Постанова

від 13.10.2020 по справі 826/13083/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13083/17 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Кандаурової А.П.,

представника відповідача: - Диби Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Асоціації Реконструкція фундаментів і санація стін до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року позивач - Асоціація Реконструкція фундаментів і санація стін звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.10.2016 року № 6553, на підставі якого було проведено перевірку;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10.04.2017 року № 0001871402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 226370 грн. з яких: 198107 грн. за основним платежем та 28263 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10.04.2017 року № 0001881402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 687501 грн. з них: 550001 грн. за основним платежем та 137500 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Крім того, 22.06.2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 21022, відповідач подав клопотання про заміну первісного відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Відповідно до п.12 постанови КМ України від 20.10.2011 року № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності Актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року № 682-р вирішено про можливість забезпечення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладеного на Державну податкову службу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача щодо заміни сторони по справі, замінити Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби в м. Києві.

28 серпня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 32158, Асоціацією Реконструкція фундаментів і санація стін подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставною, в той час як рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку, операції з виконання будівельно-монтажних робіт, проведені контрагентами, мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, що підтверджується обставинами справи і належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом від 18.10.2016 року № 6553 призначено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, тривалістю 10 робочих днів з 31.10.2016 оку по дату завершення перевірки.

Перевірка проводилась з 31.10.2016 року по 13.03.2017 року. Перевірка була зупинена у відповідності з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 23.11.2016 року № 7464 і поновлена з 22.02.2017 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 06.03.2017 року по 13.03.2017 року на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 року № 1469.

За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено Акт від 20.03.2017 року № 91/26-15-14-02-04/21460131 (в тексті - Акт або Акт перевірки).

Згідно висновків Акта, перевіркою встановлено порушення Асоціацією:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункт 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток до сплати на загальну суму 198107 грн., в тому числі за 2014 рік у розмірі 60000 грн. за 2015 рік у розмірі 85054 грн., за І півріччя 2016 року у розмірі 53053 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 550001 грн., а саме: травень 2014 року на суму 66667 грн., серпень 2014 року на суму 50000 грн., грудень 2014 року на суму 91667 грн., січень 2015 року на суму 10454 грн., лютий 2015 року на суму 89546 грн., березень 2015 року на суму 25000 грн., квітень 2015 року на суму 66667 грн., травень 2015 року на суму 83333 грн., червень 2015 року на суму 66667 грн.

За результатами розгляду заперечення до акта перевірки висновки щодо встановлених порушень відповідачем залишено без змін.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2017 року:

- № 0001871402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 226370 грн. з яких: 198107 грн. за основним платежем та 28263 грн. за штрафними санкціями;

- № 0001881402 форми Р про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 687501 грн. з них: 550001 грн. за основним платежем та 137500 грн. за штрафними санкціями. Вважаючи наказ на перевірку та податної повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідно до змісту апеляційної скарги, відповідач вваж є необґрунтованим рішення суду першої інстанції саме в частині задоволених позовних вимог (скасованих податкових повідомлень - рішень), у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне переглянути рішення суду саме в цій частині.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У відповідності до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

За пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг/робіт) без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів неуповноваженою (невстановленою) особою.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження податку на додану вартість на загальну суму 550001 грн. та податку на прибуток до сплати на загальну суму 198107 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс .

Так, відповідно до матеріалів справи, між Асоціацією Реконфісс (за договором - замовник) та ТОВ Юніпром Бізнес (за договором - виконавець) укладений договір від 17.02.2014 року № П-11/14, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати субпідрядні будівельно-монтажні роботи на об`єкті ГУ АТ Ощадбанк у м. Києві за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 4. Додатки до Договору: договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1. Проведення господарських операцій за вказаним договором супроводжувалось оформленням довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акта приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.05.2014 року № 1.

Також, між Асоціацією Реконфісс (за договором - замовник) та ТОВ Люкс Борте (за договором - виконавець) укладений договір від 05.12.2014 року № 05-12/14, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати субпідрядні будівельно-монтажні роботи на об`єкті за адресою м. Київ, Контрактова площа, 8. В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем було надано Контролюючому органу під час проведення перевірки акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 30.12.2014 року № 1, від 27.02.2015 року № 2, від 31.03.2015 року № 3, від 30.04.2015 року № 4, від 29.05.2015 року № 5, від 30.06.2015 року № 6.

Окрім того, між Асоціацією Реконфісс (за договором - замовник) та ТОВ Фірма Глобал Ресурс (за договором - виконавець) укладений договір від 15.08.2014 року № П-12/14, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати субпідрядні будівельно-монтажні роботи на об`єкті за адресою м. Київ, Контрактова площа, 8. Господарські операції за вказаним договором не проводились, позивачем був сплачений аванс.

На виконання вимог ПК України ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс на адресу позивача виписані податкові накладні від 25.05.2014 року № 25, від 23.12.2014 року № 20, від 30.12.2014 року № 34, від 27.01.2015 року № 24, від 12.02.2015 року № 12, від 20.03.2015 року № 17, від 23.04.2015 року № 12, від 18.05.2015 року № 1, від 29.05.2015 року № 8, від 18.06.2015 року № 5, від 20.08.2014 року № 14.

При цьому, на час проведення господарський операцій, зокрема, контрагенти позивача ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс були належними учасниками господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

З огляду на це, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на подальше анулювання реєстрації як платників податків контрагентів позивача, адже анулювання реєстрації ТОВ Юніпром Бізнес (дата анулювання 04.03.2015 року), ТОВ Люкс Борте (дата анулювання 19.11.2015 року), ТОВ Фірма Глобал Ресурс (дата анулювання 03.12.2014 року) платниками податку на додану вартість відбулось після виконання позивачем та його контрагентами власних господарських зобов`язань, контрагенти позивача до дати анулювання їх реєстрації не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Слід зазначити, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Варто наголосити, що будівельно-монтажні роботи ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте , ТОВ Фірма Глобал Ресурс в перевіряємому періоді мали право виконувати на підставі наступних ліцензій:

- Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.12.2013 року серії АЕ № 280526 (строк дії по 13.12.2016 року);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.07.2014 року серії АЕ № 291059 (строк дії по 08.07.2017 року);

- Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.05.2013 року серії АЕ № 261360 (строк дії по 24.05.2016 року).

Колегія суддів вважає вірним не врахування судом першої інстанції посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 року у справі № 813/1341/16.

Окрім того, колегія критично ставиться до посилань відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальних провадженнях № 42016050000000148 від 02.03.2016 року, № 32016140000000088 від 01.06.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України щодо фіктивного підприємництва ряду суб`єктів господарювання, у тому числі ТОВ Люкс Борте , у якого були придбані роботи Асоціацією Реконфісс , а тому вказане підприємство не могло здійснити позивачеві виконання робіт, оскільки вказані кримінальні провадження не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій Асоціації Реконфісс та ТОВ Люкс Борте , що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 (адміністративне провадження № К/9901/47560/18).

Не заслуговують на увагу також відомості про кримінальне провадження № 32014100060000083 від 10.04.2014 року, яке не стосується контрагентів позивача, оскільки в ньому фігурують інші підприємства, а саме: ТОВ Промторгпостач , ТОВ Укроптпром .

Колегією суддів також наголошується, що вищевказані кримінальні провадження були відкриті більше ніж 6 років тому, проте на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано вироків по вищевказаним контрагентам позивача.

Щодо посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ Юніпром Бізнес ) від 25.04.2014 року, як підставу для визнання господарських операцій нереальними, варто зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №2а/0370/205/12, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Також, не знайшли свого підтвердження та були спростовані під час розгляду справи висновки відповідача щодо непідтвердження факту отримання позивачем будівельно-монтажних робіт від ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте у травні, грудні 2014 року, лютому-червні 2015 року.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, роботи придбавались позивачем у ТОВ Юніпром Бізнес , ТОВ Люкс Борте з метою виконання взятих на себе зобов`язань перед замовниками - ТОВ ТРК Інвест , ПАТ Діамантбанк , що в свою чергу підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року № 44-47, а також актом готовності об`єкта до експлуатації від 20.07.2016 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Операції з виконання будівельно-монтажних робіт, проведені контрагентами, мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 13 жовтня 2020 року.