Ухвала

від 13.10.2020 по справі 160/6758/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 160/6758/19

провадження № К/9901/24377/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі № 160/6758/19 за позовом Приватного підприємства Нікополь ЛВ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,

у с т а н о в и в:

Приватне підприємство Нікополь ЛВ звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило:

(і) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 січня 2018 року № ДН-2369/1505/АВ/ІП-ФС/44 у розмірі 3723,00 грн, прийняту першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області;

(іі) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 січня 2018 року № ДН-2369/1505/АВ/ТД-ФС/43 у розмірі 111690,00 грн, прийняту першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.09.2019, яке Третій апеляційний адміністративний суд від 16.01.2020 залишив без змін, позов Приватного підприємства Нікополь ЛВ задовольнив, внаслідок чого суд:

А) Визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН-2369/1505/АВ/ТД-ФС/43 від 10.01.2019 року, згідно з якою Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на Приватне підприємство "Нікополь ЛВ" накладено штраф в сумі 111690,00 гривень.

Б) Визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН-2369/1505/АВ/ІП-ФС/44 від 10.01.2019 року, згідно з якою Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на Приватне підприємство Нікополь ЛВ накладено штраф в сумі 3723,00 гривень.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про відмову Приватного підприємства Нікополь ЛВ в позові.

Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів.

Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Спір в цій справі виник через ухвалення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 січня 2018 року № ДН-2369/1505/АВ/ІП-ФС/44 у розмірі 3723,00 грн та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 січня 2018 року № ДН-2369/1505/АВ/ТД-ФС/43 у розмірі 111690,00 грн. І тому з огляду на те, що предметом спору є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі яких він може заявити вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ця справа є справою незначної складності відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах а , б , в та г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тому касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Аналіз аргументів касаційної скарги у їхньому логічному взаємозв`язку з обставинами справи, встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав для висновку про наявність фактів, наведених у підпунктах а , б , в та г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які б могли слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Отже, заявник не довів і колегія суддів також не встановила виняткових обставин, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не належить оскаржувати в касаційному порядку.

Водночас безпідставними є покликання заявника на невідповідність позиції судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі правовому висновку, який викладений в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17.

Під час ухвалення зазначеної постанови суд касаційної інстанції надавав оцінку наявності трудових відносин між приватними підприємством та фізичною особою, яка виконувала конкретну трудову функцію - офіціанта, вказавши, що її робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а мала системний, постійний характер), а саме: сервірування столів посудом, столовими приборами та інші послуги на вимогу позивача, а також у разі необхідності прибирання сторонніх речей з 13 столів.

Верховний Суд також виснував, що робота, яка виконувалася фізичною особою, була несамостійною і виконувалася за дорученням позивача, що притаманно трудовим правовідносинам. Крім того, судом першої інстанції було встановлено та не заперечується сторонами, що фізична особа підпорядковувалася внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, так режим роботи передбачав чергування два робочих дні і два вихідних; робота виконувалася з 9:00 до 24:00 години.

Натомість суди першої та апеляційної інстанцій в цій справі встановили, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 01.01.2018 року було укладено цивільно-правовий договір строком до 31.03.2018 року, відповідно до умов якого Замовник, в особі ПП Нікополь ЛВ доручає, а Виконавець, в особі ОСОБА_2 приймає на себе зобов`язання виконати роботу, а саме: прибрати приміщення та території за винагороду.

01.10.2018 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір строком до 31.12.2018 року, відповідно до умов якого, Замовник, в особі ПП Нікополь ЛВ доручає, а Виконавець, в особі ОСОБА_1 приймає на себе зобов`язання виконати роботу, а саме: прибрати приміщення та території за винагороду.

Також, 01.01.2018 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір строком до 31.03.2018 року, відповідно до умов якого Замовник, в особі ПП Нікополь ЛВ доручає, а Виконавець, в особі ОСОБА_3 приймає на себе зобов`язання виконати роботу, а саме: прибрати приміщення та території за винагороду.

Вищевказані договори укладені відповідно до положень ст. 626, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Умовами Договорів визначено строк їх дії (п.4.1 Договорів).

Отже відповідачем, під час проведення інспекційного відвідування, не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 здійснювали функції (виконували роботу), яким би були притаманні ознаки трудових відносин, а саме: не було встановлено наявність робочого місця; не було встановлено систематичне виконання робіт згідно із специфікою діяльності закладу та його розпорядку діяльності; не було встановлено підпорядкування вказаних осіб правилам внутрішнього трудового розпорядку; не було встановлено систематичність оплати труда, що б свідчило про виплату працівнику гарантованої заробітної плати, оскільки за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи (надання послуг) і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата (що мало місце у спірному випадку). .

З наведеного випливає, що правова позиція судів першої та апеляційної інстанцій у справі, в якій подана ця касаційна скарга, стосується перевірки правильності застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в контексті обставин (які зумовили виникнення відповідних правовідносин), пов`язаних з прибиранням приміщення та території за винагороду.

Натомість висновки, сформульовані у названій постанові Верховного Суду, на яку покликається у своїй касаційній скарзі заявник, стосувалися правовідносин, які виникли за інших фактичних обставин справи, а саме: виконання конкретної трудової функції офіціанта.

Тому колегія суддів доходить висновку, що правова позиція, сформульована у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17, на яку покликається заявник, обґрунтовуючи вимоги своєї касаційної скарги, є нерелевантною до обставин цієї справи.

З цих підстав висновок, викладений у згаданій постанові Верховного Суду, не міг вплинути на правильність розв`язання цього спору та/або на кінцеве формування практики у відповідній категорії справ чи її зміну.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області треба відмовити.

Керуючись положеннями статей 12, 257, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі № 160/6758/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб