Рішення

від 06.10.2020 по справі 922/1884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1884/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Карпінського Геннадія Івановича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології відновлювальної енергії" (62459, Харківська обл., Харківський район, смт. Високий, вул. Гагаріна, 32/Перемоги, буд. 14) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Карпінський Г. І., особисто;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Карпінський Геннадій Іванович звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології відновлювальної енергії" про стягнення 360000,0грн. попередньої оплати, пені в сумі 434 400,0грн., інфляційних втрат в сумі 5018,29 грн., 3% річних в сумі 10711,23 грн. за Договором поставки №29/01-19. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №29/01-19 від 29.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1884/20. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "14" липня 2020 року об 11:30 год.

Ухвалою від 14.07.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх.№15859 від 10.07.2020року). Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на "19" серпня 2020р. об 11:00 год.

Протокольною ухвалою господарського суду від 19.08.2020 року, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на "09" вересня 2020 року об 11:30 год.

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2020 року, на підставі ст. 216 ГПК України відкладено судове засідання на 06.10 2020 року о(б) 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі .

Представник відповідача в призначене судове засідання 06.10.2020 року своїх представників не направив.

Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали, однак ухвали що направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві: 62459, Харківська обл., Харківський район, смт. Високий, вул. Гагаріна, 32/Перемоги, буд. 14, повернулися до суду без доказів вручення з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Ухвали суду направлені на адресу відповідача повернулися на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній ".

Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача - 62459, Харківська обл., Харківський район, смт. Високий, вул. Гагаріна, 32/Перемоги, буд. 14.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по справі були надіслані відповідачам, але не отримані та були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки АТ Укрпошта .

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

В ході розгляду даної справи, господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.10.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29 січня 2019 року між позивачем фізичною особою-підприємцем Каргіінськи Геннадієм Івановичем та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Технології відновлювальної енергії , в особі директора Кушніра Івана Петровича, діючого на підставі Статуту було укладено договір поставки № 29/01-19 .

Згідно даного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Технології відновлювальної енергії , в особі директора Кушніра Івана Петровича зобов`язується поставити котельне обладнання, матеріали, комплектуючі, а ФОП Карпінський Г.І. прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором .

Відповідно до п. 2.3. Договору позивач мав здійснити оплату в наступному порядку: 60% від його вартості, згідно виставленого рахунку-фактури, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 2-х банківських днів після підписання Договору. Наступний платіж 20% здійснити після повідомлення відповідачем позивача, про готовність товару до відвантаження. Остаточний розрахунок 20%, здійснити після підписання акту введення в експлуатацію.

Загальна вартість товару складає 600 000 (шістсот тисяч) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ: 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення строків поставки товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню розраховану в розмірі 0,2% від суми, що підлягає оплаті, за кожен день порушення строків поставки.

Відповідно до умов п.9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору.

Якщо жодна сторона за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору не повідомить другу сторону в письмовому виді про розірвання Договору, строк його дії буде автоматично подовжено на кожний наступний календарний рік.

Як зазначив позивач у позові, у зв`язку з порушенням з боку відповідача передбачених договором строків поставки товару, 22.05.2020 року позивач направив відповідачу претензію щодо виконання своїх зобов`язань за договором поставки № 29/01-19 від 29.01.2019 року належним чином здійснивши, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання цієї претензії поставку товару та перерахувати на рахунок: НОМЕР_1 в філії Житомирського Обласного Управління АТ ОЩАДБАНК , МФО 311647 пеню за порушення строків поставки товару в розмірі 408 000 (чотириста вісім тисяч) гривень 00 коп., або перерахувати протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання цієї претензії на рахунок: НОМЕР_1 в філії Житомирського Обласного Управління АТ ОЩАДБАНК , МФО 311647 борг за непоставлений товар у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп., пеню за порушення строків поставки в розмірі 408 000 (чотириста вісім тисяч) гривень 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 018 (п`ять тисяч вісімнадцять) гривень 29 коп. та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 10 060 (десять тисяч шістдесят) гривень 27 коп. , що підтверджує копією претензії № 1 від 21.05.2020 року та фіскального чеку про відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Відповіді на вказану претензію на дату підписання позовної заяви позивачем не отримано.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині поставленого товару, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем фізичною особою-підприємцем Карпінським Геннадієм Івановичем оплата в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп. була здійснена 08 лютого 2019 року, в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень 00 коп. була здійснена 14 лютого 2019 року, в розмірі 94 000 (дев`яносто чотири тисячі) гривень 00 коп. була здійснена 22 лютого 2019 року, в розмірі 96 000 (дев`яносто шість тисяч) гривень 00 коп. була здійснена 14 березня 2019 року , що підтверджується копіями рахунку- фактури № 140319 від 06.02.2019 р., рахунку-фактури № 060219 від 06.02.2019 р.

Всього здійснено оплату на суму - 360 000 (триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп. (60 % вартості товару), що підтверджує повне виконання взятих зобов`язань позивача перед відповідачем (копія платіжного доручення № 1081 від 08.02.2019 р., платіжного доручення № 1096 від 14.02.2019 р., платіжного доручення № 1105 від 22.02.2019 р., платіжного доручення М1135 від 14.03.2019 р.

Згідно Специфікації № 1 Договору, термін поставки товару 90 робочих днів з дня першої оплати по Договору. Останнім днем поставки товару було 14 червня 2019 року. Проте товар, до цього часу не поставлено позивачу.

У відповідності до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Зазначена позиція також викладена Верховним Судом у своїй постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18 (п. 5.22).

Отже, позов у даній справі, є належною формою звернення до відповідача із вимогою про повернення попередньої оплати.

Позивачем заявлено до стягнення пені в сумі 434 400,0грн., інфляційних втрат в сумі 5018,29 грн., 3% річних в сумі 10711,23 грн.

За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України).

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення строків поставки товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню розраховану в розмірі 0,2% від суми, що підлягає оплаті, за кожен день порушення строків поставки.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України внормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов`язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України наданими в п. 2.3. його постанови від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Отже, беручи до уваги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд відзначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, сума пені, яку просить стягнути позивач в розмірі 434 400,0грн., відповідає визначеним договором умовам і не суперечить чинному законодавству.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків поставки визначених в специфікації №1 до Договору, поставка товару здійснена не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення.

В позовній заяві міститься розрахунок пені, перевіривши який, судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що підставними та підлягають до стягнення з відповідача - інфляційних втрат в сумі 5018,29 грн., 3% річних в сумі 10711,23 грн.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду будь-яких належних доказів, які б спростовували заявлені позивні вимоги і належних та допустимих доказів іншого матеріали справи не містять.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології відновлювальної енергії" (62459, Харківська обл., Харківський район, смт. Високий, вул. Гагаріна, 32/Перемоги, буд. 14, код 39063733) на користь Фізичної особи-підприємця Карпінського Геннадія Івановича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_2 ) - 360000,0 грн. попередньої оплати, пені в сумі 434 400,0грн., інфляційних втрат в сумі 5018,29 грн., 3% річних в сумі 10711,23 грн. за Договором поставки №29/01-19.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології відновлювальної енергії" (62459, Харківська обл., Харківський район, смт. Високий, вул. Гагаріна, 32/Перемоги, буд. 14, код 39063733) на користь Державного Бюджету України - 12 151,94грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фізична особа-підприємець Карпінський Геннадій Іванович ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології відновлювальної енергії" (62459, Харківська обл., Харківський район, смт. Високий, вул. Гагаріна, 32/Перемоги, буд. 14, код 39063733).

Повне рішення складено "12" жовтня 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк