Постанова

від 12.10.2020 по справі 738/74/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 738/74/19

провадження № 61-10503св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за об`єднаним позовом) - Миколаївська сільська рада Менського району Чернігівської області ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (позивач за об'єднаним позовом), - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за об`єднаним позовом - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Менського районного суду Чернігівської області, у складі судді Волошиної Н. В., від 05 березня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С.,

Кузюри Л. В., від 18 червня 2020 року .

Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права на приватизацію земельних ділянок та зобов`язання затвердження технічної документації без погодження меж із суміжним землекористувачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Земельні ділянки, розташовані за вказаною адресою, межують із земельною ділянкою ОСОБА_2 . Рішенням Миколаївської сільської ради від 23 травня 2018 року йому надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, та площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . На його замовлення фізична особа-підприємецьОСОБА_4 розробив технічну документацію з виготовлення акту погодження меж земельних ділянок з суміжними землекористувачами і відновлення, узгодження в натурі (на місцевості) зовнішніх меж землекористування та передачі межових знаків під нагляд на збереження, який є основним документом в технічній документації із землеустрою, після складання та підписання якого виключається спір між суміжними землекористувачами. Згідно землевпорядної документації, розробленої ФОП ОСОБА_4 ,. земельні ділянки відповідають фактичному користуванню спірною земельною ділянкою та плану її розподілу, який було встановлено задовго до придбання ним житлового будинку. Однак суміжний землевласник ОСОБА_2 відмовилась від підписання акту погодження меж земельних ділянок без будь-яких поважних причин та пояснень, в зв`язку з чим рішенням Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області

від 23 листопада 2018 року йому було відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 1,1600 га, та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2500 га. Наголошував на тому, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками або землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідною сільською радою в затвердженні технічної документації, оскільки якщо мотивами відмови є виключно неприязні стосунки, то правового значення вони не мають, що і має місце в ситуації, яка склалася між ним та

ОСОБА_2 . Вважав, що відмова сільської ради у наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок з єдиного мотиву - відсутності погодження меж суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , не позбавляє його права звернутися до суду за захистом своїх прав, шляхом визнання за ним права на приватизацію зазначених земельних ділянок.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки, площею 0,16 га, розташованої по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки, площею 0,25 га, розташованої у с. Миколаївка на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати Миколаївську сільську раду Менського району Чернігівської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,16 га, розташованої по

АДРЕСА_1 , та затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, площею 0,25 га, розташованої у с. Миколаївка Менського району Чернігівської області, без погодження меж із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 .

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Миколаївська сільська рада Менського району Чернігівської області, ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні власністю, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 самовільно змінив межу між їхніми земельними ділянками, зайнявши належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 0,0346 га, що підтверджується збірним планом меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , виконаним багатопрофільним приватним підприємством Позитив .

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд задовольнити їх з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи

від 26 жовтня 2019 року № 12-19.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 13 лютого

2019 року позовну заяву ОСОБА_1 та позовну заяву ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,2499 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, та земельною ділянкою площею 0,1134 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7423086701:01:001:0247, розташованих по АДРЕСА_5 .

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити та повернути у власність ОСОБА_2 самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0339 га, шляхом відновлення межі земельних ділянок, площею 0,2499 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423086701:01:001:0246

та площею 0,1134 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7423086701:01:001:0247, що згідно з рішенням 8 сесії шостого скликання Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 30 грудня 2011 року передані у власність ОСОБА_2 (державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_2 , серії ЯМ № 717863 від 15 червня

2012 року та серії ЯМ № 717864 від 15 червня 2012 року), а саме:

з боку правої межі ділянок: поворотну точку А земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, встановити на місцевості згідно координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, та з`єднати дві поворотні точки Б та А, перенести за межі земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, дерев`яний паркан та дерев`яний сарай, які не належать ОСОБА_2 та розташовані на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 ;

фактичну поворотну точку К перенести в поворотну точку А згідно до координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0247.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно змінив межу між земельною ділянкою, яка перебуває у його користуванні, та земельною ділянкою, належною на праві власності ОСОБА_2 , зайнявши частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 . Відмовляючи у позові ОСОБА_1 , районний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його право на приватизацію земельних ділянок порушено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 з тих підстав, що ОСОБА_1 самовільно змінив межу між земельною ділянкою, яка перебуває у його користуванні, та земельною ділянкою, належною на праві власності ОСОБА_2 , зайнявши частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 , чим порушив права і інтереси останньої. Апеляційний суд відхилив заявлене в суді апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про призначення додаткової експертизи, проведення якої він просив доручити судовому експерту Солдатовій В. С., надавши судовому експерту дозвіл на залучення для проведення додаткової судової експертизи сертифікованого інженера-землевпорядника та додатково залучивши до участі в проведенні експертизи в якості спеціаліста сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_5 , посилаючись на те, що таке клопотання не заявлялось в суді першої інстанції. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх недоведеністю, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 таких висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

До Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Менського районного суду Чернігівської області

від 05 березня 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання заявника про призначення додаткової судової експертизи для усунення суперечностей висновку судового експерта, який був складений при проведенні під час розгляду справи в суді першої інстанції без здійснення геодезичних зйомок. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів, а саме неповного та неточного висновку експерта. Зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що приватизація земельних ділянок ОСОБА_2 здійснювалась

у 2011-2012 роках до набрання чинності 01 січня 2013 року Законом України Про державний земельний кадастр . Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували показання свідка ОСОБА_5 , який виготовляв ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою. Наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не розглянув доводи заявника щодо незаконності рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Судові рішення оскаржується лише у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права є необгрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 листопада 2008 року за договором купівлі-продажу кватири ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 трикімнатну квартиру АДРЕСА_6 .

У технічному паспорті на квартиру

АДРЕСА_6 за 1996 рік зазначено, що квартира обладнана сараєм та погребом.

Відповідно до рішення Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 17 березня 2016 року АДРЕСА_5 перейменовано на АДРЕСА_1.

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га, у АДРЕСА_5 .

Рішенням Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Рішенням Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,25 га, у с. Миколаївка Менського району Чернігівської області.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 11 березня 2019 року № 124 згідно з перезакладкою погосподарських книг було змінено нумерацію будинку у АДРЕСА_7 на

АДРЕСА_8 .

За заявою ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_5 було розроблено відповідну технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1600 га, по АДРЕСА_1 та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га, яка розташована у с. Миколаївка на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області.

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області із заявами про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,16 га, та проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га, у с. Миколаївка Менського району Чернігівської області.

Рішеннями Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,16 га, по АДРЕСА_1 та проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га, яка розташована

у с. Миколаївка на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області в зв`язку з невідповідністю вимогам законів (непогодження меж сусіднім землекористувачем ОСОБА_2 ).

Згідно з актами відновлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року проведено встановлення в натурі та погодження меж земельних ділянок, які знаходяться

по АДРЕСА_1 , акти не підписані суміжним землекористувачем (землевласником) ОСОБА_2

16 серпня 2011 року на підставі поданої ОСОБА_2 заяви Миколаївською сільською радою Менського району Чернігівської області було прийнято рішення про надання дозволу на розробку технічної документації по передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 земельних ділянок, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку та орієнтовною площею 0,12 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_5 .

У 2011 році директором приватного підприємства Трансгеопрестиж

ОСОБА_5 було розроблено відповідну технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1134 га, по АДРЕСА_5 та технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2499 га, по АДРЕСА_5 .

Рішенням Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 30 грудня 2011 року ОСОБА_2 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2499 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1134 га, за рахунок земель Миколаївської сільської ради по

АДРЕСА_5 .

На підставі рішення Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 30 грудня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 15 червня 2012 року видані державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ № 717863, згідно з яким ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2499 га (кадастровий номер 7423086701:01:001:0246), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої по

АДРЕСА_5 , та державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ № 717864, згідно з яким ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1134 га (кадастровий номер 7423086701:01:001:0247), для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_5 .

Згідно з актами відновлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 від 14 вересня 2011 року проведено встановлення в натурі та погодження меж земельних ділянок, що знаходяться по АДРЕСА_5 суміжними землекористувачами (землевласниками), претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, акти підписані суміжними землекористувачами, в тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до пояснювальної записки до технічної документації по складанню державного акту на право власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 , адресованої на ім`я ОСОБА_2 , спеціалістами приватного підприємства Трансгеопрестиж виконано комплекс топографо-геодезичних робіт у відповідності з діючою нормативно-технічною документацією по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки; місцеположення кутів зовнішніх меж землекористування детально досліджено встановлено в натурі по фактичному їх положенню на місцевості в присутності суміжних землевласників і землекористувачів, про що складеного відповідний акт.

З витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку слідує, що 15 червня 2012 року ОСОБА_2 зареєструвала земельні ділянки у відділі Держкомзему у Менському районі Чернігівської області.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції було проведено судову земельно-технічну експертизу № 12-19, складену 26 жовтня 2019 року судовим експертом Солдатовою В. С., за результатами якої встановлено, що фактична загальна площа земельних ділянок, яка становить 0,3281 га, по АДРЕСА_5 та знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідає площам земельних ділянок, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7423086701:01:001:0247, для ведення особистого селянського господарства, що належать

ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 717863 від 15 червня 2012 року та серії ЯМ №717864

від 15 червня 2012 року. Площа земельної ділянки фактичного користування менше площі, що знаходиться у власності ОСОБА_2 , на 0,0352 га

(352 кв. м.)

Фактичні межі земельних ділянок по АДРЕСА_5 , що знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідають межам земельних ділянок, площею 0,2499 га, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1134 га, кадастровий номер 7423086701:01:001:0247, для ведення особистого селянського господарства, які передані у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 30 грудня

2011 року, державним актам на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 717863 від 15 червня 2012 року та серії ЯМ № 717864 від 15 червня

2012 року, видані на ім`я ОСОБА_2 , та технічним документаціям із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, площею 0,2499 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1134 га, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджуються витягами з Державного земельного кадастру від 30 січня 2019 року.

Для відновлення меж земельних ділянок, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,2499 га, та кадастровий номер 7423086701:01:001:0247, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1134 га, які передані у власність ОСОБА_2 потрібно:

з боку АДРЕСА_5 : фактичну поворотну точку Ж перенести в поворотну точку В згідно координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, фактичну поворотну точку Е перенести в поворотну точку Б згідно координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, з`єднати дві точки;

з боку правої межі ділянок: поворотну точку А земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, встановити на місцевості згідно координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, встановити на місцевості згідно координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, та з`єднати дві поворотні точки Б та А, перенести за межі земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0246, дерев`яний паркан та дерев`яний сарай, які не належать ОСОБА_2 та розташовані на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 ;

фактичну поворотну точку К перенести в поворотну точку А згідно координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0247; фактичну поворотну точку З перенести

в поворотну точку Г згідно координат, що внесені у Державний земельний кадастр земельної ділянки, кадастровий номер 7423086701:01:001:0247, з`єднати дві точки.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини перша та друга статті 78 Земельного кодексу України).

Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт "г" частини першої статті 96 ЗК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За правилом частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно із частинами першою, другою статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Відповідно до статті 50 Закону України Проземлеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість)

(у разі формування земельної ділянки).

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Пунктами 4.1-4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Положеннями статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, взявши до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи від 26 жовтня 2019 року

№ 12-19, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , оскільки остання довела належними, допустимими та достатніми доказами наявність порушення її прав як землевласника з боку ОСОБА_1 , який захопив частину земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 , на праві приватної власності. Судами була надана належна правова оцінка висновку судової земельно-технічної експертизи

від 26 жовтня 2019 року № 12-19, складеному судовим експертом Солдатовою В. С., в сукупності з іншими доказами. У висновку експерта

від 29 жовтня 2019 року зазначено, що дослідження проведено методом зіставлення даних візуально-інструментального обстеження і наданої технічної документації з вимогами діючих нормативних документів, чинних на території України в галузі землеустрою. Судовим експертом не було встановлено розбіжностей при обстеженні спірних земельних ділянок та в наданих сторонами документах із землеустрою, а ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності помилки у Державному земельному кадастрі.

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про призначення додаткової експертизи, оскільки останній під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв відповідного клопотання, а також не пропонував інші питання на вирішення експерта під час винесення судом ухвали про призначення судової земельно-технічної експертизи. Висновок за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи

від 26 жовтня 2019 року № 12-19 містить відповіді на всі поставлені в ухвалі Менського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2019 року питання, неповним або неясним під час розгляду справи в суді першої інстанції не визнався, а виникнення у ОСОБА_1 додаткових запитань не може виступати безумовною підставою для проведення додаткової експертизи.

Крім того, відповідно до положень статті 105 ЦПК України призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою та судової земельно-технічної експертизи не є обов`язковим. ОСОБА_1 не був позбавлений права доводити свої заперечення проти позову іншими засобами доказування або надати суду висновок експерта, складений за його замовленням відповідно до частини третьої статті 102 ЦПК України .

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення додаткової експертизи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться у значній мірі до переоцінки доказів у справі, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Посилання касаційної скарги не неправильний розподіл судових витрат судом першої інстанції є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Розподіл судових витрат було здійснено судом першої інстанції пропорційно задоволених позовних вимог ОСОБА_2 ,

а ОСОБА_1 є відповідачем за цими позовними вимогами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін оскаржених судових рішень, підстави для задоволення клопотання

ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Менського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2020 року - відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 05 березня

2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 червня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович