Рішення

від 12.10.2020 по справі 910/11289/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2020Справа № 910/11289/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства Проспер

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стілтек Інжиніринг

про стягнення 104 157,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Проспер (надалі - ПП Проспер ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стілтек Інжиніринг (надалі - ТОВ Стілтек Інжиніринг ) про стягнення 104 157,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для володіння відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 100 000,00 грн., у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про повернення таких коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 738,00 грн. та інфляційних у розмірі 1 419,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

03.08.2020 через канцелярію суду від ТОВ Стілтек Інжиніринг надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи на те, що 18.05.2020 з рахунку ТОВ Стілтек Інжиніринг було здійснено несанкціоноване списання грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн., отримувачем яких є ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, на підставі заяви відповідача, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за №12020100050003476, в ході розслідування якого буде встановлено чи не є причетним сам позивач до несанкціонованого списання 100 000,00 грн.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до винесення рішення в кримінальній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України та залучити до участі у справі ПАТ КБ Глобус і ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

28.09.2020 до Господарського суду міста Києва від ПП Проспер надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти зупинення провадження у справі та не заперечував проти залучення третіх осіб, а також заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

07.10.2020 через канцелярію суду від ТОВ Стілтек Інжиніринг надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач звернув увагу на пропущення позивачем строку для подання відповіді на відзив, яка підписана, на його думку, не уповноваженою особою, заперечив проти позову, просив зупинити провадження у справі до винесення рішення в порядку кримінального судочинства, а позовну заяву залишити без задоволення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Предметом розгляду даної справи є стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, тобто суду необхідно встановити факт володіння відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 100 000,00 грн. без достатньої правової підстави.

В той же час, як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12020100050003476 відкрите відносно заволодіння грошовими коштами ТОВ Стілтек Інжиніринг шахрайськими діями невстановленої особи, при цьому, як стверджує сам відповідач грошові кошти були несанкціоновано списані саме з його рахунку.

Таким чином, підставі вважати пов`язаними дану справу про стягнення безпідставно отриманих коштів із кримінальним провадження №12020100050003476 стосовно несанкціонованого списання з рахунку ТОВ Стілтек Інжиніринг грошових коштів у суду відсутні.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази відкриття саме судового провадження, що зумовлює відсутність підставі для застосування приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно залучення до участі у справі ПАТ КБ Глобус і ОСОБА_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Отже, підставою для залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є те, що рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Обгрунтовуючи необхідність залучення до участі у даній справі третіх осіб відповідач вказує на те, що спірні правовідносини випливають із безготівкових розрахунків, які здійснювались через банківську платіжну систему Клієнт - банк , обслуговування якої здійснює ПАТ КБ Глобус , внаслідок чого було зарахування грошових коштів на рахунок неналежного отримувача, а в подальшому списання іншій особі неналежному отримувачу, яке відбулось без розпорядження клієнта - відповідача.

Суд відзначає, що рішенням у даній справі буде встановлено наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача 100 000,00 грн. як безпідставно отриманих, в той час як функціонування та обслуговування банківської платіжної системи Клієнт - банк не є предметом розгляду справи та не стосується спору у даній справі.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі ПАТ КБ Глобус і ОСОБА_1 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки прийняте у даній справі рішення не вплине на їх права та/або обов`язки.

Щодо строків подання позивачем відповіді на відзив суд зазначає, що ПП Проспер направило його до суду засобами поштового зв`язку 24.09.2020, хоча строк для подачі було встановлено до 23.09.2020, включно, тобто позивач допустив порушення встановлених судом строків.

Згідно із ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на те, що позивачем пропущено строк для подачі відповіді на відзив, а клопотання про його поновлення не заявлено, суд дійшов висновку про залишення його без розгляду на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Суд відзначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України відповідачу надано право на подання заперечення на відповідь на відзив, а ухвалою суду від 06.08.2020 встановлено строк для подання таких заперечень - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідь на відзив була направлена на адресу відповідача 24.09.2020 поштовим відправленням №0421217409310, що підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом вкладення у цінний лист, які додані до відповіді на відзив.

За даними офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта , поштове відправлення №0421217409310 вручене адресату 28.09.2020, а відтак заперечення на відповідь на відзив останній має право подати до 05.10.2019, включно.

Таким чином, враховуючи можливість направлення заперечення на відповідь на відзив засобами поштового зв`язку, з урахуванням строків переселення поштових відправлень, суд був позбавлений можливості розглянути дану справу в межах шістдесяти днів.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Позивачем було перераховано відповідачу 709 720,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1146 від 18.05.2020, в призначенні платежу якого зазначено: податок на прибуток за 1 кв. 2020 .

25.05.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №256, у якому просив повернути на його користь сплачені грошові кошти у розмірі 709 720,00 грн., у зв`язку з тим, що жодних господарських відносин між ПП Проспер та ТОВ Стілтек Інжиніринг не існує.

01.06.2020 відповідач надав позивачу відповідь на звернення за вих. №106, в якій повідомив про те, що 18.05.2020 на його рахунок надійшли кошти у розмірі 709 720,00 грн., пізніше, того ж дня, з цього ж рахунку відбулось несанкціоноване списання грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн., отримувачем яких є ОСОБА_1 .

19.06.2020 ПП Проспер звернулось до ТОВ Стілтек Інжиніринг із листом №319, в якому просило невідкладно вжити заходів щодо повернення у найкоротший термін коштів у розмірі 709 720,00 грн., які були помилково та без належних правових підстав перераховано на рахунок відповідача.

24.06.2020 позивач звернувся до відповідача із листом №24, в якому черговий раз просило невідкладно вжити заходів щодо повернення у найкоротший термін коштів у розмірі 709 720,00 грн., які були помилково та без належних правових підстав перераховано на рахунок відповідача.

30.06.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача 609 720,00 грн. із призначенням платежу: Повернення коштів, згідно листа №24 від 24.06.2020 , що вбачається із банківської виписки з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку із перерахуванням позивачем відповідачу грошових коштів без правової підстави, у зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача повернути кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 709 720,00 грн. згідно платіжного доручення №1146 від 18.05.2020, із призначенням платежу: податок на прибуток за 1 кв. 2020 .

Поряд з цим, позивач стверджує, що таке перерахування відбулось помилково з невідомих для нього причин і жодних господарський відносин між позивачем і відповідачем не існувало.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що в матеріалах справи не міститься доказів, а відповідачем не заперечується факт відсутності існування будь-яких договорів укладених між позивачем і відповідачем на виконання яких у позивача наявне зобов`язання з перерахування відповідачу 709 720,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно абз. 2 п.п. 1.23 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 709 720,00 грн., суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 709 720,00 грн.

30.06.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача 609 720,00 грн. із призначенням платежу: Повернення коштів, згідно листа №24 від 24.06.2020 , що вбачається із банківської виписки з рахунку позивача.

Таким чином, неповернутими залишились кошти у розмірі 100 000,00 грн., вимога про стягнення яких є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняється судом в повному обсязі.

До тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, стосовно відсутності зобов`язання з повернення коштів з огляду на несанкціоноване списання з його рахунку суми у розмірі 100 000,00 грн., отримувачем яких є ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), суд відноситься критично з огляду на те, що факти не санкціонованості списання з рахунку відповідача грошових коштів та вчинення кримінального правопорушення певними особами мають встановлюватись в межах, зокрема, кримінального провадження №12020100050003476, при цьому, наявність чи відсутність певних обставин, встановлених в межах такого кримінального провадження, не вплинуть на обов`язок відповідача повернути безпідставно отримані кошти.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідач 3% річних у розмірі 2 738,00 грн. та інфляційних у розмірі 1 419,44 грн. за загальний період з 18.05.2020 по 29.07.2020.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №908/2552/17 та постановах Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 у справі №14-16цс18.

Суд не погоджується із розрахунком 3% річних за період з 18.05.2020 по 30.06.2020 на суму 709 720,00 грн. виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на банківський рахунок відповідача безпідставно отримані кошти надійшли 18.05.2020, а відтак і повернути він їх мав 18.05.2020, тобто прострочення зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів почалось з 19.05.2020, що свідчить про те, що позивачем неправомірно нараховані 3% річних за 18.05.2020.

Також, 30.06.2020 позивачем було повернуто відповідачу 609 720,00 грн., тобто в цю дату заборгованість склала 100 000,00 грн., а відтак позивачем безпідставно нараховані 3% річних на суму 709 720,00 грн. за 30.06.2020.

Зазначене призвело до необґрунтованого збільшення розміру 3% річних, у зв`язку з чим здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 681,50 грн. та інфляційні у розмірі 1 419,44 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 100 000,00 грн., 3% річних у розмірі 2 681,50 грн. та інфляційних у розмірі 1 419,44 грн. В задоволенні інших позовних вимог (3% річних у розмірі 56,50 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

В позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача суму понесених ним судових витрат.

Згідно попереднього розрахунку судових витрат позивач очікував понести судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов навів свій попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, який склав 20 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд відзначає, що ані позивачем, ані відповідачем не подано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги як ПП Проспер на суму 30 000,00 грн., так і ТОВ Стілтек Інжиніринг на суму 20 000,00 грн. в межах даної справи, а також не заявлено відповідної заяви про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а відтак у суду відсутні підстави для розподілу таких витрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства Проспер задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стілтек Інжиніринг (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, будинок 19, корпус 3; ідентифікаційний код 37313650) на користь Приватного підприємства Проспер (04201, м. Київ, Мінське Шосе, будинок 6-А; ідентифікаційний код 21572404) заборгованість у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 50 коп., інфляційні у розмірі 1 419 (одна тисяча чотириста дев`ятнадцять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий