором оренди від 18.11.2019 року №13 є орендарем нерухомого майна, а саме: автозаправного комплексу (АЗК), що складається з операторської АЗС та магазину, загальною площею 60 кв.м., навісу, резервуарів, паливно-роздавальних колонок, цінового табло за адресою: АДРЕСА_1 , упритул до якого здійснюється будівництво об`єкту - іншого автозаправного комплексу, замовником якого є ОСОБА_1

18.02.2020 року до позивача звернувся громадянин ОСОБА_2 , який повідомив, що є клієнтом АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та упритул до АЗС, де він заправляє своє авто, здійснюється нове будівництво, що призводить до утворення заторів та створює перешкоди для заїзду на АЗС. Окрім іншого заявник повідомив, що звернувся до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, яким відкрито кримінальне провадження за ст. 356 Кримінального кодексу України (самоуправство).

Позивач вказує на потенційну загрозу життю і здоров`ю людей через вказаний об`єкт будівництва.

В той же час, жодних доказів того, що оскаржуваний сертифікат стосується безпосередньо прав ТОВ "Євро Смарт Пауер" матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №461 (далі - Порядок №461) .

Відповідно до п.п. 23 - 27 Порядку №461, сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об`єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об`єкта, та залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).

У разі потреби під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, орган державного архітектурно-будівельного контролю може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків, що стосуються об`єкта будівництва.

Неподання таких висновків у встановлений строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі.

Сертифікат виготовляється в одному примірнику та видається замовнику (уповноваженій ним особі), який має зберігати його протягом всього періоду експлуатації об`єкта.

Підставою для відмови у видачі сертифіката є:

неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою-2 надано відповідачу всі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу сертифіката на Об`єкт будівництва. Подані документи відповідають вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд не погоджується із посиланнями позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного сертифікату на висновок експерта ВФ "Науктехпроект" за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 23.04.2020 р. №11/20, оскільки його було зроблено за результатами експертизи, проведеної з порушеннями процедури.

Зокрема, у вказаному висновку проаналізовано 7 документів, обраних на розсуд позивача, включаючи дозвіл Держархбудінспекції на виконання будівельних робіт №ІУ 113192671057 від 24 вересня 2019 року, ще деякі з документів, що були подані заявником відповідачу при зверненні.

Вибірковість документів, поданих на дослідження експерту, призводить до виникнення сумнівів щодо повноти та достовірності дослідження, проведеного експертом, та достовірності висновків, зроблених за результатами такого дослідження.

Висновок експерта, який зроблений на неповних доказах не може відповідати вимогам щодо достатності доказу в контексті ст. 74 КАС України.

До того ж експертне дослідження згідно вказаного вище висновку проведене із порушеннями встановлених процедур та вимог щодо висновків експерта згідно ст.ст. 101-111 КАС України та відповідних законодавчих і нормативних актів, а саме: висновок був складений не тільки на підставі наданих експерту замовником документів, на момент замовлення експертизи. Він, поміж іншим, базується на результатах обстеження об`єкта - АЗК "Авантаж", що проводилось 11.04.2020 р. (ст. 27-28 Висновку) експертом разом із представником позивача, шляхом проникнення на територію приватної власності ОСОБА_1 , фотографування належного їй об`єкту, без погодження таких дій із власником відповідної земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкту, які на той час не були територією, відкритою для загального доступу стороннім третім особам, тобто всупереч встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно, висновок експерта було підготовлено на підставі доказів, отриманих та наданих для експертизи з порушенням встановленого порядку, в силу чого, він не може бути покладений судом в основу висновків та прийнятого рішення по суті спору.

Суд також звертає увагу і на ту обставину, що у Висновку викладені обставини, які стосуються будівництва на земельній ділянці кадастровим номером 3222484400:09:005:5442, будівництво на якій здійснювалося відповідно до дозволу, та щодо якого видано оскаржуваний сертифікат.

При цьому, посилання позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного сертифікату на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 р. в адміністративній справі №640/5010/20 за позовом ТОВ "Євро Смарт Пауер" до Держархбудінспекції про визнання протиправними дій, скасування дозволу, якою зупинено дію дозволу Держархбудінспекції на виконання будівельних робіт №ІУ 113192671057 від 24 вересня 2019 року, та на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 р. в адміністративній справі №640/5010/20, яким скасовано (анульовано) дозвіл Держархбудінспекції на виконання будівельних робіт від 24 вересня 2019 року №ІУ 113192671057, суд вважає недостатнім доказом, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року в адміністративній справі №640/5010/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В контексті вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Держархбудінспекція діяла у відповідності до положень чинного законодавства, у спосіб та у межах повноважень, що передбачені законом та Конституцією України, а відтак підстави для визнання протиправними дій відповідача з надання Замовнику будівництва - ОСОБА_1 сертифікату відповідності закінченого будівництва об`єкта №ІУ 163201140921 від 23.04.2020 р. та скасування зазначеного сертифікату відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Державної архітектурно-будівельною інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантера плюс ЛТД", ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та скасування сертифікату є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" (місцезнаходження: 02160, м. Київ, пр-т. Соборності, 15, каб. 219; код ЄДРПОУ 42547705) до Державної архітектурно-будівельною інспекції України (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 37471912), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пантера плюс ЛТД" (місцезнаходження: 03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 95-А2; код ЄДРПОУ 40855149), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), про визнання протиправними дій та скасування сертифікату.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко