Постанова

від 06.10.2020 по справі 922/476/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа № 922/476/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Федорченко Р.В., довіреність №08-21/321/2-20 від 05.02.2020

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1891Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/476/20 (суддя Добреля Н.С., повний текст рішення підписано 06.07.2020)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного підприємства фірми Турбулент , м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, смт.Печеніги, Печенізький район, Харківська область

про припинення права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Турбулент", в якій просила суд: скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності № 19863740); припинити право власності Приватного підприємства "Турбулент" (код ЄДРПОУ 21247466) на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м.Харкові (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 1218839763101, запис про право власності №19863740).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, Харківська міська рада, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовані норми матеріального права, а також судом не була застосована практика Верховного Суду, сформована при розгляді аналогічним правовідносин, чим порушено вимоги ст. 236 ГПК України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Зубченко І.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 апеляційну скаргу було залишено без руху через відсутність доказів надіслання копії апеляційної скарги третій особі по справі.

18.08.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача Харківської міської ради надійшли докази надсилання копії апеляційної скарги третій особі - Печенізькій районній державній адміністрації Харківської області.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф., в зв`язку з відпустками суддів Зубченко І.В. та Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020, після усунення апелянтом недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради та призначено її до розгляду на 17.09.2020. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

В зв`язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями від 16.09.2020 та сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Пелипенко Н.М.

Станом на момент розгляду даної справи відзивів на апеляційну скаргу на адресу Східного апеляційного господарського суду не надійшло.

Представники відповідача - ПП фірми Турбулент та третьої особи по справі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області не скористались процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи в судовому засіданні було оголошено перерву, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника присутньої сторони, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням виконавчого комітету Київської районної ради №1831 від 30.06.1995 ПП "Турбулент" надано право на будівництво та експлуатацію зупиночного павільйону з вбудованими кіосками за адресою: Білгородське шосе авт./ст. "Лісопарк", кінцева зупинка авт. №№ 17, 20 (лист Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Харківської міської ради №7971/0/27-17 від 12.12.2017).

Рішенням Київського райвиконкому №314 від 03.12.1996 затверджено акт прийняття в експлуатацію павільйону очікування з трьома приміщеннями на зупинці автобусів №17, №20 "Лесопарк" від 02.10.1996 площею 51 кв.м.

22.02.2005 між Харківською міською радою та ПП Турбулент укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається ділянка загальною площею 0,0175 га, в тому числі під забудовою 0,0053 га та інших угідь 0,0122 га з терміном дії до 02.04.2008.

Відповідно до п.3 договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - павільйон очікування з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі, а також інші об`єкти інфраструктури.

29.03.2017 на замовлення ПП "Турбулент", ТОВ "Актуаль" виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - нежитлова будівля літ. "А1-1" по Білгородському шосе у м. Харкові із загальною площею 121,9 кв.м.

05.04.2017 державним реєстратором Зоткіним Сергієм Володимировичем Печенізької районної державної адміністрації Харківської області за ПП Турбулент проведено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю "А1-1" загальною площею 121,9 кв.м. за адресою Харківська область, м. Харків, Білгородське шосе, будинок 0.

Однак, позивач наголошував, що відповідно до ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що підставою виникнення права власності на вищезазначену будівлю зазначено:

інформаційна довідка №111/03/2017 від 29.03.2017 ТОВ "Актуаль";

технічний паспорт б/н від 29.03.2017 виданий ТОВ "Актуаль";

рішення Київської районної ради м. Харкова №314 від 03.12.1996;

акт прийому в експлуатацію Виконавчого комітету Київської районної ради м.Харкова б/н від 02.10.1996.

В рамках самоврядного контролю за використанням земель, передбаченого ст.189 Земельного кодексу України, Департаментом територіального контролю ХМР вжито заходи контролю по відношенню до земельної ділянки по Білгородському шосе (кінцева зупинка автобусів №17, 20) та здійснено її обстеження, про що складено відповідний акт від 19.01.2018.

В ході обстеження встановлено факт розміщення на земельній ділянці комунальної форми власності, яка згідно вищевказаного договору оренди перебувала у користуванні ПП фірми "Турбулент", нежитлової будівлі літ. "А1-1".

Позивач, Харківська міська рада, зазначає, що державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю "А1-1" проведено з порушенням діючого законодавства, посилаючись при цьому на відсутність відповідних даних у належних реєстрах та установах, зокрема:

-відсутність інвентаризаційної справи по Білгородському шосе, 0 за даними відділу збереження технічної документації КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради у м. Харкові (лист КП "Харківське МБТІ" ХМР №17992/0/226-17 від 20.11.2017);

- відсутність інформації щодо прийняття до експлуатації або дозвільних: документів на будівництво нежитлової будівлі літ. "А1-1" в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекцїї України;

- відсутність документів з приводу самого будівництва нежитлової будівлі літ. "А1-1" в Держархбудінспекцїї України.

Позивач вказує на те, що нежитлова будівля літ. "А1-1" по вул. Білгородське шосе, 0 у м. Харкові є самочинно реконструйованим павільйоном очікування з трьома торговими приміщеннями на зупинці автобусів №17, №20 "Лісопарк", прийнятим до експлуатації актом від 02.10.1996, зі збільшеною площею одноповерхового павільйону з 51 кв.м до 121,9 кв.м, що призвело до зайняття додаткової земельної ділянки комунальної власності площею 70,9 кв.м.

А право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва, а отже реєстрація права власності на нежитлову будівлю "А1-1" загальною площею 121,9 кв.м. за адресою: Харківська область, м. Харків, Білгородське шосе, будинок 0 проведена з порушенням норм діючого законодавства.

Отже, державна реєстрація речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна порушує права міської ради як власника самовільно зайнятої земельної ділянки, зачіпає її інтереси як органу, що здійснює державний архітектуро-будівельний контроль на території міста Харкова та приймає до експлуатації закінчені будівництвом об`єкти. З огляду на зазначене, на думку позивача, належним способом захисту прав та законних інтересів міської ради в даному випадку є скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності відповідача на спірне майно.

Вказані обставини стали підставою для звернення Харківської міської ради до суду з відповідним позовом.

Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами того, що будівництво на земельній ділянці за адресою: м. Харків, Білгородське шосе 0 є самочинним будівництвом, а обраний спосіб захисту позивача у вигляді скасування державної реєстрації не призведе до негативних наслідків для позивача та не припинить його прав як власника землі. Крім того, позивачем не доведено того, що відповідач не має права на спірний об`єкт, та не наведено підстав для припинення права власності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 Земельного кодексу України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю . У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність або користування громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч.2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Предметом даного спору є нежитлова будівля, яка за твердженням позивача є самочинним будівництвом із самовільним зайняттям земельної ділянки, при реєстрації якої було допущено ряд порушень, тобто вона не введена в експлуатацію належним чином, чим порушує права міської ради як власника спірної самовільно зайнятої ділянки.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель регулюються Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"

Так, за визначенням цього Закону, самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Правові наслідки самочинної забудови, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №461 від 13.04.2011, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто факт недостовірності даних повинен ґрунтуватись не на припущеннях, а на підставі всебічно досліджених даних, на підставі об`єктивно проведеної перевірки, у порядку передбаченому законодавством , що у причинному зв`язку достовірно дозволяє вважати, що об`єкт є самочинно збудованим в силу виявлених даних, адже саме в цьому і полягає сутність поняття встановлення факту.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Чинним законодавством передбачено регулювання питання у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкту та закріплено певний алгоритм дій фіксування даного правопорушення.

Так, за приписами статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Таким чином, заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ПП Турбулент на нежитлову будівлю нежитлову будівлю "А1-1" загальною площею 121,9 кв.м. за адресою: Харківська область, м. Харків, Білгородське шосе, будинок 0, позивач повинен був довести належними, допустимими та достатніми доказами, що реєстрація права власності на спірну нежитлову будівлю була проведена з порушенням норм діючого законодавства , однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними та допустимими доказами не доведено статусу самочинності побудови нежитлової будівлі літ. З-1 , не доведено який саме інтерес порушено з боку відповідача.

Отже, в даному випадку матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження порушення відповідачем прав та законних інтересів міської ради, як власника земельної ділянки, яку самовільно зайнято за наслідком збільшення площі належної ППФ "Турбулент" будівлі, а також як органу, який має делеговані повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контрою, як то:

-актів, складених за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів;

- протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складеного уповноваженою посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю та припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складених за результатами проведеної перевірки;

-інших матеріалів відповідних перевірок та виданих приписів.

Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції на підтвердження своїх вимог позивачем надано лише акт обстеження за підписом провідного спеціаліста відділу самоврядного контролю за використанням земель від 19.01.2018, яким встановлено, що земельна ділянка по Білгородському шосе (кінцева зупинка автобусів №17,20) площею орієнтовно, 0,0175 га використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Щодо до проведення державної реєстрації за ПП фірмою Турбулент права власності на нежитлову будівлю "А1-1" загальною площею 121,9 кв.м. за адресою: Харківська область, м. Харків, Білгородське шосе, будинок 0, слід зазначити таке.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав ( стаття 3 Закону).

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону).

Як вбачається з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється або припиняється право чи його обтяження. Сама державна реєстрація не може вважатися юридичним фактом чи замінити його.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, в даному випадку спір щодо реєстраційних дій виник на підставі твердження міської ради про неправомірність набуття ПП фірмою "Турбулент" прав на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові - з порушенням встановленого порядку будівництва та безпідставністю використання додаткових земельних ділянок комунальної власності за наслідками відповідного збільшення їх площі.

Але, при виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю повинна була видати особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

визнання прав;

відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

При цьому, діюче законодавство України не містить норми, яка б пов`язувала факт реєстрації права власності на самочинне будівництво з втратою даним будівництвом статусу самовільного ; особа, яка здійснила будівництво об`єкта, яке визнано судом самочинним, не набуває права власності на нього, що прямо передбачено частиною другою статті 376 цивільного кодексу України, а відтак, реєстрація права власності на такий об`єкт підлягає скасуванню як така, що здійснена неправомірно на підставі рішення суду про визнання його самочинним.

Питання щодо визнання збільшення площі спірних будівель самочинним будівництвом чи приведення об`єкта спірного нерухомого майна до попереднього стану позивачем не порушується.

Саме лише скасування державної реєстрації права власності із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не призведе до усунення негативних наслідків для позивача, не припиниться порушення його прав як власника землі.

Стосовно припинення права власності ПП "Турбулент" на нежитлову будівлю літ. "А1-1" по Білгородському шосе, 0 у м. Харкові, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду, що позивачем не доведено того, що відповідач не має права на спірний об`єкт, а також не наведено підстави для припинення права власності відповідача.

Так, ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Разом із цим, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 346 ЦК України визначено чіткий перелік підстав для припинення права власності. Так, право власності на майно припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

В даному випадку, позивачем не наведено підстави для припинення права власності, які б узгоджувалися із приписами статті 346 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в постанові, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у справі №922/476/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.10.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Н.М. Пелипенко