Рішення

від 05.10.2020 по справі 321/851/20

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/851/20

Провадження № 2/321/362/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кравченко Н.О.,

при секретарі - Цаплі Г.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Трусова Д.А.,

представника відповідача - Удовіченка В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище про стягнення коштів, отриманих без належної правової підстави, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище про стягнення коштів, отриманих без належної правової підстави, згідно якого просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 19285,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННЕ 957740 від 16.05.2019 року, він є власником земельної ділянки площею 6,6500га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323355100:34:004:0010, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області. До отримання у спадщину вказана земельна ділянка належала його батьку- ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2017 року з реєстровим № 1506, яку він отримав у спадщину від матері ОСОБА_4 . 27.02.2015 року між попереднім власником ОСОБА_4 та Державним навчальним закладом "Михайлівське вище професійне училище" був укладений договір оренди землі терміном на 5 років. Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.07.2020 року, право оренди землі відповідачем було зареєстровано 18.03.2015 року, та, відповідно, діяло до 18.03.2020 року.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2020 року відповідач повернув позивачу землю після закінчення терміну дії договору оренди землі від 27.02.2015 року, однак підписанню цього акту передувала вимога відповідача про оплату рахунку № 46 від 18.03.2020 року за виконані роботи з обробітку землі за період липень-грудень 2019 року на суму 19285,00 гривень, без оплати якого відповідач не погоджувався повернути землю.

Позивач вважає, що відповідач без належних правових підстав отримав кошти в розмірі 19285,00 гривень і повинен повернути їх в повному обсязі. Посилаючись на положення п.п. 21, 22, 30 договору оренди землі від 27.02.2015 року, позивач зазначає про безпідставність вимоги відповідача оплатити рахунок № 46 від 18.03.2020 року, так як вказані виконані роботи з обробітку землі за період липень-грудень 2019 року на суму 19285,00 гривень були здійснені в період дії договору оренди землі, коли землею мав право користуватись тільки відповідач і господарював на землі на свій розсуд.

Ухвалою судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 08.07.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Також в судовому засіданні пояснив, що відповідно до положень п. 21 договору оренди землі від 27.02.2015 року після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Згідно п. 22 цього договору здійснення орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці не підлягають відшкодуванню. Зауважив, що сплачені грошові кошти підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України. Пояснив, що будь яких домовленостей щодо подальшої оренди землі між сторонами не велось, власник повідомив, що буде займатися обробкою землі в подальшому самостійно.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову. Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що дані грошові кошти не підлягають поверненню, бо проведені польові роботи не є поліпшенням у сенсі, визначеному ст. 22 Договору оренди землі від 27.02.2015 року, бо період з 01.07. нинішнього року по 30.06 наступного року є періодом майбутніх витрат та доходів. Також пояснив, що до укладення договору оренди землі від 27.02.2015 року між ОСОБА_4 та орендарем багато років існував договір, вважав, що даний договір є продовженням оренди землі, а не укладеним новим договором оренди, ділянку отримав в обробленому стані, оскільки сам до цього її обробляв, приблизно з 1996 року. Також пояснив, що позивач при усній домовленості не виказував будь-яких заперечень щодо сплати даного рахунку, який йому нарахували в бухгалтерії та видали для оплати. Оплату проведено після підписання акту приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2020 року.

Згідно наданого відзиву на позовну заяву, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що 27.02.2015 року між попереднім власником земельної ділянки та ДНЗ Михайлівське вище професійне училище дійсно був укладений договір оренди земля терміном на 5 років. Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.07.2020 року, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:34:004:0010, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області було зареєстровано 18.03.2015 року, з терміном дії договору до 18.03.2020 року. Після смерті орендодавця ОСОБА_3 земельна ділянка площею 6,6500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва перейшла у власність позивачу ОСОБА_2 . Після закінчення 18.03.2020 року терміну дії договору оренди землі від 27.02.2015 року Актом приймання-передачі земельної ділянки від 18.03.2020 року земельна ділянка була повернута власнику, без жодних заперечень та зауважень позивача. В процесі узгодження сторонами договору умов повернення земельної ділянки та документального оформлення передачі земельної ділянки сторони усно домовились між собою про відшкодування власником земельної ділянки матеріальних затрат, що складаються з понесених у 2019 році орендарем матеріальних витрат під врожай майбутнього 2020 року. Вважає хибним ототожнювання позивачем таких понять як витрати на поточну обробку землі та витрати на поліпшення земель з посиланням на п. 22 Договору від 27.05.2015 року, яким відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки без згоди орендодавця не передбачено. Витрати майбутнього періоду у незавершеному сільськогосподарському товарному виробництві складаються з попередньої, обов`язкової у 2019 році обробки, а не поліпшення земельної ділянки та підготовки до її цільового використання, - товарного сільськогосподарського виробництва у 2020 році. Провівши у 2019 році передпосівну обробку землі орендар поніс витрати, які у зв`язку з припиненням дії договору оренди у березні 2020 року залишились не покритими доходами з врожаю 2020 року. Витрати на обробку належної позивачеві земельної ділянки площею 6,6500 га згідно калькуляції та розрахунку № 46 від 18.03.2020 року склали 19285,00 грн., які позивач самостійно оплатив 18.03.2020 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,6500 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323355100:34:004:0010, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.

27.02.2015 року між попереднім власником вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 та Державним навчальним закладом "Михайлівське вище професійне училище" був укладений договір оренди землі терміном на 5 років. Строк дії договору до 18.03.2020 року.

18.03.2020 року позивачем проведено оплату рахунку № 46 від 18.03.2020 року Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище за виконані роботи з обробки земельної ділянки за період липень-грудень 2019 року, а саме: оранка - 5985,00 грн., боронування - 1995,00 грн., культивація 1995,00 грн., культивація - 1995,00 грн., подріблення соломи - 1330,00 г7рн., дискування - 3990,00 грн., а всього 19285,00 грн., що не заперечується учасниками справи (а.с. 18, 19).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 18 березня 2020 року, ДНЗ Михайлівське вище професійне училище в особі директора Удовіченка Віктора Костянтиновича передав, а ОСОБА_2 прийняв земельну ділянку площею 6,65 га (рілля) кадастровий номер 2323355100:34:004:0010 згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданим приватним нотаріусом Ворожбяновою Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 326, у зв`язку з закінченням договору оренди, укладеним з орендодавцем ОСОБА_4 (а.с. 17).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених у ст. 11 ЦК України ).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України ).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 3.06.2015 у справі №6-100цс15.

Оскільки між сторонами діяв договорі оренди земельної ділянки з визначеним терміном дії, який на момент отримання грошових коштів припинив свою дію, згідно умов якого відповідач господарював на вказаній ділянці на власний розсуд, будь-яких додаткових угод щодо використання земельної ділянки та виконання робіт не укладалось, земельна ділянка повернута по закінченню договору, але будь-якої правової підстави (договірної або позадоговірної) для отримання грошових коштів згідно рахунку № 46 не було та відповідачем не були спростовані належними і достатніми доказами у справі доводи, викладені в позовній заяві, суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність в ході судового розгляду позовних вимог, в звязку з чим позов підлягає задоволенню. Сам по собі факт оплати рахунку № 46 ОСОБА_2 не є дією на визнання правомірності вимоги та згідно пояснень, наданих в судовому засіданні представником позивача мало на меті повернення земельної ділянки, оскільки оплата була умовою такого повернення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що отримані від ОСОБА_2 Державним навчальним закладом "Михайлівське вище професійне училище" грошові кошти у розмірі 19285,00 грн. набуті останньою безпідставно, та підлягають поверненню позивачу.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

При зверненні до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище , код ЄДРПОУ 02544106, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 2, про стягнення коштів, отриманих без належної правової підстави - задовольнити.

Стягнути з Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище, код ЄДРПОУ 02544106, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 2, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , отримані без належної правової підстави грошові кошти в розмірі 19285,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з Державного навчального закладу Михайлівське вище професійне училище, код ЄДРПОУ 02544106, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, смт Михайлівка, вул. Центральна, 2, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О. Кравченко