Рішення

від 12.10.2020 по справі 908/1214/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/134/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020 Справа № 908/1214/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Обсідіант , (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг , (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, буд. 10)

про стягнення 91757,98 грн.

19.05.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 14.05.2020 (вх. № 1322/08-07/20 від 19.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Обсідіант , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг , м. Приморськ Запорізької області про стягнення 91757,98 грн. заборгованості за договором поставки № 003422 від 16.03.2018.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 справу № 908/1214/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.05.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2020, враховуючи чинні норми законодавства щодо змін в процесуальному законодавстві у зв`язку із запровадженням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1214/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/134/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст. 526 ЦК України, ст., ст. 193, 230, 231, 234 ГК України та умови договору № 003422 від 16.03.2018. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір поставки № 003422 від 16.03.2018, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу товар відповідно до поданого останнім замовлення, а відповідач зобов`язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість. Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 003422 від 16.03.2018 протягом 2018 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 228731,97 грн., що підтверджується видатковими накладними № ОБ000000147 від 19.03.2018, № ОБ000000148 від 19.03.2018, № ОБ000000340 від 26.04.2018 і № ОБ000000562 від 14.06.2018. На поставку кожної окремої заявленої партії товару позивачем відповідачу виставлялися відповідні рахунки-фактури. Згідно зазначених видаткових накладних товар прийнятий відповідачем в повному обсязі, без заперечень і зауважень щодо якості, кількості тощо. Відповідач в порушення умов договору та положень чинного законодавства не виконав свої зобов`язання щодо повної і своєчасної оплати отриманої продукції, сплативши на користь позивача грошові кошти за отриманий товар частково в сумі 136973,99 грн. Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар станом на час вирішення справи судом становить 91757,98 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 91757,98 грн. основного боргу за поставлений товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. Крім того, згідно наведеного в позовній заяві попереднього орієнтованого розрахунку витрати позивача на правничу допомогу становлять 2000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 у справі № 908/1214/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 31.08.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.08.2020 (роздрукований судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг (ідентифікаційний код юридичної особи 33351340) є: 72100, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Леніна, буд. 10, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 12.08.2020 про відкриття провадження у справі № 908/1214/20, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: Відсутні умови для вручення. Організація закрита .

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1214/20.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 12.08.2020 у справі № 908/1214/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 11.09.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.10.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що протягом 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Обсідіант (позивачем у справі) за попередньою домовленістю поставлялися Товариству з обмеженою відповідальністю Ант-Юг (відповідачу у справі) шини автомобільні (надалі товар), що підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме:

1) видатковою накладною № ОБ000000147 від 19.03.2018 на поставку шини пневматичної 320/90R42 139BKT AGRIMAX RT-945 TL, у кількості 2 шт. на загальну суму 44197,99 грн. з ПДВ;

2) видатковою накладною № ОБ000000148 від 19.03.2018 на поставку шини нової 15.5-25 Alliance 308(L2. 12PR. TL) у кількості 4 шт. на загальну суму 61200,00 грн. з ПДВ;

3) видатковою накладною № ОБ000000340 від 26.04.2018 на поставку автошини 15.5R38 TR-07 СХ Пп Сер. 134 А8 НС6 4 ГД у кількості 2 шт. та автошини 11.2-20 ФБЦ-35 Сх Пп Сер. - НС8 4 ГД у кількості 2 шт. на загальну суму 26934,00 грн. з ПДВ;

4) видатковою накладною № ОБ000000562 від 14.06.2018 на поставку шини 900/60R32 176A8/173B SFT TL MI у кількості 1 шт. та шини 205/70R15 95Т КАМА-232 (НкШЗ) у кількості 4 шт. на загальну суму 96399,98 грн. з ПДВ.

Всього за видатковими накладними № ОБ000000147 від 19.03.2018, № ОБ000000148 від 19.03.2018, № ОБ000000340 від 26.04.2018 і № ОБ000000562 від 14.06.2018 позивачем відповідачу поставлений товар на загальну суму 228731,97 грн.

На поставку кожної окремої партії товару позивачем відповідачу виставлявся рахунок-фактура, зокрема:

1) рахунок-фактура № СФ-000492 від 08.02.2018 на поставку шини нової 15.5-25 Alliance 308(L2. 12PR. TL) у кількості 4 шт. на загальну суму 61200,00 грн. з ПДВ;

2) рахунок-фактура № СФ-0000460 від 13.03.2018 на поставку шини пневматичної 320/90R42 139BKT AGRIMAX RT-945 TL, у кількості 2 шт. на загальну суму 44197,99 грн. з ПДВ;

3) рахунок-фактура № СФ-0000899 від 26.04.2018 на поставку шини 15.5R38 TR-07 СХ Пп Сер. 134 А8 НС6 4 ГД у кількості 2 шт. та шини 11.2-20 ФБЦ-35 Сх Пп Сер. - НС8 4 ГД у кількості 2 шт. на загальну суму 26934,00 грн. з ПДВ;

4) рахунок-фактура № СФ-0001225 від 28.05.2018 на поставку шини 900/60R32 176A8/173B SFT TL MI у кількості 1 шт. та шини 205/70R15 95Т КАМА-232 (НкШЗ) у кількості 4 шт. на загальну суму 96399,98 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи судом встановлено, що поставлений товар отриманий відповідачем в повному обсязі, без заперечень і зауважень щодо якості, кількості тощо, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача скріплений відбитком печатки ТОВ Ант-Юг на видаткових накладних № ОБ000000147 від 19.03.2018, № ОБ000000148 від 19.03.2018, № ОБ000000340 від 26.04.2018 і № ОБ000000562 від 14.06.2018.

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування зазначених фактів суду не надав.

Посилання позивача на те, що поставка товару на загальну суму 228731,97 грн. здійснювалася за договором поставки № 003422 від 16.03.2018, укладеним між ТОВ Торгівельний будинок Обсідіант та ТОВ Ант-Юг , та на його виконання суд вважає недоведеним.

Так, пунктом 1.1 договору поставки № 003422 від 16.03.2018 передбачено, що ТОВ Торгівельний будинок Обсідіант (постачальник) зобов`язується поставляти товар відповідно до поданого ТОВ Ант-Юг (покупцем) замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п., п. 1.2, 2.2 договору поставки № 003422 від 16.03.2018 сторони домовилися, що предметом договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних та/або товарно-транспортних накладних тощо), які є невід єною частиною договору. Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні тощо).

До матеріалів справи позивачем також надано специфікацію № 1921 від 04.06.2018, з тексту якої вбачається, що вона є додатком № 1 до іншого договору поставки товару.

При цьому, ні видаткові накладні № ОБ000000147 від 19.03.2018, № ОБ000000148 від 19.03.2018, № ОБ000000340 від 26.04.2018 і № ОБ000000562 від 14.06.2018, ні рахунки-фактури № СФ-000492 від 08.02.2018, № СФ-0000460 від 13.03.2018, № СФ-0000899 від 26.04.2018 і № СФ-0001225 від 28.05.2018 не містять посилань на договір поставки № 003422 від 16.03.2018.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що протягом 2018 року між ТОВ Торгівельний будинок Обсідіант та ТОВ Ант-Юг дійсно мали місце договірні відносини, які стосуються поставки товару. Однак, такі висновки жодним чином не спростовують факту наявності між сторонами у справі і бездоговірних відносин щодо поставки шин автомобільних.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що правовідносини сторін у справі стосовно поставки шин автомобільних на загальну суму 228731,97 грн. з ПДВ не стосуються виконання ними взаємних зобов`язань за договором поставки № 003422 від 16.03.2018, в даному випадку фактично між сторонами склалися правовідносини поставки товару, при цьому поставка мала місце саме на підставі видаткових накладних № ОБ000000147 від 19.03.2018 , № ОБ000000148 від 19.03.2018, № ОБ000000340 від 26.04.2018 і № ОБ000000562 від 14.06.2018.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар (шини) по накладним, та дій відповідача, який цей товар (шини) прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

Матеріали справи свідчать, що поставлений товар відповідачем оплачений частково. Так, платіжним дорученням № 101 від 15.03.2018 відповідачем сплачено позивачу 44197,99 грн. з призначенням платежу: Згідно рах. № 0000460 від 13.03.2018 ; платіжними дорученнями № 105 від 16.03.2018, № 169 від 25.04.2018, № 188 від 03.05.2018, № 220 від 24.05.2018, № 254 від 23.06.2018 відповідачем позивачу сплачено 54576,00 грн. з призначенням платежу: згідно рах. № 000492 від 08.02.2018 . Крім того, платіжним дорученням № 105 від 28.02.2019 відповідачем позивачу перераховано 5000,00 грн. з призначенням платежу: За шини , а платіжним дорученням № 627 від 29.07.2019 - перераховано 33200,00 грн. з призначенням платежу: Сплата заборгованості згідно акту звірки .

За таких обставин, всього відповідачем позивачу перераховано грошові кошти в розмірі 136973,99 грн.

В матеріалах справи наявні Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, згідно з яким за відповідачем станом на 31.12.2018 рахується заборгованість в розмірі 129957,98 грн., а також Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2019 по 23.05.2019, згідно з яким за відповідачем станом на 23.05.2019 рахується заборгованість в розмірі 124957,98 грн. Зазначені акти звірки взаєморозрахунків підписані уповноваженими особами позивача і відповідача і скріплені печатками підприємств.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Відповідач не заперечив факту підписання Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та Акту звірки розрахунків за період з 01.01.2019 по 23.05.2019.

Також в матеріалах справи наявна картка рахунку: 361, з якої вбачається, що грошові кошти в розмірі 136973,99 грн. враховані в рахунок оплати товару, який поставлявся за видатковими накладними № ОБ000000147 від 19.03.2018, № ОБ000000148 від 19.03.2018, № ОБ000000340 від 26.04.2018 і № ОБ000000562 від 14.06.2018 згідно рахунків-фактур № СФ-000492 від 08.02.2018, № СФ-0000460 від 13.03.2018, № СФ-0000899 від 26.04.2018 і № СФ-0001225 від 28.05.2018.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у визначені законом строки та в повному обсязі не здійснена, всього відповідачем на користь позивача перераховано 136973,99 грн. за поставлений товар.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав взяті на себе зобов`язання в частині оплати поставленого йому товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в розмірі 91757,98 грн., тобто на час вирішення судом спору у цій справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем становить 91757,98 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525 , 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 91757,98 грн. за поставлений товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 91757,98 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

За текстом позовної заяви позивачем наведено лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким позивач очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Проте, у порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Обсідіант , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг , м. Приморськ Запорізької області про стягнення 91757,98 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ант-Юг , (72100, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Леніна, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 33351340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок Обсідіант , (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 41719670) 91757 (дев`яносто одну тисячу сімсот п`ятдесят сім) грн. 98 коп. основного боргу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.