Постанова від 18.01.2021 по справі 906/407/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 січня 2021 року Справа № 906/407/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020р.

(ухвалене о 17:10 год. у м. Житомирі, повний текст складено 12.10.2020р.)

у справі № 906/407/20 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 6787646,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Поліщук В.О.;

від відповідача - Кучевський А.С.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" 6 787 646 грн 25 коп., з яких: 5 103 986 грн 38 коп. основного боргу за постачання природного газу, 670 540 грн 40 коп. пені, 327 273 грн 73 коп. 3% річних та 685 845 грн 74 коп. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач на виконання умов Договору постачання природного газу №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017 поставив відповідачу газ на загальну суму 20 032 986 грн 07 коп., однак відповідач оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, в зв`язку із чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 5103986 грн 38 коп. Також позивачем заявлено до стягнення 670 540 грн 40 коп. пені, 327 273 грн 73 коп. 3% річних та 685 845 грн 74 коп. інфляційних.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі №906/407/20 позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 261 110 грн 27 коп. основного боргу, 335270 грн 20 коп. пені, 327 273 грн 73 коп. 3% річних, 685 845 грн 74 коп. інфляційних, 59 171 грн 55 коп. судового збору. Закрито провадження у справі за п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення 2 842 876 грн 11 коп. В решті позову відмовлено.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20 032 986 грн 07 коп., а відповідач провів розрахунки за отриманий природний газ в сумі 14 928 999 грн 69 коп.

Також, суд установив, що під час розгляду справи відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений природний газ шляхом зарахування 2 500 000 грн переплати за договором від 27.09.2019 №6026/1920-БО-10 в якості оплати за договором №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017, а в подальшому відповідачем перераховано, відповідно до постанови КМ України від 18.06.2014 №217, з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на рахунок позивача 342 876 грн 11 коп.

З огляду на вказане, суд прийшов висновків, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 261 110 грн 27 коп., яка підлягає до стягнення, а в частині стягнення з відповідача 2 842 876 грн 11 коп. провадження слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних суд зазначив, що їх нарахування позивачем виконано у відповідності з вимогами чинного законодавства та умовами договору, а тому такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення 670 540 грн 40 коп. пені суд вказав, що такий розмір пені є законним та обґрунтованим, однак користуючись правом передбаченим ч. 3 ст. 551 ЦК України дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 %, з огляду на те, що: газ за договором використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що впливає на дотримання порядку та строків проведення розрахунків; проведення розрахунків за договором також було ускладнене накладенням арешту з 2017 року на кошти, що містилися на рахунках відповідача; тяжкий фінансовий стан відповідача; відповідач намагався виконувати умови договору шляхом погашення заборгованості за отриманий товар; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого природного газу.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд першої інстанції застосував відповідні положення ст. ст. 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 692, 712, ст. ст. 193, 232, 233, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго", у якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі № 906/407/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 1 348 389 грн 67 коп., в тому числі: 335 270 грн 20 коп. - пені, 327 273 грн 73 коп. - 3% річних, 685 845 грн 74 коп. - інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права з таких підстав.

Заборгованість по Договору постачання природного газу №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017 погашалась шляхом здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідними постановами НКРЕКП, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 в сумі 15 085 995 грн 42 коп. та шляхом перерахування переплати за надані послуги по Договору №6026/1920-50-10 від 27.09.2019 р. в рахунок погашення основного боргу по Договору в сумі 2 685 880 грн 36 коп.

Відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки від 18.06.2014 № 217.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Відповідач може здійснити розрахунок перед позивачем, за умовами договору, лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативами перерахування коштів, затвердженими НКРЕКП, але самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ, оскільки всі кошти, які потрапляли на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподілялися згідно з затвердженим постановою НКРЕКП алгоритмом та перераховувалися на рахунок позивача.

Усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходили на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподілялись самостійно уповноваженим банком щодня до 12 години згідно з визначеними нормативами між постачальником природного газу із спеціальними обов`язками, оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи та поточним рахунок теплопостачальної організації. Лише частина з розподілених грошових коштів потрапляє на поточний рахунок, які він може використовувати на власний розсуд при відсутності накладеного арешту органами Державної виконавчої служби. В період з 2013 року по 2018 рік всі поточні рахунки відповідача були арештовані Державною виконавчою службою по стягненню заборгованості на користь стягувача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по іншим провадженням. Тобто, у відповідача була відсутня будь-яка іншої можливість повного та вчасного погашення заборгованості.

Відповідач вважає, що нараховані штрафні санкції за неналежне виконання грошових зобов`язань, інфляційні втрати, три відсотки річних безпідставно нараховані, в зв`язку з відсутністю в діях КП "Бердичівтеплоенерго" вини, без урахування ступеня виконання зобов`язання, причин неналежного виконання зобов`язання, вжиття заходів до виконання зобов`язання.

Позивач в цій справі не надав доказів, які підтвердили понесення збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань. Поряд з цим, майновий стан відповідача є збитковим.

Враховуючи вищевикладене, Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним та необґрунтованим, через що підлягає скасуванню, оскільки прийняте судом з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Із рішенням суду першої інстанції також і не погодився позивач, який звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі № 906/407/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 335 270 грн 20 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає таке.

Твердження суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50% не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи, оскільки наданий позивачем розрахунок штрафних та відповідні бухгалтерські документи підтверджують, що несплата відповідачем заборгованості з квітня 2018 року мала системний та довготривалий характер.

Судом не було взято до уваги, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20 032 986 грн 07 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, при цьому порушення відповідачем строків оплати складало від 1 до 391 днів.

Законодавством передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. В то же час виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Однією з обов`язкових умов застосування ст.233 Господарського кодексу України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставин, що обумовили прострочення.

Також, місцевим судом не враховано, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість становила 58 988 тис. грн та має тенденцію до зростання (у 2016 році становила 49 209 тис. грн). Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8 137 тис. грн, відстрочені податкові зобов`язання складають 67 304 тис. грн. Розмір короткострокових позик складає 44 579 тис. грн, довгострокових - 14 736 тис. грн.

Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення наступних опалювальних періодів 2019-2020р.

Держава, покладаючи на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків.

Позивач також зазначає, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки.

З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

Сторони не скористалися правом подати відзиви на апеляційні скарги, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

18 січня 2021 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Також заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі № 906/407/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 335 270 грн 20 коп. слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, а в решті рішення необхідно залишити без змін.

Представник Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" в судовому засіданні заявив, що з доводами позивача не погоджується, вважає їх безпідставними. Пояснив, що судом першої інстанції не було враховано спеціальний порядок розрахунків відповідача з позивачем, з огляду на що просив суд рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі № 906/407/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 1 348 389 грн 67 коп., в тому числі: 335 270 грн 20 коп. - пені, 327 273 грн 73 коп. - 3% річних, 685 845 грн 74 коп. - інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 01.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (споживач) було укладено Договір №5004/1817-БО-10 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (т. 1, а. с. 17-26).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

В п. 2.1 Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2 500,00 тис. куб. метрів.

Згідно із п. 3.7 Договору сторони узгодили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Згідно пункту 8.2 Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 15.01.2018р. до Договору №5004/1817-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 12.1 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 01.04.2018р. до Договору №5004/1817-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017) погоджено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу (т. 1, а. с. 29-34), які підписані сторонами, за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20 032 986 грн 07 коп.

З довідки по операціях за договором №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017 (т. 1, а. с.36-37) судом встановлено, що за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 відповідач провів розрахунки за отриманий природний газ в сумі 14 928 999 грн 69 коп.

Враховуючи, що відповідач за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 103 986 грн 38 коп. основного боргу. Також позивачем заявлено до стягнення 670 540 грн 40 коп. пені за період з 26.12.2017 по 20.11.2019, 327 273 грн 73 коп. 3% річних за період з 26.12.2017 по 20.11.2019 та 685 845 грн 74 коп.. інфляційних за період з 26.12.2017 по 20.11.2019.

Окрім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений природний газ шляхом зарахування 2 500 000 грн переплати за договором від 27.09.2019 №6026/1920-БО-10 в якості оплати за договором №5004/1718-БО-10 від 01.09.2017.

Поруч з цим, відповідно до постанови КМ України від 18.06.2014р. №217 з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання в травні, червні 2020 на рахунок позивача перераховано 342 876 грн 11 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку (т. 1, а. с. 169).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що сторони оскаржують рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі № 906/407/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 335 270 грн 20 коп. та в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 335 270 грн 20 коп. пені, 327 273 грн 73 коп. 3% річних, 685 845 грн 74 коп. інфляційних втрат, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарським судом Житомирської області встановлено, що КП "Бердичівтеплоенерго" за Договором №5004/1817-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017 було прийнято природний газ на загальну суму 20 032 986 грн 07 коп.

В свою чергу, відповідач провів розрахунки за отриманий природний газ в сумі 14 928 999 грн 69 коп. (до звернення позивачем до суду) та 2 842 876 грн 11 коп. (після звернення позивача до суду).

Проти вказаних обставин не заперечує ні позивач - АТ "НАК "Нафтогаз України", ні відповідач - КП "Бердичівтеплоенерго".

Як зазначено судом апеляційної інстанції вище, позивач просить стягнути з відповідача 327 273 грн 73 коп. 3% річних та 685 845 грн 74 коп. інфляційних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом апеляційної інстанції із наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних (а.с.10-16) встановлено, що позивач здійснив такий розрахунок таким чином:

- за зобов`язаннями, що виникли у листопаді 2017 року - 4 087 грн 95 коп. 3% річних за період з 26.12.2017 по 15.02.2018 та 9 310 грн 15 коп. інфляційних за січень 2018 року;

- за зобов`язаннями, що виникли у грудні 2017 року - 13 876 грн 3% річних за період з 26.01.2018 по 14.03.2018 та 23 542 грн 19 коп. інфляційних за лютий 2018 року;

- за зобов`язаннями, що виникли у січні 2018 року - 6 788 грн 51 коп. 3% річних за період з 27.02.2018 по 12.04.2018 та 4 731 грн 59 коп. інфляційних за березень 2018 року;

- за зобов`язаннями, що виникли у лютому 2018 року - 102 872 грн 14 коп. 3% річних за період з 27.03.2018 по 20.11.2019 та 243 872 грн 17 коп. інфляційних за період з квітень 2018 по жовтень 2019р.;

- за зобов`язаннями, що виникли у березні 2018 року - 199 649 грн 14 коп. 3% річних за період з 26.04.2018р. по 20.11.2019р. та 404 389 грн 64 коп. інфляційних за період з травня 2018 року по жовтень 2019 року.

Перевіривши вказаний розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про його відповідність чинному законодавства, а тому враховуючи зазначені вище норми матеріального права позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 670540 грн 40 коп. пені за період з 26.12.2017р. по 20.11.2019р., апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.2 Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 15.01.2018 до Договору №5004/1817-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись п. 8.2. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 670 540 грн 40 коп. пені за період з 26.12.2017 по 20.11.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 ЦК України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В той же час, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність та відповідати завданням господарського судочинства, котрі передбачені статті 2 ГПК України, зокрема справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів.

Відтак, апеляційний господарський суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані відповідачем в підтвердження обставин, що зумовили несвоєчасну оплату за поставлений газ, зокрема: газ за договором використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що впливає на дотримання порядку та строків проведення розрахунків; проведення розрахунків за договором також було ускладнене накладенням арешту з 2017 року на кошти, що містилися на рахунках відповідача; тяжкий фінансовий стан відповідача; соціальну значущість відповідача; відповідач намагався виконувати умови договору шляхом погашення заборгованості за отриманий товар; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого природного газу.

Щодо тверджень позивача про наявність в нього збитків у зв`язку із неналежним невиконанням його контрагентами зобов`язань, апеляційний господарський суд зазначає, що позивач не довів, що саме в зв`язку із порушення відповідачем зобов`язань за Договором №5004/1817-БО-10 постачання природного газу від 01.09.2017 завдало позивачеві збитки, про які останній зазначає в апеляційній скарзі та який саме розмір збитків був завданий позивачем у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Також, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 335 270 грн. 20 коп. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо можливості його розрахунку за умовами договору лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання і не може самостійно вплинути на проведення розрахунків, оскільки всі кошти уповноваженим банком самостійно розподілялися згідно з алгоритмом, затвердженим постановою НКРЕКП, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).

Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Законом України "Про теплопостачання" визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Отже, виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.

Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб`єктом господарювання

Із наявних в матеріалах справи ліцензій серії АВ № 597423, серії АВ № 597424, серії АВ №597425 (т. 1, а. с. 58-60) судом встановлено, що відповідач має ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

З огляду на види господарської діяльності відповідача щодо виробництва і постачання теплової енергії, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про теплопостачання" при визначенні порядку розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ як енергоресурс.

Положеннями статті 78 Господарського кодексу України передбачено особливості здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання як комунальним унітарним підприємством, що утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Водночас, зазначена організаційно-правова форма підприємства не зумовлює винятків щодо здійснення ним підприємницької діяльності як самостійної, ініціативної, систематичної та на власний ризик господарської діяльності з метою одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Отже, організаційно-правова форма відповідача не звільняє його від підприємницьких ризиків, що можуть виникнути під час здійснення господарської діяльності з виробництва і постачання теплової енергії та гарячої води безпосереднім споживачам на підставі договорів та пов`язані, зокрема, із несвоєчасними розрахунками споживачів за поставлені їм відповідачем як теплопостачальною організацією енергоносії та затримкою держави у виділенні пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Отже, правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.

Судом вище встановлено, що 01.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" було укладено Договір №5004/1817-БО-10 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (Розділ 6 Договору).

Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання".

Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.

Так, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" перебачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.

Положеннями частини третьої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.

Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.

Частиною четвертою, п`ятою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

Отже, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п`ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок №217).

Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Отже, в силу частин четвертої, п`ятої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).

Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16, від якої Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи №903/918/19.

Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2. договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78, 265 Господарського кодексу України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).

Вказана правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд відхиляє твердження відповідача про неможливість його розрахунку з позивачем в зв`язку із їх проведенням через поточний рахунок із спеціальним режимом використання та неможливості самостійно вплинути на проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 у справі № 906/407/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 335 270 грн 20 коп. та в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 335 270 грн 20 коп. пені, 327 273 грн 73 коп. 3% річних, 685 845 грн 74 коп. інфляційних втрат слід залишити без змін, а апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 30.09.2020 р. у справі № 906/407/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 335 270 грн 20 коп. та в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 335 270 грн 20 коп. пені, 327 273 грн 73 коп. 3% річних, 685 845 грн 74 коп. інфляційних втрат - без змін.

2. Справу № 906/407/20 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" січня 2021 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.