Рішення

від 06.10.2020 по справі 903/668/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2020 року Справа № 903/668/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Хмельницької міської ради

до відповідача: Приватного підприємства "Укр-Петроль"

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 428856,91 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Саюк С. П., директор підприємства з правових питань.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Встановив:

Хмельницька міська рада звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства "Укр-Петроль" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 428856,91 грн,

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що відповідач є власником автозаправної станції по вул.Вінницькій,1/4 в м.Хмельницькому; між Хмельницькою міською радою та відповідачем 19.04.2010 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку за вищезазначеною адресою, зі строком дії до 25.11.2014; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер згідно інформації Головного управління ДФС у Хмельницькій області відповідачем у 2016 році сплачено за землю 63168,37 грн, у 2017 - 66958,47 грн, у 2018 - 66958,20 грн, у 2019 - 118503,60 грн; дохід відповідача за користування земельною ділянкою без договору оренди за 2016-2018 роки визначено виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно витягу із технічної документації від 10.04.2019, за 2019 рік згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 09.08.2019.

При правовому обґрунтуванні позову посилається на норми Податкового кодексу України, Закону України Про оцінку землі , Закону України Про оренду землі , Земельний кодекс України, вимогу про стягнення безпідставно отриманих коштів обґрунтовує з посиланням на норми ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 29.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019 і зобов`язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.09.2019 було задоволено клопотання позивача, призначено проведення судового засідання 17.09.2019 в режимі відеоконференції.

Відповідач 16.09.2019 подав відзив на позов в якому заперечує вимогу позивача, вказуючи на те, що позовна заява містить розбіжності; зокрема, в позові та розрахунку зазначено про нарахування 3 % від нормативної грошової оцінки, фактично сума донарахувань складає 12 %, також не погоджується з донарахованою сумою за 2019 рік, вказуючи, що з врахуванням норм Податкового кодексу України відповідачем за заначений позивачем період з 01.01.2019 по 01.08.2019 повністю сплачена сума орендної плати.

Ухвалою суду від 17.09.2019 відкладено підготовче засідання на 15.10.2019, зобов`язано позивача надати суду відповідь на відзив.

07.10.2019 позивач подав відповідь на відзив відповідача в якій вказує, що Управлінням земельних ресурсів та земельної реформи в листі від 08.08.2019 була допущена технічна помилка в графі орендна плата, а ним відповідно в тексті позову помилково зазначено 3%, слідує 12 % від нормативної грошової оцінки, до відповіді долучає розрахунок орендної плати (а.с.66-70).

Відповідач 11.10.2019 подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що рішенням № 64 від 29.08.2012 позивач не підтвердив правомірність нарахування розміру орендної плати за 2016-2018 роки, оскільки змінами до даного рішення було затверджено 12 % ставку до нормативної грошової оцінки лише на 2015 рік, а тому вважає, що позивач належними та допустимими доказами не довів вимогу щодо стягнення безпідставно отриманих коштів за період з 2016 по 2019 роки в сумі 428856,91 грн виходячи з 12 % ставки; вказує, що стягнення орендної плати за ставкою вище 3 % від нормативної грошової оцінки можливе лише при наявності між сторонами договору оренди, що визначено п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України.

Позивач 25.10.2019 подав додаткове пояснення на заперечення відповідача, в якому вказує, що рішеннями міської ради від 27.01.2016 № 49, від 29.12.2016 № 7, від 14.12.2018 №74 продовжено на відповідні роки дію відсотків від нормативної грошової оцінки, що враховуються для розрахунку річної орендної плати за землю, встановлених додатком до рішення міської ради від 04.03.2015 № 28, тобто на рівні 12 відсотків для розміщення, будівництва та обслуговування автомобільних газокомпресорних станцій для заправки автомобілів природним газом; до пояснення долучає відповідні рішення міської ради (а.с.103-113).

19.11.2019 відповідач подав додаткове пояснення, в якому вказує, що до позовних вимог не підлягають застосуванню норми матеріального права гл.83 ЦК України, а саме ст. ст. 1212, 1214 даного кодексу, оскільки порядок нарахування та сплати плати за землю, зокрема, і орендної плати, врегульовано Податковим кодексом України, відповідно до ст. 287.3 якого орендна палата сплачується щомісячно до 30 числа місяця, що настає за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, підставою нарахування даної орендної плати є договір оренди земельної ділянки (ст. 288 ПК України), тому виходячи з норм Податкового кодексу заперечує твердження позивача в частині того, що безпідставно зберіг у себе грошові кошти, оскільки і після припинення дії договору оренди нараховував та сплачував орендну плату; в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем; позивачем розрахунок орендної плати за липень 2019 зроблено станом на 26.07.2019 з врахуванням довідки ДФС № 29484/10/22-01-5805, хоча згідно платіжного доручення № 1449 від 30.07.2019 було сплачено за оренду землі за липень 2019 - 22584,75 грн, до пояснення долучає дане платіжне доручення, яке просить врахувати при прийнятті рішення.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/3331/19 за позовом ПП «Укр-Петроль» до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 18-22-0.33-1081/116-19 від 10.04.2019.

18.08.2020 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про поновлення провадження у справі до якого долучає рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 140/3331/19.

Ухвалою суду від 25.08.2020 поновлено провадження у справі № 903/668/19 та призначено підготовче засідання на 02.09.2020; ухвалою суду від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020; 07.09.2020 позивач подав клопотання відкласти розгляд справи по суті на іншу дату з проведенням наступного судового засідання в режимі відеоконференції; ухвалою суду від 07.09.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 06.10.2020, зобов`язано Господарський суд Хмельницької області забезпечити проведення 06.10.2020 о 12:00 год в режимі відеоконференції в приміщенні суду судового засідання по справі № 903/668/19.

07.09.2020 представник позивача для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не з`явився, тому запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 175994907 від 01.08.2019 ПП Укр-Петроль є власником автозаправної станції потужністю 200 заправок/добу по вул. Вінницькій,1/4 в м.Хмельницькому (а.с.11-12).

19.04.2010 між Хмельницькою міською радою та ПП Укр-Петроль було укладено договір оренди землі № 041074200056 площею 1500 кв.м. для обслуговування автозаправної станції потужністю 200 заправок на добу ( п.15 договору), зі строком дії до 25.11.2014 (п. 8 договору) (а.с.13-14); земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6810100000:18:001:0124.

Як вбачається з матеріалів справи після 25.11.2014 договір оренди між сторонами не укладався.

Згідно витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1500 кв.м. кадастровий номер 6810100000:18:001:0124 від 10.04.2019 та від 08.08.2019, наданих на запит Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради від 08.04.2019 № 1291/02/13, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016 становить 1868984,00 грн, на 2017-2019 роки - 1981123,00 грн (а.с.23-25).

Рішенням Хмельницької міської ради № 28 від 04.03.2015, яким внесено зміни до рішення № 64 від 29.08.2012, була затверджена ставка орендної плати за землю на період з 01.04. по 31.12.2015 згідно додатку, а саме, в п.11 додатку для розміщення, будівництва та обслуговування автомобільних, газокомпресорних станцій для заправки автомобілів природним газом в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що вираховується для розрахунку річної орендної плати за землю (а.с.108-113), а згідно рішень міської ради № 49 від 29.01.2016, № 7 від 29.12.2016, № 74 від 14.12.2018 продовжено відповідно на 2016, 2017, 2019 дію відсотків від нормативної грошової оцінки, що вираховується для розрахунку річної орендної плати за землю, встановленого п.4 додатку до рішення міської ради від 04.03.2015 № 28, тобто на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки землі (а.с.105-107), водночас рішення про встановлення ставки орендної плати на 2018 рік не подано суду.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 428856,91 грн за період з 01.08.2016 по 01.08.2019, тому нарахування мають здійснюватися саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, розрахунків суми позову долученого до відповіді на відзив (а.с.70) позивачем визначено розмір орендної плати за земельну ділянку площею 1500 кв.м. виходячи з нормативної грошової оцінки землі, зазначеної у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.04.2019 № 18-22-0.33-1081/116-19, яка в період з 01.08. по 31.12.2016 становила 1868984,00 грн; з 01.01. 2017 по 31.12.2018- 1981123,00 грн; з 01.01.2019 по 01.08.2018 згідно витягу від 08.08.2019 № 18-22-0.33-1775/16-19 (позивач в позові посилається на витяг від 09.08.2019) 1981123,00 грн із застосуванням 12 відсотків, хоча як зазначалось вище рішення про визначення відсотків на 2018 рік відсутнє.

Згідно інформації Головного управління ДФС у Хмельницькій області (листи № 7228/10/22-01-5805 від 25.02.2019, № 29484/10/22-01-5805 від 26.07.2019) відповідач сплатив орендну плату в таких розмірах: за 2016 - 63168,37 грн; за 2017 - 66958,47 грн; за 2018 - 66958,20 грн; за 2019 - 118503,60 грн станом на 26.07.2019 (лист № 29484/10/22-01-5805) (а.с.21-22).

Правовою підставою для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 428856,91 грн за період з 01.08.2016 по 01.08.2019 позивач вказує ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту зобов`язань з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, суд вважає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому, суд зазначає, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно власник повинен оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Водночас, відповідач, набувши право власності на нежитлову будівлю, а саме автозаправну станцію потужністю 200 заправок/добу по вул. Вінницькій,1/4 в м.Хмельницькому, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, та не уклав з Хмельницькою міською радою відповідних договорів оренди землі після 25.11.2014.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка за адресою вул. Вінницька,1/4, м.Хмельницький сформована, їй присвоєно кадастровий номер 6810100000:18:001:0124.

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Щодо оцінки правомірності визначеного позивачем розміру неотриманої орендної плати суд зазначає наступне.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. З 01.01.2017 року у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Отже, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №915/1806/19.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/462 8/16-ц, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 зазначено, що: ...обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок .

Водночас, як зазначалось вище позивачем проведено розрахунок неотриманої орендної плати за 2016-2018 роки згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 18-22-0.33-1081/116-19 від 10.04.2019 та з врахуванням рішення міської ради № 28 від 04.03.2015, яким внесено зміни до рішення № 64 від 29.08.2012 та рішень міської ради № 49 від 29.01.2016, № 7 від 29.12.2016, № 74 від 14.12.2018, якими продовжено відповідно на 2016, 2017, 2019 дію відсотків від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної орендної плати за землю, встановленого п.4 додатку до рішення міської ради від 04.03.2015 № 28, а саме на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки землі (а.с.105-107), водночас рішення про визначення ставки орендної плати на 2018 рік відсутнє.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 140/3331/19, яке набрало законної сили 12.02.2020, визнано протиправним та скасовано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.04.2019 року № 18-22-0.33-1081/116-19 (а.с.182-185).

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги те, що розрахунок орендної плати позивачем за період з 01.08.2016 по 31.12.2018 проведено саме на підставі витягу № 18-22-0.33-1081/116-19 від 10.04.2019, який визнано протиправним та скасовано адміністративним судом та відсутність рішення про встановлення ставки орендної плати за землю на 2018 рік, суд вважає безпідставними проведені позивачем нарахування орендної плати в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі за даний період на підставі вищезазначеного витягу.

Що стосується нарахованої орендної плати за період з 01.01. по 01.08.2019 в сумі 138678,61 грн, згідно витягу від 08.08.2019, яка, як стверджує позивач, неповністю сплачена відповідачем, борг становить 20175,01 грн.

Як зазначалось вище згідно інформації Головного управління ДФС у Хмельницькій області відповідачем було сплачено за 2019 рік - 118503,60 грн (лист від 26.07.2019).

Відповідно до ст. 286,2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Орендна плата сплачується в строки встановлені ст. 287.3 ПК України, тобто щомісячно до 30 числа місяця, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди земельної ділянки (ст. 288 ПК України).

Згідно платіжного доручення № 1610 від 30.08.2019 відповідачем сплачено за липень 2019 орендну плату в сумі 22584,75 грн (а.с.137), яка не була врахована при поданні інформації Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, оскільки лист датований 26.07.2019, а тому станом на 01.08.2019 заборгованість по орендній платі в сумі 20175,01 грн відсутня.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірність донарахованих сум орендної плати, заявлена в позові вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 428856,91 грн задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

в и р і ш и в:

в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення 12.10.2020.

Суддя С. В. Костюк