Постанова

від 13.10.2020 по справі 200/7138/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року справа №200/7138/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Лисова Володимира Леонідовича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (повне судове рішення складено 04 серпня 2020 року в м. Слов`янську) у справі № 200/7138/20-а (суддя в І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокспецреклама» до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа - Державна регуляторна служба України про визнання протиправним та не чинним пункту рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 17 червня 2020 року №214,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Востокспецреклама (далі - ТОВ Востокспецреклама ) звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна регуляторна служба України про визнання протиправним та не чинним п.9 Порядку розміщення зовнішньої реклами на території міста Маріуполя затвердженого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 17 червня 2020 року №214.

Одночасно із позовом подано заяву про забезпечення доказів.

Підставою для звернення з`явилось те, що наслідками прийняття рішень щодо демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, у відповідності до оскаржуваних окремих положень нормативно правового акту, які належать ТОВ Востокспецреклама , безумовно буде сам демонтаж. Відповідно поновлення свого права, а саме монтаж рекламних конструкцій буде потребувати значних зусиль, а саме для проведення таких робіт необхідно залучати організацію, яка має всі необхідні дозволи на виконання таких робіт, а також необхідно задіяти спеціальну техніку, зокрема, автомобільні крани з великою вантажно-спроможністю. При цьому всі ці монтажні роботи необхідно узгоджувати з усіма органами, відповідальними за безпеку руху, зокрема із відповідачем, який вже чинить спротив, щодо розміщення спірних спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

У разі проведення неякісного демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами може буде пошкоджено конструктивні властивості цих конструкцій, що в подальшому унеможливить їх подальше безпечне використання. Тобто, у разі демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Просив суд зупинити дію п.9 Порядок демонтажу рекламних конструкцій зовнішньої реклами Порядку розміщення зовнішньої реклами на території міста Маріуполя (додаток №1) рішення виконкому Маріупольської міської ради від 22 березня 2017 року №46 зі змінами відповідно до рішення Виконкому №214 від 17 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити вимоги заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано заяву про забезпечення позову.

Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

У відповідності до ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що застосування такого інституту як забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. Отже, суд вживає певні заходи щодо охорони прав та свобод позивача. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Такий спосіб захисту має відповідати завданню адміністративного судочинства, яким, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як зазначено у рекомендації N R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня та 30 вересня 2019 року у справах №826/10936/18, №420/5553/18 відповідно.

Суд звертає увагу на те, що загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в частині другій статті 150 КАС України.

В заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав юридичних чи фізичних осіб із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти.

В обґрунтування своєї заяви позивач надав рішення Донецького окружного адміністративного суду по справам №200/9522/19-а, №200/11213/19-а, №200/11898/19-а, №200/2011/20-а, №200/2014/20-а, №200/4642/19-а.

Проте з них не вбачається, що існують будь-які ризики для позивача.

Відсутнє посилання на явну протиправність оскаржуваного пункту нормативно-правового акту, яке може бути встановлене лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Лисова Володимира Леонідовича - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 200/7138/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 13 жовтня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

І. Д. Компанієць