Постанова

від 19.01.2021 по справі 910/11289/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. Справа№ 910/11289/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стілтек Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11289/20 (суддя Босий В.П.) за позовом приватного підприємства "Проспер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стілтек Інжиніринг" про стягнення 104 157,44 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне підприємство "Проспер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стілтек Інжиніринг" про стягнення 100 000,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 3% річних у розмірі 2 738,00 грн. та інфляційних у розмірі 1 419,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на протиправність утримання відповідачем частині, перерахованих йому помилково позивачем, грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11289/20 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 3 % річних в сумі 2 681,50 грн. та інфляційних в сумі 1 419,44 грн.

Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про відсутність підстав для утримання відповідачем вказаних грошових коштів, задовольнив позов.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на необґрунтованість відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зупинити провадження у даній справі до винесення рішення в порядку кримінального судочинства.

Також, вказує про відсутність обґрунтування місцевим господарським судом розрахунку, не зазначення періодів, за які нараховано річні та інфляцію, за якою формулою та із яких сум було вирахування.

Крім цього, скаржник зазначає про відсутність з його боку прострочення повернення безпідставно одержаних коштів, оскільки за висновком апелянта, вони підлягали поверненню позивачу у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, встановлений ст. 530 Цивільного кодексу України

Окрім наведеного, апелянт вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з прийняттям до розгляду відповіді на відзив позивача, який, за висновком скаржника, подано з пропущенням строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Стілтек Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11289/20; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

В свою чергу, позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти задоволення її вимог.

Крім цього, відповідачем подано до суду відповідь на вказаний відзив позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Позивачем було здійснено платіж на загальну суму 709 720,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1146 від 18.05.2020, в призначенні платежу якого зазначено: "податок на прибуток за 1 кв. 2020".

При цьому, отримувачем платежу вказано УДКСУ у Оболонському районі ГУ ДКСУ.

Даний платіж було помилково зараховано на рахунок відповідача.

Позивач 25.05.2020 звернувся до відповідача з листом №256, у якому просив повернути на його користь сплачені грошові кошти у розмірі 709 720,00 грн., у зв`язку з тим, що жодних господарських відносин між ПП "Проспер" та ТОВ "Стілтек Інжиніринг" не існує.

Відповідач 30.06.2020 перерахував на рахунок позивача 609 720,00 грн., що вбачається із банківської виписки з рахунку позивача.

Решта отриманих коштів в сумі 100 000,00 грн. відповідачем позивачу повернута не була, з посиланням на те, що вказані кошти були не санкціоновано списані з його рахунку на користь ОСОБА_1 .

Спір у справі виник у зв`язку з неповерненням позивачу відповідачем коштів в сумі 100 000,00 грн., отриманих остатнім без достатньої правової підстави.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої названої статті звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 922/318/18, від 01.04. 2019 у справі № 904/2444/18, від 25.02.2020 у справі №910/5241/16.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 зазначено, що зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: - набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння; - мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; - обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків .

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно абз. 2 п.п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у розмірі 709 720,00 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про набуття відповідачем вказаних коштів без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, та відповідно наявність у нього обов`язку з їх повернення позивачу.

Стосовно доводів апелянта щодо необґрунтованості відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зупинити провадження у даній справі до винесення рішення в порядку кримінального судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з`ясувати, як пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

Виходячи з положень наведеної норми провадження у справі підлягає зупиненню до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, кримінального судочинства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відкриття кримінального провадження та проведення досудових слідчих дій не може бути підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки докази відкриття саме судового провадження відсутні.

Окрім наведеного, в контексті необхідності дотримання такої умови для зупинення як неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, слід зазначити наступне.

Так, обставини, на які посилається відповідач, а саме щодо не санкціонованого списання з його рахунку на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. жодним чином не можуть звільнити апелянта, як особу, що набула вказані кошти безпідставно, від обов`язку їх повернення.

При цьому, вказаний обов`язок не пов`язаний з наявністю у відповідача на момент присудження до стягнення таких коштів з огляду на доведеність обставин з їх безпідставного отримання останнім.

Здійснення законних чи незаконних операцій по рахунках одержувача коштів без достатньої правової підстави не повинно мати наслідком унеможливлення задоволення вимог особою, якою такі кошти було втрачено.

Отже, наявність не санкціонованого списання з рахунку відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. не може бути ані підставою для зупинення провадження у даній справі, ані підставою відмови у задоволенні заявлених у ній позовних вимог.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідач 3% річних у розмірі 2 738,00 грн. та інфляційних у розмірі 1 419,44 грн. за загальний період з 18.05.2020 по 29.07.2020.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №908/2552/17 та постановах Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 у справі №14-16цс18.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення позивачу безпідставно одержаних коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 2 681,50 грн. та інфляційних в сумі 1 419,44 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про відсутність обґрунтування місцевим господарським судом розрахунку, не зазначення періодів, за які нараховано річні та інфляцію, за якою формулою та із яких сум було вирахування, спростовуються наведеними у оскаржуваному судовому рішенні розрахунками, із зазначенням, зокрема, і початкового періоду нарахування, який судом було змінено та з обґрунтуванням підстав для цього.

Стосовно доводів скаржника про відсутність з його боку прострочення повернення безпідставно одержаних коштів, оскільки за висновком апелянта, вони підлягали поверненню позивачу у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, встановлений ст. 530 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Враховуючи те, що правова підстава як отримання, так і утримання відповідачем коштів у розмірі 709 720,00 грн. була відсутня, зобов`язання з повернення ним таких коштів позивачу виникло одразу після їх одержання, а тому відповідач повинен був не чекаючи відповідної вимоги повернути наведену суму ПП "Проспер".

У зв`язку з тим, що частина коштів була повернута позивачу з простроченням, а інша взагалі не повернута, місцевий господарський суд обґрунтовано визначивши період та суму простроченого платежу дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних.

Доводи апелянта наведених висновків не спростовують.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з прийняттям до розгляду відповіді на відзив позивача, який, за висновком скаржника, подано з пропущенням строку, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом було залишено без розгляду згадану відповіді на відзив позивача, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваному судовому рішенні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стілтек Інжиніринг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/11289/20 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.01.2021 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк