Постанова від 01.10.2020 по справі 914/3703/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/3703/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Волковицької Н. О., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 (колегія суддів: Матущак О. І. - головуючий, Бойко С. М., Якімець Г. Г.) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.01.2020 (суддя Артимович В. М.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця Пилипчука В. Г., у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз",

про стягнення 41 259 181,96 грн, з яких: 14 368 409,20 грн основний борг, 14 104 866,31 грн пеня, 2 245 849,92 грн 3 % річних, 10 540 056,53 грн інфляційні втрати,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ "Львівгаз") про стягнення 41 259 181,96 грн, з яких: 14 368 409,20 грн - основний борг, 14 104 866,31 грн - пеня, 2245849,92 грн - 3% річних; 10540056,53 грн - інфляційні).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 (суддя Цікало А.І.) у задоволенні первісного позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Львівгаз" про стягнення 41 259 181,96 грн відмовлено. Зустрічний позов ПАТ "Львівгаз" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 193 220 539,37 грн - задоволено повністю.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 21.08.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/3703/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "Львівгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 13 166 073,65 грн пені, 2 042 031,08 грн 3% річних, 12 409 967,13 грн інфляційних втрат та 200 700,00 грн судового збору. У частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинено, у решті позовних вимог за первісним позовом - відмовлено. Зустрічний позов ПАТ "Львівгаз" задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Львівгаз" 27 701 984, 121 грн заборгованості та 29 634,53 грн судового збору. У решті зустрічних позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з ПАТ "Львівгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 422 142,02 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2.3. Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.09.2019) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 914/3703/15 змінено. Викладено резолютивну частину постанови у наступній редакції:

"Апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" №14/2-444в від 31.03.2016 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 року у справі № 914/3703/15 скасувати. Позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з АТ "Львівгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 13 166 073,65 грн пені, 2 042 031,08 грн 3% річних та 10 540 056,53 грн інфляційних втрат та 177 640,40 грн судового збору за розгляд первісного позову. У частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинити. У решті позовних вимог - відмовити. Стягнути з АТ "Львівгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 195 404,43 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги за первісним позовом. Зустрічний позов АТ "Львівгаз" задовольнити частково. Стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Львівгаз" 27 701 984,11 грн заборгованості та 29 634,53 грн судового збору. У решті зустрічних позовних вимог відмовити. Стягнути з АТ "Львівгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 194 772,01 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги за зустрічним позовом. Доручити місцевому господарському суду видати накази."

Стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Львівгаз" 9 936,18 грн судового збору за розгляд касаційної скарги. Доручено місцевому господарському суду видати наказ.

3. Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця

3.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "ОГС "Львівгаз") подало до суду скаргу на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця Пилипчука В.Г. та просило визнати неправомірними дії приватного виконавця Пилипчука В.Г. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 60622765, накладення арешту на рахунки АТ "ОГС "Львівгаз" та стягнення з АТ "ОГС "Львівгаз" основної винагороди, визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Пилипчука В.Г. щодо незакінчення виконавчого провадження ВП № 60622765 згідно з заявою АТ "ОГС "Львівгаз" від 15.11.2019, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 60622765 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області справі № 914/3703/15 від 14.11.2019, скасувати постанову про накладення арешту на рахунки АТ "ОГС "Львівгаз" у процесі виконавчого провадження № 60622765 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3703/15 від 14.11.2019, скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 60622765 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3703/15 від 14.11.2019.

3.2. В обґрунтування скарги АТ "ОГС "Львівгаз" зазначає, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пилипчук В. Г. при здійсненні виконавчих дій порушив положення частин 1, 2 статті 24, статті 25, пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2020, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020, відмовлено у задоволенні скарги АТ "ОГС "Львівгаз" на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця Пилипчука В.Г. у справі № 914/3703/15.

4.2. Судові рішення мотивовані тим, що порушень з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В. Г. при вчиненні ним виконавчих дій для виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 № 914/3703/15 не встановлено.

5. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

5.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2020, АТ "ОГС "Львівгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "ОГС "Львівгаз" на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця Пилипчука В. Г. у справі № 914/3703/15.

5.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статей 204 та 601 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 924/149/19, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 16.05.2018 у справі № 910/17770/17 та постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-639цс15; статті 190 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 25.10.2019 у справі № 924/1473/15 та від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц. Окрім того, скаржник вважає, що існує необхідність відступити від висновків, застосованих судами попередніх інстанцій та викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15, від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15 щодо застосування частин 1, 2 статті 24, частину 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження". АТ "ОГС "Львівгаз" заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване наявністю виключної правової проблеми щодо тлумачення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

5.3. У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пилипчук В. Г. (далі - приватний виконавець Пилипчук В. Г.) зазначив, що вважає правомірною позицію господарських судів про те, що на момент розгляду скарги заявником не доведено належними та допустимими доказами порушення приватним виконавцем порядку вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2010 № 512/5 у межах виконавчого провадження.

5.4. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 - без змін. АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, з урахуванням установлених судами обставин, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, свідчать про їх відповідність висновкам, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 3/5014/661/2012, від 13.05.2020 у справі № 904/1209/18 щодо застосування пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Спростовуючи доводи скаржника про порушення судами статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що суди установили місцезнаходження боржника, його майна, зокрема грошових коштів, які містяться на рахунках у банківських установах, що знаходяться у м. Києві. Тому, на думку товариства, при вирішенні питання про дотримання приватним виконавцем вимог щодо виконання рішення на території, на яку поширюються його функції, суди врахували правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15, від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15 та вимоги частин 1, 2 статті 24, частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження". За твердженням АТ "НАК "Нафтогаз", скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судами першої та апеляційної інстанції.

5.5. АТ "ОГС "Львівгаз" надало відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій підтримало свої доводи та аргументи, які викладені у касаційній скарзі.

5.6. У поясненнях на відповідь АТ "ОГС "Львівгаз" на відзив на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі АТ "ОГС "Львівгаз" та у відповіді на відзив, є безпідставними та необґрунтованими, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

6. Обставини справи, установлені судами

6.1. Господарськими судами поепердніх інстанцій установлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. із заявою від 15.11.2019 № 39/3-565-19 про примусове виконання рішення та відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3703/15 від 14.11.2019.

6.2. 15.11.2019 приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. на підставі заяви ПАТ "НАК "Нафтогаз України" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60622765 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 у справі № 914/3703/15, який виданий на виконання постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у справі № 914/3703/15 з урахуванням ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2019 про стягнення з АТ "Львівгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 13 166 073,65 грн пені, 2 042 031,08 грн 3% річних, 10 540 056,53 грн інфляційних втрат та 177 640,40 грн судового збору за розгляд первісного позову.

6.3. 15.11.2019 приватний виконавець Пилипчук В.Г. в межах виконавчого провадження № 60622765 виніс постанову про арешт коштів боржника та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2 580 668,28 грн.

6.4. 15.11.2019 АТ "Львівгаз" подало заяву приватному виконавцю про закінчення виконавчого провадження на підставі заяви від 15.11.2019 № 790007.2-Сл-11801-1119 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якою АТ "Львівгаз" повідомило АТ "НАК "Нафтогаз України" про припинення зобов`язання АТ "Львівгаз" щодо сплати заборгованості на суму 23 815 180,41 грн.

6.5. 21.11.2019 приватний виконавець Пилипчук В.Г. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 60622765 у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

6.6. Підставою для звернення АТ "Львівгаз" із скаргою на дії, рішення і бездіяльність приватного виконавця є, на думку скаржника, порушення приватним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2010 № 512/5.

7. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

7.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

7.2. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

7.3. Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

7.4. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

7.5. Суди установили, що виконавче провадження за наказом про виконання рішення суду у цій справі відкрито на підставі заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" від 14.11.2019 приватним виконавцем Пилипчуком В. Г.

7.6. У скарзі на дії приватного виконавця АТ "Львівгаз" зазначило, що виконавець не мав права відкривати виконавче провадження, а, відкривши, - повинен був закрити на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки АТ "Львівгаз" направило 15.11.2019 заяву про закінчення виконавчого провадження з посиланням на фактичне виконання рішення шляхом подання заяви АТ "НАК "Нафтогаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.7. Як установили суди, приватний виконавець, отримавши 19.11.2019 заяву АТ "Львівгаз" про закінчення виконавчого провадження, у той же день звернувся до АТ "НАК "Нафтогаз України" із запитом № 559, у якому просив спростувати або підтвердити факт погашення заборгованості у ВП № 60622765. Однак, АТ "НАК "Нафтогаз" надало відповідь від 19.11.2019, у якій повідомило про невизнання заяви АТ "Львівгаз" № 790007.2-Сл-11801-1119 про зарахування зустрічних вимог, як такої, що породжує для АТ "НАК "Нафтогаз" будь-які права чи обов`язки.

7.8. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця господарський суд, користуючись правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом, повинен з`ясувати та перевірити належність виконання приватним виконавцем визначених законом обов`язків, і в залежності від установлених обставин ухвалити відповідне рішення про задоволення (відмову у задоволенні) такої скарги.

7.9. Статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", про порушення приватним виконавцем якого стверджує скаржник, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Окрім того, частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, правовою підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України є встановлення приватним виконавцем факту виконання рішення суду у повному обсязі таким чином, як визначено виконавчим документом, або факту визнання виконавчого документу судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

7.10. Враховуючи, що АТ "НАК "Нафтогаз" не підтвердило факт припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та не підтвердило факту відсутності заборгованості, наказ Господарського суду Львівської області від 14.11.2019 № 914/3703/15 таким, що не підлягає виконанню, не визнавався, у приватного виконавця були відсутні підстави для висновку про повне фактичне виконання рішення суду АТ "Львівгаз" у зв`язку із отриманням повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог у розумінні положень пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

7.11. На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника про те, що, враховуючи проведення АТ "Львівгаз" зарахування зустрічних однорідних вимог, приватний виконавець після отримання повідомлення від АТ "Львівгаз" не мав підстав відкривати виконавче провадження та повинен був його закрити.

7.12. Суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника про те, що судами під час розгляду скарги не надано оцінки заяві про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що, на думку скаржника, свідчить про порушення судами статей 204, 601 Цивільного кодексу України та неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 924/149/19, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 16.05.2018 у справі № 910/17770/17 та Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-639цс15 щодо застосування статей 204, 601 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 920/240/18 та від 16.05.2018 у справі № 910/17770/17 предмет, підстави та регулювання спірних правовідносин не є подібними зі справою, яка розглядається. Висновки Верховного Суду стосуються правомірності правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Правові підстави для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з отриманням приватним виконавцем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка оспорюється стягувачем, та висновки щодо застосування пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зазначених судових рішеннях відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-639цс15 предмет, підстави та регулювання спірних правовідносин не є подібними зі справою, яка розглядається. Висновки стосуються правомірності правочину - договору іпотеки. Висновки щодо застосування пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у наведеній постанові відсутні.

Неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в ухвалі Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 924/149/19 не є підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця суди встановлювали фактичні обставини дотримання приватним виконавцем при здійсненні виконавчих дій норм чинного законодавства, при цьому не повинні були розглядати спір про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та встановлювати обставини правомірності правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

7.13. Відносно доводів касаційної скарги про порушення приватним виконавцем вимог щодо територіальності з відкриттям виконавчого провадження за місцем знаходження банківських установ та невірним застосуванням судами статті 190 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 25.10.2019 у справі № 924/1473/15 та від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, Верховний Суд зазначає таке.

7.14. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з частинами 1, 2, 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом наведених норм, в разі коли місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку поширюється його компетенція, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

7.15. Відповідно до частини 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Пунктом 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчим округом приватного виконавця Пилипчука В. Г. є місто Київ.

У заяві про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області у цій справі, обґрунтовуючи підстави звернення до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, АТ "НАК "Нафтогаз" (стягувач) зазначало, що АТ "Львівгаз" (боржник) має рахунки у банківських установах, які зареєстровані та знаходяться у місті Києві.

Суд першої інстанції встановив місцезнаходження боржника, місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів, та з урахуванням вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", вимог глави ХІІІ Цивільного кодексу України, зокрема статей 190, 192 Цивільного кодексу України, в розумінні якої грошові кошти є майном, та Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дійшов правомірного висновку про те, що приватний виконавець Пилипчук В. Г. мав право приймати до виконання наказ суду за місцезнаходженням майна боржника, а саме грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах міста Києва, та приватний виконавець не порушив вимог щодо територіальності з відкриття ним виконавчого провадження.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15 та від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15.

7.16. Доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 25.10.2019 у справі № 924/1473/15 та від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц є безпідставним.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц викладені висновки щодо майнового права на об`єкт незавершеного будівництва. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 розглядався спір пов`язаний з порушенням цивільних прав держави на нерухоме майно - земельну ділянку іншою особою, і спрямований на відновлення права держави на це майно у спосіб, визначений позивачам. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц про визнання нікчемним договору банківського вкладу, зроблені висновки щодо форми і змісту договору банківського вкладу.

Отже, у зазначених постановах висновки щодо застосування статті 190 Цивільного кодексу України та застосування у зв`язку із цим положень статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні, при цьому не є подібними правовідносини та їх правове регулювання з цією справою, яка розглядається.

7.17. Враховуючи викладене, відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим касаційна скарга має бути залишена без задоволення.

7.18. АТ "Львівгаз", посилаючись на наведені постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, від 25.10.2019 у справі № 924/1473/15 та від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, зазначало, що існує необхідність відступити від висновків, застосованих судами попередніх інстанцій та викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15, від 01.08.2019 у справі № 910/13508/15, від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15 щодо застосування частини 1, 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з частиною 1 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Підстава для передачі Касаційним господарським судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена пунктом 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Розглянувши клопотання АТ "Львівгаз" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки скаржник вмотивовано не обґрунтував таку необхідність, а позиція Верховного Суду щодо правової природи безготівкових грошових коштів, зокрема щодо їх місцезнаходження, є сталою.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.4. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржені постанова і ухвала господарських судів у цій справі постановлені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не має.

9. Розподіл судових витрат

9.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.01.2020 у справі № 914/3703/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Н. О. Волковицька

В. А. Зуєв