Ухвала

від 06.10.2020 по справі 711/6548/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/510/20 Справа № 711/6548/20 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого суддів за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 прокурораОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42020251140000041,-

в с т а н о в и л а :

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області майор поліції ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням в якому просив в рамках кримінального провадження №42020251140000041 накласти арешт на земельну ділянку в адміністративних межах с. Потоки, Катеринопільського району Черкаської області з кадастровим номером 7122286000:03:002:0013, площею 31,2805 га.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до заяви ГО «Сила. Захист. Честь.» були самовільно зайняті під вирощування сільськогосподарської культури ряд земельних ділянок в адміністративних межах с. Потоки Катеринопільського району Черкаської області.

За даним фактом СУ ГУНП в Черкаській області розпочато розслідування кримінального провадження № 12020250000000233 від 21.08.2020 за ч.2 ст. 197-1 КК України.

До Звенигородської місцевої прокуратури надійшли матеріали перевірки УСБУ в Черкаській області щодо використання особами земельних ділянок державної форми власності (землі запасу історико-культурного призначення), які розташовані на території Лисянського району, Черкаської області, без правовстановлюючих документів всупереч встановленому порядку, чим завдано державі значної шкоди.

За даним фактом Лисянським відділом Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області розпочато розслідування кримінального провадження №42020251140000041 від 19.08.2020 за ч.2 ст. 197-1 КК України. У подальшому підслідність у даному кримінальному провадженні визначено за СУ ГУНП в Черкаській області.

На теперішній час кримінальні провадження № 42020251140000041 та № 12020250000000233 об`єднано під єдиним реєстраційним номером 42020251140000041.

Ініціатор клопотання також вказує, що отримано лист Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 27.08.2020 № 02/01-03-25/719, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 7122286000:03:002:0013, площею 31,2805 га належать до земель історико-культурного призначення згідно зі ст. 34 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Також встановлено, що вказана земельна ділянка засіяна посівами сільськогосподарської культури - соя. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо власності та користування земельною ділянкою відсутня. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка знаходиться у державній власності, у користування не передана.

До того ж, вказана земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому слідчий просив накласти арешт на вказану земельну ділянку.

22.09.2020 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відмовлено у задоволенні вказаного клопотання слідчого, у зв`язку з тим, що зазначений слідчим захід забезпечення кримінального провадження явно не відповідає зазначеній у клопотанні меті - забезпечити «збереження речових доказів», а саме, - не допустити поділ, а також передачу зазначеної земельної ділянки у користування для ведення сільського господарства, що створить загрозу для подальшого руйнування пам`ятки археології та спричинить збитки державі.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді місцевого суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що внаслідок використання земельної ділянки державі завдано значних збитків. Також слідчим суддею залишилося поза увагою той факт, що до ЄРДР внесено відомості під №12020250000000241 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області при здійсненні перевірок щодо самовільного зайняття земельних ділянок розташованих в адміністративних межах Журжинецької сільської ради Лисянського району Черкаської області в межах пам`ятки археології національного значення (Городище ІХ-ІV ст. до н.е.). За таких обставин вважає за необхідне накласти арешт на земельну ділянку з метою збереження речового доказу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судової процедури, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В тому числі, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вказані дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ст. 131, ч.1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Як зазначено в ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При розгляді клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020251140000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, слідчий суддя в повному обсязі дотримався вказаних вимог Закону та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на земельну ділянку в адміністративних межах с. Потоки, Катеринопільського району Черкаської області з кадастровим номером 7122286000:03:002:0013, площею 31,2805 га., враховуючи обсяг інформації, наданої слідчому судді, обставини справи та предмет розслідування у даному кримінальному провадженні.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчий просив накласти арешт на земельну ділянку шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, нотаріусам, підприємствам, організаціям, установам будь-якої форми власності, органам місцевого самоврядування, державним реєстраторам здійснювати будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) власності, оренди, суборенди, в тому числі, заборонити вчиняти дії, пов`язані з поділом, розподілом, виділом, об`єднанням вказаної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим внесено до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 197-1 КК України, яка передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Колегія суддів вважає, що враховуючи правову кваліфікацію вчиненого кримінального провадження, та обставини його вчинення, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про те, що вказаний в клопотанні слідчого захід забезпечення кримінального провадження не відповідає зазначеній в ньому меті забезпечити «збереження речових доказів», а саме: не допустити поділ, передачу земельної ділянки у користування для ведення сільського господарства, що створить загрозу для подальшого руйнування пам`ятки археології та завдасть державі збитків.

Крім того, колегія суддів враховує те, що слідчий як на підставу накладення арешту на земельну ділянку посилається на п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, а на підтвердження своїх доводів надає лише витяг з ЄРДР, заяву про вчинення кримінального правопорушення, лист адресований СУ ГУНП в Черкаській області за підписом начальника Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА Людмили Філь, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідку №31-23-0.270-182/165-20 від 01.04.2020, лист №11 від 05.06.2020, та постанову про визнання речових доказів від 28.08.2020. Інших будь-яких доказів на підтвердження доводів, викладених в клопотанні про накладення арешту на майно не надано, в тому числі й під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене є неспроможними доводи апелянта про те, що місцевим судом не враховано наявність внесених до ЄРДР відомостей під №12020250000000241 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки в матеріалах клопотання на підтвердження зазначених доводів не міститься жодного доказу, а вказане кримінальне провадження за №12020250000000241 не має відношення до кримінального провадження № 42020251140000041, в рамках якого слідчий просив накласти арешт на земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що саме лише визнання слідчим земельної ділянки речовим доказом, не може слугувати підставою для накладення на неї арешту.

Також, як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка в адміністративних межах с. Потоки, Катеринопільського району Черкаської області з кадастровим номером 7122286000:03:002:0013, площею 31,2805 га., державної форми власності, до 06.05.2020 використовувалась на праві оренди ФГ «Масляний М.С.».

Однак, на даний час в межах кримінального провадження № 42020251140000041 органом досудового розслідування не здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, зокрема щодо неправомірності дій, рішень державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та фізичних і юридичних осіб стосовно надання у користування іншим особам від імені держави земельних ділянок.

Як встановлено апеляційним судом, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, нікому про підозру на даний час не повідомлено, цивільний позов не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року, є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 170, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року, якою залишено без задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42020251140000041, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :