Постанова

від 07.10.2020 по справі 826/586/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/586/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС

Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020року

у справі №826/586/18 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, (правонаступник Головне управлінням Державної податкової служби у місті Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0066511409,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС (надалі - ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС , позивач), з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 року №0066511409 та стягнути на користь позивача витрати понесені по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" не здійснює продажу товарів, робіт, послуг за місцем розташування ПТКС та приймання готівкових коштів; ним не допускалось порушення, визначені пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", з огляду на що відсутня повторність таких порушень та підстави для застосування даної правової норми при визначення фінансових санкцій. Крім того, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" стверджує, що ним не здійснюється продаж товарів, робіт, послуг на повну суму внесених до програмно-технічного комплексу самообслуговування (ПТКС) грошових коштів, а законодавча норма, яка встановлює обов`язок використовувати РРО небанківськими фінансовими установами суперечить Конституції України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 року №0066511409, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт 1) подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення та виключити наступні абзаци: Системний аналіз наведених вище положень свідчить про те, що законодавець у пункті 1 статті 3 Закону №265/95-ВР фактично відніс поняття операції з приймання готівки для подальшого її переказу до розрахункових операцій, на які поширюється імперативна норма щодо обов`язкового здійснення таких операцій із використанням РРО. Невиконання таких приписів тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Таким чином, доводи ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС щодо неможливості притягнення його до відповідальності з підстав того, що операції з приймання готівки для подальшого її переказу не відносяться до розрахункових операцій, не заслуговують на увагу. Аналогічна правова позиція викладена у поставні Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі №826/715/18. .

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт 1 зазначає, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволено в повному обсязі, на підставі встановлення фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального права, судом першої інстанції в рішенні допустив викладення помилкового окремого висновку, який не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства, протирічать іншим висновкам суду, викладеним в тому ж рішенні, а тому такі висновки мають бути виключені з мотивувальної частини рішення.

Крім того, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт 2) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що під час здійснення операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПТКС (за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснити виключно операції з отримання коштів) мають застосовуватися РРО. Також, апелянт посилається на лист Національного банку України від 29.01.2019 року №57-0007/5-09.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги апелянта 2, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта 2) підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити у повному обсязі, а саме, рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, представником Головного управління Державної податкової служби у м. Києві заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта 1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга апелянта 2 - не підлягають задоволенню, а рішення суду змінити в мотивувальній части, а в решті залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 28.11.2017 року, направлень від 07.12.2017 року №8007, №8808 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено 12.12.2017 року фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, 52.

За результатом фактичної перевірки складено акт від 12.12.2017 року №001915 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" так, як підприємство надає фінансові послуги з використанням ПТКС, який належним чином не зареєстрований, не опломбований та не проведений у фіскальний режим.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0066511409 від 26.12.2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 400,00 грн (надалі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Позивач, вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.11.2017 року №0060001409, яким до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТАНДЕМ-ФІНАНС" застосовано вперше штрафні санкції за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в судовому порядку скасовано, подальше прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не містять в собі ознак повторності, оскільки первинне порушення не підтверджено під час розгляду адміністративної справи №826/15504/17.

Колегія суддів погоджується частково з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Стаття ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупку (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно підпункту 1.32 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" програмно-технічний комплекс самообслуговування - пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено що, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім: операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків; операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Отже приписами п. 2 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", встановлено обов`язок застосування реєстратора розрахункових операцій при виконанні операцій з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування покладено і на комерційних агентів банків.

Пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції, зокрема у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Як свідчать обставини справи, до позивача застосовано штрафну санкцію, передбачену п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у зв`язку з повторністю порушення у розмірі 100 відсотків від вартості проданих товарів .

Проте, колегія суддів зазначає, що ні з акту перевірки, ні з оскаржуваного рішення неможливо встановити, які саме порушення вчинялися позивачем раніше та з яких підстав контролюючим органом застосовано фінансову санкцію у розмірі 400 грн., тобто 100% від суми внесених до ПТКС для переказу грошових коштів, що є обов`язковою умовою для притягнення позивача до відповідальності саме за повторне протягом року вчинення порушення.

Так, судом першої інстанції зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 року по справі №826/15504/17, яке набрало законної сили 31.05.2018 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тандем Фінанс" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.11.2017 року №0060001409.

В рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 року зазначено, що рішенням контролюючого органу до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. за порушення ним пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині проведення розрахункових операцій в період з 23.09.2014 по 31.12.2016 за надані фінансові послуги із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування без застосування належним чином зареєстрованих, опломбованих та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій.

З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 року №0066511409, у контролюючого органу були відсутні підстави вважати, що позивачем повторно протягом року вчинено аналогічне правопорушення, оскільки податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 року №0060001409, було оскаржено до суду, а отже є неузгодженим.

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, прийняття оскаржуваних рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі № 817/149/17, від 29.03.2018 року по справі № 813/2758/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо посилання апелянта 2 на лист Національного банку України від 29.01.2019 року №57-0007/5-09, колегія суддів звертає увагу, що лист Національного банку України №57-0007/5-09 датований 29.01.2019 року, тобто вже після проведення фактичної перевірки позивача та й відповідно прийняття оскаржуваного рішення (28.11.2017 року).

Крім того, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Колегією суддів досліджено зміст листа Національного Банку України та встановлено, що останній надав відповідь на звернення контролюючого органу, а отже даний лист не є нормативно правовим актом в розумінні у розумінні статті 8 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає врахуванню під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому враховуючи порушення з боку контролюючого органу норм чинного законодавства, а також відсутності факту повторності вчинення позивачем порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є вірним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 26.12.2017 року №0066511409 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Щодо посилання апелянта 1 про необхідність внесення змін в рішення суду, шляхом виключення з мотивувальної частини: Системний аналіз наведених вище положень свідчить про те, що законодавець у пункті 1 статті 3 Закону №265/95-ВР фактично відніс поняття операції з приймання готівки для подальшого її переказу до розрахункових операцій, на які поширюється імперативна норма щодо обов`язкового здійснення таких операцій із використанням РРО. Невиконання таких приписів тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Таким чином, доводи ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС щодо неможливості притягнення його до відповідальності з підстав того, що операції з приймання готівки для подальшого її переказу не відносяться до розрахункових операцій, не заслуговують на увагу. Аналогічна правова позиція викладена у поставні Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі №826/715/18. , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що судом першої інстанції і рішенні застосовано висновок Верховного Суду, який викладений у поставні від 30.07.2019 року по справі №826/715/18, які на думку суду першої інстанції підходили до даної справи.

Проте, як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив, виключно із того, що відповідачем не правильно застосована норма права при вчиненні протягом року однакового правопорушення, а не з підстав самого правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта 1 підлягає задоволенню, шляхом виключити абзаци 4 - 6 на стор. 4 мотивувальної частини Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 1 частин 1, 2 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу апелянта 1 - задовольнити, шляхом виключення абзаців 4 - 6 на стор. 4 мотивувальної частини рішення, а апеляційну скаргу апелянта 2 залишити без задоволення.

Керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС - задовольнити .

Виключити абзаци 4 - 6 на стор. 4 мотивувальної частини Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року, а саме: Системний аналіз наведених вище положень свідчить про те, що законодавець у пункті 1 статті 3 Закону №265/95-ВР фактично відніс поняття операції з приймання готівки для подальшого її переказу до розрахункових операцій, на які поширюється імперативна норма щодо обов`язкового здійснення таких операцій із використанням РРО. Невиконання таких приписів тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Таким чином, доводи ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТАНДЕМ-ФІНАНС щодо неможливості притягнення його до відповідальності з підстав того, що операції з приймання готівки для подальшого її переказу не відносяться до розрахункових операцій, не заслуговують на увагу. Аналогічна правова позиція викладена у поставні Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі №826/715/18. .

В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року.