Ухвала

від 12.10.2020 по справі 826/2861/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2861/18

УХВАЛА

12 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої - судді: Земляної Г. В., суддів - Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В., розглянувши клопотання та матеріали апеляційної Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веон Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Веон Плюс" (надалі - позивач) із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху в зв`язку відсутністю вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку (пропуску строків) на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин та надано строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання копії ухвали, яку апелянтом отримано.

Апелянтом подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтоване тим, що первинну скаргу подано в межах строку звернення з апеляційною скаргою.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, що Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято Рішення 31 липня 2019 року в порядку письмового провадження, а рішення суду першої інстанції отримано апелянтом 31 липня 2019 року.

Первинну апеляційну скаргу апелянтом подано на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року до суду першої інстанції 10 вересня 2019 року та зареєстровано за №03-14/93030/19.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Ухвала вмотивована тим, що до апеляційної скарги не додано квитанції про сплату судового збору, після спливу терміну для усунення недоліків апеляційної скарги.

Повтору апеляційну скаргу апелянтом подано (направлено) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року до суду першої інстанції та зареєстровано 14 травня 2020 року за №03-14/64616/20.

Колегія суддів звертає увагу, що Головне управління Держаної податкової служби у м. Києві є правонаступником Головного управління Держаної фіскальної служби у м. Києві, а отже апелянту відомо про існування оскаржуваного рішення суду з липня 2019 року, а отже останній не був позбавлений права протягом року вжити заходів щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Верховним Судом неодноразово висловлена позиція, зокрема у постановах, від 14 вересня 2020 року по справі № 405/7262/17(2-а/405/292/17), від 21 листопада 2019 року по справі №804/3200/18, 01 вересня 2020 року по справі №160/8398/18, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення .

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata , тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Водночас, суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.

З огляду на зазначене, клопотання відповідача є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів " 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції" зазначено, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Однією з основоположних аспектів та складовою частиною верховенства права є правова визначеність, яка передбачає дотримання принципу res judicata (вирішена справа), тобто остаточності судового рішення.

Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у пункті 1 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язковість остаточності судового рішення як основи принципу верховенства права Європейський суд з прав людини розглядав неодноразово.

23 жовтня 1996 p., заява № 17748/91, п. 38, принцип рівності сторін у процесі було застосовано у розумінні "справедливого балансу" між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду яке тривалий час не набирає законної сили є ніщо іншим, як порушенням принципу верховенства права, а саме принципу res judicata (вирішена справа) та принципу правової визначеності. Таким чином, відсутність цієї умови призводить до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду не подання апелянта вмотивованого клопотання щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Головному управлінню Держаної податкової служби у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веон Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення - відмовити.

Повернути апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веон Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк