Рішення

від 13.10.2020 по справі 826/11180/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року м. Київ № 826/11180/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

07.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2017 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим повідомлення-рішенням 28.04.2017 №2045793-1305 визначено податкове зобов`язання за платежем земельний податок за земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 208,1 кв.м. Позивач зазначає, що він не є ні власником ні землекористувачем зазначеної земельної ділянки, яка, згідно інформації з офіційних джерел, надана в постійне користування колективному підприємству Київтрактородеталь .

При цьому позивач вказує, що він є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та використовує приміщення розташоване на вказаній земельній ділянці виключно для здійснення господарської діяльності, а також пенсіонером за віком, відтак, нарахування відповідачем земельного податку за земельну ділянку під таким приміщенням є незаконним.

До того ж, при нарахуванні податкового зобов`язання відповідачем використано інформацію з неналежних джерел, а проведений відповідачем розрахунок не може вважатись обґрунтованим.

Отже, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до судового розгляду за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач подав письмове заперечення на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, фізична особа-підприємець, платник єдиного податку, яка придбала нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку, але право власності на земельну ділянку не оформила, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території незалежно від обраного нею виду господарської діяльності. Навів розрахунок податкового зобов`язання за платежем земельний податок за земельну ділянку згідно податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 65/100 частини нежитлового приміщення №420 в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 208, 1 кв.м. (частина технічного поверху та підвал).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач 13.12.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність за КВЕД, зокрема, 33.13 - ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку позивач перебуває за основним місцем обліку як платник єдиного податку 3 групи з 01.01.2012.

28.04.2017 Головним управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №2045793-1305, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 8 215,41 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач навів наступний розрахунок податкового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305:

208,19 х 693, 32 х 2 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1% = 8 215,41 грн, де:

208,19 кв.м. - площа земельної ділянки;

693, 32 - грошова оцінка 1 кв.м. згідно Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, введено в дію з 01.07.2015 (згідно рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №565/565);

2 - коефіцієнт на функціональне використання землі (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 із змінами та доповненнями);

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15 та статті 289 ПК України;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22- 201/2-16 та статті 289 ПК України;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-16 та статті 289 ПК України;

1% - ставка податку відповідно до підпункту 5.3.3.28 пункту 5.3 додатку 3 Положення про плату за землю в місті Києві до Рішення Київської міської Ради №242/5629 від 23.06.2011 зі змінами та доповненнями.

Позивач, не погоджується із вказаним податковим повідомлення-рішенням, а тому звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що статтею 206 Земельного кодексу України закріплено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до пункту 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, врегульовано положеннями статті 377 Цивільного кодексу України.

Отже, у розумінні зазначених норм обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від набуття нею статусу суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. При цьому можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Суд зазначає, що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку місцем провадження господарської діяльності ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Водночас, матеріали справи не містять доказів використання позивачем у власній господарській діяльності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що він звільняється від сплати земельного податку у зв`язку із використанням належних їй нежитлових приміщень у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд дійшов висновку, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території згідно нарахувань контролюючого органу та на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 19.05.2020 у справі №826/26308/15, від 19.06.2020 у справі №826/11166/16.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, стаття 281 ПК України передбачає пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, а згідно підпункту 281.1.1 пункту 281.1 даної статті від сплати податку звільняються пенсіонери (за віком).

Згідно підпункту 281.2.2 пункту 281.2 статті 281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара.

У ході судового розгляду справи позивачем подано до суду копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_1 згідно якого позивач з 16.03.2016 є пенсіонером за віком.

Згідно наведеного відповідачем розрахунку податкового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік, площа земельної ділянки яка взята для обрахунку складає 208,1 кв.м. або 0,02081 га.

Отже, у 2017 році на позивача розповсюджувалася пільга щодо сплати земельного податку з фізичних осіб, передбачена підпункту 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 ПК України, що свідчить про безпідставність нарахування податкового зобов`язання зі сплати земельного податку згідно податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305.

Щодо проведеного відповідачем розрахунку податкового зобов`язання позивача зі сплати земельного податку згідно податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр":

державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування;

публічна кадастрова карта (ПКК) - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру.

У відповідності до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 15 зазначеного Закону).

За приписами статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Встановлено, що податкове зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305 нараховане позивачу як користувачу земельної ділянки площею 208,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, відповідачем не враховано при визначенні об`єкта оподаткування пропорційної частки прибудинкової території.

Згідно даних публічної кадастрової карти та листів Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2017 №057028-057/К-2560-9584 та від 27.07.2018 №057028-057/К-1562-3518 будинок за адресою АДРЕСА_1, знаходиться на земельній ділянці, обмеженої вулицями Василя Верховинця, Генерала Авдєєнка, Тимофія Строкача у Святошинському районі міста Києва, з кадастровим номером 8000000000:75:272:0006, площею 2.6736 га, яка перебуває у комунальній власності, цільове призначення: землі населених пунктів для будівництва житлових будинків дитячого дошкільного закладу на 90 місць та продовольчого магазину.

Також згідно листів Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2017 №057028-057/К-2560-9584 та від 27.07.2018 №057028-057/К-1562-3518 рішенням Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23 (зі змінами) узагальнюючий локальний коефіцієнт щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:272:0006 складає Кл = 1,09.

Разом з цим, відповідач у розрахунку податкового зобов`язання позивача зі сплати земельного податку згідно податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305 застосовує локальний коефіцієнт 1,5, посилаючись на рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, яким такий коефіцієнт визначено на рівні 1,09.

Крім того, згідно пункту рішення Київського міської ради від 11.11.1993 №17 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:272:0006 надано у постійне користування КП Київтрактородеталь для будівництва житлових будинків дитячого дошкільного закладу на 90 місць та продовольчого магазину.

Перебування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:272:0006 у постійному користуванні КП Київтрактородеталь на підставі рішення Київського міської ради від 11.11.1993 №17 та відсутність у земельному кадастрі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується також даними публічної кадастрової карти та листами Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2017 №057028-057/К-2560-9584 та від 27.07.2018 №057028-057/К-1562-3518.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Рисовський проти України підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини у справі Лелас проти Хорватії зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , Ґаші проти Хорватії , Трґо проти Хорватії ).

У рішенні по справі "Щокін проти України" Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Враховуючи, що підставою для нарахування земельного податку є виключно дані Державного земельного кадастру, натомість відповідачем здійснено таке нарахування виходячи з даних, отриманих з невідомих джерел, а також без відповідного визначення площі земельної ділянки яка є об`єктом оподаткування та локального коефіцієнта, суд переконаний, що проведений відповідачем розрахунок не можна вважати вірним.

У зв`язку із наявністю у позивача пільги щодо сплати земельного податку у 2017 році та необґрунтованістю проведеного відповідачем розрахунку до податкового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №2045793-1305, суд дійшов висновку про протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 04.09.2017 №4 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 640 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 28.04.2017 №2045793-1305.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак