Постанова

від 05.10.2020 по справі 923/498/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/498/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Державного підприємства "Дослідне господарство "Великі Клини" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України - Іванюта О.Д., ордер серія ХС № 136059, від 24.02.20;

від прокуратури - Елісашвілі О.М., посвідчення № 056408, від 29.05.20;

від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019

у справі № 923/498/19

за позовом Прокурора-заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Великі Клини" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

про припинення права постійного користування землею та повернення земельної ділянки,

(суддя першої інстанції: Т.Г.Пінтеліна, дата та місце ухвалення рішення: 17.12.2019, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул. Театральна, 18)

14.06.2019 прокурор - Заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (позивач) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Великі Клини" Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН України (відповідач), яким просить:

- припинити відповідачу право постійного користування земельною ділянкою площею 1374,1000 га, вартістю 49879830 грн, розташованої на території Гладківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області,

- вилучити у відповідача та повернути земельну ділянку площею 1374,1000 га, вартістю 49879830 грн, розташованої на території Гладківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

18.09.2019 прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просить:

1. Припинити Державному підприємству "Дослідне господарство "Великі Клини" Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497800, Херсонська область, Голопристанський район, с. Великий Клин, вул. Конотопа, 7) право постійного користування земельною ділянкою площею 1427 га, розташованої на території Гладківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

2. Вилучити у Державного підприємства "Дослідне господарство "Великі Клини" Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497800, Херсонська область, Голопристанський район, с. Великий Клин, вул. Конотопа,7) та повернути земельну ділянку площею 1427 га, розташованої на території Гладківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, м. Херсон, вул. Університетська, 136А).

Прокурор посилається на те, що в ході підготовчого провадження стало відомо, що відповідач користується земельною ділянкою площею 1427 га відповідно до акта на право постійного користування від 1969 року.

Судом першої інстанції прийнято уточнення позовних вимог прокурором, справа розглядалась з урахуванням зазначених уточнень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про невиконання ДП ДГ Великі Клини вимог чинного законодавства до землекористувача земель державної власності на умовах постійного користування, а саме про систематичну несплату земельного податку, у зв`язку з чим наявні підстави для припинення права користування земельною ділянкою. Крім того, прокурор зазначив, що у зв`язку з припиненням права користування земельною ділянкою, земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 по даній справі у задоволенні позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач є правонаступником в частині землі, майна, майнових та зобов`язань реорганізованого Дослідного господарства Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва. Також суд погодився з доводами відповідача, що земельні ділянки, закріплені за ДП «ДГ «Великі Клини» є землями НААН, які віднесені до особливо цінних, вилучення яких може бути здійснене виключно за погодженням з Верховною Радою України.

Місцевий господарський суд вказав, що у зв`язку з відсутністю у відповідача заборгованості зі сплати земельного податку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора про припинення права відповідача на постійне користування земельною ділянкою та вилучення її у відповідача. Крім того, з урахуванням фактичних обставин справи, спосіб захисту інтересів держави у вигляді припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП "Дослідне господарство "Великі Клини" та повернення (вилучення) земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, фактично, не призводить до відновлення порушених прав держави, а навпаки призведе до не дотримання справедливої рівноваги та неотримання того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Херсонської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Прокурор вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що погашення заборгованості з земельного податку після відкриття провадження у справі - не має правового значення для вирішення спору, оскільки не спростовує факту систематичної несплати відповідачем земельного податку. У свою чергу, вимога про стягнення заборгованості, прокурором не заявлялась, а тому її погашення на час розгляду справи не має значенн для її вирішення та не є підставою для відмови в позові.

Прокурор вважає помилковим висновок суду про те, що невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати земельного податку за використання земельної ділянки державної власності відбулося внаслідок припинення (зупинення) діяльності відповідача у 2017 році. Прокурор вказав, що реорганізації підприємства не відбулось, крім того, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки не припиняються, а переходять до правонаступників.

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що довідка, видана Херсонським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру, від 02.07.2019 №1/390, наявна в матеріалах справи, не може вважатись належним доказом віднесення земельної ділянки до категорії земель для дослідних та навчальних цілей, оскільки вказане підприємство не є уповноваженим суб`єктом в частині визначення виду використання земельної ділянки.

Крім того, прокурор вважаэ хибним висновок суду першої інстанції про неефективність обраного прокурором способу захисту порушених інтересів держави в розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №923/498/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019; призначено розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 у справі №923/498/19 на 24.02.2019 року о 12-00 год.

17.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ДП "Дослідне господарство "Великі Клини" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 у справі №923/498/19.

У вказаному відзиві відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апелянта, вказує, що припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстав систематичної несплати земельного податку можливе лише за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого місцевого самоврядування з дотриманням стадій процедури, визначеної положеннями ст. 144 Земельного кодексу України.

При цьому відповідач зазначає, що ст. 143 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку, а систематична несплата земельного податку не входить до цього переліку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 у справі №923/498/19 зупинено до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №912/2385/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 поновлено провадження по справі №923/498/19 з 05.10.2020 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2020.

В судовому засіданні прокурор та представник відповідача підтримали доводи та заперечення, викладені ними письмово.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Відповідно до Акта на право користування землею, зареєстрованого в Державній книзі реєстрації землекористування за №5 від 03.06.1969, виданого виконавчим комітетом Голопристанської районної Ради депутатів трудящих Експериментальному господарству Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва Голопристанського району Херсонської області Української республіки в постійне користування відведено 1427 га землі, з яких: 1260 га ріллі, 95 га пасовищ та 72 га - інші угіддя. (а. с. 178-179)

Як вбачається з матеріалів справи Експериментальне господарство Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва Голопристанського району Херсонської області Української республіки створено наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 6 березня 1969 № 136.

Відповідно до постанови Ради міністрів УРСР від 24.10.1979 №450 Експериментальне господарство Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва Голопристанського району Херсонської області перетворено у Дослідне господарство Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва. (а.с. 88, т.2)

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.1991 року підприємство відповідача передано до складу Української академії аграрних наук та мало назву Дослідне господарство Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва.

У постанові Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 року №1089 «Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Української академії аграрних наук» передбачено, що Дослідне господарство Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва входить до складу УААН та присвоєно код 00497800.

У подальшому, на підставі наказу Української академії аграрних наук України від 22.03.2001 №26 Херсонська селекційна дослідна станція баштанництва перетворена в Інститут південного овочівництва і баштанництва. (а.с.181-183)

Відповідно до наказу Національної академії аграрних наук України від 24.11.2011 №318, Інститут південного овочівництва і баштанництва визначено найменування підприємства - Державне підприємство «Дослідне господарство «Великі Клини» Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» .

З Постанови від 29.05.2019 №07/25 Президії Національної академії аграрних наук (НААН) вбачається, що 22.02.2017 Президією НААН видавалась постанова (протокол № 4) "Про реорганізацію Державного підприємства "Дослідне господарство "Великі Клини"- відповідач у даній справі. Таким чином, вищезазначеною Постановою від 22.02.2017 фактично зупинялась діяльність відповідача. ( т.1, а.с.89)

Разом з тим, згідно з наказом Національної академії аграрних наук України від 09.09.2019 №99 «Про відновлення діяльності та перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство «Великі Клини» Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН» , найменування підприємства змінено на Державне підприємство «Дослідне господарство «Великі Клини» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» , з кодом 00497800.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 25.09.2019 року №656/01 Інституту водних проблем і меліорації НААН України (адресованого Відповідачеві) (а.с. 194) «ДП «ДГ «Великі Клини» ПДСДС ІВПІМ НААН (код ЄДРПОУ 00497800) є правонаступником в частині землі, майна, майнових та немайнових прав і зобов`язань реорганізованого Дослідного господарства Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва.

За даними Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі станом на 11.03.2019 існувала заборгованість відповідача по сплаті земельного податку у розмірі 342 572, 72 грн., яка виникла 30.08.2017. Зазначена інформація підтверджується копією листа ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 11.03.2019 №3039/9/21-22-12-04-07 з додатками (а.с. 22).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 у справі №540/2279/18 задоволено позов Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про стягнення коштів з рахунків та за рахунок готівки ДП ДГ «Великі Клини» , у тому числі по земельному податку у сумі 92 409,45 грн., який виник 30.03.2018 (а.с. 29-32).

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №540/2565/18 задоволено позов Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про стягнення коштів з рахунків та за рахунок готівки ДП ДГ «Великі Клини» , у тому числі по земельному податку у сумі 139 272,30 грн., який виник з 30.08.2017 по 02.03.2018 (а.с. 33-36).

Як вбачається з рішень Херсонського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 № 540/2279/18 та від 13.02.2019р. № 540/2565/18 про стягнення з відповідача земельного податку відповідно 92 409,45грн. та 139 272,30 грн., (а.с.29-36), що складає разом 231 681,75 грн., зазначений податковий борг виник у період з 2017 по початок 2019.

Зазначені відомості про час виникнення податкового боргу з 30.09.2017 також підтверджуються листом від 05.07.2019 №11385/10/21-22-17-02-18 (а.с.80) Головного управління ДФС у Херсонській області, з посиланням на самостійно задекларовані відповідачем суми податкового боргу.

Прокурор зазначає, що податковий обов`язок щодо сплати суми земельного податку за використання земельної ділянки на території Гладківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ДП ДГ «Великі Клини» не виконано, у зв`язку з чим сума недоотриманих місцевим бюджетом коштів становить - 342 572,72 грн.

Невиконання ДП ДГ «Великі Клини» вимог чинного законодавства до землекористувача земель державної власності на умовах постійного користування, а саме систематична несплату земельного податку і стало підставою для звернення прокурора до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки з користування землею з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України.

Положеннями ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 ст. 116 цього Кодексу, визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 141 зазначеного Кодексу передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства:

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк;

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Виходячи з правового аналізу наведених норм права, слідує, що припинення права користування земельною ділянкою здійснюється у загальному порядку, з підстав, перелік яких наведено у статті 141 Земельного кодексу України та порядком визначеним у статті 144 цього Кодексу, у зв`язку з використанням земельної ділянки з порушенням земельного законодавства.

Разом із тим, ст. 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Із наведених положень ст. 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства України, судова колегія зазначає, що визначена прокурором підстава для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку знаходиться поза межами підстав, визначених у ст.143 Земельного кодексу України, та є порушенням права відповідача на користування земельною ділянкою, набутим на законних підставах, а відтак доводи апелянта в цій частині судовою колегією не приймаються.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідачем до суду першої інстанції надано: платіжне доручення №1 від 02.07.2019 про сплату 84609,45 грн. земельного податку, платіжне доручення № 2 від 02.07.2019 про сплату 139272,30 грн. земельного податку, платіжне доручення № 28 від 06.09.2019 про сплату земельного податку в сумі 195530,92 грн. та платіжне доручення № 29 від 06.09.2019 на суму 37600 грн. земельного податку за серпень 2019 року та № 32 від 16.09.2019 про сплату земельного податку за вересень 2019 року. (т.1,а.с.122-125)

Сторонами по справі не заперечується, що відповідач сплатив заборгованість зі сплати земельного податку. Повна оплата (погашення ) заборгованості відповідачем із земельного податку підтверджується листом від 05.07.2019 №11385/10/21-22-17-02-18 Головного управління ДФС у Херсонській області. (т.1, а.с.80)

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, враховуючи наведені обставини та сплату відповідчаем земельного податку, суд апеляційної інстації зазначає, що прокурором в апеляційній скарзі не зазначено, які права позивача були порушені, що призвело до звернення до суду з вимогами про припинення права постійного користування земельною ділянкою та її вилучення у відповідача.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора про припинення права відповідача на постійне користування земельною ділянкою та вилучення її у відповідача.

Також судова колегія звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі N 21-3а11 було сформовано правову позицію, відповідно до якої приписи пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Тобто, Верховним Судом України був зроблений висновок, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою може бути виключно ліквідація юридичної особи, а не її реорганізація.

Пункт 6 розд. X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. N 5-рп/2005.

Отже, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

У зв`язку з цим право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається (постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2011 у справі N 6-14цс11).

Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук На праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності належать земельні ділянки державних галузевих академій наук.

Статутом НААН та Законом України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» закріплено, що Національна академія аграрних наук України є державною науковою організацією, що створена як неприбуткова державна бюджетна установа. Основними завданнями НААН є наукове забезпечення розвитку; галузі агропромислового комплексі.

Статтею 150 Земельного кодексу України визначений перелік земель, які належать до особливо цінних. До них віднесено землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів (пункт в) частини 1 статті 150 ЗКУ). Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Все майно, закріплене за державними підприємствами відання НААН належать державі Україна в особі Національної академії аграрних наук України в тому числі, а земельні ділянки - віднесені законодавством до «особливо цінних» , стосовно яких визначений спеціальний порядок розпорядження та відчуження.

Відповідач є правонаступником в частині землі, майна, майнових та зобов`язань реорганізованого Дослідного господарства Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва. Земельні ділянки, закріплені за ДП «ДГ «Великі Клини» є землями НААН, які віднесені до особливо цінних, вилучення яких може бути здійснене виключно за погодженням з Верховною Радою України.

Враховуючи викладене, відповідач є правонаступником юридичної особи, якій було видано Акт на право користування землею, зареєстрованого в Державній книзі реєстрації землекористування за № 5 від 03.06.1969.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апелянта в частині того, що юридична особа відповідача не припинялась (не зупиняла свою діяльність), у зв`язку з чим безпідставно не сплачувався земельний податок, з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, з наявної в матеріалах справи Постанови від 29.05.2019 №07/25 Президії Національної академії аграрних наук (НААН) - (т.1, а.с.89) вбачається, що 22.02.2017 Президією НААН видавалась постанова (протокол № 4) "Про реорганізацію Державного підприємства "Дослідне господарство "Великі Клини"- відповідач у даній справі. Таким чином, вищезазначеною Постановою від 22.02.2017 фактично зупинялась діяльність відповідача.

Разом з тим, згідно з наказом Національної академії аграрних наук України від 09.09.2019 №99 «Про відновлення діяльності та перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство «Великі Клини» Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації НААН» , найменування підприємства змінено на Державне підприємство «Дослідне господарство «Великі Клини» Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» , з кодом 00497800.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 25.09.2019 року №656/01 Інституту водних проблем і меліорації НААН України (адресованого Відповідачеві) (а.с. 194) «ДП «ДГ «Великі Клини» ПДСДС ІВПІМ НААН (код ЄДРПОУ 00497800) є правонаступником в частині землі, майна, майнових та немайнових прав і зобов`язань реорганізованого Дослідного господарства Херсонської селекційної дослідної станції баштанництва.

З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з 22.02.2017 по 09.09.2019 (протягом вказаного строку виник борг по сплаті земельного податку) підприємство відповідача припинило (зупинило) свою діяльність, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині не приймаються до уваги.

Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта в частині нецільового використання відповідачем земельної ділянки, оскільки прокурор звертався до суду першої інстанції з позовом, у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку. Будь-яких доказів нецільового використання земельної ділянки не за цільовим призначенням прокурором не надано.

Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині неефективності обраного прокурором способу захисту, з огляду на наступне.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Крім того, суд зазначає, що порушені, невизнані або оспорювані права можуть бути захищені і у спосіб, не визначений законом або договором, однак такий спосіб захисту має бути у будь-якому випадку ефективним, тобто спрямованим на реальний захист та відновлення порушеного права.

Для вирішення справи суттєвим вбачається з`ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому як прокурор чи його заступник так і суд у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Конституційний Суд Україні у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пантелеєнко проти України" від 29 червня 2006 року).

Так, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений договором чи законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та підстав позову прокурора (несплата земельного податку відповідачем), судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що спосіб захисту інтересів держави у вигляді припинення права постійного користування земельною ділянкою Державного підприємства "Дослідне господарство "Великі Клини" та повернення (вилучення) земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, фактично, не призводить до відновлення порушених прав держави.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 у справі № 923/498/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 у справі № 923/498/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 у справі № 923/498/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 17.12.2019 у справі №923/498/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош