Постанова

від 12.10.2020 по справі 622/714/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 622 /714/19

провадження № 61-22643св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп на рішення Золочівського районного суду Харківської області

від 10 вересня 2019 року у складі судді Квітки О. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп (далі - ТОВ Восток Агрогруп ), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,8726 га, у межах згідно з планом, що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області, зареєстрований у реєстрі за № 53, яким заповіла йому належну їй земельну ділянку.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області від 08 лютого 2019 року № 14.8.-05-06/48, ОСОБА_2 на час смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 , але фактично проживала у Російській Федерації та померла у селі Зашенки Питаловського району Псковської області, про факт її смерті йому стало відомо лише у

2019 році.

15 лютого 2019 року він звернувся до державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадкових прав за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак отримав відмову з посиланням на пропуск ним строку на прийняття спадщини.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, позивач просив визначити йому додатковий строк у три місяці для подання до нотаріальної контори/нотаріуса заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10 вересня

2019 року, з урахуванням описки, виправленої ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тривалістю три місяці.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не є близьким родичем спадкодавця, смерть якої настала на території іноземної держави. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що про відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивачу не могло бути відомо з об 'єктивних причин.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 12листопада 2019 року апеляційні скарги Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та ТОВ Восток Агрогруп залишено без задоволення, рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2019 року залишено без змін .

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг. Перевіряючи у межах доводів апеляційних скарг Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та ТОВ Восток Агрогруп законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд урахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 07 листопада 2018 року у справі № 140/1117/16-ц (провадження № 61-23892св18); від 05 грудня 2018 року у справі

№ 717/1796/16-ц (провадження № 61-24501св18); від 13 травня 2019 року у справі № 639/2082/17 (провадження № 61-25267св18) про те, що сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, та вказав, що згідно з конкретними обставинах справи, факт незнання ОСОБА_1 про смерть спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язаний з об`єктивними, істотними труднощами на вчинення дій щодо прийняття спадщини, які не залежали від його (спадкоємця) волі, що не спростовує висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску позивачем строку на прийняття спадщини.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги

Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та ТОВ Восток Агрогруп , у яких заявники просили скасувати рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області обгрунтована посиланням на те, що чинне законодавство пов`язує здійснення особою права на прийняття спадщини із вчинення нею дій протягом встановленого законом строку, у тому числі із поданням відповідної заяви про прийняття спадщини. До поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини, за змістом частини третьої статті 1272 ЦК України, віднесено причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та урахувавши її фактичні обставини. Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах

від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, а також Верховним Судом у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 363/2275/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 392/1478/16-ц, якщо у спадкоємця не було перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, а він не скористався правом на її прийняття через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Суд першої інстанції наведеного не урахував, зазначену помилку не виправив апеляційний суд під час перегляду справи в апеляційному порядку. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що факт незнання ОСОБА_1 про смерть спадкодавця пов`язаний з об`єктивними, істотними труднощами на вчинення дій щодо прийняття спадщини, які не залежали від спадкоємця, грунтуються на припущеннях, за відсутності наданих позивачем доказів на підтвердження неможливості отримання інформації про смерть ОСОБА_2 , а тому наведені ОСОБА_1 причини несвоєчасного прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Касаційна скарга ТОВ Восток Агрогруп мотивована тим, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не урахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, з якого моменту йому стало відомо про смерть спадкодавця, не наведено обставин, які свідчать також і про момент отримання ним з Російської Федерації свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Крім того, в порушення вимог пункту 3 частини другої статті 197 ЦПК України, суд першої інстанції прийняв уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 , тоді як відповідна заява ним була подана до суду 09 вересня 2019 року, тобто після підготовчого засідання .

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційні скарги

від ОСОБА_1 , який Верховний Суд не приймає до уваги при вирішенні касаційних скарг Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та ТОВ Восток Агрогруп , у зв`язку з відсутністю доказів направлення його копій іншим учасникам справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду .

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду у січні 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 07 грудня 2012 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області Ковтун Н. Л., зареєстрований у реєстрі за № 53, яким на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,8726 га, у межах згідно з планом, що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла на території Російської Федерації у селі Зашенки Питаловського району Псковської області.

Відповідно до повідомлення Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 27 червня 2019 року № 1341/01-16, після смерті

ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від неї ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 27 червня 2019 року № 56672615, відомості відсутні.

15 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , однак отримав відмову з посиланням на пропуск ним строку на прийняття спадщини.

У письмових запереченнях на відзив Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, ОСОБА_1 зазначив, що про смерть ОСОБА_2 йому стало відомо 30 січня 2019 року зі слів онуки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

З наявних у матеріалах справи договорів оренди землі убачається, що:

- 10 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Горизонт в особі генерального директора ОСОБА_1, укладений договір оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею

4,8726 га, у межах згідно з планом, що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, строком на 10 років. Зазначений договір зареєстрований у Харківській регіональній філії Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 травня 2019 року

№ 040969500386;

- 05 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ Восток Агрогруп в особі директора ОСОБА_1 укладений договір оренди, належної ОСОБА_2 , земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,8726 га, у межах згідно з планом, що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, строком на 25 років. Відомості про реєстрацію права оренди ТОВ Восток Агрогруп зазначеної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 жовтня 2018 року (номер запису про інше речове право: 28692484).

-

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та ТОВ Восток Агрогруп висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи), яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Згідно з частиною третьою зазначеної статті за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причинами, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі

№ 6-1486цс15, виклав правовий висновок, згідно з яким право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживає зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний за змістом правовий висновок, викладено Верховним Судом України у постанові від 26 вересня

2012 року у справі № 6-85цс12.

Верховний Суд, як правильно вказав суд апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішення, у постановах від 07 листопада 2018 року у справі

№ 140/1117/16-ц (провадження № 61-23892св18); від 05 грудня 2018 року у справі № 717/1796/16-ц (провадження № 61-24501св18); від 13 травня 2019 року у справі № 639/2082/17 (провадження № 61-25267св18), від правових висновків Верховного Суду України у правовідносинах щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини не відступив.

Водночас, у постанові від 28 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховний Суд України фактично конкретизував попередньо викладені ним у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 правові висновки вказавши, що при розгляді таких спорів судам слід досліджувати чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння у здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

Установивши, що на час на смерті спадкодавець ОСОБА_2 постійно проживала на території Російської Федерації, що з урахування відносин, що склалися між країнами, унеможливлювало своєчасне отримання спадкоємцем за заповітом

ОСОБА_1 , який постійно проживає в Україні, відомостей про її смерть та свідоцтва про смерть спадкодавця, необхідного для підтвердження відповідного юридичного факту, а також, що спадкова права після смерті ОСОБА_2 не заводилася, а отже нотаріусом не здійснювалися заходи спрямовані на виклик спадкоємця за заповітом, що унеможливили своєчасне прийняття ним спадщини, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про поважність причин пропуску позивачем строку на прийняття спадщини, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України.

Доводи касаційних скарг Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та ТОВ Восток Агрогруп про те, зазначені позивачем у позовній заяві причини пропуску строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 смерті ОСОБА_2 , у контексті сталої правозастосовної практики, не можуть вважатися поважними, зводять до власного тлумачення заявниками положень частини третьої статті 1272 ЦК України, без урахування фактичних обстави даної справи, яким суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку.

Твердження ТОВ Восток Агрогруп про не урахування апеляційним судом, допущених судом першої інстанції процесуальних порушень у частині прийняття до розгляду уточненої позовної заяви після закриття підготовчого засідання , не є обгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 до його завершення звернувся до суду із заявою про заміну відповідача у справі - Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області на Золочівську селищну раду Золочівського району Харківської області, що було зумовлено змінами у адміністративно-територіальному поділі регіону. Крім того, уточнення позовної заяви у частині відповідача не може вважатися зміною предмету чи підстав позову.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та ТОВ Восток Агрогруп

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416, 436ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 вересня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада

2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак