Рішення від 30.09.2020 по справі 906/407/20

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/407/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О., довіреність №14-200 від 19.05.2020р.;

від відповідача: Кучевський А.С. - директор

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 6787646,25 грн.

Процесуальні дії по справі.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду із позовом про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" 6787646,25 грн., з яких: 5103986,38 грн. основного боргу за постачання природного газу, 670540,40 грн. пені, 327273,73 грн. 3% річних та 685845,74 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 26.05.2020.

Ухвалою суду від 26.05.2020 підготовче засідання відкладено на 16.06.2020.

Ухвалою від 16.06.2020 суд відклав підготовче засідання на 02.07.2020.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2020 суд відклав підготовче засідання на 28.07.2020.

В судовому засіданні від 28.07.2020 суд, в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України, оголосив перерву до 05.08.2020.

Ухвалою суду від 05.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020р.

В судовому засіданні від 29.09.2020 оголошено перерву до 30.09.2020.

30.09.2020р. в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовна заява мотивована наступним:

01.09.2017р. сторонами було укладено договір постачання природного газу №5004/1718-БО-10.

Позивач на підставі договору поставив відповідачу газ на загальну суму 20032986,07 грн. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, сума основного боргу становить 5103986,38 грн. За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача 670540,40 грн. пені, 685845,74 грн. інфляційних, 327273,73 грн. 3% річних, всього - 6787646,25 грн.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на статті 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.173, 175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.51-55), доповненнях до відзиву (а.с.131-132) проти позову заперечував, зсилаючись на відсутність своєї вини у неналежному виконанні зобов`язання щодо своєчасної оплати спожитого природного газу.

Зокрема, пояснив, що розрахунки за спожитий газ проводяться з рахунку, який має спеціальний режим використання та регулюється Постановою КМУ №217 від 18.06.2014р. "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", згідно якого кошти на погашення заборгованості, перераховувались зі спецрахунку на спецрахунок, тобто, без його участі.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що станом на 18.05.2020р. борг перед позивачем складає 2603986,38 грн., оскільки було часткове зарахування коштів переплати за іншим договором.

За час дії договору відповідач виконував свої зобов`язання по сплаті грошових коштів, але не в повній сумі. Проте, така ситуація склалася не з вини відповідача, а обумовлена визначеними законодавством процедурами та умовами оплати послуг. Окрім коштів, які надходять на спецрахунки, відповідач не має іншого доходу, а тому не може здійснити будь-які дії для погашення заборгованості.

Відповідач зазначає, що з часу заключення договору на всі банківські рахунки державною виконавчою службою було накладено арешт, тобто була відсутня можливість вчасного та повного погашення заборгованості.

Зазначає, що стягнення інфляційних, 3% річних та пені буде мати вкрай негативний вплив на фінансовий стан відповідача та cтане непомірним фінансовим тягарем, що може перешкодити вчасному початку опалювального сезону 2020/2021.

В доповненнях до відзиву відповідач, також, зазначив, що під час слухання справи сума несплаченого боргу зменшилася: шляхом здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів; шляхом перекидки грошових коштів (існувала переплата за надані послуги по договору укладеному сторонами 27.09.2019р. №6026/1920-БО-10). За вказаних обставин сума заборгованості становить 2261110,27грн.

Вказані заперечення позивач вважає безпідставними, про що зазначив у поясненнях (а.с.158-165).

Зазначає, що сторони прямо передбачили у договорі обов`язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання, сплачувати власними коштами. Тобто, договір прямо встановлює, що відповідач не обмежується у здійсненні розрахунків, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим міг впливати на стан розрахунку.

Зокрема, зсилаючись на правову позицію Верховного суду, викладену у постановах від 26.06.2020р. у справі №904/1210/18, від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 17.04.2018 у справі №918/1395/15, вважає, що затверджений нормативним актом механізм розподілу коштів не впливає на договірні зобов`язання сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами, а лише визначає механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на спеціальному рахунку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні вказав, що позовні вимоги визначає в частині стягнення основного боргу в сумі 2261110,27 грн. Однак, вказуючи, що заборгованість утворилася не з вини відповідача, тому просить зменшити заявлені до стягнення суми 3% річних, інфляційних та пені.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір №5004/1817-БО-10 постачання природного газу (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (а.с. 17-26).

За умовами п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017р. по 31 березня 2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2500,00 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.7 договору сторони узгодили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п.п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Згідно пункту 8.2 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 15.01.2018р. до договору №5004/1817-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017р.) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 12.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 01.04.2018р. до договору №5004/1817-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017р.) погоджено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу (а.с.29-34) вбачається, що на виконання умов договору, за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20032986,07 грн.

Оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 5103986,38 грн. основного боргу, 670540,40 грн. пені за період з 26.12.2017р. по 20.11.2019р., 327273,73 грн. 3% річних за період з 26.12.2017р. по 20.11.2019р., 685845,74 грн. інфляційних за період з 26.12.2017р. по 20.11.2019р.

Під час розгляду справи відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений природний газ шляхом зарахування 2500000,00грн. переплати за договором від 27.09.2019р. №6026/1920-БО-10 в якості оплати за договором №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017р.

Крім того, відповідно до постанови КМ України від 18.06.2014р. №217 з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання в травні, червні 2020 на рахунок позивача перераховано 342876,11 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с.169).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі договору №5004/1718-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017р. та додаткових угод №№1,2 до нього.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище, за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20032986,07 грн. (акти приймання-передачі на а.с.29-34).

З довідки по операціях за договором №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017р. (а.с.36-37) вбачається, що за період з 01.10.2019р. по 31.10.2019р. відповідач провів розрахунки за отриманий природний газ в сумі 14928999,69 грн. Розмір заборгованості становить 5103986,38 грн.

Під час розгляду справи відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений природний газ шляхом зарахування 2500000,00грн. переплати за договором від 27.09.2019р. №6026/1920-БО-10 в якості оплати за договором №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017р. (а.с.79, 80).

В подальшому відповідачем перераховано, відповідно до постанови КМ України від 18.06.2014р. №217, з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на рахунок позивача 342876,11 грн.

Позивач 07.09.2020р. разом з поясненнями надав суду довідку по операціях за договором №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017р. за період з 31.03.2020р. по 30.06.2020р., згідно якої борг відповідача становить 2261110,27 грн. (а.с.169).

За вказаних обставин, розмір заборгованості станом на дату прийняття рішення становить 2261110,27 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

В частині позовних вимог про стягнення 2842876,11 грн. заборгованості за природний газ, поставлений згідно договору №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017р., провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку відсутністю предмета спору.

Твердження відповідача, що він може здійснити розрахунок за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання і не може самостійно вплинути на проведення розрахунків, оскільки всі кошти уповноваженим банком самостійно розподілялися згідно з алгоритмом, затвердженим постановою НКРЕКП, не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

Укладаючи договір №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017р., сторони умовами п.6.3 договору погодили, зокрема, що в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання.

Отже, сторони прямо передбачили в договорі обов`язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами.

Таким чином, умови договору, а саме п. 6.3 прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - він міг впливати на стан розрахунку.

Оскільки відповідач за поставлений газ розрахувався з порушенням встановлених договором строків оплати, позивач нарахував відповідачу 670540,40грн. пені, 327273,73 грн. 3% річних, 685845,74 грн. інфляційних.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем інфляційних та 3% річних виконано наступним чином (розрахунок на а.с.10-16):

- за зобов`язаннями, що виникли у листопаді 2017 року - 4087,95 грн. 3% річних за період з 26.12.2017р. по 15.02.2018р. та 9310,15 грн. інфляційних за січень 2018 року;

- за зобов`язаннями, що виникли у грудні 2017 року - 13876,00 грн. 3% річних за період з 26.01.2018р. по 14.03.2018р. та 23542,19 грн. інфляційних за лютий 2018 р.;

- за зобов`язаннями, що виникли у січні 2018 року - 6788,51 грн. 3% річних за період з 27.02.2018р. по 12.04.2018р. та 4731,59 грн. інфляційних за березень 2018.;

- за зобов`язаннями, що виникли у лютому 2018 року - 102872,14 грн. 3% річних за період з 27.03.2018р. по 20.11.2019р. та 243872,17 грн. інфляційних за період з квітень 2018 по жовтень 2019р.;

- за зобов`язаннями, що виникли у березні 2018 року - 102872,14 грн. 3% річних за період з 26.04.2018р. по 20.11.2019р. та 404389,64 грн. інфляційних за період з травня 2018р. по жовтень 2019р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він виконаний у відповідності з вимогами чинного законодавства та умовами договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 327273,73 грн. 3% річних та 685845,74 грн. інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив зменшити заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України вбачається, що вказаними нормами передбачено право суду на зменшення неустойки (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Про те, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями (неустойкою), а є мірою відповідальності боржника зазначав Верховний Суд у постановах від 31.07.2019р. у справі №910/3692/18, від 27.04.2018р. у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019р. у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, становить п`ять років.

З розрахунків позивача (а.с.10-16) вбачається, що пеню за зобов`язаннями:

- за листопад 2017 року - нараховано за період з 26.12.2017р. по 15.02.2018р. в сумі 21141,25 грн.;

- за грудень 2017 року - нараховано з 26.01.2018р. по 14.03.2018р. в сумі 70767,58 грн.;

- за січень 2018 року - нараховано з 27.02.2018р. по 12.04.2018р. в сумі 34621,52 грн.;

- за лютий 2018 року - нараховано з 27.03.2018р. по 26.09.2018р. в сумі 219388,91 грн.;

- за березень 2018 року - нараховано з 26.04.2018р. по 25.10.2018р. в сумі 324621,14 грн.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок пені, суд вважає, що нарахування пені в розмірі 670540,40 грн. є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таку ж правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, а також у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.

Зважаючи на вищенаведене, суд враховує, що газ за договором використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що впливає на дотримання порядку та строків проведення розрахунків. При цьому проведення розрахунків за договором також було ускладнене накладенням арешту з 2017 року на кошти, що містилися на рахунках відповідача, докази чого містяться у матеріалах справи (а.с. 75-78), оскільки такі дії, у будь - якому випадку, мали негативний вплив на його господарську діяльність. Про тяжкий фінансовий стан підприємства, про що свідчать також надані до справи фінансові звіти за 2017, 2018, 2019, 2020 роки (а.с.65-74).

Також, враховуючи, що по-перше, відповідач все ж таки намагався виконувати умови договору шляхом погашення заборгованості за отриманий товар, також під час розгляду справи погашав заборгованість, по-друге, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого природного газу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 50% - до 335270,20 грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3609499,94 грн., з яких: 2261110,27 грн. основного боргу; 335270,20 грн. пені; 327273,73 грн. 3% річних; 685845,74 грн. інфляційних.

В частині стягнення 2842876,11 грн. заборгованості суд закрив провадження у справі за п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

В частині стягнення 335270,20 грн. пені суд зменшив позовні вимоги

В порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, будинок 23, ід. код 32794899)

на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ід. код 20077720):

- 2261110,27 грн. основного боргу;

- 335270,20 грн. пені;

- 327273,73 грн. 3% річних;

- 685845,74 грн. інфляційних;

- 59171,55 грн. судового збору.

3. Закрити провадження у справі за п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення 2842876,11 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.10.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек.)