Рішення

від 12.10.2020 по справі 440/4206/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4206/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шилівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шилівської сільської ради (надалі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18 травня 2020 року "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням 29-ї сесії 7-го скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства КВЦПЗ - А 01.01.3 орієнтовною площею 0,56 га, в тому числі 0,56 га, що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Після виготовлення проекту землеустрою позивач звернулася до Шилівської сільської ради із заявою про надання погодження та затвердження проекту землеустрою. 36-ю сесією 7-го скликання Шилівської сільської ради було прийнято рішення від 18.05.2020 "Про внесення змін у рішення у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року". Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рішення 29-ї сесії 7-го скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 є індивідуальним актом, що виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав та інтересів визначеної в акті особи та осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Вказує, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4206/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.

07 вересня 2020 року до суду надійшов відзив Шилівської сільської ради /а.с. 59-61/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки спрямований перш за все на визначення (ідентифікацію) бажаної земельної ділянки та не є підставою для виникнення у особи прав чи обов`язків відносно ідентифікованої земельної ділянки. Вказує, що сам по собі факт прийняття сільською радою оскаржуваного рішення не нівелює права особи на отримання земельної ділянки згідно норм безоплатної приватизації, не позбавляє її права отримати вільну ідентифіковану земельну ділянку згідно до наявності вільних земельних ділянок та не є відмовою у наданні земельної ділянки у власність. У позивача не було і не виникло жодного речового права на бажану земельну ділянку, при цьому рішення 29 сесії 7 скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 з урахуванням змін, внесених оскаржуваним рішенням, є чинним, не скасованим, тому позивач не позбавлений права на отримання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації на бажаній земельній ділянці.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з передачею у власність" надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства КВЦПЗ - А 01.01.3 орієнтовною площею 0,56 га, в тому числі 0,56 га, що розташована в межах населеного пункту с. Петрівка вул. Дружби /а.с. 15-16/.

У 2020 році на замовлення ОСОБА_1 ТОВ "Експертний Центр "ЗемСервіс" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 /а.с. 9-36/.

13.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до Шилівської сільської ради із заявою про надання погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) в АДРЕСА_1 , площею 0,56 га та передачу цієї земельної ділянки у власність /а.с. 37/.

Рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18.05.2020 "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019" внесено зміни у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 14.06.2019 Шилівської сільської ради: Викладено назву рішення в новій редакції "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1 ". Рішення викладено в новій редакції "Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, " земельна ділянка АДРЕСА_2 /а.с. 38/.

Не погодившись з рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18 травня 2020 року "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року", позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18 травня 2020 року "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року", суд дійшов наступних висновків.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас, у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Суд наголошує, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 у справі № 21-64а13 та 25.05.2016 у справі № 21-5459а15, постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №182/2428/16-а.

У пункті 18 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пунктом 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Тим часом ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Як встановлено судом, рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з передачею у власність" надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства КВЦПЗ - А 01.01.3 орієнтовною площею 0,56 га, в тому числі 0,56 га, що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . 15-16/ та у 2020 році на замовлення ОСОБА_1 ТОВ "Експертний Центр "ЗемСервіс" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 /а.с. 9-36/.

Таким чином, рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з передачею у власність" є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке реалізоване позивачем шляхом виготовлення проекту землеустрою, а тому вказане рішення не може бути змінено органом місцевого самоврядування.

Доводи представника відповідача про те, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність та отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, не свідчать про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки оскаржуваним рішенням відповідач не вирішував питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а отже, не реалізовував повноваження, передбачені частиною 6 статті 186 Земельного кодексу України, натомість, рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18 травня 2020 року "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року" орган місцевого самоврядування вніс зміни до свого рішення, яке було реалізоване позивачем шляхом виготовлення проекту землеустрою, чим порушено частину 2 статті 19 Конституції України та статтю 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18 травня 2020 року "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року" прийняте Шилівською сільською радою не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, позовні вимоги, ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією Зіньківського відділення Полтавського ГРУ Ат КБ "ПриватБанк" №0.0.1787096476.1 від 31.07.2020 року /а.с. 49/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 52/.

Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Шилівської сільської ради (ідентифікаційний код 13955924, с. Шилівка, Зіньківський район, Полтавська область, 38124) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18 травня 2020 року "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич