Рішення

від 29.09.2020 по справі 911/280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2020Справа № 911/280/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В. ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-

виробниче підприємство "Будкомплекс "

про стягнення 532 528, 35 грн.,

За участю представників учасників справи:

від прокуратури: Постемський А.В. за посвідченням № 056921 від 25.08.2020;

від позивача: Курбет С.А. за довіреністю № 06-33/1911 від 23.04.2020;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фастівська місцева прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" (далі - відповідач) про стягнення на користь Фастівської міської ради Київської області безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою по вулиці Андрія Шептицького (Червоний шлях), 16 у місті Фастів Київської області з кадастровим номером 3211200000:08:006:0021 в сумі 532 528, 35 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказує, що 04.03.2010 року між Фастівською міською радою та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачу було передано в оренду вищезазначену земельну ділянку строком на 5 років до 27.05.2014 року. У подальшому пунктом 2 рішення Фастівської міської ради від 03.07.2014 року № 21/52-LIV-VI "Про поновлення договору оренди земельної ділянки по вулиці Червоний шлях, 16 для обслуговування інших будівель громадської забудови товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" відповідачу було надано дозвіл на поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 1 рік та зобов`язано відповідача в місячний термін укласти додаткову угоду до Договору оренди та зареєструвати її у відповідності з чинним законодавством. Враховуючи вищевикладене, позивач вказує на те, що починаючи з 2014 року по 02.07.2019 року відповідач користувався земельною ділянкою загальною площею 3, 3615 га з кадастровим номером 3211200000:08:006:0021, яка розташована по вулиці Андрія Шептицького (Червоний шлях), 16 у місті Фастів Київської області без відповідних правовстановлюючих документів, а 02.07.2019 року розташоване на спірній земельній ділянці нерухоме майно було відчужено відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Портіленд".

Таким чином, посилаючись на положення статей 125, 206 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України, прокурор вказує, що відповідач право користування (оренди) спірною земельною ділянкою згідно з вимогами законодавства не оформив, хоча використовував її для розміщення об`єкта нерухомого майна до 02.07.2019 року.

Отже, внаслідок протиправної поведінки відповідача, за твердженням прокурора, що полягає у користуванні земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, власник земельної ділянки позбавлений права отримувати дохід у розмірі орендної плати, через що до місцевого бюджету не надійшли кошти у сумі 532 528, 35 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2020 року зазначену позовну заяву направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду міста Києва.

Відповідно до частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2020 відкрито провадження у справі № 911/280/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.04.2020 року.

Проте, згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 06.04.2020 господарський суд міста Києва повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання, призначене на 07.04.2020 року, не відбудеться та зазначив, що про дату і час підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено строк дії карантину до 22 травня 2020 року.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання принципу розумності строку розгляду справ, збереження принципу доступу до правосуддя та забезпечення стабільного здійснення судочинства, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2020 року підготовче судове засідання у справі № 911/280/20 було призначено на 16.06.2020 року.

11.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано пояснення у справі, відповідно до змісту якого Фастівська міська рада Київської області підтримує вимоги Фастівської місцевої прокуратури в повному обсязі та просить стягнути з відповідача, як власника нерухомого майна на спірній земельній ділянці, безпідставно збережені кошти (збитки) у вигляді несплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 532 528, 35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2020 підготовче засідання по справі призначено на 16.06.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2020 підготовче засідання відкладено на 14.07.2020 року.

До початку судового засідання 14.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокурором подано письмові пояснення № 38-88-3225вих-20 від 13.07.2020, до яких долучено документи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2020 підготовче засідання відкладено на 04.08.2020 року.

31.07.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва прокурором надіслано письмові пояснення щодо обґрунтованості здійсненого розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми грошових коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2020 строк проведення підготовчого провадження у справі № 911/280/20 продовжено на 30 днів, підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 15.09.2020 року.

У судовому засіданні 15.09.2020 року оголошувалася перерва до 29.09.2020 року.

У судовому засіданні 29.09.2020 року прокурор та представник позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи до судового розгляду по суті від 04.08.2020, а також ухвала суду від 15.09.2020 року, якою учасників справи повідомлено про оголошення 15.09.2020 року перерви в судовому засіданні до 29.09.2020 року, були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13.

Проте вищевказані ухвали органом поштового зв`язку вручені відповідачу не були.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охоронною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідачем внаслідок користування за відсутності правовстановлюючих документів земельною ділянкою у період з 2017 по 2019 роки безпідставно збережено за рахунок позивача грошові кошти, які підлягали сплаті Фастівській міській раді в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького, 16.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Утримання відповідачем безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду надходжень грошових коштів до бюджету.

За таких обставин, "суспільним", "публічним" інтересом звернення керівника Фастівської місцевої прокуратури до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - стягнення не сплаченої фактичним користувачем орендної плати за землю.

"Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині справляння плати за землю з користувачів відповідно до вимог статті 206 Земельного кодексу України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 № 1-1/99, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та статті 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 № З-рп/99, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 1 статті 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, а також вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 145 Конституції України гарантовано захист прав місцевого самоврядування в судовому порядку.

З наведеного вбачається, що неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" вимог законодавства щодо внесення плати за користування земельною ділянкою, зумовлює ненадходження коштів до бюджету Фастівської міської ради, і, відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі як власника спірної земельної ділянки.

Отже, з огляду на викладене, Фастівська міська рада в даному випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи те, що позивачем дієвих заходів претензійного характеру, зокрема, звернення до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення безпідставно збережених останнім коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку вжито не було, суд дійшов висновку про те, що таке нездійснення захисту інтересів держави цим органом у даному випадку надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі .

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2010 року між Фастівською міською радою Київської області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" (далі - орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки № 65 (далі - Договір).

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками цих юридичних осіб, а також зареєстрований у Фастівському районному відділі Київської обласної філії "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.03.2010 року № 04:10:971:00065.

Відповідно до змісту пункту 1 Договору орендодавець зобов`язаний на підставі рішення Фастівської міської ради Київської області № 9/19-LII-V від 28.05.2009 року передати в оренду земельну ділянку під існуючим майновим комплексом виробничої бази по переробці деревини, загальною площею 3, 3615 га для здійснення виробничої діяльності за адресою: вулиця Андрія Шептицького (Червоний шлях), 16 у місті Фастів Київської області з кадастровим номером: 3211200000:08:006:0021 строком на п`ять років, до 27.05.2014 року.

За умовами пункту 8 цього правочину останній укладено на п`ять років (до 27.05.2014 року). Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судом встановлено, що 04.03.2010 року уповноваженими представниками сторін підписано та скріплено печатками відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що означений майновий комплекс, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3211200000:08:006:0021, на час укладення вищевказаного правочину, передачі земельної ділянки в оренду відповідачу та до 02.07.2019 року включно належав на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс".

До закінчення строку дії цього Договору, 20 травня 2014 року відповідач подав заяву до Фастівської міської ради, в якій просив поновити Договір на новий строк.

На підставі даного звернення виконавчим комітетом Фастівської міської ради прийнято рішення від 03.07.2014 року № 21/52-LIV-VI "Про поновлення Договору оренди земельної ділянки по вулиці Червоний шлях, 16 для обслуговування інших будівель громадської забудови товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомлекс", яким відповідачу надано дозвіл на поновлення Договору вказаної земельної ділянки терміном на один рік (із застосуванням коефіцієнту підвищення для встановлення орендної плати "3").

Пунктом 2 цього рішення орендаря зобов`язано в місячний термін укласти додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки та зареєструвати її у відповідності з чинним законодавством.

Також судом встановлено, що у червні 2019 року відповідач звернувся до виконавчого комітету Фастівської міської ради із проханням про присвоєння нової адреси майновому комплексу товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" по вулиці Андрія Шептицького 16, право власності на який набуто відповідно до Договору купівлі-продажу від 16.09.2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-661, у зв`язку з впорядкуванням нумерації по вулиці.

На підставі вищезазначеного звернення 21.06.2019 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради прийнято рішення, яким присвоєно адресу майновому комплексу відповідача: Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького 16-а.

З матеріалів справи вбачається, що Фастівська міська рада неодноразово направляла на адресу відповідача листи (лист № 06-31/3472 від 04.08.2017 року, лист № 06-31/1945 від 27.04.2018 року, лист № 06-31/3636 від 08.07.2019 року, лист № 06-31/3851 від 22.07.2019) з пропозиціями з`явитись на засідання комісії виконавчого комітету Фастівської міської ради з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, з метою стягнення безпідставно збережених коштів (збитків) у розмірі несплаченої орендної плати та вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Проте пропозиції позивача були залишені відповідачем без задоволення.

01.07.2019 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради складено акт комісійного обстеження земельної ділянки в місті Фастів по вулиці Андрія Шептицького (Червоний Шлях), 16, яким встановлено, що згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу належить на праві власності майновий комплекс по вулиці Андрія Шептицького (Червоний Шлях), 16. Також встановлено, що на земельній ділянці розташовані будівлі: прохідна, гараж, виробнича будівля, пилорама, дві господарські споруди, ТП, на території розміщені дошки та пиломатеріали, облаштовано пункт прийому металу, вагова та продуктовий магазин. Територія огороджена парканом. Зі сторони вулиці Андрія Шептицького міститься рекламний стенд. На прохідній є охоронець. На території працюють люди.

Також встановлено, що відповідно до договору № 2/О від 17.12.2018 року відповідач передав Фізичній особі - підприємцю Самойленко Аллі Олександрівні та Фізичній особі - підприємцю Самойленку Віктору Миколайовичу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 69 кв. м., яке належить відповідачу на праві власності та знаходиться за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького, 16, для торгівлі переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Станом на 01.07.2019 року магазин працює, ведеться торгівля алкоголем та тютюновими виробами.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н, виданого 02.07.2019 року, та протоколу серія та номер: 02/07/2019, виданого 02.07.2019 року, майновий комплекс по вулиці Андрія Шептицького, 16-А, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3211200000:08:006:0021, відчужено відповідачем на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Портіленд" (код ЄДРПОУ 40061006).

У той же час у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують факт укладення між сторонами відповідної додаткової угоди на підставі рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 03.07.2014 року № 21/52-LIV-VI, а також документи, які свідчать про користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером: 3211200000:08:006:0021, зокрема, у період з 01.01.2017 року по 02.07.2019 року, на відповідній правовій підставі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідачем за рахунок позивача у період за 12 місяців 2017 року в розмірі 213 011, 34 грн., за 12 місяців 2018 року в розмірі 213 011, 34 грн. та за 6 місяців 2019 року в розмірі 106 505, 67 грн. безпідставно було збережено грошові кошти, які підлягали сплаті Фастівській міській раді в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького, 16.

Враховуючи користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період за відсутності правовстановлюючих документів, прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 532 528, 35 грн., що становлять суму недоотриманого відповідним місцевим бюджетом доходу від орендної плати за цю ділянку.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких відносяться такі: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як було встановлено судом, у період, зокрема, з 01.01.2017 року до 02.07.2019 року включно майновий комплекс виробничої бази по переробці деревини, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3211200000:08:006:0021, належав на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс". Однак право користування цією земельною ділянкою відповідачем у встановленому законом порядку протягом наведеного періоду оформлено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник у зв`язку з користуванням відповідачем цією земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, прокурор просив суд стягнути з відповідача безпідставного збережену останнім суму орендної плати за час користування вищенаведеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2017 року до 02.07.2019 року в загальному розмірі 532 528, 35 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як було встановлено судом, відповідач протягом спірного періоду був власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної власності, право користування якою фактично оформлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" з 01.01.2017 по 02.07.2019 не було.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Зі змісту вказаних нормативних приписів законодавства вбачається, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а також після спливу строку відповідного договору оренди відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного (діючого) договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Так, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, протягом спірного періоду користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" спірних грошових коштів, прокурор посилався на встановлення їх дійсного розміру на підставі долученого до позовної заяви розрахунку розміру доходу, одержаного відповідачем за рахунок територіальної громади міста Фастів, здійсненого комісією, створеною Фастівською міською радою, з урахуванням площі земельної ділянки та встановленої підпунктом 1 пункту 5 статті 288 Податкового кодексу України мінімальної відсоткової ставки. Наведений розмір боргу відповідача, за твердженням прокурора, складається з сум орендної плати за 12 місяців 2017 року - 213 011, 34 грн. (орендна плата в місяць у 2017 році - 17 750,95 грн.), за 12 місяців 2018 року - 213 011, 34 грн. (орендна плата в місяць у 2018 році - 17 750,95 грн.) та за 6 місяців 2019 року - 106 505, 67 грн. (орендна плата в місяць у 2019 році - 17 750,95 грн.), та разом становить 532 528, 35 грн.

У той же час зі змісту наданого прокурором акту комісії позивача з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 28 від 23.07.2020 вбачається, що відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Фастів, яка затверджена рішенням Фастівської міської ради від 07.07.2016 року за № 2-XV-VII, середня (базова) вартість 1 м 2 земель міста Фастів становить 172,32 грн.

Відповідно до рішення Фастівської міської ради № 27/1-LXV-V від 20.05.2010 "Про плату за оренду земель Фастівської міської ради", яке діяло у 2017-2018 роках, коефіцієнт підвищення для встановлення орендної плати (ставка орендної плати) становив 3 % - за земельні ділянки промислових підприємств та виробничої діяльності. Відтак, дійсна місячна орендна плата у 2017 та 2018 роках становила б суму коштів у розмірі 17 377,61 грн.

Обґрунтованість вищенаведеного розміру місячної орендної плати за спірну земельну ділянку в 2017 та 2018 роках та правомірне встановлення його на рівні 17 377,61 грн. не заперечувалося представником позивача та прокурором у судовому засіданні 29.09.2020 року.

Разом із тим, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1852 від 11.03.2019, нормативна грошова оцінка вищенаведеної земельної ділянки становить 7 100 378,10 грн.

Згідно з рішенням Фастівської міської ради № 18/2-XLІІ-VІІ від 26.06.2018 "Про плату за оренду земель Фастівської міської ради", яке набуло чинності з 01.01.2019 року, ставка орендної плати становить 3 % - за земельні ділянки промислових підприємств та виробничої діяльності.

Отже, місячна орендна плата у 2019 році становила б суму коштів у розмірі 17 750,95 грн.

За таких обставин, враховуючи встановлені під час розгляду даної справи дійсні розміри місячної орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у 2017, 2018 та 2019 роках, підтвердження таких розмірів актом комісії позивача з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 28 від 23.07.2020, а також фактичне визнання вказаних розмірів представником позивача та прокурором у судовому засіданні 29.09.2020 року, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в загальному розмірі 523 568,33 грн., з яких: 208 531,33 грн. - сума недоотриманих відповідачем коштів у 2017 році; 208 531,33 грн. - сума недоотриманих відповідачем коштів у 2018 році; 106 505,67 грн. - сума недоотриманих відповідачем коштів за 6 місяців 2019 року. Отже, вимоги прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" на користь Фастівської міської ради Київської області грошових коштів у розмірі 523 568,33 грн. підлягають задоволенню, тоді як в задоволенні вимог про стягнення з відповідача решти заявленої суми у розмірі 8 960,02 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" про стягнення 532 528, 35 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; код ЄДРПОУ 32555594) на користь Фастівської міської ради Київської області (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1; ЄДРПОУ 34446857) 523 568 (п`ятсот двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн. 33 коп. безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське інженерно-виробниче підприємство "Будкомплекс" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; код ЄДРПОУ 32555594) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 7 853 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.10.2020 року.

Суддя В.С. Ломака