Рішення від 07.10.2020 по справі 916/1112/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1112/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 9189,64грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Панасюк О.М. за довіреністю;

від відповідача: Абросимов І.С. за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 9189,64грн.

В обґрунтування позовних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України посилається на ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. відкрито провадження у справі №916/1112/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.05.2020р. о 11:40.

Разом із позовною заявою Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з клопотанням про витребування доказів за вх.суду№9911/20 в якому просить витребувати у Військової частини НОМЕР_1 засвідчені належним чином документи на підтвердження виконання 20.02.2017р. водієм ОСОБА_1 службового завдання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача засвідчені належним чином документи на підтвердження виконання 20.02.2017р. водієм ОСОБА_1 службового завдання.

В судовому засіданні від 19.05.2020р. було оголошено перерву на 04.06.2020р. о 11:20, про що зазанчено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судове засідання від 04.06.2020р. представники сторін не з`явилися

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. відкладено судове засідання на 30.06.2020р. о 12:20 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В судовому засіданні від 30.06.2020р. було оголошено перерву на 23.07.2020р. о 12:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 23.07.2020р. було оголошено перерву на 11.08.2020р. о 10:20, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 11.08.2020р., судове засідання 11.08.2020р. о 10:20 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 17.08.2020р. справу №916/1112/20 призначено до розгляду на 07.09.2020р. о 12:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 02.09.2020р., судове засідання 07.09.2020р. о 12:20 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2020р. справу №916/1112/20 призначено до розгляду на 08.10.2020р. о 11:45 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні від 08.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1112/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує позивач, 20.02.2017р. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «CHEVROLET SUBURBAN» військовий № НОМЕР_2 під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та автомобіля марки «ГАЗ» р/н НОМЕР_3 під управлінням Куницького О.В. В наслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2017р., винним у транспортній пригоді визнано водія військовослужбовця ОСОБА_1 . Згідно інформації Південного територіального управління військової служби правопорядку Міністерства оборони України №4074/4 від 30.07.2019р., автомобіль марки «CHEVROLET SUBURBAN» військовий № НОМЕР_2 станом на 20.02.2017р. обліковується за військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) м. Одеса.

Позивач зазначає, що з метою виконання вимог ст. 74 ГПК України, підтвердження виконання 20.02.2017р. водієм ОСОБА_1 службового завдання, позивачем 29.11.2019р. спрямовано на адресу керівництва Військової частини НОМЕР_1 , за якою обліковується автомобіль марки «CHEVROLET SUBURBAN» військовий № НОМЕР_2 , відповідний запит, однак керівництвом військової частини запит проігноровано та відповіді не надано.

Позивач вказує, що згідно даних Централізованої бази даних МТСБУ, автомобіля марки «CHEVROLET SUBURBAN» реєстраційний номер № НОМЕР_2 , управління яким 20.02.2017р. здійснював військовослужбовець ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно ч. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Відповідно до п. п. а п. 41.1 ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду з потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як зазначає позивач, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №24/03/17 від 13.03.2017р. оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_3 , виконаного ФОП Семенченко П.О., вартість матеріального завданого власнику вищевказаного автомобіля становить 9928,06грн., з відрахуванням ПДВ, сума регламентної виплати складає 9189,64грн. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником автомобіля марки «ГАЗ» р/н НОМЕР_3 є ОСОБА_2 . Потерпілим ОСОБА_2 21.02.2017р. подано до МТСБУ повідомлення про ДТП. 29.08.2017р. він звернувся із заявою щодо здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП. У зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило регламентну виплату на користь ОСОБА_2 в розмірі 9189,64грн. згідно платіжного доручення №1262570 від 13.12.2017р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача суму сплаченого відшкодування у розмірі 9189,64грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2017р. по справі №761/7569/17, ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому завдана шкода має відшкодовуватися, саме ним.

Відповідач зазначає, що згідно Звіту № 24/03/17 «Про оцінку вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу» від 13.03.2017р. стало відомо, що огляд автомобіля ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_3 проводився без присутності ОСОБА_1 та відповідно до огляду не залучались і представники військової частини НОМЕР_1 , так як вони є також зацікавленими особами. Обов`язок виклику заінтересованих осіб покладається на замовника, в даному випадку на МТСБУ.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У своїй відповіді на відзив відповідача позивач вказує, що обґрунтовуючи свої доводи, відповідач вказує, що у даних правовідносинах позов має пред`являтися безпосередньо до винуватця дорожньо-транспортної пригоди, водія. Військова частина не є власником майна, у даному випадку автомобіля, яким керував військовослужбовець ОСОБА_1 , а є його користувачем. В першу чергу слід зазначити, що у відповідності до ст. 137 ГК України, правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовуєшкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх/трудових (службових) обов`язків. Пунктом 1.6. ст. 1 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Позивач стверджує, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2017. винним у вищевказаній ДТП визнано водія - військовослужбовця ОСОБА_3 . Згідно інформації Південного територіального управління військової служби правопорядку Міністерства оборони України № 4074/4 від 30.07.2019. автомобіль марки «CHEVROLET SUBURBAN» військовий № НОМЕР_2 станом на 20.02.2017р. обліковується за військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) м. Одеса. Суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Щодо огляду пошкодженого транспортного засобу, який здійснювався за відсутності

представника відповідача, що є порушенням п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та

оцінки колісних транспортних засобів позивач зазначає, що вказаним пунктом, на якій посилається відповідач, передбачено, що у разі погреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Не виклик представника відповідача жодним чином не вплинув на результати

дослідження (зворотного не доведено). Слід зазначити, що сума, яка була відшкодована позивачем потерпілій особі, встановлена на підставі Звіту про встановлення вартості матеріального збитку, виконаного фахівцем з відповідними повноваженнями, а тому відповідно відсутність представника

відповідача при огляді пошкодженого транспортного засобу жодним чином не впливає на

визначення розміру страхового відшкодування та не може бути підставою відмови у

задоволенні позову. Позивачем надано як доказ такий висновок. Суму матеріального збитку визначено суб`єктом оціночної діяльності з відповідними повноваженнями. Даний висновок відповідає вимогам ст. 98 ГПК України, а саме дослідження виконано з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи 20.02.2017р. у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «CHEVROLET SUBURBAN» військовий № НОМЕР_2 під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та автомобіля марки «ГАЗ» р/н НОМЕР_3 під управлінням Куницького О.В. В наслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2017р., винним у транспортній пригоді визнано водія військовослужбовця ОСОБА_1 .

Згідно інформації Південного територіального управління військової служби правопорядку Міністерства оборони України №4074/4 від 30.07.2019р., автомобіль марки «CHEVROLET SUBURBAN» військовий № НОМЕР_2 станом на 20.02.2017р. обліковується за військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) м. Одеса.

Згідно даних Централізованої бази даних МТСБУ, автомобіля марки «CHEVROLET SUBURBAN» реєстраційний номер № НОМЕР_2 , управління яким 20.02.2017р. здійснював військовослужбовець ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

Відповідно до п. п. а п. 41.1 ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду з потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №24/03/17 від 13.03.2017р. оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «ГАЗ» р/н НОМЕР_3 , виконаного ФОП Семенченко П.О., вартість матеріального завданого власнику вищевказаного автомобіля становить 9928,06грн., з відрахуванням ПДВ, сума регламентної виплати складає 9189,64грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником автомобіля марки «ГАЗ» р/н НОМЕР_3 є ОСОБА_2 .

Потерпілим ОСОБА_2 21.02.2017р. подано до МТСБУ повідомлення про ДТП. 29.08.2017р. він звернувся із заявою щодо здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП. У зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило регламентну виплату на користь ОСОБА_2 в розмірі 9189,64грн. згідно платіжного доручення №1262570 від 13.12.2017р.

Положеннями ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частинами 1 та 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.21.1, 21.4 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Посилання відповідача на те, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2017р. по справі №761/7569/17, ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому завдана шкода має відшкодовуватися, саме ним судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно з статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі ЗСУ).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України.

Транспортний засіб «CHEVROLET SUBURBAN» реєстраційний номер № НОМЕР_2 , управління яким 20.02.2017р. здійснював військовослужбовець ОСОБА_1 , належить Військовій частині НОМЕР_1 . На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 був військовослужбовцем цієї військової частини.

Відповідно до ч. 6 статті 75 ГПК України, постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «CHEVROLET SUBURBAN» реєстраційний номер № НОМЕР_2 не був застрахований.

Доводи відповідача про те, що згідно Звіту № 24/03/17 «Про оцінку вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу» від 13.03.2017р. стало відомо, що огляд автомобіля ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_3 проводився без присутності ОСОБА_1 та відповідно до огляду не залучались і представники військової частини НОМЕР_1 , так як вони є також зацікавленими особами також судом до уваги не приймається оскільки п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів передбачено, що у разі погреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Не виклик представника відповідача жодним чином не вплинув на результати

дослідження (зворотного не доведено). Відповідач не надав до суду висновку експертизи та не звертався до суду з клопотанням про призначення у справі судової експертизи у разі незгоди із сумою відшкодування.

Сума, яка була відшкодована позивачем потерпілій особі, встановлена на підставі Звіту про встановлення вартості матеріального збитку, виконаного фахівцем з відповідними повноваженнями, а тому відповідно відсутність представника відповідача при огляді пошкодженого транспортного засобу жодним чином не впливає на визначення розміру страхового відшкодування та не може бути підставою відмови у задоволенні позову.

Позивачем надано як доказ такий висновок який відповідає вимогам ст. 98 ГПК України, а саме дослідження виконано з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів спростовуючи позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 9189,64грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 9189,64грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) 9189,64грн. суму сплаченого відшкодування, 2102,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 12 жовтня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова