Постанова

від 13.10.2020 по справі 133/524/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/524/20

Провадження № 22-ц/801/1652/2020

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В. Л.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 рокуСправа № 133/524/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.

суддів: Сопруна В.В., Ковальчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу №133/524/20 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Світанок про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 09 липня 2020 року, повний текст якого складено 09липня 2020 року, ухвалене у складі судді Сєчко В.Л.

встановив:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Світанок про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними.

Позов мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521482800:05:002:0095 на підставі Державного акту на право власності за земельну ділянку серії ЯД № 391560, виданого 14 грудня 2007 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

15 грудня 2012 року вона уклала з СТОВ Агрофірма Світанок договір оренди земельної ділянки площею 3,9010 га, кадастровий номер 0521482800:05:002:0095, розташованої на території Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

В 2014 році, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі вона звернулась до відповідача з пропозицією виплатити орендну плату за декілька років наперед, на що відповідач погодився та сплатив їй близько 30000 грн.

В день отримання коштів їй передали на підпис аркуш паперу, при цьому вказали, що вона має розписатися саме за отримання коштів, що вона і зробила. В цей же день на вимогу відповідача вона передала належний їй державний акт на право власності на земельну ділянку.

Вона звернулась до правоохоронних органів та Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю.

З відповідей відповідних структур їй стало відомо про те, що в Державному земельному кадастрі, у розділі Відомості про оренду, суборенду , у якості орендаря належної їй на праві приватної власності земельної ділянки вказано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Світанок (Відповідача). Реєстрацію речового права на оренду земельної ділянки вчинено 24 грудня 2014 року реєстраційною службою Козятинського міськрайонного управління юстиції Вінницької області. Строк дії речового права визначено у 49 років. Правовстановлюючий документ на земельну ділянку (Державний акт) знаходиться у Відповідача на безоплатному зберіганні на підставі її письмової заяви від 01 вересня 2015року.

Вона не мала жодного наміру укладати договір оренди земельної ділянки на 49 років, вважає, що її ввели в обману з метою незаконного укладення довгострокового договору оренди землі та подальшої його реєстрації без її на те волі.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 09 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Світанок про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела існування фактів введення її відповідачем в оману та, у зв`язку з цим, не обґрунтувала належним чином підставу й предмет своїх позовних вимог та не надала жодних належних доказів, які могли б мати юридичне значення для вирішення справи відповідно до положень ст.263 ЦПК України .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, судом першої інстанції не враховано всіх обставин по справі, тому таке рішення підлягає скасуванню.

1 0 вересня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду від відповідача СТОВ Агрофірма Світанок надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення. Також зазначено, що внесення змін до договору оренди землі щодо строку оренди землі на 49 року в відбулось за пропозицією апелянта. Дійсними обставинами, доведеними належними та допустимими доказами, підтверджується відсутність пропозиції відповідача змінювати умови договору та якогось умислу в діях відповідача вводити апелянта в оману , тому виключає всякий обман зі сторони відповідача. Сам факт обману зі сторони відповідача апелянтом не доведено. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд розглядаючи дану справу повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Проценко Ю.Л. апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник відповідача СТОВ Агрофірма Світанок в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність представника відповідача, який не з`явився.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Так, по справі встановлено, що відповідно додержавного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9010 га , кадастровий номер 0521482800:05:002:0095, що розташована на території Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

05 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Світанок було укладено договір оренди земельної ділянки, щодо земельної ділянки , площею 3,9010 га, кадастровий номер 0521482800:05:002:0095, яка розташована на території Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства, зі строком дії договору 15 років.

01 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агрофірма Світанок укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якій строк дії договору змінено на 49 років, зміни зареєстровані 24 грудня 2014року.

Позивач ОСОБА_1 подала на ім`я генерального директора СТОВ Агрофірма Світанок заяву без підпису та дати про укладання з нею додаткової угоди до договору оренди землі, змінивши строк оренди на 49 років та виплатити наперед за 49 років орендну плату (а.с.67);

01вересня 2015 року позивач звернулась із заявою про прийняття на безстрокове безоплатне зберігання оригіналу державного акту на землю з доданим до заяви державним актом ЯД№391560 (а.с.68);

ОСОБА_2 подала на ім`я генерального директора СТОВ Агрофірма Світанок заяву про виплату їй на період орендної плати за 49 років по договору оренди зареєстрованому 24 грудня 2014 року та сплата якої передбачена додатковою угодою (а.с.69);

Відповідно до видаткового касового ордера від 29 вересня 2015 року ОСОБА_1 отримала 7286,19 грн. орендної плати та видаткового касового ордера від 30 вересня 2015 року -10000 грн. (а.с.70,71).

Як зазначає позивачка, вона вважає, що її було введено в оману, у зв`язку з чим вона не могла правильно оцінити фактичні обставини правочину, адже їй передали аркуш паперу, при цьому вказали, що вона має розписатись за отримання коштів, умови додаткової угоди їй не були відомі. У разі прочитання додаткової угоди вона б не підписала її. Таким чином, волевиявлення не співпадало з волею позивачки, а помилка щодо природи підписаного нею документа та його наслідків є істотною. А також мотивує тим , що в неї був відсутній оригінал державного акту.

Статтею 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що відповідачеві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК України ).

Слід звернути увагу, що обман має місце тоді, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або коли вона замовчує їх існування.

Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 6 листопада 2009 року роз`яснив, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеної у постанові № 6-118цс13 як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Суд першої інстанції правильно встановив, що про вільне волевиявлення позивачки на укладення саме додаткової угоди до договору оренди землі свідчить послідовність дій, які вона вчинила, а саме, шо позивачка ОСОБА_1 подала на ім`я генерального директора СТОВ Агрофірма Світанок заяву без підпису та дати про укладання з нею додаткової угоди до договору оренди землі, змінивши строк оренди на 49 років та виплатити наперед за 49 років орендну плату ; 01вересня 2015 року позивачка звернулась із заявою про прийняття на безстрокове безоплатне зберігання оригіналу державного акту на землю з доданим до заяви державним актом ЯД№391560; ОСОБА_2 подала на ім`я генерального директора СТОВ Агрофірма Світанок заяву про виплату їй на період орендної плати за 49 років по договору оренди зареєстрованому 24 грудня 2014 року та сплата якої передбачена додатковою угодою; отримувала орендну плату .

Колегія суддів апеляційного суду погоджується, що позивачкою не спростовується той факт, що вона не подавала на ім`я генерального директора СТОВ Агрофірма Світанок заяву про укладання з нею додаткової угоди до договору оренди землі, змінивши строк оренди на 49 років та виплатити наперед за 49 років орендну плату, яка нею не підписана та без дати .

Підписуючи оспорюваний договір, позивачка, як дієздатна особа мала знати, що вона підписує договір, а не заяву, повинна була прочитати його зміст. Обставини, які є наслідком недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін договору не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним. із передбачених статтями 229 , 230 ЦК України .

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведених норм процесуального закону свідчить, що сторона, а в даному випадку позивачка, на яку покладається тягар доказування, повинна під час розгляду цієї справи обґрунтувати з наданням відповідних належних доказів наявність обставин, що з достовірністю могли б підтвердити предмет її позову.

Незважаючи на встановлений нормами процесуального права порядок доказування, позивачка не довела існування фактів введення її відповідачем в оману та, у зв`язку з цим, не обґрунтувала належним чином підставу й предмет своїх позовних вимог та не надала жодних належних доказів, які могли б мати юридичне значення для вирішення справи відповідно до положень ст.263 ЦПК України .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норма матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України , статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України , апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 9 липня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: О.В. Ковальчук

В.В. Сопрун