Постанова

від 08.10.2020 по справі 908/1344/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2020 року м. Дніпро Справа № 908/1344/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Боєва О.С.) від 12.08.2020р. (дата складання повного тексту ухвали - 17.08.2020) у справі № 908/1344/20

за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 )

до відповідача: Фермерського господарства «Деметра» , код ЄДРПОУ 24906573 (71331, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Новодніпровка, вул. Українська, буд.131)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 )

2: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 153, офіс 13-14)

про визнання недійсними рішення та нової редакції Статуту, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Деметра» про визнання недійсним рішення власника Фермерського господарства «Деметра» № 1 від 27.11.2019 з моменту його підписання та визнання недійсним Статуту Фермерського господарства «Деметра» , затвердженого вказаним рішенням, з моменту його підписання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1344/20.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 року закрито провадження у справі № 908/1344/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду, до апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 року у справі № 908/1344/20 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема вказує, що він є спадкоємцем померлого засновника ФГ «Деметра» ОСОБА_3 , а тому згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство та ч. 1 ст. 23 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю є учасником ФГ «Деметра» , спір є корпоративним та згідно з ст.ст. 4, 20 ГПК України підлягає розгляду в господарському суді, що також підтверджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/686/19. Закриття ж провадження у справі позбавляє позивача права на судовий захист, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 року у справі № 908/1344/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 08.10.2020р.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності з вимогами ст. 231 ГПК України, посилаючись при цьому на те, що позивач не набув в порядку спадкування право на частку у ФГ «Деметра» , не є учасником останнього, а спір не не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Позивач, відповідач та третя особа-2 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку своїх представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином. Позивач надіслав до апеляційного суду електронною поштою клопотання про розгляд скарги за його відсутності.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи-2.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника третьої особи-1, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2019р. ОСОБА_3 , який був єдиним учасником Фермерського господарства «Деметра» , було прийнято рішення про прийняття до складу членів фермерського господарства ОСОБА_2 .

На підставі вищенаведеного рішення були внесені відповідні зміни до Статуту Фермерського господарства «Деметра» .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а після його смерті відкрилась спадщина.

Позивач стверджує, що спадкоємцями всього майна, а також корпоративних прав є ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_4 . Позивач, як спадкоємець майнових прав померлого ОСОБА_3 , успадковує майнові права, які складаються із всього майна, що було у власності ФГ «Деметра» . Проте, внаслідок включення до складу ФГ «Деметра» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 позбавляється можливості отримати у спадок усе належне йому майно, що виходячи зі змісту позовної заяви і є підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Закриваючи провадження у даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки на час звернення із позовом фізична особа ОСОБА_1 , не є та не був учасником ФГ «Деметра» , що слідує в т.ч. із Статуту ФГ «Деметра» 2014 року та спірної редакції Статуту 2019, та відповідно, носієм корпоративних прав, спір у даній справі не є таким, що виник з корпоративних відносин, тому враховуючи суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, згідно з ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За ч. 1 ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

В силу п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають:

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський (корпоративний) характер.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2013 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» , вирішуючи питання про те, чи є корпоративний спір, пов`язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

З пунктів 1.1, 1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин» слідує, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості справ цієї категорії слід враховувати, що сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Отже, головним критерієм у віднесенні спору до категорії корпоративного, є склад сторін. Фізична особа може бути стороною (позивачам або відповідачем) у справі даної категорії та, відповідно, стороною у судовому процесі, що здійснюється за правилами господарського судочинства, у випадку коли дана особа є або була учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4, до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін: спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.

Також, згідно з п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4, під час вирішення корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ або вступу до інших юридичних осіб.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами як прийняття ним в порядку спадкування частки померлого ОСОБА_3 у Фермерському господарстві «Деметра» , так і набуття, на час подання позову, прав учасника (члена) цього фермерського господарства у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак, виходячи з суб`єктного складу сторін, даний спір не має ознак корпоративного та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи позивача щодо позбавлення його права на судовий захист та незастосування судом першої інстанції правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі № 904/686/19, оскільки позивач не позбавлений права на звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а сторонами спору у справі № 904/686/19 були учасники фермерського господарства, тобто правовідносини не є подібними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувану ухвала господарського суду такою, що відповідає чинному законодавству, отже підстави, передбачені ст.ст. 277, 280 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020р. у справі № 908/1344/20 відсутні.

Згідно з ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2102,00грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020р. у справі № 908/1344/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від Запорізької області від 12.08.2020р. у справі № 908/1344/20 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 12.10.2020 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз