Ухвала

від 12.10.2020 по справі 2-951/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 2-951/11

провадження № 61-13125ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство ВТБ Банк ,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства ВТБ Банк на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2020 року у складі судді Яківчика І. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Акціонерне товариство ВТБ Банк (далі - АТ ВТБ Банк або Банк) звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 грудня 2011 року позов АТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 452 662,58 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн у цивільній справі № 2-951/11 задоволено.

02 липня 2013 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Донським В. Б. відкрито виконавче провадження № 38658227 з примусового виконання виконавчого листа № 2-951/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 452 662,58 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн на користь АТ ВТБ Банк .

05 квітня 2017 року державним виконавцем Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Донським В. Б. прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Банк зазначив, що на його адресу не надходили копія постанови про повернення виконавчого документа та оригінал виконавчого листа, доказів направлення вказаних документів орган державної служби Банку не надав.

У зв`язку з викладеним, Банк просив видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-951/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 452 662, 58 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн на користь АТ ВТБ Банк .

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, в задоволені заяви АТ ВТБ Банк про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 2-951/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що АТ ВТБ Банк не надало доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

У серпні 2020 року АТ ВТБ Банк засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Банку про видачу дубліката виконавчого листа.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, що Банк звертався до відділу державної виконавчої служби 16 липня 2019 року та 02 січня 2020 року з запитами про хід виконавчого провадження, на які виконавцем надано відповідь про те, що 19 лютого 2018 року документи зазначеного виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання, як наслідок суди прийшли до помилкового висновку про відсутність доказів втрати виконавчого листа та доказів невиконання судового рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги АТ ВТБ Банк , змісту ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2020 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 січня 2012 року на виконання рішення Сторожинецького районного суду видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ВТБ Банк боргу в сумі 454 482,58 грн.

02 липня 2013 року державним виконавцем Донським В. Б. Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 38658227 з примусового виконання виконавчого листа № 2-951/11.

05 квітня 2017 року державним виконавцем Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Донським В. Б. прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

За змістом даної правової норми єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Виконавчий лист вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, в свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

Звертаючись у лютому 2020 року з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, АТ ВТБ Банк зазначало, що копія постанови про повернення виконавчого листа та оригінал виконавчого листа на адресу Банку не надходили, виконавчий лист відсутній також і в матеріалах виконавчого провадження, тому такий було втрачено. До заяви про видачу дубліката виконавчого листа АТ ВТБ Банк додало акт про втрату виконавчого листа № 2-951, в якому два спеціалісти АТ ВТБ Банк вказали про відсутність оригіналу цього виконавчого листа в кредитній справі ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначений вище акт таким, що не підтверджує втрату цього виконавчого документа.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що АТ ВТБ Банк зверталося із заявами про надання інформації про хід виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-951/11, та належних доказів того, що поштове пересилання відповідного виконавчого листа взагалі мало місце.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у видачі дубліката виконавчого листа, оскільки заявником не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт втрати оригіналів виконавчих листів.

Доводи касаційної скарги про те, що Банк звертався до відділу державної виконавчої служби 16 липня 2019 року та 02 січня 2020 року з запитами про хід виконавчого провадження на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не впливають, оскільки лише підтверджують, що Банк, як стягувач у виконавчому провадженні, протягом тривалого часу (з моменту подання виконавчого листа до виконання до моменту першого звернення до державної виконавчої служби з запитом) не вживав активних дій задля реалізації своїх прав.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого й те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином під час розгляду справ Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, тобто здійснювати зміну оцінки доказів, що надана судами першої та апеляційної інстанцій, встановлювати та вважати доведеними обставини, що були відкинуті цими судами, а також спростовувати обставини, ними встановлені, встановлювати нові факти тощо.

Отже, ухвала Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2020 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у справі є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм процесуального права, правильне застосування норм права є очевидним, а підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою Акціонерного товариства ВТБ Банк про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Акціонерного товариства ВТБ Банк на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 серпня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик