Постанова

від 13.10.2020 по справі 757/45431/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/45431/19-ц головуючий у І інстанції: Матійчук Г.О.

провадження 22-ц/824/11763/2020 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Сушко Л.П., Іванової І.В.

за участю секретаря: Пітенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог Гімназія №19 Межигірська Подільського району, Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) Служба у справах дітей та сім`ї Міський центр дитини про встановлення графіку побачення з дитиною за згодою дитини та за участю третьої особи, зобов`язання припинення вчинення дій .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із вищевказаним позовом.

Просила встановити графік побачення з дитиною її батькові ОСОБА_2 , зобов`язати останнього припинити дії, щодо зустрічей з донькою без участі третьої особи та психолога.

Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, які полягають в організації та проведенні зустрічей з донькою без участі третьої особи, а також приходити до навчального закладу дитини або будь-якої іншої установи де самостійно перебуває дитина.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з такими висновками суду, представник позивача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вказує, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що дитина боїться свого батька і зустрічі можливі виключно за участі особи, якій вона довіряє, а тому вважає, що заходи забезпечення позову є обґрунтованими та в інтересах дитини мають бути вжиті до вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 погоджується з висновками місцевого суду, ухвалу місцевого суду вважає законною та обґрунтованою.

У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

ОСОБА_2 направив клопотання, просив провести розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача - ОСОБА_3 подала клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні, однак доказів на підтвердження зазначеного не надала, крім того клопотання було подано через канцелярію суду в день судового засідання особисто ОСОБА_3 , що свідчить про її перебування в місті слухання справи.

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що позивачем реалізовано своє право як учасником справи шляхом подання апеляційної скарги, в якій ґрунтовно і змістовно викладено свою позицію щодо незаконності і необґрунтованості судового рішення.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що заява представника позивача не містить належного обґрунтування припущення та нових обставин, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити графік побачення з дитиною її батькові ОСОБА_2 , зобов`язати останнього припинити дії, які полягають у організації та проведенні зустрічей з донькою без участі третьої особи та психолога.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, тим що зустрічі з батьком шкодять психологічному здоров`ю дитини, позивач просили заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, які полягають в організації та проведенні зустрічей з донькою без участі третьої особи, а також приходити до навчального закладу дитини або будь-якої іншої установи де самостійно перебуває дитина.

З огляду на вищевикладене, вимогою про забезпечення позову, ОСОБА_1 фактично просить частково вирішити одну із своїх позовних вимог з якою вона звернулась, що суперечить інститут забезпечення позову в цивільному процесуальному праві.

Місцевий суд вірно зазначив, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування на підтвердження того, що невжиття вказаний позивачем заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.

Наведені в заяві позивача доводи ґрунтуються на припущеннях та переконаннях заявника, а доказів на підтвердження настання негативних наслідків заявник не надав.

Колегія суддів зауважує, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Зазначений висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 800/521/17).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий

Судді: