Постанова

від 06.10.2020 по справі 902/59/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Справа № 902/59/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача 1: Салецького І.О., представника, посвідчення №43 від 04.06.2013

відповідача 2: Чубенко С.В., адвоката, ордер серія ВН №148330 від 24.06.2020

третьої особи: Салецького І.О., представника, посвідчення №43 від 04.06.2013.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління у справах Національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації (вх.№1651/20 від 03.07.2020) та Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (вх.№1672/20 від 07.07.2020) на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 01.06.20р. суддею Яремчуком Ю.О. об 17:17 год. у м.Вінниці, повний текст складено 10.06.20р. у справі № 902/59/20

за позовом: Релігійної організації "Управління Могилів-Подільської Єпархії Української православної церкви" (вул. Грецька, буд.8, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000; 02141, м. Київ, вул. О. Мішуги 9 кв. 30)

до: Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації (вул. Хмельницьке шосе,7, кімн. 1227, м. Вінниця, 21036)

до: Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (вул. Виноградна, буд. 35-А, с. Велика Кісниця, Ямпільський район, Вінницька область, 24546)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державний реєстратор Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецький Ігор Олександрович (вул. Хмельницьке шосе,7, кімн. 1227, м. Вінниця, 21036)

про визнання незаконним та скасування наказу начальника Управління у справах Національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації №38 від 02.04.2019, а також скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація «Управління Могилів-Подільської Єпархії Української Православної Церкви» звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Управління у справах Національностей та релігій Вінницької обласної Державної адміністрації до Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) про визнання незаконним та скасування наказу начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації №38 від 02.04.2019 в частині реєстрації статуту релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, село Велика Кісниця, пров. Першотравневий, 21) у новій редакції із зміною найменування на релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (ЄДРПОУ 40334004) та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №11731050002000578 від 04.04.2019 яким внесено (зміни) до установчих документів юридичної особи «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, село Велика Кісниця, пров. Першотравневий, 21)» на релігійну організацію Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (ЄДРПОУ: 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, с. Велика Кісниця, вул. Виноградна, 35-А) та скасувати запис (реєстраційну дію) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №11731070003000578 від 04.04.2019 яким змінено керівника юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ №38 від 02.04.2019 та запис про зміну підлеглості релігійної громади з Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, село Велика Кісниця, пров. Першотравневий, 21) у канонічних і організаційних питаннях на релігійну громаду Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (ЄДРПОУ: 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, с. Велика Кісниця, вул. Виноградна, 35-А) є такими, що порушують приписи Закону України «Про свободу совісті та релігійної громади» , Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , а також положення Статуту "релігійної громади Свято-Успенського храму Могилів-Подільської єпархії в с. Велика Кісниця від 19.01.2016 №7» є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, прийняті з перевищенням наданих повноважень, а також з порушенням встановленого порядку та приписів чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.06.2020 у справі №902/59/20 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації №38 від 02.04.2019 в частині реєстрації статуту релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, село Велика Кісниця, пров. Першотравневий, 21) у новій редакції із зміною найменування на релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (ЄДРПОУ 40334004, вул. Виноградна, буд. 35-А, с. Велика Кісниця, Ямпільський район, Вінницька область).

Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань за №11731050002000578 від 04.04.2019 яким внесено (зміни) до установчих документів юридичної особи «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, село Велика Кісниця, пров. Першотравневий, 21)» на релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (ЄДРПОУ: 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, с. Велика Кісниця, вул. Виноградна, 35-А).

Скасовано запис (реєстраційну дію) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №11731070003000578 від 04.04.2019 яким змінено керівника юридичної особи.

Стягнуто з Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації (вул. Хмельницьке шосе,7, кімн. 1227, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 38635837) на користь Релігійної організації "Управління Могилів-Подільської Єпархії Української православної церкви" (вул. Грецька, буд.8, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000; 02141, м. Київ, вул. О. Мішуги 9 кв. 30, код ЄДРПОУ 38608075) витрати зі сплати судового збору в сумі 3153,00 грн.

Стягнуто з Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (вул. Виноградна, буд. 35-А, с. Велика Кісниця, Ямпільський район, Вінницька область, 24546, код ЄДРПОУ 40334004) на користь Релігійної організації "Управління Могилів-Подільської Єпархії Української православної церкви" (вул. Грецька, буд.8, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000; 02141, м. Київ, вул. О. Мішуги 9 кв. 30, код ЄДРПОУ 38608075) витрати зі сплати судового збору в сумі 3153,00 грн.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. 35 Конституції України , ст. ст. 7, 8, 9, 12, 14, 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» , п.п. 1.3, 1.5, 2.1, 2.2, 2.3, 2.6, 2.7, 2.8, 2.10, 2.11, 2.13, 2.23, 5.1, 6.2, 7.4 статуту релігійної громади «Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ» , зареєстрованого наказом начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації № 7 від 19.01.2016, ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , витяг з протоколу № 8 від 27.01.2019 загальних Парафіяльних зборів релігійної громади Свято-Успенського храму Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви вказав, що з аналізу наданого до заяви (поданої з метою реєстрації нової редакції статуту релігійної громади) протоколу зборів релігійної громади, п.п. 31 п.4 Положення про управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації №135 від 03.04.2013 (із змінами від 11.02.2019) вбачається, що збори були скликані та проведені з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією статуту «Релігійної громади Свято-Успенського храму с. В. Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ» , а протокол зазначених зборів оформлений не у відповідності до вимог Статуту. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що загальні збори, на яких приймалось рішення про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях та переобрання керівного органу релігійної організації, оформлені протоколом № 1 від 31.01.2019, скликалися та проводилися відповідно до положень Статуту зареєстрованого 19.01.2016 №7, а також, відсутні відомості щодо підтвердження чинності таких зборів в розумінні Статуту. Всупереч положенням пунктів 2.11, 2.13 статуту, протокол зборів № 1 від 31.01.2019 не містить необхідних реквізитів, зокрема, підписів настоятеля та секретаря, 5 членів зборів який мав би затверджуватись єпархіальним архієреєм. Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем 2 у якості додатку до заяви не було подано до Управління реєстрації оригінал свідоцтва про реєстрацію статуту, що не відповідає тим же положенням п.2 ч.4 ст.14 Закону № 987-ХІІ. Таким чином, відповідачем 1 не було враховано вищезазначені недоліки під час перевірки наданої документації, внаслідок чого оспорюваний наказ №38 від 02.04.2019 за висновком суду є неправомірним.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 01 червня 2020 року у справі № 902/59/20 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зазначає, що позивачем - Релігійною організацією Управління Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви в позовній заяві не обґрунтовано та не підтверджено доказами, порушення його суб`єктивного права (невизнання або оспорювання) суб`єктом владних повноважень Управління у справах національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації.

Релігійна організація Управління Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви код ЄДРПОУ 38608075 є окремою юридичною особою, не являється засновником чи учасником релігійної громади Свято-Успенського храму с.В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ код ЄДРПОУ 40334004 що підтверджується відповідною випискою з ЄДРПОУ.

Таким чином, як зазначає апелянт, згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. В обґрунтування своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі №905/3377/15 та від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18.

З посиланням на п. 1.4. Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , постанову Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 812/10224/13-а, постанову Верховного суду від 07 березня 2018 року у справі № К/9901/10396/18, ст.16 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації на переконання апелянта, суд першої інстанції помилково вважає, що у зв`язку із зміною підлеглості у канонічних та організаційних питаннях в нього виникло право правонаступництва на підставі п.6.1. та п.7.4. Статуту релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Могилів-Подільської Єпархії Української Православної Церкви.

Скаржник звертає увагу, що юридична особа релігійна громада Свято-Успенського храму с.В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ код ЄДРПОУ 40334004 не припиняла своєї діяльності в розумінні ч.1 ст. 16 Закону України Про свободу совісті за релігійні організації та ч.1 ст. 104 ЦК України. Після здійснення реєстраційних дій, зазначена юридична особа з зміненою назвою Релігійна організація Релігійна громада Свято-Успенського храму с.Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) залишилась в реєстрі під тим самим кодом ЄДРПОУ 40334004. Відповідно до даних реєстру та статутних документів релігійна громада залишилась юридичною особою. Зміни відбулись лише в частині зміни канонічної приналежності, що відображені в статуті, найменуванні та керівника юридичної особи відповідно до рішення прийнятого 31.01.2019 загальними зборами членів релігійної громади.

Разом з тим, з посиланням на ст. 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації вказує, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється виключно на загальних зборах цієї громади. Це питання належить до виключної компетенції членів загальних зборів релігійної громади, а не членів парафіяльних зборів релігійної громади.

На переконання апелянта саме статтею 8 вказаного вище Закону законодавець наділив такий орган управління релігійною громадою, як загальні збори ще однією функцією - це прийняти рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях та внесення відповідних змін до статуту релігійної громади у зв`язку із зміною підлеглості.

Отже, ніхто не може позбавити загальні збори релігійної громади права прийняти рішення щодо зміни своєї підлеглості (включно із єпархіальним архієреєм, священнослужителем чи іншими органами управління громади). Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування - відповідно до вимог частини третьої статті 8 Закону. Виходячи із вимог статті 8 Закону терміни парафіяльні збори та загальні збори не ототожнюються, оскільки це різні органи управління релігійною громадою, а відтак мають свої функції та повноваження відповідно до статуту щодо компетенції членів парафіяльних зборів та Закону України Про свободу совісті та релігійні організації щодо компетенції членів загальних зборів.

За наведеного, вважає, що процедура зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях регулюється виключно Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , а не статутом релігійної громади, при цьому Закон не вимагає щоб рішення релігійної громади, яке прийнято на загальних зборах щодо зміни підлеглості було ще будь -ким затверджено.

Також, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації для реєстрації статуту релігійної організації управлінню було надано увесь необхідний пакет документів, крім оригіналу чи належним чином засвідченої копії чинної на дату подання документів редакції статуту релігійної громади та свідоцтва про реєстрацію релігійної громади, оскільки таке свідоцтво взагалі релігійній громаді - не видавалося.

Крім того, не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/59/20 за позовом Релігійної організації "Управління Могилів-Подільської Єпархії УПЦ" до Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації, до Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця, Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) про визнання незаконним та скасування наказу начальника Управління у справах Національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації №38 від 02.04.2019, а також скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у задоволенні вказаного позову відмовити повністю.

З посиланням на ст. ст. 8, 14, 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації вказує, що ні станом на дату подання позовної заяви до суду, ні станом на дату винесення оскарженого рішення не існувало та не існує судового рішення, яке б набрало законної сили - про визнання недійсними чи незаконними рішень загальних зборів Релігійної організації Управління Могилів-Подільської Єпархії УПЦ від 31.01.2019, а отже приймаючи оскаржене рішення суд порушив ст. 204 ЦК України згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним. На переконання скаржника права позивача не порушені та не можуть бути предметом розгляду. Крім того, вважає, що Управління Могилів-Подільської Єпархії УПЦ не є належним позивачем. Зазначає, що скаржником було подано всі необхідні документи для реєстрації статуту організації в новій редакції, подання інших документів не передбачено. Також зауважує, що ні організація чи проведення зборів, ні порядок прийняття рішення про зміну підлеглості релігійної громади згідно вимог чинного законодавства України не потребує дозволу чи згоди настоятеля чи будь - кого із Єпархії.

Звертає увагу, що при прийнятті оскарженого рішення суд вийшов за межі позовних вимог чим порушив норми процесуального права, а саме ч. 2 ст. 237 ГПК України.

Скаржник на підтвердження своєї позиції посилається на постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/8413/19 від 21.05.2020, постанову Верховного Суду у справі №905/3377/15 від 19.06.2018, постанову Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №910/13499/19 від 27.05.2020, постанову Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №598/157/15-ц від 27.01.2020.

Разом з тим, 24.09.20 від Управління у справах Національностей та релігій Вінницької обласної Державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у яких наводить додаткові обґрунтування на підтвердження своєї позиції, зокрема, вказує на постанови Верховного Суду у справі №598/157/15-ц від 27.01.20, у справі №905/3377/15 від 19.06.18, у справі №810/13499/19 від 27.05.20, постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/6891/19 від 23.06.20. Разом з тим, з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №916/2086/19 від 18.12.2019, у справі №910/8132/19 від 20.11.2019, постанову Верховного Суду у справі №806/2475/17 від 27.02.20 зауважує, що розгляд вказаної справи повинен здійснюватися за правилами ЦПК України.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 01 червня 2020 року у справі № 902/59/20 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Також, 24.09.20 від Управління у справах Національностей та релігій Вінницької обласної Державної адміністрації надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що спір між юридичними особами щодо реєстрації статуту релігійної організації підлягає розгляду за правилами ЦПК України. На підтвердження своєї позиції вказує на постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №916/2086/19 від 18.12.2019, у справі №910/8132/19 від 20.11.2019 та постанову Верховного Суду у справі №806/2475/17 від 27.02.20 та положення Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , а саме: ч. 21 ст. 14, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 16, ч. 10 ст. 17.

Від позивача не надійшло до суду письмових пояснень з приводу заявленого клопотання, незважаючи на оголошення судом перерви для надання представникам позивача можливості ознайомлення із письмовим клопотанням про закриття провадження у справі та подання пояснень з приводу поданого клопотання.

Колегія суддів відхиляє подане клопотання з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 21 ст. 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Ч. 2 ст. 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

У ч. 5 ст. 16 вказаного вище Закону передбачено, що суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Також, згідно із ч. 10 ст. 17 Закону рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом спору у даній справі є:

- визнання незаконним та скасування наказу начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації №38 від 02.04.2019 в частині реєстрації статуту релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, село Велика Кісниця, пров. Першотравневий, 21) у новій редакції із зміною найменування на релігійну організацію «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (ЄДРПОУ 40334004);

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №11731050002000578 від 04.04.2019 яким внесено (зміни) до установчих документів юридичної особи «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (ЄДРПОУ 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, село Велика Кісниця, пров. Першотравневий, 21)» на релігійну організацію Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (ЄДРПОУ: 40334004, адреса: 24546, Вінницька область, Ямпільський район, с. Велика Кісниця, вул. Виноградна, 35-А);

- скасування запису (реєстраційну дію) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №11731070003000578 від 04.04.2019 яким змінено керівника юридичної особи.

Отже, вказані позовні вимоги у даній справі є відмінними від тих, що визначені у ч. 21 ст. 14, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 16, ч. 10 ст. 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , у яких закріплено безумовний розгляд вказаних спорів за правилами ЦПК України.

Крім того, щодо посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №916/2086/19 від 18.12.2019, у справі №910/8132/19 від 20.11.2019 та постанову Верховного Суду у справі №806/2475/17 від 27.02.20, у яких визначено, що спори, які стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади тісно пов`язані із правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації (ч. 21 ст. 14 та ч. 2 ст. 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ), а тому вирішення вказаного спору має здійснюватися за нормами ЦПК України, колегія суддів відзначає, що у даній справі сторони та предмет спору є відмінними від тих, які зазначені у вказаних вище постановах. Зокрема, у справі №806/2475/17 від 27.02.20 предметом спору є визнання неправомірною відмову в реєстрації статуту релігійної громади та зобов`язання зареєструвати статут, у справі №916/2086/19 від 18.12.2019 предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів, а у справі №910/8132/19 від 20.11.2019 предметом спору є визнання недійсним рішення, оформленого протоколом від 10 лютого 2019 року № 1 парафіяльних зборів релігійної громади, скасування розпорядження Голови Рівненської ОДА від 26 березня 2019 року № 255 Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції в частині реєстрації статуту релігійної громади в новій редакції з новою юридичною назвою, скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи № 15981050006000429 від 2 квітня 2019 року та про внесення змін до відомостей про юридичну особу № 15981070007000429 від 2 квітня 2019 року.

Також, предмет спору, у даній справі № 902/59/20, як зазначалося вище, не стосується ч. 21 ст. 14 та ч. 2 ст. 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (див. "Сокуренко і Стригун проти України", рішення від 20.07.2006). У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Спори релігійних організацій між собою та з іншими юридичними особами підлягають вирішенню на загальних підставах в господарських судах відповідно до їх компетенції, за винятками, передбаченими в законодавстві (п. 3 Роз`яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 29.02.1996 №02-5/109).

За наведених обставин, оскільки спірні правовідносини стосуються оскарження рішення уповноваженого органу щодо реєстрації статуту в новій редакції, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що дана справа повинна розглядатися саме за правилами господарського, а не цивільного судочинства, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі №902/59/20.

Відзивів на апеляційні скарги від позивача не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

У судовому засіданні представники скаржників підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах та надали пояснення на обґрунтування своїх позицій. Просять апеляційні скарги задоволити.

Представник третьої особи підтримав подані апеляційні скарги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.20 заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 06.10.20 представники позивача не з`явилися, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином, про, що свідчить розписка про оголошення перерви в судовому засіданні від 02.10.20 (а.с. 190, т.3) та повідомлення про направлення ухвали суду від 02.10.20 про оголошення перерви в судовому засіданні на електронні пошти представників сторін (а.с. 232, т. 3).

02.10.20 від представників позивача Басса О.О. та Органюка Ю.Ю. надійшли клопотання про проведення судового засідання 06.10.20 в режимі відеоконференції, проведення, якої просять доручити Шевченківському районному суду міста Києва.

Ухвалою суду від 02.10.20 у зв`язку із відсутністю вільних майданчиків у Шевченківському районному суді міста Києва 06.10.20 об. 14 год. 30 хв. було відмовлено в задоволенні клопотань представників позивача Басса О.О. та Органюка Ю.Ю. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06.10.20 від представника позивача Басса О.О. та від представника Органюка Ю.Ю. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, достатній для можливості заявити клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції або ж на час достатній для прибуття в судове засідання автомобільним шляхо-сполученням, оскільки бажають щоб розгляд справи проводився за їх участю. Крім того, адвокат Органюк Ю.Ю. вказав, що він перебуватиме 06.10.20 об. 13 год. 30 хв. в якості представника по іншій справі в Шевченківському районному суді міста Києва.

Представники відповідачів 1,2 та третьої особи заперечили проти відкладення.

Колегія суддів розглянувши вказане клопотання прийшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Крім того, ч. 1 ст. 202 ГПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, судова колегія зауважує, що представники позивача належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного перегляду справи, про, що свідчить розписка про оголошення перерви в судовому засіданні на 06.10.20 на 14 год. 30 хв. від 02.10.20 та повідомлення про направлення ухвали суду від 02.10.20 про оголошення перерви в судовому засіданні на електронні пошти представників позивача, явка учасників обов`язковою не визнавалася. Крім того, слід зазначити, що представник позивача Басс О.О. в судовому засіданні 08.09.20 висловлював свою позицію з приводу поданих апеляційних скарг.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Крім того, щодо поданого 02.10.20 клопотання представником позивача про приєднання нових доказів до матеріалів справи, колегія суддів вирішила не приймати подані документи до уваги, оскільки позивач не надав суду докази неможливості їх подання до суду першої інстанцї, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши пояснення представника позивача наданих у судовому засіданні 08.09.20, пояснення представників відповідача 1,2 та третьої особи, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

"Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви" була створена у 2001 році відповідно до ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Статут вищевказаної релігійної організації був зареєстрований на підставі наказу начальника управління у справах національностей та релігій №7 від 19.01.2016.

Нова редакція статуту вказаної релігійної організації (яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу) була затверджена Керуючим Могилів Подільською єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Могилів-Подільським і Шаргородським Аганітом (далі - статут).

Підпунктом 1.1, 1.7, 1.8 статуту, зареєстрованого наказом начальника управління у справах та релігій №7 від 19.01.2016, визначено, що Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ (далі-парафія) - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Могилів-Подільської єпархії, перебуває під керівним наглядом свого єпархіального архієрея і керується священиком-настоятелем, який призначається єпархіальним архієреєм. Парафія у своїй релігійній, адміністративно-фінансовій та господарській діяльності підпорядкована й підзвітна єпархіальному архієрею. Парафія виконує рішення Єпархіальних зборів, Єпархіальної ради та розпорядження єпархіального архієрея. Парафія керується настоятелем, Парафіяльними зборами та Парафіяльною радою.

Згідно п.п. 1.10 статуту, для отримання статусу юридичної особи парафія реєструється органами державної влади в поряду, передбаченому чинним законодавством. Парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного Законодавства і цього Статуту.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2019 наказом начальника управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації №38 було зареєстровано статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської Єпархії Української православної церкви (ПЦУ)» у новій редакції.

Підставою для винесення наказу стала заява від 21.03.2019, подана від імені релігійної громади уповноваженою ОСОБА_1 , та рішення зборів релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви від 31.01.2019, оформлене протоколом № 1.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на переконання позивача, спірний наказ та записи про зміни підлеглості релігійної громади начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з перевищенням наданих повноважень та з порушенням, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» , Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та положення «Статуту релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви» .

За твердженням позивача, відповідач 1 безпідставно зареєстрував статут у новій редакції, оскільки не виконав покладений на нього обов`язок щодо перевірки правомірності поданого протоколу № 1 від 31.01.2019 та його відповідності чинному статуту, у зв`язку з чим спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьев проти України").

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування наказу начальника Управління у справах Національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації №38 від 02.04.2019, а також скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначалося вище, позивачем у даній справі виступає релігійна організація Управління Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви , яка згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа зареєстрована 17 квітня 2013 року.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно із ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Стаття 91 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Частинами першою та третьою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України. Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Відповідного до наявного в матеріалах справи Статуту релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму с. В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви в редакції 2016 року, а саме п. 1.1 випливає, що релігійна громада Свято-Успенського храму с. В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви (далі -Парафія) - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Могилів-Подільської єпархії, перебуває під керівним наглядом свого єпархіального архієрея і керується священиком - настоятелем, який призначається єпархіальним архієреєм.

П. 1.10. Статуту визначено, що для отримання статусу юридичної особи Парафія реєструється органами державної влади в порядку, передбаченому чинним законодавством Парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і цього Статуту.

Згідно із п. 1.12. Статуту Парафія має штамп та печатку зі своєю назвою, на якій можливе зображення християнської православної символіки або ікон.

Згідно положень п. 2.1 Статуту Парафіяльні збори є вищим органом управління Парафії.

Відтак, Парафіяльним зборам позивача надано виключне право приймати рішення щодо управління Парафією.

При цьому, Парафія у своїй релігійній, адміністративно-фінансовій та господарській діяльності підпорядкована й підзвітна єпархіальному архієрею (пункт 1.7 Статуту), а не Могилів - Подільській єпархії Української Православної церкви.

Як зазначалося вище, із положення пункту 1 Статуту убачається, що Могилів - Подільська єпархія Української Православної церкви складається з парафій, зокрема, з релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) . Тобто, Могилів - Подільська єпархія Української Православної церкви не утворювала зазначену Парафію, а навпаки, внаслідок об`єднання різних парафій і існує Могилів - Подільська єпархія Української Православної церкви.

Суд зазначає, що спірне рішення, прийняте відповідачем стосується виключно питань щодо управління Парафією і не визначають питання щодо управління та контролю Могилів - Подільської єпархії Української Православної церкви.

Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем у даній справі є Релігійна організація Управління Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви код ЄДРПОУ 38608075, яка є окремою юридичною особою, не являється засновником чи учасником релігійної громади Свято-Успенського храму с. В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ код ЄДРПОУ 40334004 що підтверджується відповідною випискою з ЄДРПОУ.

Таким чином, згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. А тому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Разом з тим, юридична особа - релігійна громада Свято-Успенського храму с.В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ код ЄДРПОУ 40334004 не припиняла своєї діяльності в розумінні ч.1 ст. 16 Закону України Про свободу совісті за релігійні організації та ч.1 ст. 104 ЦК України. Після здійснення реєстраційних дій, зазначена юридична особа із зміненою назвою Релігійна організація Релігійна громада Свято-Успенського храму с.Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) залишилась в реєстрі під тим самим кодом ЄДРПОУ 40334004, що підтверджується відповідною випискою.

Відповідно до даних реєстру та статутних документів релігійна громада залишилась юридичною особою. Зміни відбулись лише в частині зміни канонічної приналежності, що відображені в статуті, найменуванні та керівника юридичної особи відповідно до рішення прийнятого 31.01.2019 загальними зборами членів релігійної громади.

Так, відповідно до пункту 1.4. Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Відповідну правову позицію по справі сформував Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі №812/10224/13-а; постанова Верховного суду від 07 березня 2018 року у справі №К/9901/10396/18).

Крім того, внесенню змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передувала процедура реєстрації статуту релігійної організацій у новій редакції, який був зареєстрований відповідно до наказу начальника управління у справах національностей та релігії облдержадміністрації від 02.04.2019 № 38. Таким чином, на час внесення змін до реєстру та на дату подання позову Статут релігійної організації Релігійна громада Свято-Успенського храму с.Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) не передбачав правонаступництва Могилів-Подільської єпархії УПЦ після ліквідації релігійної громади.

Разом з тим, позивачем в позовної заяві не обґрунтовано та не підтверджено доказами, порушення суб`єктивного права (невизнання або оспорювання) позивача релігійної організації Управління Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви код ЄДРПОУ 38608075 суб`єктом владних повноважень Управління у справах національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про порушення спірними рішеннями прав та інтересів позивача.

Вказані обставини є підставою для відмови в позові.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 року у справі №905/3377/15 та від 27.05.2020 у справі №910/13499/19.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи від 17.01.2019 № 2673-VIII, зокрема, ч. ч. 3, 4 ст. 8 передбачено, що держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Отже, як убачається із вказаної вище норми питання про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту належить до виключної компетенції членів загальних зборів релігійної громади, а не членів парафіяльних зборів релігійної громади. Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної громади, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Також, ч. 5 ст. 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Відтак будь-які, обмеження встановлені в статуті, що суперечать встановленому статтею 8 Закону порядку прийняття рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, які ухвалюється загальними зборами релігійної громади, обмежують права її членів є незаконними та не повинні застосовуватись.

Так, суд апеляційної інстанції відзначає, що згідно із п.п. 2.1., 2.15. Статуту в редакції 2016 року, органами парафіяльного управління є парафіяльні збори - очолювані настоятелем та парафіяльна рада - підзвітна настоятелю. При цьому, повноваження членів парафіяльних зборів визначені пунктом 2.14 Статуту, повноваження членів парафіяльної ради визначені пунктом 2.17 Статуту, повноваження настоятеля парафії визначені пунктом 2.24 Статуту.

Таким чином, згідно положень Статуту релігійної громади Свято-Успенського храму с.Велика Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії Української православної церкви та Статуту про управління УПЦ, парафіяльні збори є вищим органом управління парафії, крім вирішення питання щодо прийняття статуту релігійної громади при створення релігійної громади в розумінні ч. 2 статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації та щодо зміни підлеглості релігійної громади в розумінні статті 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

За наведеного, враховуючи внесені зміни до Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , колегія суддів зауважує, що загальні збори релігійної громади наділені правом прийняти рішення щодо зміни своєї підлеглості (включно із єпархіальним архієреєм, священнослужителем чи іншими органами управління громади). Загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування - відповідно до вимог частини третьої статті 8 Закону.

Виходячи із вимог статті 8 Закону терміни парафіяльні збори та загальні збори це різні органи управління релігійною громадою, які мають свої функції та повноваження відповідно до статуту щодо компетенції членів парафіяльних зборів та Закону України Про свободу совісті та релігійні організації щодо компетенції членів загальних зборів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що дослідивши повноваження органів управління релігійною громадою встановлено, що процедура зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях регулюється виключно Законом України Про свободу совісті та релігійні організації , а не статутом релігійної громади, при цьому Закон не вимагає щоб рішення релігійної громади, яке прийнято на загальних зборах щодо зміни підлеглості було ще будь-ким затверджено.

Крім того, слід зазначити, що рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17). Отже, наданню правової оцінки діям управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації повинно передувати встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації і які не оскаржуються позивачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення членів загальних зборів №1 релігійної громади Свято-Успенського храму с.В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ від 31.01.2019 є чинним, не скасоване в судовому порядку.

При цьому, рішення місцевого суду повністю ґрунтується на дослідженні доказів та обставин, які не стосуються предмету судового розгляду яким є зокрема законності наказу Управління та вчинених державним реєстратором реєстраційних дій, а замість цього рішенням суду надано правову оцінку законності рішення прийнятому 31.01.2019 року загальними зборами членів релігійної громади Свято-Успенського храму с.В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ, яке не являлось предметом судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновок суду першої інстанції, щодо порушення вимог статуту під час проведення загальних зборів членів релігійної громади Свято-Успенського храму с.В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ, оскільки рішення зборів є чинним та не було предметом оскарження у даній справі.

Крім того, слід зазначити, що згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної, влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 4 ст. 8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:

1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;

2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

У разі зміни місцезнаходження релігійної, громади має бути подано належним, чином засвідчену копію документа про право власності чи користування приміщенням або письмової згоди власника приміщення на надання адреси за місцезнаходженням релігійної громади, зазначеним у статуті (положенні).

Подання інших документів для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції не передбачено.

Відповідно до наявної у матеріалах справи заяви поданої головою загальних зборів Бажурою К.П. до Державного реєстратора Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації Салецького Ігоря Олександровича з метою реєстрації нової редакції статуту релігійної організації, до вказаної заяви заявником були долучені протокол загальних зборів від 31.01.2019 №1, список віруючих громадян, які були присутні на зборах щодо зміни підлеглості, список віруючих громадян с. В. Кісниця, Ямпільського району які брали участь в опитуванні про бажання добровільного приєднання до Православної Церкви України а також статут релігійної громади у новій редакції, оригінал протоколу №2 загальних зборів членів релігійної громади Свято-Успенського храму с. В. Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ від 17.03.2019, оригінал додатку до протоколу №2 загальних зборів членів релігійної громади Свято-Успенського храму с. В. Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ від 17.03.2019, належним чином засвідчена письмово згода власника приміщення на надання адреси за місцезнаходженням релігійної громади, зазначеної у статуті, належним чином засвідчена копія чинної редакції статуту релігійної громади.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Так, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації до статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Чинне законодавство України не передбачає видачу такого документа як свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної організації , а тому управління не вправі вимагати надання цього документу.

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що релігійній громаді не видавали зазначеного свідоцтва.

Колегія суддів приходить до висновку, що релігійною громадою було подано всі необхідні документи, які вимагалися чинним законодавством для реєстрації статуту в новій редакції. А тому, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те що, відповідачем 2 у якості додатку до заяви не було подано до Управління свідоцтво про реєстрацію релігійної громади Свято-Успенського храму с.В.Кісниця Ямпільського району Могилів-Подільської єпархії УПЦ є безпідставним, оскільки таке свідоцтво взагалі релігійній громаді - не видавалося.

За наведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг відповідачів 1,2 та відмову в позові в повному обсязі.

Також, слід зауважити, що 02.10.20 адвокатом Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) було подано докази на підтвердження понесення судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До клопотання поданого 02.10.20, тобто до початку судових дебатів, адвокат долучає акт виконаних робіт від 01.10.20, квитанція №28612437 від 23.09.20, квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 01.10.2020. Також в матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги від 24.06.20 №36, ордер на надання правової допомоги від 24.06.20 Серія ВН №148330 та попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат (а.с. 50-53, т.3).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Як зазначалося вище, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції представник надав оригінали наступних документів: акт виконаних робіт від 01.10.20, квитанція №28612437 від 23.09.20, квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 01.10.2020. Також в матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги від 24.06.20 №36, ордер на надання правової допомоги від 24.06.20 Серія ВН №148330 та попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат (а.с. 50-53, т.3).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача 2 були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно із ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

Так, як убачається із матеріалів справи 24.06.2020 між Релігійною громадою Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) та адвокатським бюро Чубенко Сніжана Василівна було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 52, т.3).

Відповідно до пункту 3.1 договору визначено, що за надання юридичних послуг клієнт зобов`язується виплати АБ гонорар у розмірі із розрахунку: 1 година роботи АБ вартує 40% мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік . Об`єм виконаних робіт АБ підтверджується сторонами в акті виконаних робіт.

Факт здійснення оплати Релігійною громадою Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №1 від 01.10.20 на суму 10 000 грн. (а.с. 159, т.3) та квитанцією №28612437 від 23.09.20 на суму 5 000,00 грн..

Крім того, на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт надано акт виконаних робіт із зазначенням детального опису робіт, який було підписано сторонами (а.с. 161, т.3).

Враховуючи те, що відповідачем 2 підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, та відсутність клопотання позивача про зменшення судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що витрати відповідача 2 на правову допомогу в сумі 15 000 грн. є обґрунтованими та покладаються на Релігійну організацію "Управління Могилів-Подільської Єпархії Української православної церкви".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційних скарг судовий збір за їх подачу покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Управління у справах Національностей та релігії Вінницької облдержадміністрації та Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) на рішення господарського суду Вінницької області від 01.06.20 у справі № 902/59/20 задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 01.06.20 у справі № 902/59/20 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Релігійної організації "Управління Могилів-Подільської Єпархії Української православної церкви" (вул. Грецька, буд.8, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000; 02141, м. Київ, вул. О. Мішуги 9 кв. 30, код ЄДРПОУ 38608075) на користь Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації (вул. Хмельницьке шосе,7, кімн. 1227, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 38635837) 9459 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Релігійної організації "Управління Могилів-Подільської Єпархії Української православної церкви" (вул. Грецька, буд.8, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000; 02141, м. Київ, вул. О. Мішуги 9 кв. 30, код ЄДРПОУ 38608075) на користь Релігійної громади Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) (вул. Виноградна, буд. 35-А, с. Велика Кісниця, Ямпільський район, Вінницька область, 24546, код ЄДРПОУ 40334004) 9459 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у Північно-західному апеляційному господарському суді.

3. Доручити господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу №902/59/20 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "12" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.