Постанова

від 06.10.2020 по справі 911/203/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа№ 911/203/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2020 (повний текст рішення складено 25.05.2020)

у справі №911/203/20 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЛЦ"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 1532210,01 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЛЦ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс"

про стягнення 198729,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЛЦ" про зобов`язання відповідача повернути продукцію Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс", що знаходиться на складах ТОВ "РЛЦ", згідно договору складського зберігання від 08.08.2019 № 08-08/2019АА; та стягнення збитків в розмірі 1048354,20 гривень та упущеної вигоди в розмірі 483855,81 гривень. Також позивач просив стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу у доступі до належної йому продукції, яка знаходиться на складі відповідача, згідно договору про складське обслуговування від 08.08.2019 № 08-08/2019АА. Позивач посилається на те, що у відповідь на сформовану позивачем заявку на відвантаження продукції, відповідач повідомив позивача про блокування відвантаження продукції. Також позивач зазначає, що листами від 22.11.2019 та від 04.12.2019 звертався до відповідача із проханням відвантажити продукцію, однак такі листи відповідачем були проігноровані, що призвело до негативного ведення господарської діяльності та негативних фінансових наслідків позивача. В частині стягнення з відповідача понесених позивачем збитків в загальному розмірі 1532210,01 гривень, останній обґрунтовує свою позицію тим, що наслідком неналежного виконання відповідачем свого обов`язку по відвантаженню продукції, позивачем, як постачальником за договором поставки від 02.12.2019 №02/12, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "СОМ Груп", було сплачено штраф в сумі 1048354,20 гривень за не поставку товару. На думку позивача сплата ним штрафу на користь ТОВ "СОМ Груп" в розмірі 1048354,20 гривень є збитками в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України, які підлягають відшкодуванню відповідачем, як особою, яка порушила умови договору складського зберігання від 08.08.2019 № 08-08/2019АА. При цьому, позивач стверджує, що сума очікуваного доходу (прибутку), який останній мав би отримати від поставки товару на підставі укладеного договору від 02.12.2019 №02/12 з Товариством з обмеженою відповідальністю "СОМ Груп" становить 483855,81 гривень. Наведені вище обставини зумовили позивача звернутися до суду із позовом про зобов`язання відповідача повернути належне позивачу майно та стягнення збитків в загальному розмірі 1532210,01 гривень.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що відповідач згідно акту приймання-передачі продукції від 01.09.2019 № 010919 прийняв на відповідальне зберігання продукцію, проте в порушення умов пп. 3.1.1., 3.1.12., 3.1.13. договору позивач не забезпечив явку уповноваженого представника при прийомі продукції та ухилився від підписання акту приймання-передачі продукції від 01.09.2019 № 010919, а долучена позивачем копія акту, в якому міститься підпис ПП "Бершадь Агроплюс" не відповідає оригіналу; також відповідач вважає безпідставними доводи позивача про те, що в жовтні 2019 року відповідач відмовив у доступі до продукції та її відвантаженні, оскільки з 01.10.2019 від позивача не надходило жодних документів на відвантаження продукції зі складу відповідача, оформлених в порядку передбаченому розділом 2 додатку № 1 до договору складського зберігання від 08.08.2019 № 08-08/2019АА; відповідач стверджував, що надані позивачем роздруківки електронного листування між сторонами, жодним чином не можуть підтверджувати факт невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків умовами договору; на думку відповідача, надана позивачем заявка на відвантаження продукції від 28.10.2019 не може свідчити про неналежне виконання відповідачем умов договору від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, оскільки така сформована на підставі договору від 05.07.2017 № 05-07/2017, який був укладений відповідачем з ТОВ "Оллбері"; доводи позивача щодо блокування відповідачем відвантаження продукції не відповідають фактичним обставинам, оскільки внаслідок невиконання позивачем свого обов`язку з оплати наданих відповідачем послуг, останнім 23.01.2020 до позивача було застосовано санкції передбачені п. 7.13. договору від 08.08.2019 № 08-08/2019АА у вигляді припинення/призупинення надання ТОВ "РЛЦ" послуг, обумовлених договором, в тому числі відвантаження продукції з 24.01.2020, про що відповідач листом від 24.01.2020 №17 повідомив позивача. В зв`язку з чим дії відповідача, що проявились у застосуванні до позивача санкцій, передбачених договором, не можна трактувати як блокування відповідачем відвантаження продукції, а електронний лист менеджера відповідача не позбавляв позивача права на звернення із заявками на відвантаження продукції, оформлених у порядку передбаченому договором; крім того, відповідач вважає помилковими посилання позивача на лист від 22.11.2019 № 2211-11, в якому як стверджує позивач, відповідач відмовився від відвантаження продукції прийнятої на підставі акта приймання-передачі від 01.09.2019 № 010919, адже після 28.10.2019 жодних заявок на відвантаження продукції на адресу відповідача не надходило, а надана позивачем копія заявки на формування продукції від 28.10.2019 містить дані щодо обсягів продукції 2 палет; також посилання позивача на лист від 04.12.2019 № 0412-1, в якому як стверджує позивач, міститься вимога про відвантаження продукції є безпідставними, коли як такий лист не містить будь-яких розпоряджень щодо відвантаження продукції, як і не вказано про те, що дії відповідача щодо відмови від відвантаження продукції негативно впливають на фінансовий стан та ведення господарської діяльності позивача. Поряд із тим, відповідач листом від 17.12.2019 № 123 підтвердив належне виконання своїх обов`язків покладених на нього умовами договору; у відповідь на отриману від позивача претензію від 20.12.2019 № 2012-1 щодо повернення продукції або відшкодування її вартості, відповідач повідомив позивача, що вимоги викладені у претензії не визнає, при цьому будь-яких перешкод у доступі та відвантажені продукції позивачу зі сторони відповідача не вчиняються; на думку відповідача, надана позивачем роздруківка електронного листування між сторонами від 28.10.2019 не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу, який свідчить про припинення відповідачем відвантаження продукції позивачу, оскільки у відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору має бути вчинена у тій самій формі, як і договір, однак будь-яких змін щодо, встановленого п. 7.13. договору, порядку застосування оперативно-господарських санкцій до договору не вносилось; долучені позивачем роздруківки електронного листування між сторонами не можуть братися судом до уваги, оскільки не містять електронного підпису та не є доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України; позивач, в порушення умов п. 3.1.15., не надав відповідачу інформацію щодо вартості (собівартості) одиниці кожного артикулу продукції замовника. Цим же пунктом передбачено, що у випадку ненадання такої інформації, вартість одиниці кожного артикулу продукції визначається сторонами у розмірі однієї гривні; позивачем всупереч вимогам діючого законодавства, не доведено та не обґрунтовано причинно-наслідкового зв`язку з боку відповідача наслідком чого позивач зазнав збитків.

02.03.2020 до Господарського суду Київської області від ТОВ "РЛЦ" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "Аграрний Альянс" 188370,00 гривень основного боргу за договором складського обслуговування від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, 5125,79 гривень пені, 5233,88 гривень 25% річних.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ "РЛЦ" посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань з оплати наданих послуг складського обслуговування продукції за договором складського обслуговування від 08.08.2019 №08-08/2019АА, внаслідок чого утворилася заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 188370,00 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені та 25% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2020 зустрічну позовну заяву ТОВ "РЛЦ" прийнято до розгляду; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №911/203/20.

У відповіді на відзив позивач виклав свої заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов; аргументуючи свої заперечення позивач посилався на те, що:

- акт приймання передачі продукції підлягав поверненню відповідачем, оскільки продукція, яка була передана останньому на зберігання вже перебувала на складі ТОВ "РЛЦ". З урахуванням того, що придбана позивачем продукція у товариства, яке також зберігало її на складі відповідача, між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про те, що акт приймання-передачі продукції буде надіслано на підпис позивачу по факту наявної продукції. Наявність на копії акту приймання-передачі продукції печатки та підпису іншого підприємства є помилкою, оскільки оригінал акту позивач не отримував, а відповідач відмовлявся від надсилання позивачу оригіналу акта посилаючись на наявну у позивача перед відповідачем заборгованість за договором;

- заявки на відвантаження продукції подавались відповідачу оформленими належним чином та у відповідності до умов договору, однак заявка на відвантаження продукції від 28.10.2019 оформлена з помилкою в номері договору. Проте відповідач не звернувся до відповідача із уточненнями щодо номеру договору та виправлення помилки;

- відповідач своїми діями порушив умови пп. 4.1.1., 4.1.3., 4.1.7. договору та норми ст.ст. 629, 949, 953, 957 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2020 у справі №911/203/20 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЛЦ" 188370,00 гривень основного боргу, 2803,40 гривень пені, 2966,36 гривень 25% річних та 2912,10 гривень судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючі рішення, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних, достатніх і допустимих доказів виконання свого обов`язку в частині належного оформлення документів на відвантаження продукції, звернення до відповідача в порядку ст. 953 Цивільного кодексу України саме з метою повернення продукції від зберігача, так само як і доказів погодження дати і часу повернення продукції та доказів того, що відповідачем чиняться перешкоди у доступі до продукції; позивачем не доведено ані протиправності поведінки відповідача, ані причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками та неодержаного прибутку у визначеному ним розмірі, а отже не встановлено складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків. Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з доведеності факту настання строку оплати вартості наданих позивачем послуг та факту прострочення зобов`язання відповідачем. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та суми 25% річних на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем не враховано, що період прострочення строку зобов`язання має обраховуватися з дати отримання замовником акту наданих послуг; відтак, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми 25% річних та пені, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 25% річних в сумі 2966,36 гривень та 2803,40 гривень пені.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2020 у справі №911/203/20 в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ "Аграрний Альянс" за первісним позовом та відмовити в задоволенні вимог за зустрічним позовом ТОВ "РЛЦ".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в первісній позовній заяві та відповіді на відзив. При цьому, заперечуючи проти позовних вимог за зустрічним позовом, апелянт вказує про те, що товариством "Аграрний Альянс" вчасно та належним чином виконано свої зобов`язання щодо оплати послуг за договором, що підтверджується актами приймання-передачі послуг за вересень - жовтень 2019 р.; при цьому апелянт стверджує, що протягом листопада - грудня 2019 р. ТОВ "РЛЦ" не виконувало належним чином свої зобов`язання за договором складського зберігання від 08.08.2019 № 08-08/2019АА в частині відвантаження та повернення продукції ТОВ "Аграрний Альянс".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2020 у справі №911/203/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.10.2020 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2020 у справі №911/203/20 в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ "Аграрний Альянс" за первісним позовом та відмовити в задоволенні вимог за зустрічним позовом ТОВ "РЛЦ".

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

08.08.2019 між ТОВ "Аграрний альянс" (замовник/поклажодавець) та ТОВ "РЛЦ" (виконавець/зберігач) укладено договір про складське обслуговування № 08-08/2019АА (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- зберігач бере на себе зобов`язання щодо складського обслуговування/надання послуг у сфері логістики, пов`язаних із обслуговуванням та зберіганням продукції замовника (надалі - продукція та послуги відповідно), а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати надані зберігачем послуги (пункт 1.1.);

- передача продукції між замовником та зберігачем здійснюється за актом прийому-передачі продукції (на кожну окрему партію продукції), що після підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками становить невід`ємну частину цього договору. В акті прийому-передачі продукції зазначається артикул, найменування та кількість продукції, що передається на зберігання, якщо інше не передбачено цим договором (пункт 1.2.);

- зберігач надає замовнику послуги щодо наступних груп продукції: заморожені ягоди, фрукти (пункт 1.5.);

- перелік послуг, що можуть надаватись згідно цього договору, сторони погоджують у додатку № 2 до договору (пункт 1.9.);

- порядок надання зберігачем послуг визначається згідно з погодженими сторонами умовами, зазначеними в договорі, додатку № 1 "Операційні інструкції", інших додатках (у разі їх укладання), що становлять невід`ємну частину цього договору (пункт 2.1.);

- підставою для надання послуг є акт прийому-передачі продукції, а також заявка на формування замовлення від замовника (пункт 2.2.);

- кожна операція оформлюється відповідними документами встановленого зразка згідно додатку № 1 "Операційні інструкції", що фіксують та підтверджують її виконання. Жодна із сторін не має права ухилятися від складання чи підписання зазначених документів (пункт 2.3.);

- замовник зобов`язаний дотримуватися погоджених сторонами умов додатку № 1 "Операційні інструкції" та цього договору відповідно до яких надаються послуги (пункт 3.1.1.);

- замовник зобов`язаний щомісяця проводити звірку товарних залишків (між обліковими системами зберігача та замовника) та щоквартально проводити спільно зі зберігачем документальну інвентаризацію з обов`язковим підписанням відповідних актів. Дані облікової комп`ютерної системи зберігача (інформація про товарні запаси/залишки, що містяться в комп`ютерній системі) вважаються достовірними, поки в результаті інвентаризації не встановлено інше. Дані, передані зберігачем, мають однакове значення для кожної зі сторін (пункт 3.1.8.);

- замовник зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі оплачувати послуги зберігача, з урахуванням умов додатку № 2, що складає невід`ємну частину цього договору (пункт 3.1.9.);

- замовник зобов`язаний своєчасно оформлювати всі необхідні документи, відповідно до погоджених сторонами вимог додатку № 1 "Операційні інструкції" (пункт 3.1.10.);

- замовник зобов`язаний забезпечити присутність уповноваженого представника при прийомці та відвантаженні продукції на складі зберігача. У разі відсутності уповноваженого представника, замовник погоджується з умовою, що всю необхідну документацію для оформлення прийому на зберігання чи відвантаження (повернення) продукції підписує водій та/або експедитор, що прибув на автотранспорті для розвантаження (передачі на зберігання) продукції замовника чи завантаження (повернення) продукції замовника. Підпис водія та/або експедитора не потребує завірення печаткою замовника. У разі відмови водія та/або експедитора від підписання зазначених документів зберігач має право продукцію не розвантажувати або не завантажувати до прибуття уповноваженого представника замовника. В такому випадку простій автотранспорту та інші можливі збитки сторін договору або третіх осіб відшкодовуються замовником (пункт 3.1.13.);

- замовник зобов`язаний на момент підписання цього договору, надати зберігачу інформацію щодо вартості (собівартості) одиниці кожного артикулу продукції замовника, що зберігатиметься на складі зберігача (прайс-листи). У випадку ненадання зазначеної інформації замовником, вартість одиниці кожного артикулу продукції, що передаватиметься за актом визначається сторонами у розмірі 1 (однієї) гривні, у тому числі, але не обмежуючись, для визначення собівартості продукції та меж відповідальності зберігача згідно розділу 7 цього договору (пункт 3.1.15.);

- зберігач зобов`язаний забезпечити прийом та розвантаження автотранспорту з продукцією від замовника згідно з графіком та нормативами, що погоджені у додатку № 1 "Операційні інструкції" (пункт 4.1.1.);

- зберігач зобов`язаний відповідно до актів прийому-передачі продукції, приймати на зберігання продукцію замовника і вживати всіх необхідних заходів для забезпечення її збереження під час надання послуг відповідно до умов цього договору та додатків до нього (пункт 4.1.2.);

- зберігач зобов`язаний виконувати операції відносно продукції тільки за заявками на формування замовлення (розпорядженнями), що надходять від замовника відповідно до додатку № 1 "Операційні інструкції" (пункт 4.1.3.);

- зберігач зобов`язаний надавати без перешкод, з урахуванням умов п. 3.2.2. цього договору, доступ уповноваженим особам замовника (згідно зі списком, що значиться на фірмовому бланку замовника та скріплений підписом уповноваженої особи та печаткою замовника) до продукції, яка знаходиться на зберіганні у зберігача (пункт 4.1.7.);

- зберігач зобов`язаний розглянути та, у випадку обґрунтованості вимог замовника, викладених в претензії, задовольнити таку претензію, виключно після оплати замовником послуг зберігача (якщо строк платежу настав) з урахуванням умов розділу 9 цього договору (пункт 4.1.9.);

- послуги за цим договором надаються за тарифами, викладеними у додатку № 2, що становлять його невід`ємну частину. Загальною ціною цього договору є загальна вартість наданих послуг відповідно до підписаних та оплачених актів приймання-передачі наданих послуг протягом усього строку дії договору (пункт 6.1.);

- оплата послуг здійснюється протягом 15 (календарних) днів від дати складання акту приймання-передачі послуг за звітний (попередній) місяць, на підставі рахунку, що надається замовнику до п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Разом з рахунком замовникові надається два примірники акту приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок зберігача (пункт 6.3.);

- замовник зобов`язаний розглянути акт, підписати його і повернути зберігачеві один примірник або надати вмотивовані зауваження про не підписання впродовж 3 робочих днів з моменту отримання акту. При відсутності таких письмових зауважень - акт вважається погодженим сторонами, а послуги - надані зберігачем належним чином (пункт 6.4.);

- у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього договору (надалі - порушення договору), сторона несе відповідальність, що визначена цим договором та чинним законодавством України (пункт 7.1.);

- розмір відповідальності зберігача за завдані замовнику збитки внаслідок винних дій представників зберігача під час збереження продукції на складі відповідального зберігання визначається у межах її облікової вартості, підтвердженої відповідними документами (прайс-листами на продукцію, видатковими накладними тощо), що заздалегідь доведені до відома зберігача, сторони погодили, що відповідальність зберігача по реальним завданим збиткам, зазначеним вище, встановлених і підтверджених належним чином, обмежується сумою в гривнях, еквівалентно 1000 (одній тисячі) за весь термін дії договору (пункт 7.2.);

- зберігач відповідає за сумлінне дотримання операцій, процедур та вимог щодо продукції, зазначених у додатку № 1 "Операційні інструкції" до договору, а також самому договорі. За умови дотримання зберігачем вимог, погоджених сторонами у додатку № 1 "Операційні інструкції" до договору та у договорі, будь-які претензії стосовно якості продукції, сукупності її споживчих властивостей та інших показників не розглядаються та не приймаються (пункт 7.3.);

- за несвоєчасну сплату наданих послуг замовник сплачує на користь зберігача пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату її нарахування (пункт 7.8.);

- у випадку наявності непогашеної заборгованості з боку замовника, зберігач в порядку частини 4 статті 232 Господарського кодексу України вправі нараховувати відсотки за користування грошовими коштами зберігача у розмірі 25% річних, виходячи з фактичного строку користування грошовими коштами, який дорівнює строку прострочення грошового зобов`язання. Відсотки нараховуються на суму простроченого зобов`язання і припиняють нараховуватись в день повного виконання замовником грошового зобов`язання, передбаченого цим договором (пункт 7.9.);

- у випадку існування заборгованості з боку замовника за наданими послугами, зберігач має право в односторонньому порядку, з наступним повідомленням замовника, застосувати оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на замовника, зокрема (але не обмежуючись) у формі: односторонньої відмови від виконання своїх зобов`язань; припинення приймання та/або відвантаження продукції зі складу зберігача; припинення/призупинення надання послуг за договором. У такому випадку зберігач не несе будь-якої відповідальності за наслідки застосування оперативно-господарських санкцій та до нього не можуть бути застосовані будь-які штрафні санкції з боку замовника або третіх осіб (пункт 7.13.);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом 1 (одного) календарного року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 11.1.);

- додатки до цього договору: додаток № 1 "Операційні інструкції"; додаток № 2 "Вартість послуг" (пункт 13.10.).

08.08.2019 між замовником та зберігачем підписано додаток № 1 до договору "Операційні інструкції", яким сторони погодили наступне:

- підставою для прийому продукції замовника на склад є акт прийому-передачі продукції (пункт 1.3.8. додатку);

- замовник до 16:00 поточного робочого дня подає зберігачу електронною поштою з адреси Agrarian.Alliance.LLC@gmail.com графік розвантаження/відвантаження автомобілів (бланк форма №№ 040, 013) та заявки на формування замовлення (бланк форма № 016) продукції, для відвантаження зі складу зберігача на наступний робочий день. У випадку подання заявок після 16:00, такі заявки вважаються наданими в наступний робочий день, і будуть сформовані через один робочий день від поточного або вважаються незапланованими. Вартість незапланованих робіт визначається тарифами на послуги в вихідні та святкові дні. Графік розвантаження/відвантаження повинен містити наступну інформацію: назва (найменування) постачальника; дата та час відвантаження автомобіля; номерний знак автомобіля та причепа; кількість тон та кількість палет в автомобілі.

Графік розвантаження/відвантаження автомобілів складається з розрахунку одночасного відвантаження не більше 3 (трьох) автомобілів. Загальна кількість автомобілів на одночасне завантаження і розвантаження не може перевищувати 4 (чотири) автомобілі (пункт 2.1.1. додатку);

- у заявці на формування замовлення обов`язково повинна бути наступна інформація: назва фірми-замовника; номер автомобіля та причепа; код продукції (товару); назва продукції (товару) для відвантаження; одиниця вимірювання продукції (товару); кількість продукції (товару) шт./кг/коробів/палет; дата виробництва та/або термін придатності; номер партії; дата та час відвантаження продукції (товару) (пункт 2.1.2. додатку);

- у випадку якщо у заявці на формування замовлення подано не повну інформацію, то зберігач має право не відвантажувати продукцію по такій заявці, та повинен сповістити про це замовника, шляхом надсилання листа на електронну пошту, зазначену у цьому додатку № 1 "Операційні інструкції" (пункт 2.1.3. додатку).

Також 08.08.2019 між зберігачем та замовником підписано додаток № 2 до договору "Вартість послуг", яким сторони погодили ціну послуг, а саме:

- механічне розвантаження, палета - 35,0 грн без ПДВ (пункт 1.1. додатку);

- механічне завантаження, палета - 35,0 грн без ПДВ (пункт 1.2. додатку);

- ручне розвантаження/завантаження, короб до 15 кг - 4,5 грн без ПДВ; короб понад 15 кг - 6,2 грн без ПДВ (пункт 1.3. додатку);

- зберігання палети в камері при температурі "-18°C до ± 1°C", палета/доба - 12,50 грн без ПДВ (пункт 2.1. додатку);

- комплектація, короб до 15 кг - 4,5 грн без ПДВ; короб понад 15 кг - 6,2 грн без ПДВ (пункт 3.1. додатку);

- фільмаж: упаковка стретч-плівкою, огортання однієї палети розміром 1,2*0,8 м при висоті не більше 1,8 м стретч-плівкою - 35,0 грн без ПДВ (пункт 3.2. додатку);

- адміністрування, отримання та облік продукції по артикулам (SKU), партіями, термінам придатності, знакам якості і т.д. в автоматизованій складській системі обліку за допомогою сканування штрих-кодів; виписка документів; надання стандартних звітів, замовлення - 14,00 грн без ПДВ (пункт 4.1. додатку);

- інвентаризація, квартальна/планова - 1500 грн без ПДВ/люд-день (пункт 4.2. додатку);

- додаткові послуги, складання паспорту продукції, за SKU - 15,00 грн без ПДВ; виготовлення/стікерування, стікер від 1,0 грн без ПДВ; зважування, палета - 35,00 грн без ПДВ; дозаморозка, кг на 1°C - 0,3 грн без ПДВ (пункт 5.1. додатку);

- обігова тара, надання додаткової тари, піддон 1200мм*800мм - 120,00 грн без ПДВ; піддон 1200мм*1000мм - 130,00 грн без ПДВ (пункт 5.2. додатку).

Також у вказаному додатку сторони встановили:

- палета - піддон з продукцією, розміром 1200мм*800мм*1800мм та вагою до 800 кг (FIN палета 1200мм*1000мм*1800мм тарифікується з коефіцієнтом - 1,5);

- при здійснені операції п. 3.2. для палет формату 1200мм*1000мм1200мм*1800мм застосовується коефіцієнт 1,25;

- тарифікація складських операцій (за виключенням п. 2.1., 3.2., 4.1., 4.2., 5.2.) у неробочий час, вихідні та святкові дні розраховується з урахуванням коефіцієнтів: з 18:00 до 21:00 - коефіцієнт 1,5; вихідні та святкові.

Згідно акту прийому-передачі від 01.09.2019 № 010919 зберігач прийняв на відповідальне зберігання продукцію відповідно до переліку наведеному в акті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні дві копії актів, один з яких підписаний лише ТОВ "РЛЦ", та другий акт підписаний ТОВ "РЛЦ" та Приватним підприємством "Бершадь Агроплюс".

Водночас сторонами не заперечувалось, що перелічена в акті продукція передана замовником, а зберігачем - прийнята на зберігання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача за первісним позовом про зобов`язання відповідача повернути продукцію Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс", що знаходиться на складах ТОВ "РЛЦ", згідно договору складського зберігання від 08.08.2019 № 08-08/2019АА; та стягнення збитків в розмірі 1048354,20 гривень та упущеної вигоди в розмірі 483855,81 гривень. За зустрічним позовом вимогою є стягнення з ТОВ "Аграрний Альянс" 188370,00 гривень основного боргу за договором складського обслуговування від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, 5125,79 гривень пені, 5233,88 гривень 25% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, укладений між сторонами договір є змішаним, в якому містяться елементи договорів зберігання та надання послуг.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Обґрунтовуючи вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути продукцію, позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач безпідставно відмовляє позивачу у доступі до належної йому продукції, що знаходиться на складі відповідача відповідно до договору про складське обслуговування від 08.08.2019 № 08-08/2019АА.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що у відповідь на сформовану позивачем 28.10.2020, у відповідності до п. 2.1. додатку № 1 до договору від 28.08.2019 № 08-08/2019АА, заявку на відвантаження продукції, відповідач повідомив позивача про блокування відвантаження продукції. Також позивач стверджує про те, що у зв`язку з відмовою у відвантажені продукції, він листами від 22.11.2019 та від 04.12.2019 звертався до відповідача із проханням відвантажити продукцію, однак такі листи відповідачем були проігноровані, що призвело до ускладнення у здійсненні господарської діяльності та негативних фінансових наслідків для позивача.

Як встановлено вище, умовами договору встановлено вимоги до оформлення документів на відвантаження продукції та порядок відвантаження продукції.

Так, пунктами 2.1.1., 2.1.2. додатку № 1 до договору встановлено, що замовник до 16:00 поточного робочого дня подає зберігачу електронною поштою з адреси Agrarian.Alliance.LLC@gmail.com графік розвантаження/відвантаження автомобілів (бланк форма №№ 040, 013) та заявки на формування замовлення (бланк форма № 016) продукції, для відвантаження зі складу зберігача на наступний робочий день. У випадку подання заявок після 16:00, такі заявки вважаються наданими в наступний робочий день, і будуть сформовані через один робочий день від поточного або вважаються незапланованими. Вартість незапланованих робіт визначається тарифами на послуги в вихідні та святкові дні. Графік розвантаження/відвантаження повинен містити наступну інформацію: назва (найменування) постачальника; дата та час відвантаження автомобіля; номерний знак автомобіля та причепа; кількість тон та кількість палет в автомобілі. Графік розвантаження/відвантаження автомобілів складається з розрахунку одночасного відвантаження не більше 3 (трьох) автомобілів. Загальна кількість автомобілів на одночасне завантаження і розвантаження не може перевищувати 4 (чотири) автомобілі. У заявці на формування замовлення обов`язково повинна бути наступна інформація: назву фірми-замовника; номер автомобіля та причепа; код продукції (товару); назва продукції (товару) для відвантаження; одиниця вимірювання продукції (товару); кількість продукції (товару) шт./кг/коробів/палет; дата виробництва та/або термін придатності; номер партії; дата та час відвантаження продукції (товару).

В матеріалах справи містяться заявки на формування замовлень від 20.09.2019 №№1, 2, сформовані позивачем за первісним позовом на підставі договору від 08.08.2019 №08-08/2019АА, за якими позивачем не оспорюється належне виконання відповідачем свого обов`язку.

Також, в матеріалах справи наявна заявка від 28.10.2019 на формування замовлення №1, яка була сформована замовником із переліком продукції, яка підлягала відвантаженню, з якої вбачається, що вона сформована на підставі договору на відповідальне зберігання від 05.07.2017 № 05-07/2017.

Відповідно до п. 2.1.3. додатку № 1 до договору, у випадку якщо у заявці на формування замовлення подано не повну інформацію, то зберігач має право не відвантажувати продукцію по такій заявці, та повинен сповістити про це замовника, шляхом надсилання листа на електронну пошту, зазначену у цьому додатку № 1 "Операційні інструкції".

Листом від 28.10.2019 зберігач повідомив замовника, що прихід/відвантаження по замовленням заблоковано.

При цьому, в матеріалах справи наявна пояснювальна записка представника зберігача (менеджера зі збуту) Вівдича А., в якій останній зазначає, що 28.10.2019 ним було отримано електронний лист від клієнта ТОВ "Оллбері" із заявкою на відвантаження продукції (договір № 05-07/2017 від 05.07.2017), та, оскільки з боку ТОВ "Оллбері" наявна заборгованість за надані послуги представник порекомендував звернутись до керівництва.

22.11.2019 замовник надіслав на адресу зберігача лист № 2211-1, яким повідомляв зберігача, що останній, відповідно до п. 1.7. договору, має право відмовитись від надання послуг у разі порушення замовником п.1.6. договору про, що надіслати відповідне повідомлення по електронній пошті. Замовник зазначав, що вимоги п. 1.6. договору ним не порушувались та просив зберігача відновити порядок надання послуг та відвантаження продукції, оскільки, на думку замовника, відмова та зупинення відвантаження продукції, яка є власністю замовника та передана зберігачу на зберігання, є незаконною та безпідставною.

Листом від 04.12.2019 № 0412-1 замовник повідомив зберігача у потребі продукції, яка перебуває на складі зберігача, для належного ведення своєї господарської діяльності та просив зберігача відновити порядок надання послуг та відвантаження продукції.

У відповідь на лист від 04.12.2019 № 0412-1 зберігач листом від 17.12.2019 № 123 повідомив замовника, що договір про складське обслуговування від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, укладений між ТОВ "Аграрний Альянс" та ТОВ "РЛЦ", продовжує свою дію, а зберігач підтверджує виконання прийнятих на себе зобов`язань щодо складського обслуговування/надання послуг у сфері логістики, пов`язаних із обслуговуванням та зберіганням продукції замовника.

20.12.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією № 2012-1, в якій вказав на те, що зберігач жодним чином не відреагував на листи від 22.11.2019 № 2211-1 та від 04.12.2019 № 0412-1 щодо відвантаження продукції, а через неналежне виконання зберігачем своїх зобов`язань замовником було понесено збитки у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 483855,81 гривень.

У відповіді від 03.01.2020 № 1/1 на претензію від 20.12.2019 № 2012-1 зберігач повідомив замовника про те, що починаючи з 01.10.2019 від останнього жодних документів, оформлених у відповідності до умов договору, на відвантаження продукції не надходило, а тому викладені у претензії вимоги є необґрунтованими та суперечать дійсним обставинам. Крім того, зберігач повідомив замовника, що не здійснює перешкод для відвантаження продукції та не чинить обмежень у доступі до продукції ТОВ "Аграрний Альянс", а у разі необхідності здійснення відвантаження продукції просив звертатися до ТОВ "РЛЦ" із відповідною заявкою, надати належним чином оформлені документи та забезпечити присутність уповноваженого представника при відвантажені продукції, в порядку та на умовах, передбачених договором. Також, у вказаній відповіді ТОВ "РЛЦ" повідомило ТОВ "Аграрний Альянс" про наявність у останнього заборгованості за договором від 08.08.2019 № 08-08/2019АА у розмірі 124897,50 гривень, та зазначив про ухилення замовником від підписання актів за жовтень-листопад 2019 року, які фіксують факт надання послуг зберігачем замовнику.

Листом від 08.01.2020 № 0801-1 замовник звернувся до зберігача із пропозицією повернути продукцію, яка належить ТОВ "Аграрний Альянс", без оплати рахунків, оскільки період зберігання продукції з 28.10.2019 по 08.01.2020 був виключно з ініціативи зберігача. Також у вказаному листі замовник просив зберігача повідомити про дату можливого відвантаження продукції, яка знаходиться на складі ТОВ "РЛЦ".

Докази надсилання та отримання сторонами відповідних листів наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось сторонами.

За змістом ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частиною 1 ст. 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Приписи ст. 953 Цивільного кодексу України надають поклажодавцеві право вимагати повернення переданого на зберігання майна незалежно від припинення строку дії договору зберігання. Пред`явлення поклажодавцем вимоги породжує обов`язок зберігача повернути майно з відповідального зберігання, при цьому, обов`язок поклажодавця повідомити зберігача про дату та час для передачі майна та відповідно забрати таке майно. Разом з цим, зацікавленою стороною у повернені майна є саме поклажодавець, як власник майна, а не зберігач майна.

Доказів того, що позивач, у період з 01.10.2019 до моменту звернення до суду із позовом, звертався до відповідача із заявками, оформленими у порядку, передбаченому договором від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, матеріали справи не містять.

При цьому, твердження позивача за первісним позовом про те, що ним у відповідності до умов договору від 08.08.2019 № 08-08/2019АА оформлювались замовлення на відвантаження продукції, є безпідставними, оскільки з наданої заявки від 28.10.2019 на формування замовлення №1 вбачається, що вона сформована на підставі договору № 05-07/2017 від 05.07.2017, тоді як правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі договору від 08.08.2019 № 08-08/2019АА.

З наявного у матеріалах справи договору від 05.07.2017 № 05-07/2017, на підставі якого оформлена заявка на відвантаження від 28.10.2019, вбачається, що він укладений між ТОВ "РЛЦ" та ТОВ "Оллбері", який не є стороною у справі.

Дослідивши зміст та умови договору від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, суд зазначає, що відвантаження зберігачем продукції ставиться у залежність від виконання замовником свого обов`язку в частині належного оформлення документів на відвантаження продукції, порядок оформлення яких передбачений умовами договору, а посилання позивача на заявку, яка оформлена на підставі іншого договору, не може свідчити про неналежне виконання зберігачем умов договору від 08.08.2019 № 08-08/2019АА.

Також, зі змісту листів та претензії, адресованих ТОВ "РЛЦ", на які посилається позивач за первісним позовом, не вбачається, що останній пред`являв зберігачу вимогу або звертався із пропозицією про погодження дати і часу вчинення дій щодо повернення майна в порядку ст. 953 Цивільного кодексу України. Саме по собі листування щодо відвантаження продукції та повернення відповідачем зі зберігання продукції не свідчить про вжиття відповідних дій позивачем для отримання такої продукції у встановленому договором порядку.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем до матеріалів справи подано витяг з претензії від 20.12.2019 №2012-1, який містить тільки перший аркуш, згідно якого зберігачу зі сторони замовника будь-яких вимог щодо повернення продукції не висувалось.

Вищевикладені обставини вказують на те, що позивачем за первісним позовом не доведено того факту, що відповідач за первісним позовом чинить перешкоди у поверненні продукції, не надано належних доказів на підтвердження виконання позивачем за первісним позовом свого обов`язку в частині належного оформлення документів на відвантаження продукції, звернення до відповідача в порядку ст. 953 Цивільного кодексу України саме з метою повернення продукції від зберігача, так само як і доказів погодження дати і часу повернення продукції та доказів того, що відповідачем чиняться перешкоди у доступі до продукції. а тому колегія суддів вважає, що позов в частині зобов`язання відповідача за первісним позовом повернути продукцію заявлено передчасно, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог за первісним позовом в частині стягнення з ТОВ "РЛЦ" на користь ТОВ "Аграрний Альянс" збитків в загальному розмірі 1532210,01 гривень, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №910/4962/18.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 923/700/17.

З наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов`язку по відвантаженню продукції, позивачем, як постачальником за договором поставки від 02.12.2019 № 02/12, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Сом Груп", було сплачено штраф в сумі 1048354,20 гривень на підставі вказаного договору, що, на думку позивача, є збитками в розумінні ст. 225 Господарського кодексу України, які підлягають відшкодуванню відповідачем, як особою, яка порушила умови договору складського зберігання від 08.08.2019 № 08-08/2019АА. А сума очікуваного доходу (прибутку), який останній мав би отримати від поставки товару на підставі укладеного договору від 02.12.2019 № 02/12 з товариством з обмеженою відповідальністю "Сом Груп" становить 483855,81 гривень.

Колегією суддів встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи договору поставки від 02.12.2019 № 02/12, укладеного між ТОВ "Аграрний Альянс" (як постачальником) та ТОВ "Сом Груп" (як покупцем), постачальник зобов`язався у строки визначені договором, передати у власність покупця (поставити) заморожені ягоди, фрукти та інша продукція (товар), а покупець зобов`язався оплатити його вартість.

ТОВ "Аграрний Альянс" отримало від ТОВ "Сом Груп" претензію від 27.12.2019 № 27/12-1, за змістом якої покупець повідомив постачальника про те, що ним порушено взяті зобов`язання з поставки товару, більше ніж шести днів. За умовами п. 12.3. договору від 02.12.2019 № 02/12, в разі прострочення поставки товару більше ніж 5 календарних днів, постачальник сплачує штраф в розмірі 50% від вартості недопоставленого товару. В зв`язку з чим ТОВ "Сом Груп" просило ТОВ "Аграрний Альянс" до 31.12.2019 повернути сплачені кошти за договором в розмірі 2096708,40 гривень та сплатити штраф в розмірі 1048354,20 гривень.

На підставі виставленої претензії ТОВ "Аграрний Альянс" перерахувало на користь ТОВ "Сом Груп" 3145062,60 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 08.01.2020 № 80, з призначенням платежу "Оплата по претензії, по договору № 02/12 від 02.12.2019, згідно листа № 27/12-1 від 27.12.2019".

Як встановлено вище, позивачем не доведено, що відповідачем порушено право позивача щодо повернення переданої на зберігання продукції, так само як і не доведено, що з боку відповідача чиняться перешкоди позивачу у доступі до належної позивачу продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач понесені ним збитки у загальному розмірі 1532210,01 гривень обґрунтовує неналежним виконання зі свого боку умов договору поставки від 02.12.2019 № 02/12, яке сталося через порушення відповідачем свого обов`язку по відвантаженню продукції.

Однак, як встановлено вище, позивач з жовтня 2019 року не звертався до відповідача із заявками на відвантаження продукції, оформленими у відповідності до умов встановлених договором від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, а тому не обґрунтованими є доводи позивача, що саме внаслідок неналежних дій відповідача позивачем понесено збитки у загальному розмірі 1532210,01 гривень, спричинених зокрема сплатою позивачем штрафних санкцій за невиконання ним умов договору поставки, укладеного в грудні 2019 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено ані протиправності поведінки відповідача, ані причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками та неодержаного прибутку у визначеному ним розмірі, а отже не встановлено складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, заявлених за зустрічним позовом, колегією суддів встановлено наступне.

На виконання умов договору позивач за зустрічним позовом надав відповідачу за зустрічним позовом обумовлені договором послуги на загальну суму 291772,50 гривень, що підтверджується актами наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- акт надання послуг від 30.09.2019 № 6435 на суму 39930,00 гривень, підписаний обома сторонами та повністю оплачений замовником;

- акт надання послуг від 31.10.2019 № 7400 на суму 63472,50 гривень, підписаний тільки зі сторони виконавця, але оплачений замовником в повному обсязі;

- акт надання послуг від 30.11.2019 № 8248 на суму 61425,00 гривень, підписаний тільки зі сторони виконавця;

- акт надання послуг від 31.12.2019 № 8838 на суму 63472,50 гривень, підписаний тільки зі сторони виконавця;

- акт надання послуг від 31.01.2020 № 610 на суму 63472,50 гривень, підписаний тільки зі сторони виконавця.

ТОВ "РЛЦ" стверджує, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата наданих послуг та станом на день звернення до суду із зустрічним позовом сума заборгованості ТОВ "Аграрний Альянс" становила 188370,00 гривень.

Так, замовником оплачені прийняті послуги за актами від 30.09.2019 № 6435 та від 31.10.2019 № 7400; послуги за актами від 30.11.2019 № 8248, від 31.12.2019 № 8838, від 31.01.2020 № 610 прийняті та не оплачені замовником.

В матеріалах справи наявні докази надсилання та отримання замовником відповідних актів, а саме: акт від 30.11.2019 № 8248 - отриманий замовником 23.12.2019, акт від 31.12.2019 № 8838 - отриманий замовником 20.01.2020, акт від 31.01.2020 № 610 - отриманий замовником 10.02.2020.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що оплата послуг здійснюється протягом 15 (календарних) днів від дати складання акту приймання-передачі послуг за звітний (попередній) місяць, на підставі рахунку, що надається замовнику до п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Разом з рахунком замовникові надається два примірники акту приймання-передачі наданих послуг (надалі - акт). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок зберігача.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що хоча вказаним пунктом сторони погодили, що оплата послуг здійснюється протягом 15 днів від дати складання акту приймання-передачі послуг, однак обчислення строку оплати має здійснюватися з моменту отримання замовником актів, враховуючи відсутність в матеріалах справи претензій замовника з приводу якості кількості та обсягу наданих послуг, та приймаючи до уваги зміст п. 6.4. договору.

Отже, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати наданих позивачем послуг згідно акту від 30.11.2019 № 8248 сплив 07.01.2020, акту від 31.12.2019 № 8838 сплив 04.02.2020, акту від 31.01.2020 № 610 сплив 25.02.2020.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ "РЛЦ" зверталося до ТОВ "Аграрний Альянс" із листом від 11.01.2020 № 6, в якому зберігач зазначав про те, що у замовника наявна прострочена заборгованість з оплати послуг за договором в розмірі 188370,00 гривень, в зв`язку з чим зберігач повідомив замовника про право застосування до нього оперативних-господарських санкцій передбачених п. 7.13. договору. Крім того, у вказаному листі зберігач зазначив про те, що у деякої продукції, яка зберігається на складі останнього спливає термін придатності. В зв`язку з чим зберігач вимагав від замовника погасити існуючу заборгованість в розмірі 188370,00 гривень та до 15.01.2020 вивезти продукцію до дати спливу терміну її придатності.

Однак, ТОВ "Аграрний Альянс" вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, обліковану заборгованість не погасив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи також відсутні докази наявності претензій замовника щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих позивачем послуг.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за зустрічним позовом за договором складського зберігання від 08.08.2019 № 08-08/2019АА, яка становить 188370,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем за зустрічним позовом, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення вказаної суми основного боргу підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, позивачем на підставі п.7.8 договору здійснено нарахування пені в сумі 5125,97 грн за загальний період з з 16.12.2019 по 25.02.2020, розрахованих по кожному акту окремо, а саме: за актом надання послуг від 30.11.2019 № 8248 на суму 61425,00 гривень; за актом надання послуг від 31.12.2019 № 8838 на суму 63472,50 гривень; за актом надання послуг від 31.01.2020 № 610 на суму 63472,50 гривень; а також позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, п. 7.9 договору здійснено нарахування 25% річних в сумі 5233,88 гривень, за період з 16.12.2019 по 25.02.2020, розрахованих по кожному акту окремо.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів встановлено у пункті 7.9. договору, згідно якого зберігач в порядку частини 4 статті 232 Господарського кодексу України вправі нараховувати відсотки за користування грошовими коштами зберігача у розмірі 25% річних.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.8. договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату наданих послуг замовник сплачує на користь зберігача пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату її нарахування.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості виконаних позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та суми 25 відсотків річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що його здійснено не вірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано, що період прострочення строку зобов`язання має обраховуватися з дати отримання замовником акту наданих послуг, а саме:

- за актом надання послуг від 30.11.2019 № 8248 на суму 61425,00 гривень, який отримано замовником 23.12.2019, прострочення починається з 20.02.2019;

- за актом надання послуг від 31.12.2019 № 8838 на суму 63472,50 гривень, який отримано замовником 20.01.2020, прострочення починається з 05.02.2020;

- за актом надання послуг від 31.01.2020 № 610 на суму 63472,50 гривень, який отримано замовником 10.02.2020, прострочення починається з 26.02.2020,

а тому за перерахунком суду апеляційної інстанції стягненню підлягають сума 25% відсотків річних в розмірі 2966,36 гривень, пеня в розмірі 2803,40 гривень, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 2322,57 грн пені та 2267,52 грн 25% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2020 у справі №911/203/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/203/20 повернути Господарському суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир