Постанова

від 02.02.2021 по справі 440/4206/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 р. Справа № 440/4206/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шилівської сільської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. (ухвалене суддею Сич С.С.) по справі № 440/4206/20 за позовом ОСОБА_1 до Шилівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Шилівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18.05.2020 р. "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14.06.2019 р."

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18.05.2020 р. "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14.06.2019 р."

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт полається на те, що оскаржуваним рішення не позбавлено особу наданого їй права на розроблення проекту землеустрою, оскаржуваним рішенням не відмовлено особі у реалізації її права на отримання земельної ділянки, а лише приведено у відповідність орієнтовну площу, на яку особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою згідно фактичної площі та розташування земельної ділянки відповідно до суміжних земельний ділянок, які перебувають у власності чи користуванні, аби не порушувати прав суміжних землекористувачів і подальшої безперешкодної реалізації особою свого права на отримання земельної ділянки. Також звертає увагу, що скасування оспорюваного рішення та залишення в дії рішення Шилівської сільської ради від 14.06.2019 р. в частині площ, на яку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою в розмірі 0.56 га не буде ефективним відновленням прав особи, адже розроблений на замовлення позивача проект землеустрою, який розроблений без врахування земельної ділянки ОСОБА_2 , унеможливить подальшу реалізацію позивачем отримання земельної ділянки v власність.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з передачею у власність" надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства КВЦПЗ - А 01.01.3 орієнтовною площею 0,56 га, в тому числі 0,56 га, що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).

У 2020 році на замовлення ОСОБА_1 ТОВ "Експертний Центр "ЗемСервіс" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 (а.с. 9-36).

13.05.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до Шилівської сільської ради із заявою про надання погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) в АДРЕСА_1 , площею 0,56 га, та передачу цієї земельної ділянки у власність (а.с. 37).

Рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18.05.2020 р. "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14 червня 2019 року" внесено зміни у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 14.06.2019 р. Шилівської сільської ради, а саме: викладено назву рішення в новій редакції "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1 "; рішення викладено в новій редакції "Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, " земельна ділянка АДРЕСА_2 (а.с. 38).

Не погодившись з рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18.05.2020 р. "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18.052020 р. "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року" прийнято Шилівською сільською радою не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР питання регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради й вирішуються нею виключно на пленарних засіданнях.

Згідно із ч. ч. 1, 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону №280/97-ВР, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, у статті 3 Основного Закону України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст. 74 Закону №280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Органи місцевого самоврядування можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

В свою чергу, положенням ч. 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (далі - Рішення №7-рп/2009), у мотивувальній частині якого вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 р. у справі № 536/1942/16-а.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішенням двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з передачею у власність" надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства КВЦПЗ - А 01.01.3 орієнтовною площею 0,56 га, в тому числі 0,56 га, що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 (а.с. 15-16) та у 2020 році на замовлення ОСОБА_1 ТОВ "Експертний Центр "ЗемСервіс" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) із земель запасу, не наданих у власність і користування сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с. 9-36).

Таким чином, рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 14.06.2019 р. "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з передачею у власність" є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке реалізоване позивачем шляхом виготовлення проекту землеустрою, а тому вказане рішення не може бути змінено органом місцевого самоврядування.

Отже, рішення сільської ради, яке в подальшому було змінено спірним рішенням, є виконаним, а тому вичерпало свою дію,та на його підставі виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією позивачкою права, передбаченого ст. 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), для чого вона вчинила певні дії, а саме, уклала відповідний правочин, розробила проект землеустрою і подала його на затвердження.

Відтак, суд апеляційної інстанції констатує порушенням з боку органу місцевого самоврядування гарантії стабільності суспільних відносин між такими органами і громадянами, і це нівелює впевненість позивача у тому, що його існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує й висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29.11.1991 за заявою №12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) де Суд зазначив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначає як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Також, у рішенні ЄСПЛ по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) від 20.10.2011 ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це означає, що органи державної влади, діючи від імені держави як суб`єкти владних повноважень у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов`язків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Шилівської сільської ради від 18.05.2020 р. "Про внесення змін у рішення двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання сільської ради від 14 червня 2019 року" прийняте Шилівською сільською радою не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шилівської сільської ради - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 р. по справі № 440/4206/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін