Ухвала

від 24.03.2021 по справі 826/13083/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/13083/17

адміністративне провадження № К/9901/5119/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 826/13083/17 за позовом Асоціації Реконструкція фундаментів і санація стін до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

16.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 826/13083/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 визначено склад колегії суддів: Васильєва І.А (головуючий суддя), Бившева Л.І., Пасічник С.С.

Скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. У заяві посилається на те, що вперше касаційну скаргу на зазначені рішення ним подано до суду касаційної інстанції в строк, передбачений нормами КАС України. Проте ухвалами Верховного Суду від 25.11.2020 та 18.01.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №826/13083/17 - повернуто скаржнику. Копію ухвали Верховного Суду від 18.01.2021 року скаржник отримав 23.01.2021.

Суд визнає поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню, виходячи з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Судом встановлено, що підставою для звернення до суду з касаційною скаргою позивач зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнятті без врахування правової позиції, що викладена в постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 826/5743/14, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16, від 24.03.2020 у справі № 260/410/16, від 03.03.2020 у справі № 140/2715/18, від 25.01.2019 у справі № 825/1733/17, від 02.04.2019 у справі № 826/7047/13-а, від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12, від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11, від 18.03.2020 у справі № 804/708/16.

Відповідачем в касаційній скарзі порушується питання про різне застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувалися витрати та податковий кредит, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку реальності господарської операції (в тому числі і з надання маркетингових послуг) належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що в основі кожного рішення лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення оцінюються як такі, що документально підтверджують (чи не підтверджують) фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало (чи не давало) право платнику податку (позивачу) сформувати витрати та податковий кредит за такими господарськими операціями.

Касаційну скаргу податковий орган обґрунтовує недоліками в оформленні первинних документів позивача, які за твердженням контролюючого органу, не розкривають зміст і обсяг господарських операцій, що за своєю суттю є вимогою здійснити переоцінку доказів, що не входить до повноважень Верховного Суду.

Наведені скаржником витяги з постанов Верховного Суду стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів та не містять будь-якого правового висновку стосовно конкретної норми права, яка на думку скаржника застосована неправильно. А тому, посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись статтями 328, 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 826/13083/17 повернути скаржнику.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяІ.А. Васильєва