Постанова

від 08.10.2020 по справі 755/19567/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Галаган В.І.

Провадження №22-ц/824/6403/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Сушко Л.П.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Чек ІН СІ на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чек ІН СІ про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив стягнути з ТОВ Чек ІН СІ на свою користь кошти, сплачені на придбання туристичного продукту відповідно до Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року у розмірі 214 464,11 грн., кошти за квитки на літак для подорожі відповідно до Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року у розмірі 149 692,83 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., судові витрати у виді правничої допомоги у розмірі 11 400,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 855,58 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 11.01.2019 року між ним та відповідачем ТОВ Чек ІН СІ було укладено Договір про організацію круїзу № 01-01/2019_1, відповідно до умов якого відповідач за встановлену Договором плату зобов`язався забезпечити (організувати) надання туристичних послуг, а саме: туристам у кількості 9 осіб, комплекс туристичних послуг, включаючи розміщення туристів на парусно-моторному катамарані в 2-х місній каюті в період з 02.02.2019 року по 09.02.2019 року, надати послуги шкіпера, індивідуальні консультації. Згідно пунктів 6.1, 6.2 цього Договору турист зобов`язався здійснити передоплату в розмірі 8 025,00 Євро не пізніше 15.01.2019 року, що було виконано позивачем згідно квитанції про переказ грошових коштів в іноземній валюті. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався підготувати катамаран для виходу в море в день і в місці, зазначені в пунктах 3.1, 3.4 в період між 17-00 - 19.00 год.

З метою прибуття до місця відправлення та початку круїзу позивач разом з іншими туристами, серед яких були і діти, оформили візи до Республіки Куба та придбали квитки на літак. Позивач у повному обсязі виконав всі взяті на себе зобов`язання по оплаті, прибуттю до Куби та був готовий до плавання на парусно-моторному катамарані.

Однак, перебуваючи в орендованому будинку в м. Гавана, близько 09.30 год., з невідомих позивачу причин, раптово прийшов офіцер міграційної поліції міста Гавана, перевірив документи та з невідомих причин здійснив затримання позивача та інших осіб, доставивши їх в офіс міграційної поліції м. Гавана. У міграційній дільниці позивач разом із іншими туристами перебували до 15.00 години, при цьому було проведено допит кожного, та після допиту була накладена усна заборона виходити в море на оплачуваному позивачем катамарані, під санкцією арешту позивача та інших осіб.

Про даний інцидент позивачем було повідомлено в центр консульської підтримки в м. Астана. Про ситуацію, яка склалась з позивачем, знав безпосередньо директор ТОВ Чек ІН СІ ОСОБА_3 , який також разом із іншими туристами був викликаний до офісу міграційної поліції м. Гавана. У зв`язку із забороною покидати острів Куба , позивачем та іншими туристами був орендований будинок з 06.02.2019 року по 10.02.2019 року, в якому позивач та інші туристи перебували до закінчення візиту на Кубі, очікуючи літак для повернення додому.

В результаті численних звернень до багатьох державних органів та представництв з`ясувалось, що головною причиною зриву круїзу були неправомірні дії з боку директора ТОВ Чек ІН СІ ОСОБА_3 , який був депортований за порушення правового режиму перебування, так як здійснював діяльність туристичного оператора без дозволу від кубинської держави. Таким чином, у порушення п. 5.2.1 Договору, відповідач не надав та не забезпечив відповідно до Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року комплексу туристичних послуг в період з 02.02.2019 року по 09.02.2019 року, включаючи вихід в море на парусно-моторному катамарані, та кошти, сплачені позивачем не повернув, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Також позивач у позові посилався на те, що йому, крім матеріальної, завдано ще й моральну шкоду, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях, пов`язаних із невиконанням з боку відповідача Договору про надання туристичних послуг і неповернення коштів позивачу, розмір якої позивач оцінив у 10 000 грн., які також просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Чек Ін Сі (Код ЄДРПОУ 41688187, м. Київ, вул. Сверстюка, 2-А, офіс 508), на користь громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) кошти, сплачені на придбання туристичного продукту відповідно до Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року у розмірі 214 464,11 грн., кошти за квитки на літак у розмірі 149 692,83 грн. та судовий збір у розмірі 3 641,57 грн., а всього на загальну суму 367 798 (триста шістдесят сім тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн. 51 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ТОВ Чек ІН СІ подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 проти задоволення скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представники відповідача ТОВ Чек ІН СІ - Сокол Д.В. та Стеценко О.В. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вахненко М.В., в апеляційному суді проти задоволення скарги ТОВ Чек Ін Сі заперечив та просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.01.2019 року між ТОВ Чек Ін Сі , в особі директора Сокола Д.В., та ОСОБА_1 укладено Договір про організацію круїзу № 01-01/2019_1, відповідно до умов якого Туроператор зобов`язався надати Туристам в кількості 9 чоловік замовлений комплекс туристичних послуг на острові Куба, включаючи розміщення туриста на парусно-моторному катамарані і 2-х місній каюті з 02.02.2019 року по 09.02.2019 року, послуги шкіпера, індивідуальні консультації (том 1, а.с.11-12).

Згідно п.п. 5.2, 5.4 Договору, Туроператор зобов`язався забезпечити Туриста в повному обсязі і в строк оплаченими послугами, в кількості та якості, що обумовлені даним Договором. Туроператор зобов`язався інформувати Туриста, з яким уклав Договір, про права та обов`язки, надавати повну інформацію про організацію туру, умови страхування, правила перетину державного кордону, про порядок та умови перебування за кордоном, а також надавати Туристу всю необхідну інформацію згідно ст. 20 Закону України Про туризм .

Турист, згідно умов договору, має право отримати комплекс туристичних послуг, передбачених даним Договором, та на відшкодування шкоди Туроператором у випадку невиконання або неналежного виконання умов Даного Договору (п. 5.3 Договору).

Згідно п. 6 Договору, вартість послуг по даному Договору становить 8 025,00 Євро на 9 чоловік. Повна вартість повинна бути сплачена не пізніше 15.01.2019 року. У вартість послуг не входить авіапереліт, харчування та вартість візи.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2019 року на виконання умов Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_1 оплачено на рахунок туроператора ТОВ Чек Ін Сі 8 025,00 Євро, що підтверджується платіжним документом про переказ грошових коштів (том 1, а.с.13).

03.04.2019 року та 03.07.2019 року громадяни Республіки Казахстан ОСОБА_1 . ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулись до Департаменту консульської служби МІД РК, Міністерства закордонних справ Республіки Казахстан, Консульства Республіки Казахстан в Республіці Куба м. Гавана із письмовим зверненням, в якому повідомили, що на підставі укладеного Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року оплатили вартість послуги у розмірі 8 025,00 Євро, в наявності туристів були: паспорт, віза, курортний лист, запрошення, вартість отримання віз на групу 6-ти чоловік склала 660,00 Євро, вартість білетів Алмати-Гавана-Алмати на групу 6-ти чоловік складає 5 080,00 Євро. В орендований будинок у м. Гавана прийшов офіцер міграційної поліції, перевірив документи та без пояснення причин здійснив затримання туристів, яким було вручено повістки та заборонено вихід в море на оплачених катамаранах, погрожуючи арештом. З боку туристів про даний інцидент було повідомлено в центр консульської підтримки в м. Астана. 05.02.2019 року з туристами зв`язався секретар консульства Республіки Казахстан у Канаді і повідомив, що вони з консулом Республіки Казахстан в Канаді прилетять в м. Гавану, переговорили з міграційною поліцією, де було повідомлено, що до громадян Республіки Казахстан претензій немає. У зв`язку з викладеним, громадяни просять, зокрема, здійснити заходи в отриманні і повідомити про причини/підстави затримання Туристів міграційною поліцією на території Республіки Куба (том 1, а.с.22-25, 26, 27, 28, 29, 30-31).

Листом від 15.07.2019 року Генерального департаменту по консульським питанням і кубинцям проживаючим за кордоном, МЗС Республіки Куба повідомлено, що громадяни Республіки Казахстан ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 прибули на територію Куби в період з 30.12.2018 року по 01.02.2019 року і розмістились в апартаментах, які мають дозвіл на здачу в оренду. Під час перебування на території Куби вони були зв`язані із громадянином України ОСОБА_14 , який був депортований за порушення правового режиму перебування, так як здійснював діяльність туристичного оператора без дозволу від кубинської держави, при цьому гарантуючи поїздку за 1 000,00 Євро за людину. Було встановлено, що вказана особа мала намір сприяти їх виїзду із держави на прогулочному судні під видом туристичної поїздки, скориставшись близькою відстанню кубинського побережжя від Сполучених Штатів. У даній ситуації було прийнято рішення контролювати цих громадян до їх повернення у країну походження, і не допустити, щоб хто-небудь з них залишив територію Куби нерегулярним, морським шляхом. Їх пересування в прибережній зоні було обмежено, але документи не вилучались (том 1, а.с.34-35, 36).

Листом від 26.07.2019 року № 30-39/112 радника Республіки Куба на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_16 повідомлено, що за інформацією МЗС Республіки Куба, із посиланням на відповідні компетентні органи даної держави, громадянин України ОСОБА_17 був депортований із Куби за порушення правового режиму перебування, так як здійснював діяльність туристичного оператора без дозволу від кубинської держави . Кубинською стороною було встановлено, що ОСОБА_18 мав намір сприяти виїзду Туристів із Куби до США на прогулочному судні під видом туристичної поїздки, скориставшись близькою відстанню між кубинським прибережжям до Сполучених Штатів (том 1, а.с.37).

Згідно тимчасового посвідчення, виданого Управлінням у справах іноземців Куби , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їхав до Куби 31.01.2019 року, знаходиться під наглядом імміграційної поліції, доки не легалізує свій стан або не повернеться до своєї країни (том 1, а.с.42).

З наявних в матеріалах справи виписок по рахункам, копій авіаквитків вбачається, що задля реалізації предмету Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року туристами було сплачено 5 080,00 Євро, що станом на день звернення з позовом до суду становило 149 692,83 грн. (том 1, а.с.47-93).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з ТОВ Чек Ін Сі на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених на придбання туристичного продукту відповідно до Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року у розмірі 214 464,11 грн., та коштів за квитки на літак у розмірі 149 692,83 грн., суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності в цій частині, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно положень частин 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як одна із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про туризм учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України Про туризм за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

Відповідно до ч.ч. 9, 15 ст. 20 Закону України Про туризм туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

Відповідно до положень статті 6 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення завданих позивачу збитків, суд першої інстанції виходив з наявності у матеріалах справи доказів відсутності у відповідача дозвільних документів на надання ним туристичних послуг на території Республіки Куба, про що відповідач був обізнаний станом на день укладення договору та отримання коштів від позивача за послугу, правом на надання якої відповідач не був наділений, що призвело до вкрай негативних наслідків для сторони позивача і стало підставою до задоволення його вимог.

Однак такі висновки суду порушують норми діючого законодавства та не відповідають матеріалам справи, що вбачається з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , він обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів посиланням на ст. 33 Закону України Про туризм , згідно якої суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоди, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. При цьому порушеннями відповідача законодавства в галузі туризму, на думку позивача, є ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Разом з тим, посилання суду, який погодився з доводами позивача, на відсутність у відповідача дозвільних документів на надання ним туристичних послуг на території Республіки Куба є припущеннями, оскільки не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами. При цьому суд обґрунтував такі свої висновки виключно інформацією з листів-відповідей консульських та дипломатичних установ на звернення до них позивача ОСОБА_1 .

Разом з тим, вищенаведені висновки суду спростовуються доказами, долученими відповідачем до апеляційної скарги, зокрема, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань (том 1, а.с.149-153), з якого вбачається, що ТОВ Чек ІН СІ має право здійснювати туристичну діяльність ( 79.11 Діяльність туристичних агентств ), а також даними паспорту ОСОБА_19 для виїзду за кордон, з якого вбачається, що він неодноразово перетинав кордон Республіки Куба, зокрема, у квітні 2017 року та у травні 2019 року (том 1, а.с.155-161), що спростовує висновки суду про порушення ОСОБА_20 правил перетину кордону та перебування на території Республіки Куба.

Необгрунтованим є і висновок суду про те, що відповідачем не виконано умови договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року, оскільки з долучених до апеляційної скарги належних та допустимих доказів вбачається, що відповідачем на виконання умов договору було зафрахтовано морський катамаран Lagoon 380, за що було сплачено 4 434,00 Євро, який був готовий до виходу у море в обумовлені час та місце, що зокрема, підтверджується платіжним дорученням за фрахт катамарану (том 1, а.с.167-168) та ваучером компанії DREAM YACHT CHARTER , яким власник катамарану підтверджує бронювання та проживання на парусному човні Lagoon 380 з 02.02.2019 по 09.02.2019 року, порт посадки/висадки Сьєнфуегос Куба (том 1, а.с.169-177).

До обов`язків відповідача згідно умов договору, укладеного між сторонами 11.01.2019 року, входило надання Туристам в кількості 9 чоловік замовленого комплексу туристичних послуг на острові Куба, включаючи розміщення туриста на парусно-моторному катамарані і 2-х місній каюті з 02.02.2019 року по 09.02.2019 року, послуги шкіпера та індивідуальні консультації, факт надання яких підтверджується долученими до скарги належними та допустимими доказами. Згідно умов договору до обов`язків ТОВ Чек ІН СІ не входило забезпечення виходу судна у море, який не відбувся через заборону, накладену органами місцевої влади. При цьому, слід зазначити, що відповідач не міг вплинути на рішення органу влади іншої держави (зокрема, щодо заборони туристам виходити в море), а тому висновки суду про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором не ґрунтуються на вимогах закону та умовах укладеного між сторонами договору.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України Про туризм туристи і екскурсанти мають право, зокрема, на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами по справі існували договірні зобов`язання, що виникли на підставі укладеного між ними договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року, разом із тим позивачем суду не було надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту порушення умов договору (невиконання чи неналежного виконання зобов`язання) відповідачем, як туроператором, наслідком чого могло стати стягнення з нього на користь позивача завданих невиконанням умов договору збитків. При цьому відповідачем до апеляційної скарги долучені належні та допустимі докази, які він був позбавлений можливості надати суду першої інстанції в зв`язку із розглядом справи за його відсутності, які спростовують висновки суду про неналежне виконання умов договору відповідачем та, як наслідок, понесення позивачем в зв`язку із цим збитків з вини відповідача.

Оскільки позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, висновок суду першої інстанції про задоволення його позову є необґрунтованим та порушує норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що суд, ухвалюючи рішення, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні його вимог про стягнення коштів, сплачених на придбання туристичного продукту, та коштів за придбання квитків на літак. Рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди та витрат по наданій правовій допомозі підлягає залишенню без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В зв`язку із тим, що ціна позову у даній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, рішення суду апеляційної інстанції згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чек ІН СІ - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Чек ІН СІ на користь громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_1 коштів, сплачених на придбання туристичного продукту відповідно до Договору про організацію круїзу № 01-01/2019_1 від 11.01.2019 року у розмірі 214 464,11 грн., коштів за квитки на літак у розмірі 149 692,83 грн. та судового збору у розмірі 3 641,57 грн., всього на суму 367 798 грн. 51 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановленихп.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: