Постанова

від 29.09.2020 по справі 925/1095/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/1095/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Багай Н. О., Волковицька Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.03.2019 (суддя Спаських Н. М.)

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (головуючий Кравчук Г. А., судді Коробенко Г. П., Козир Т. П.)

у справі № 925/1095/18

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та Пальчиківської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Катеринопільська фінансово-промислова група"

про стягнення 1 227 248,61 грн

(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор Костюк О.В., відповідача - Волощук В.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі - Позивач-1) та Пальчиківської сільської ради (далі - Позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" (далі - Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 1 227 248,61 грн.

2. Позов обґрунтований тим, що відповідач не повернув та продовжував користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення дії Договору оренди землі, укладеного 28.12.2005 між Катеринопільською райдержадміністрацією та ТОВ "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група".

3. Порушення інтересів держави прокурор обґрунтував бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування в особі позивачів щодо стягнення до бюджету з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати.

Короткий зміст судових рішень

4. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

5. Суди дійшли висновку, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти, а не прокурор, а також, що прокурор виконує субсидіарну роль та не може вважатись альтернативним суб`єктом звернень до суду. За висновками судів попередніх інстанцій у даній справі не має передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави і тому прокурор не підтвердив правових підстав для захисту цих інтересів та відповідно не набув процесуального статусу органу, якому законом (ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

6. Також колегія суддів апеляційного господарського суду відмітила, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та Пальчиківська сільська рада не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом до відповідача, а також, що при подачі позову прокурором не зазначено жодних юридично значимих причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 925/1095/19, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. Скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України) та порушенням норм процесуального права (ст. ст. 4, 7, 53, 86 ГПК України).

9. Прокурор зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що в даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на захист інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, з огляду на невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Пальчиківською сільською радою жодних заходів спрямованих на захист інтересів держави, що в свою чергу узгоджується з приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позиція інших учасників справи

10. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. 28.12.2005 між Катеринопільською райдержадміністрацією та ТОВ "Торговий дім Катеринопільська фінансово - промислова група" укладено договір оренди земельної ділянки площею 259,45 га ріллі із земель резервного фонду та земель запасу в адмінмежах Пальчиківської сільської ради за межами населеного пункту на 10 років (далі - Договір оренди).

12. 06.08.2012 сторони Договору оренди, на підставі розпорядження Катеринопільської райдержадміністрації від 06.12.2011 № 343, уклали додаткову угоду до Договору оренди, якою, зокрема, змінили пункт 2 розділу "Об`єкт оренди" Договору оренди щодо площі орендованої земельної ділянки, замінили цифри "259,45" на "220,71".

13. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.11.2017 у справі № 925/761/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017, задоволено позов Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до ТОВ "Торговий дім Катеринопільска фінансова-промислова група" про повернення земельних ділянок загальною площею 216,51 га за Договором оренди.

14. Оскільки ТОВ "Торговий дім Катеринопільська фінансово-промислова група" прострочило виконання зобов`язання з повернення орендодавцю земельної ділянки відповідно до Договору оренди на 581 день відносно земельної ділянки площею 91,4150 га, на 624 відносно земельної ділянки площею 39,0650 га та на 647 днів відповідно земельної ділянки площею 86, 0300 га, прокурор звернувся до Господарського суду Черкаської області про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 1 227 248,61 грн.

15. Прокурор заявив позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та Пальчиківської сільської ради, визначивши їх в якості позивачів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

17. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

Щодо суті касаційної скарги

19. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

20. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

21. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

22. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

23. Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

24. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

25. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

26. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

27. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

28. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

29. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

30. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

31. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

32. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

33. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

34. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі 906/982/19.

35. Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор зазначив, що ні Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, ні Пальчиківською сільською радою тривалий час не вживались заходи щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати у зв`язку з неповерненням земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 28.12.2005.

36. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що на момент подання прокурором позову матеріали справи не містили жодних доказів, які б підтверджували невжиття позивачами заходів щодо стягнення з відповідача неустойки.

37. Як свідчать матеріали справи, 07.03.2019 прокурор подав суду довідку за підписом сільського голови Пальчиківської сільської ради від 05.03.2019 № 52 про те, що сільська рада не вживала заходів представницького характеру до відповідача ТОВ "Торговий дім Катеринопільська Фінансово-промислова група" про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати у зв`язку з відсутністю юриста та коштів на судовий збір.

38. Разом з тим, зазначена довідка Пальчиківської сільської ради від 05.03.2019 № 52, як і лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.03.2019 № 02-2-0.23-1481/2-19, який був поданий прокурором до суду разом з апеляційною скаргою, не спростовують відповідних висновків судів попередніх інстанцій з огляду на викладене у пункті 36 цієї постанови.

39. Таким чином, Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та Пальчиківська сільська рада не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та самостійно звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача. При подачі позову прокурором не зазначено жодних юридично значимих причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

40. Враховуючи викладене, Суд не може погодитися з твердженням скаржника про доведення прокурором "нездійснення" Позивачами захисту інтересів держави, та вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій про не доведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

41. Таким чином, за встановлених обставин цієї справи позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури правильно залишений судами попередніх інстанцій без розгляду, але з неправильної підстави.

42. Велика Палата Верховного Суду, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів, у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Тому в таких випадках виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

43. Таким чином, господарський суд, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави мав залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

44. Місцевий та апеляційний господарські суди, залишаючи позов без розгляду послались на пункт 1 частини 1 статті 226 ГПК України, проте, неправильне визначення судами попередніх інстанцій підстави для залишення позову прокурора без розгляду не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому таке процесуальне порушення не має наслідком скасування оскаржуваних рішень. Слід також зауважити на приписи частини 2 статті 309 ГПК України, якими чітко визначено, що не може бути скасоване правильне по суті законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

46. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

47. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

48. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого і постанову апеляційного господарських суду - без змін.

Розподіл судових витрат

49. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 925/1095/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Багай

Н. О. Волковицька