Рішення

від 29.09.2020 по справі 910/9197/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2020Справа № 910/9197/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) Приватного підприємства Нафтагазсистема

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

прокуратури( позивача): Вівдиченко О.І.

від відповідача 1: Нежурбіда М.Г.

від відповідача 2: Білоус Ф.Й.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва до Київської міської ради та Приватного підприємства Нафтагазсистема про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржуване рішення Київська міська рада внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а тому на підставі незаконного рішення між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, який підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9197/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2020.

24.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 2 проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач не зазначає, який саме розмір земельної ділянки необхідний для розміщення та обслуговування нерухомого майна відповідача-2, а також не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду ПП Нафтагазсистема . Окрім того, відповідач-2 вважає, що відсутні підстави для застосування приписів ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки позивачем оскаржується рішення про відведення (передачу в оренду) відповідачу-2 спірної земельної ділянки на підставі технічної документації.

29.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 1 проти позову заперечив та зазначив, що доводи прокурора про можливість переходу до відповідача-2 права користування земельною ділянкою тільки в межах площі нерухомого майна ПП Нафтагазсистема , оскільки чинне законодавство не визначає площу земельної ділянки, яка надавалася в оренду для обслуговування нерухомого майна, а також не визначає пропорційність співвідношення площі об`єктів нерухомості та площі земельної ділянки, яка передається в оренду.

Також, відповідач -1 звернув увагу, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі не наділяють Держгеокадастр правом контролю за реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, отже на думку відповідача-1 не є можливим звернення прокурора до суду із заявленими позовними вимогами.

29.07.2020 у підготовче засідання з`явився прокурора та представника відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.08.2020.

30.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача - 2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

18.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 18.08.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників справи про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від учасників справи, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9197/20 до судового розгляду по суті на 15.09.2020, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

25.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зокрема, зазначив, що оскільки попереднім власником не було оформлено право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,5804 га, а тому не могло виникнути переходу такого права, визначеного ст. 120 Земельного кодексу України, до відповідача-1.

Прокурор в судовому засіданні 15.09.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач-1 та відповідача -2 в судовому засіданні 15.09.2020 надали пояснення по суті заперечень на позовну заяву, проти позову заперечили.

15.09.2020 у судовому засіданні судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 29.09.2020.

У судовому засіданні 29.09.2020 суд продовжив розгляду справи по суті та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави. Якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владні повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначені законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами: юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону України Про столицю України - місто-герой Київ у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі утворення), які є юридичними особами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - право територіальної громади володіти доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через opгани місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

З огляду на зазначені норми законодавства, державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов`язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади.

Як вбачається з позовної заяви, необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям Київською міською радою незаконного рішення щодо передання земельної ділянки в оренду, яка є комунальною власністю та перебуває під особливою охороною держави відповідно до ст. 14 Конституції України.

Обґрунтовуючи подання позовної заяви, прокурором зазначено, що оскільки відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, в даному випадку прокуратура діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі державного органу, що виконує функції контролю за дотриманням земельного законодавства, а тому має право на звернення до суду із даним позовом.

На підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1873/5937 Про передачу Приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва (надалі - Рішення), 21.12.2018 між Київською міською радою (відповідач-1, орендодавець) та Приватним підприємством Нафтагазсистема (відповідач-2, орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - договір оренди).

Вказаний договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 1396 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03.01.2019 за №МЗК-1-01839.

Відповідно до умов договору оренди, об`єктом оренди є земельна ділянка, за кадастровим номером - 8000000000:62:701:0019, розташована за адресою: вулиця Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва; з цільовим призначенням - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для експлуатації та обслуговування автостоянки, розмір (площа) - 0,5804 га.

У відповідності до п. 3.1. договору, договір укладений на 15 (п`ятнадцять) років.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що на час прийняття рішення Київською міською радою від 11.10.2018 №1873/5937 на спірній земельній ділянці за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 8-г, в Деснянському районі м. Києва розташовано нерухоме майно, яке належить ПП Нафтагазсистема , а саме: контрольно-пропускний пункт літ. А: загальною площею 106,8 кв.м та гараж № 3 загальною площею 51,1 кв.м., площа земельної ділянки, яку передано відповідачу-2 в оренду, майже в 37 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване. Проте, на думку представників прокуратури, право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об`єктами нерухомості, відповідач-2 міг набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134 та 135 Земельного кодексу України.

З урахуванням наведеного, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1873/5937, яким приватному підприємству Нафтагазсистема із земель комунальної власності передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,5804 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0019) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5804 га на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0019), укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством Нафтагазсистема .

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, право розпорядження земельними ділянками комунальної власності в м. Києва належить до повноважень Київської міської ради.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Нафтагазсистема , відповідач-2 набув право власності на гараж №3 (три) площею 51,1 кв.м., який розташований в ОК Нафтагазсистема (автокооперативі по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району м. Києва) за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Оноре де Бальзака, буд.8-Г.

Також, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2014 №19459131 автостоянка № 15, контрольно-пропускний пункт, літ. А за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд.8-г, загальна площа 106,8 кв.м. належить на праві приватної власності ПП Нафтагазсистема .

Як підтверджено матеріалами справи, 11.10.2018 Київською міською радою прийнято рішення №1873/5937 Про передачу Приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва , в якому вирішено передати Приватному підприємству Нафтагазсистема за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,5804 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0019, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001288932018) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ, заява ДЦ від 12.04.2018 № 50005-002819963-031-03, справа А-24951).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1873/5937 між Київською міською радою та Приватним підприємством Нафтагазсистема укладений договір оренди земельної ділянки від 21.12.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 1396, відповідно до якого відповідач-1 передає, а відповідач-2 приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку за кадастровим номером - 8000000000:62:701:0019, розташовану за адресою: вулиця Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва; загальною площею 0,5804 га для експлуатації та обслуговування автостоянки.

Судом встановлено, що спірним рішенням Київської міської ради визначено категорію земель як землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що встановлене цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:62:701:0019 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства та вид використання - для експлуатації та обслуговування автостоянки, відповідає призначенню у спірному договорі оренди, поряд з тим доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки або використання її відповідачем-2 не за призначенням матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином, вказані норми права прямо пов`язують надання земельної ділянки на позаконкурентних засадах саме з розташуванням на цій земельній ділянці певної будівлі чи споруди.

У п. 2.10 постанови Пленума Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснено, що згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як вже встановлено судом, на спірній земельній ділянці, наданій у користування відповідачу-2, знаходиться нерухоме майно автостоянка № 15, контрольно-пропускний пункт, літ. А загальною площею 106,8 кв.м та гараж № 3 загальною площею 51,1 кв.м., яке належить ПП Нафтагазсистема на праві власності, а тому, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оскарження правомірності виникнення права власності відповідача-2 на об`єкт нерухомого майна, суд вважає, що спірна земельна ділянка була правомірно передана відповідачу-2 без проведення аукціону, оскільки не підлягає наданню в оренду на конкурентних засадах.

Суд не приймає доводи прокурора відносно того, що право користування на спірну земельну ділянку площею 0,5804 га не було зареєстровано попереднім власником нерухомого майна, а тому прийняте рішення Київською міською радою на підставі ст. 120 Земельного кодексу України є незаконним, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом.

Так, у відповідності до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001288932018 від 20.02.2018 спірна земельна ділянка зареєстрована 29.05.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві.

Разом з тим, відпровідач-2 набув право власності на гараж №3 (три) площею 51,1 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2017 та право власності на автостоянку № 15, контрольно-пропускний пункт, літ. А загальна площа 106,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд.8-г, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2014 №19459131.

З огляду на викладене, суд зазначає, що на момент звернення (12.04.2018) ПП Нафтагазсистема до Київської міської ради про надання в оренду спірної земельної ділянки, на даній земельній ділянці вже були розташовані об`єкти нерухомого майна, які належали на праві власності відповідачу-2 ПП Нафтагазсистема .

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Порядок врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва визначений Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463.

Вказаним Порядком передбачено подання заяви про надання адміністративних послуг у разі надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право комунальної власності на яку зареєстровано у встановленому порядку, без зміни її меж та цільового призначення.

За таких обставин, враховуючи передачу в оренду відповідачу-2 спірної земельної ділянки на підставі технічної документації, яка погоджена з відповідачем-1, ПП Нафтагазсистема стало користувачем спірної земельної ділянки на підставі вищенаведених норм та отримало право на оформлення права користування такою земельною ділянкою.

Щодо перевищення площі спірної земельної ділянки над площею земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомого майно, судом враховано наступне.

Відповідно до пояснювальної записки № ПЗ-30649 від 20.04.2018 до проекту рішення Київської міської ради Про передачу Приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером №8000000000:62:701:0019, загальною площею 0,5804 га, забудована та на ній розташовані нежитлові будівлі: контрольно-пропускний пункт, літ. А загальна площа 106,8 кв.м. та гараж №3 (три) загальною площею 51,1 кв.м., які є власністю ПП Нафтагазсистема , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.06.2017 №89272082 та від 12.06.2017 №89279206.

Таким чином, суд відхиляє твердження прокурора щодо перевищення площі переданої земельної ділянки у 37 разів площі нерухомого майна, оскільки прокурором не надано жодного доказу, зокрема, висновку експерта щодо встановлення факту перевищення в 37 разів площі спірної земельної ділянки від площі нерухомого майна. При цьому, жодним нормативним актом, яким регулюється порядок передачі у власність (користування) земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не передбачено вимог чи умов дотримання певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка передається в користування.

Поряд з тим, суд зазначає, що об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ПП Нафтагазсистема та розташовані на спірній земельній ділянці, яка передана для експлуатації та обслуговування автостоянки, є гараж та автостоянка з контрольно-пропускним пунктом.

Отже, частина спірної земельної ділянки має використовуватись для машиномісць автостоянки, яка належать до об`єктів нерухомого майна ПП Нафтагазсистема , з чого слідує про необхідність певної площі (у даному випадку 0,5804 га) для використання об`єкта за цільовим призначення, а саме для експлуатації та обслуговування автостоянки.

Також, судом враховано, що позивачем не надано жодних доказів звернення територіальної громади Деснянського району м. Києва до уповноважених органів зі скаргами щодо порушення законодавства чи інтересів територіальної громади у зв`язку з орендою спірної земельної ділянки відповідачем-2, а також відсутні будь-які докази використання відповідачем-2 спірної земельної ділянки не за призначенням або порушення чинного законодавства ПП Нафтагазсистема при користуванні спірною земельною ділянкою.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача на те, що рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1873/5937 прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме ст. 9 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Встановленими вище обставинами підтверджується правомірність прийняття Київською міською радою рішення від 11.10.2018 №1873/5937 Про передачу Приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва .

Обґрунтованих підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1873/5937 Про передачу Приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва позивачем не наведено.

Обставин щодо порушення норм законодавства внаслідок прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1873/5937 Про передачу Приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва , суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Вагра про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав, то суд зазначає, що у справі №910/4528/15-г оспорювалось Рішення Київської міської ради Про передачу ТОВ Вагра земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва , та судом було встановлено, що вищевказані норми ч.2 ст.134 Земельного кодексу у відповідній редакції передбачали, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте, не передбачали такого виключення для земельних ділянок під звичайне будівництво житлових будинків.

Поряд з тим, суд відзначає, що у даній справі прокуратурою оскаржується рішення Київської міської ради Про передачу приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва . Таким чином, предмет спору та докази у зазначених справах є відмінні, що виключає можливість застосування вказаної позиції Верховного Суду при вирішенні даного спору.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2018, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством Нафтагазсистема , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим номером 1396, суд зазначає наступне.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Про місцеве самоврядування в Україні власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі № 916/2129/15.

Однак, як встановлено судом позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами в підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1873/5937 Про передачу Приватному підприємству Нафтагазсистема земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва , що унеможливлює визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним з цих підстав.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави до Київської міської ради та Приватного підприємства Нафтагазсистема про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1873/5937 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,5804 га на вул. Оноре де Бальзака, 8-г у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0019), укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством Нафтагазсистема .

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.10.2020

Суддя О.В. Гулевець