Постанова

від 07.10.2020 по справі 120/1261/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1261/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

07 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представників позивача: Левицької -Корчун В.І., Люлькіс І.М.

представника відповідача: Македонського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської митниці Державної митної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК" до Подільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссигнал ОЛК" звернулось до суду з позовом до Подільської митниці Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Подільської митниці Державної митної служби України № 80 від 18.02.2020 року "Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Транссигнал ОЛК" вимог законодавства України з питань митної справи".

Обгрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач відзначив про неналежне повідомлення Товариства щодо факту проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки, про відсутність правових підстав для прийняття митним органом оскаржуваного наказу та про відсутність складу порушення митних правил зі сторони позивача.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Так, зокрема, апелянтом звернуто увагу на той факт, що нормами митного законодавства не передбачено обов`язок контролюючого органу забезпечити повідомлення платника податку про проведення документальної невиїзної перевірки саме до її початку, оскільки нормами ч. 4 ст. 351 МК України однією з умов для проведення посадовими особами митного органу невиїзної перевірки в приміщенні цього органу є направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, при цьому, жодних застережень щодо неможливості проведення такої перевірки до отримання адресантом такого повідомлення, митним законодавством не визначено.

Також, в апеляційній скарзі митний орган, в підтвердження підставності проведення перевірки позивача, посилається на факт наявності документально підтвердженої інформації, наданої уповноваженим органом іноземної держави, яка стосується товарів, митне оформлення яких завершено.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти задоволення вимог митного органу, як таких, що базуються на вільному трактуванні норм чинного законодавства та не містять аргументів наявності у фіскального органу обгрунтованих сумнівів в достовірності документів та статусі походження товару, ввезеного позивачем на митну територію України за митними деклараціями від 20.04.2018 року № UA401010/2018/012398, від 11.04.2018 року № UA401010/2018/011026, від 12.04.2017 року № UA401010/2017/ НОМЕР_1 .

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин, викладених в ній, просив задоволити.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

На підставі статті 33 Протоколу 1 Угоди та наказу ДМСУ від 13.09.2010 року № 1050 Про затвердження Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару , Вінницькою митницею ДФС направлено запит до Державної фіскальної служби України з проханням надати допомогу в проведенні перевірок декларацій-інвойсів складених експортером Firma WORA Inh. W. Beiz (Німеччина) на партії товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро від 06.04.2018 року № 2018-092; від 09.02.2018 року № 2018-032; від 27.03.2017 року № 2017-097.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України № 27848/7/99-99-19-04-01-17 від 28.08.2019 року Подільській митниці Державної митної служби України надано інформацію та лист уповноваженого органу Німеччини від 22.07.2019 № Z 4215 F-28/19-1, якими не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у інвойсах № 2017-097, 2018-032, 2018-092 для опрацювання та вжиття заходів згідно із чинним законодавством України.

З наведених вище підстав, 18.02.2020 року Подільською митницею Державної митної служби України прийнято наказ № 80 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання Товариства з обмеженою відповідальністю Транссигнал ОЛК вимог законодавства України з питань державної митної справи за митними деклараціями від 20.04.2018 року № UA401010/2018/012398, від 11.04.2018 року № UA401010/2018/011026, від 12.04.2017 року № UA401010/2017/ НОМЕР_1 .

Даний наказ видано з підстав, визначених у пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України. Строк проведення перевірки визначено тривалістю 4 робочих днів з 20.02.2020 року.

Не погоджуючись з вказаним наказом та вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами 1-3 ст. 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно частин 1-4 ст. 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Положеннями ч. 42. 2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, законом передбачений обов`язок митного органу надіслати або вручити товариству повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки з питань державної митної справи до початку проведення такої перевірки.

Як засвідчується матеріалами справи та по суті не заперечується представником апелянта, оскаржуваний наказ № 80 від 18.02.2020 року про проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Транссигнал ОЛК прийнятий з підстав, передбачених у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України.

Строк проведення перевірки визначено тривалістю 4 робочих днів з 20.02.2020 року.

Повідомлення про проведення перевірки за № 4 від 19.02.2020 року, із зазначенням предмета та підстав перевірки, дати та місця її проведення, було надіслано митним органом позивачу 19.02.2020 року та отримано останнім 21.02.2020, тоді як перевірку розпочато 20.02.2020 року.

Судова колегія, надаючи оцінку вказаній обставині, вважає обгрунтованими доводи позивача про довільне трактування контролюючим органом норм митного законодавства.

Зокрема, посилання апелянта на відсутність необхідності повідомлення платника податку про факт проведення невиїзної документальної перевірки саме до її початку є протиправним та необгрунтованим, оскільки визнання необов`язковою присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не є категоричним і однозначним приписом про проведення такої перевірки виключно без участі вказаних осіб.

Так, законодавцем не заборонено уповноваженим посадовим особам підприємства або громадянином, що перевіряється, бути присутнім в приміщенні митного органу під час проведення невиїзної документальної перевірки та надати, в разі необхідності додаткові документи або пояснення стосовно предмету перевірки.

При цьому, з огляду на положення частин 1, 2 статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Згідно матеріалів справи, підставою для проведення документальної невиїзної перевірки у наказі Подільської митниці Державної митної служби України № 80 від 18.02.2020 року зазначено пункт 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, а саме: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Разом з цим, в оскаржуваному наказі зазначено, що перевірка проводиться з питань державної митної справи за митними деклараціями від 20.04.2018 року № UA401010/2018/012398, від 11.04.2018 року № UA401010/2018/011026, від 12.04.2017 року № UA401010/2017/ НОМЕР_1 .

В листі ДФС України від 03.03.2017 року №54/7/99-99-19-03-17, виданого з метою підвищення ефективності роботи з перевірки сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1, з урахуванням пояснень Комісії ЄС (2007/С 83/01 від 17.04.2007 року) визначено, окрім іншого, що відповідно до вимог пункту 1 статті 33 Протоколу 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Подання суб`єктами господарювання ЗЕД документів про походження товару з метою відновлення преференційного режиму відповідно до ст. 301 Митного кодексу України не є підставою для проведення перевірки документів (без обгрунтованих сумнівів щодо достовірності документів).

Перевірка підтверджень походження може також здійснюватись у довільному порядку (вибірково) за наявності відповідного доручення ДФС.

Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії якими вони мають керуватись при прийнятті рішення щодо проведення перевірок. Зокрема, це: наявність відповідного доручення ДФС або обгрунтовані сумніви в достовірності документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Протоколу 1.

В даному випадку, аналізуючи зміст наказу № 80 від 18.02.2020 року про проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Транссигнал ОЛК та повідомлення про проведення перевірки, судова колегія не знайшла посилань на доручення ДФС та аргументів наявності у фіскального органу обргунтованих сумнівів в достовірності документів, статусі походження товару, ввезеного позивачем на територію України за митними деклараціями від 20.04.2018 року № UA401010/2018/012398, від 11.04.2018 року № UA401010/2018/011026, від 12.04.2017 року № UA401010/2017/ НОМЕР_1 .

При цьому, аналіз приписів ст. 351 МК України, якими визначені підстави за наявності яких проводиться документальна невиїзна перевірка, свідчать про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обгрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14.

Частиною 5 ст. 255 МК України передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно матеріалів справи, митне оформлення ввезеного на митну територію України товару завершено, що підтверджено митними деклараціями від 20.04.2018 року № UA401010/2018/012398, від 11.04.2018 року № UA401010/2018/011026, від 12.04.2017 року № UA401010/2017/ НОМЕР_1 , а факт подання позивачем недостовірної інформації чи недостовірних документів про країну походження вказаного товару відповідачем не доведено, що у своїй сукупності свідчить про відсутність правових підстав для здійснення відповідачем контролюючих функцій на підставі положень МК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань державної митної справи.

В ході апеляційного перегляду справи представником апелянта також не доведено наявність фактичних підстав, які відповідають приписам пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, та стали підставою для проведення перевірки позивача.

Відтак, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для прийняття керівником контролюючого органу наказу про проведення перевірки.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.03.2019 у справі №807/1349/13-а.

До матеріалів апеляційної скарги додано документи без належного перекладу, які не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості доказу на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за відсутності підстав та за відсутності умов, із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Подільської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 жовтня 2020 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.