Постанова

від 07.10.2020 по справі 312/340/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 312/340/17

провадження № 61-7440св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів: Воробйової А. І., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ПАТ Агрофірма Гюнівська звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 грудня 2013 року між ПАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н.

05 квітня 2015 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) № 191-VIII від 12 лютого 2015 року, яким, зокрема, викладена нова редакція частини третьої статті 19 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років. Позивач, керуючись вимогами статті 93 ЗК України, звернувся 27 квітня 2017 року до відповідача з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі. Згідно вказаної додаткової угоди, відповідачу було запропоновано змінити умови пунктів 8 та 9 договору, встановивши строк дії договору оренди землі - сім років та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік (без утримання податків та зборів). До цього часу пропозиція позивача щодо зміни правовідносин шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, залишена відповідачем без задоволення.

Позивач зазначав, що оскільки протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач не направив на адресу позивача повідомлення про заперечення у поновленні вказаного договору, позивач до цього часу продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі, на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі зазначений договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі.

Позивач вважав, що існують законні підстави для зміни правовідносин між сторонами шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, яка встановлює строк дії договору оренди землі сім років та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік, починаючи з 2017 року.

ПАТ Агрофірма Гюнівська просило:

визнати договір оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року, укладений між ПАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди, запропонованої позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року позовні вимоги ПАТ Агрофірма Гюнівська задоволено.

Договір оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року укладений між ПАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_1 поновлений на умовах додаткової угоди.

Визнано договір оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року укладеним між ПАТ Агрофірма Гюнівська та ОСОБА_1 , поновленим на умовах додаткової угоди наступної редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до Договору оренди землі б/н від 16 грудня 2013 року

село Гюнівка Великобілозерського району Запорізької області

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 28 лютого 1997 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 , з одного боку, та

Орендар: Приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00849273, місцезнаходження: 71410, Запорізька область, Великобілозерський район, село Гюнівка, вулиця Поштова, будинок № 12, в особі директора ОСОБА_2 , діючого на підставі Статуту, з другого боку, вирішили внести наступні зміни до договору оренди землі б/н від 16.12.2013 року, номер запису про інше речове право: 4807089, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:04:001:0024:

1. Пункт 8 розділу Строк дії договору викласти в наступній редакції:

Строк дії договору - до 24 лютого 2021 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію .

2.Пункт 9 розділу Орендна плата викласти в наступній редакції:

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 23000 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі гривень 00 коп.) на рік за об`єкт оренди, без утримання податків та зборів .

3. Всі інші умови Договору оренди землі залишаються без змін і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

4. Дана Додаткова угода складена в двох ідентичних екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної із Сторін.

5. Дана Додаткова угода є підставою для реєстрації державним реєстратором Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області або іншою особою, уповноваженою законодавством України здійснювати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права Приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2321183500:04:001:0024, на умовах даної Додаткової угоди.

6. У пункті 12 Договору оренди слова та надання послуг виключити, слова видатковими відомостями замінити словом актами .

7. У пункті 13 Договору оренди в абзаці третьому слова розмірів земельного податку замінити словами граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України .

8. Розділ Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду Договору оренди виключити.

Орендодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 28 лютого 1997 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_2 .

Орендар: Приватне акціонерне товариство Агрофірма Гюнівська , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00849273, місцезнаходження: Запорізька область, Великобілозерський район, село Гюнівка, вулиця Поштова, будинок № 12, в особі директора Корабльова Олександра Васильовича .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі б/н від 20 січня 2014 року, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, яка належить відповідачу, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не повідомила позивача щодо свого небажання поновлювати договір оренди землі, тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. На підтвердження того, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача, обробляє її та вирощує сільськогосподарські культури, позивачем надано суду довідку, із змісту якої вбачається, що в 2017 році на земельній ділянці, що належить відповідачу, посіяно озиму пшеницю, після збору врожаю планується обробіток під ярові культури. Відповідачем вкладено додаткові кошти в обробіток поля по рекультивації - додатково внесено мінеральні добрива та проведено додаткову глибоку культивацію культиватором Кейс по знищенню нижніх бур`янів. Позивачем також було нараховано відповідачу ОСОБА_1 орендну плату за землю, в розмірі та в строки, які встановлені в договорі оренди землі (а. с. 56-57). Відомостями на виплату грошей підтверджується, що відповідач частково отримала орендну плату за землю в травні, липні, листопаді та грудні 2017 року (а. с. 95-98). Оскільки після закінчення строку договору оренди землі позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою, а відповідач, в свою чергу, протягом одного місяця після закінчення строку договору не звернувся до позивача з листом-повідомленням про заперечення в поновленні договору оренди землі, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ПАТ Агрофірма Гюнівська до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту буде порушене при дотриманні процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. У ПАТ Агрофірма Гюнівська відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача про те, що договір оренди землі є поновленим колегія суддів відхилила у зв`язку із тим, що позивач не скористався своїм правом на поновлення договору оренди землі, оскільки до закінчення строку дії договору оренди землі він не повідомив відповідача ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а остання, в свою чергу, після закінчення строку дії договору оренди землі письмово повідомила позивача про відмову в поновленні договору оренди землі. Крім того суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідач ще 15 серпня 2016 року повідомила позивача про своє небажання продовжувати договірні відносини з ним.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ПАТ Агрофірма Гюнівська засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалося на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

02 січня 2017 року позивач, з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору на новий строк, звернувся до відповідача з відповідним листом-повідомленням про поновлення договору на новий строк. Проте відповідач у місячний термін після отримання листа-повідомлення та додаткової угоди не відреагував не пропозицію у порушення частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі ;

згодом позивач скористався іншим способом поновлення договору на той самий строк згідно частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . Позивач після закінчення строку договору, тобто, після 24 лютого 2017 року, продовжував користуватись земельною ділянкою, а відповідач з 24 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року не направив позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору, у зв`язку з чим договір з 24 лютого 2017 року на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі вважається поновленим на той самий строк - три роки (до 24 лютого 2020 року) і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

27 квітня 2017 року позивач з метою приведення змісту договору до вимог статті 19 Закону України Про оренду землі звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору. Відповідач на лист позивача відповів листом від 26 травня 2017 року, в якому відхилив пропозицію позивача привести договір у відповідність до статті 19 Закону України Про оренду землі . Тому позивач був змушений звернутися із позовом;

відповідач звертався до позивача із листом-повідомленням від 15 серпня 2016 року, яким просив повернути земельну ділянку та по закінченні договору укласти з ними акт прийом-передачі земельної ділянки. Оскільки лист від 15 серпня 2016 року направлений відповідачем задовго до закінчення договору, тобто до 24 лютого 2017 року, тобто, цей лист не може вважатися листом-повідомленням орендодавців про заперечення у поновленні договору оренди землі, у розумінні частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , то лист від 15 серпня 2016 року не створює для позивача та/або відповідача будь-яких прав та обов`язків у розумінні частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

У травні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін .

Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує про необхідність врахування при розгляд справи висновків, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) та постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 312/337/17, від 16 січня 2019 року у справі № 312/334/17, від 23 січня 2019 року у справі № 312/265/17, від 12 квітня 2019 року у справі № 312/92/18. Зазначає, що у ПАТ Агрофірма Гюнівська не виникло право на поновлення договору оренди землі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та в задоволенні клопотання ПАТ Агрофірма Гюнівська про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 11,34 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:04:001:0024.

16 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ Агрофірма Гюнівська було укладено договір оренди землі б/н.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена 24 лютого 2014 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У договорі оренди землі від 16 грудня 2013 року сторони обумовили:

орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 1);

договір укладено на три роки, з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (пункт 8);

передача земельної ділянки орендарю здійснюється в триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 20).

На підтвердження того, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача, обробляє її та вирощує сільськогосподарські культури, позивачем надано суду довідку, із змісту якої вбачається, що в 2017 році на земельній ділянці, що належить відповідачу, посіяно озиму пшеницю, після збору врожаю планується обробіток під ярові культури. Позивачем вкладено додаткові кошти в обробіток поля по рекультивації - додатково внесено мінеральні добрива та проведено додаткову глибоку культивацію культиватором Кейс по знищенню нижніх бур`янів.

Позивачем також було нараховано відповідачу ОСОБА_1 орендну плату за землю, в розмірі та в строки, які встановлені в договорі оренди землі.

Листом від 22 грудня 2017 року позивач повідомив відповідача про необхідність отримання орендної плати за землю за 2017 рік в розмірі 8 564,30.

У той же час, відповідаючи на пропозицію позивача щодо отримання орендної плати за землю за 2017 рік, відповідач надіслала на адресу позивача лист-відповідь, який отримано позивачем 04 січня 2018 року.

У цьому листі відовідач ОСОБА_1 зазначила про неправомірні дії позивача, які позбавили її можливості вільно розпоряджатися, володіти та користуватися належною їй земельною ділянкою протягом 2017 сільськогосподарського року і вимагала останнього змінити призначення запропонованої суми коштів на відшкодування шкоди, завданої внаслідок фактичного позадоговірного користування земельною ділянкою .

10 травня 2017 року ПАТ Агрофірма Гюнівська надіслав цінним листом на адресу відповідача лист від 27 квітня 2017 року, який містить пропозицію позивача укласти додаткову угоду до договору оренди землі, а також проект додаткової угоди до договору оренди землі від 16 грудня 2013 рокую.

За змістом листа ОСОБА_1 від 26 травня 2017 року, остання, посилаючись на статті 8, 14, 41, 55, 68 Конституції України та статті 33, 34 Закону України Про оренду землі , відмовляється підписувати додаткову угоду до договору оренди землі.

Згідно змісту колективної заяви про захист прав землевласників від 05 серпня 2017 року на ім`я т. в. о. начальника Великобілозерського ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області Наливайка В. В. ОСОБА_1 підписала цю заяву. За результатами розгляду цієї заяви, заявникам було рекомендовано звернутися до суду, оскільки спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16 зазначено, що:

частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів:

орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди ;

до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди , продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) зазначено, що:

уразі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти:

орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Аналогічний викладеному вище висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (№ 6-3цс15), 10 червня 2015 року (№6-70цс15), 23 березня 2016 року (№6-146цс16), 13 квітня 2016 року (№6-2027цс15) та інші на які послався суд ухвалюючи рішення. Не суперечать йому й постанови Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року (№ 6-2540цс16) та 6 вересня 2017 року (№6-2539цс16) проте в них встановлені інші фактичні обставини, зокрема те, що товариство з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі дотрималось процедури та строків передбачених статтею 33 Закону України Про оренду землі .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 709/433/17 (провадження № 14-169цс19) вказано, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів:

орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди;

до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди,продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою ;

орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року (провадження № 6-219цс14 та № 6-10цс15) та від 18 березня 2015 року (провадження № 6-3цс15 і № 6-4цс15) .

Апеляційний суд встановив, що до закінчення строку дії договору оренди землі ПАТ Агрофірма Гюнівська не повідомила ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а остання, в свою чергу, після закінчення строку дії договору оренди землі письмово повідомила позивача про відмову в поновленні договору оренди землі. У ПАТ Агрофірма Гюнівська відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене рішення - без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Агрофірма Гюнівська залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук