Рішення

від 06.10.2020 по справі 916/629/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/629/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (просп. Суворова, 62, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)

про стягнення 894000,00 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача : Подчаха О.В.;

від відповідача : не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець Комерзан Руслан Георгійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус", в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) 894000,00 грн відшкодування вартості товару, поставленого згідно з договором поставки від 17.11.2015 №8, укладеного між сторонами.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив невиконання відповідачем письмових вимог позивача про повернення позивачу товару в порядку застосування до вищевказаного договору поставки наслідків недійсності правочину (реституції) або відшкодування вартості товару у спірній сумі, у випадку неможливості повернення цього товару.

15.04.2020 від відповідача до канцелярії суду за вх. № 9606/20 надійшов відзив на позов (а.с.117-127, т.1), згідно з яким відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що: позивачем не доведено обставини здійснення фактичної поставки товару, при цьому пояснення свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть прийматись як належні докази на підтвердження цієї обставини; відповідач наполягає, що фактично товар за спірною поставкою на склад відповідача не поставлявся, керівником підприємства не приймався, а подана позивачем накладна не відповідає вимогам первинного документа, оскільки не містить погашення штампом або ручним описом одержано товар із зазначенням дати (числа, місяця, року) та, як наслідок, не підтверджує факту передачі та отримання товару на спірну суму; відповідач зазначає, що подана позивачем накладна містить такі обов`язкові реквізити, як: дату складення - 17.12.2015; місце складення - Кілійський район, курорт Приморське, Оздоровча база відпочинку Глобус ; назву підприємств, в імені яких складено документ - ФОП Комерзан Р.Г. (постачальник) та КП Оздоровча база відпочинку Глобус (покупець); обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції - перелік товару із зазначенням його кількості та вартості; посади осіб, відповідальних за їх здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис - ФОП Комерзан Р.Г. та директор КП Оздоровча база відпочинку Глобус , разом з цим, як вважає відповідач, накладна не містить такого обов`язкового реквізиту як зміст господарської операції, що є істотним порушенням складення первинного документу бухгалтерського обліку та позбавляє можливості встановити обставину, яку саме господарську операцію було здійснено, що ставить під сумнів її здійснення. Також відповідач наголошує, що факт поставки не підтверджується іншими доказами, зокрема: товарно-транспортними накладними, документами на підтвердження придбання позивачем товару або його складових у інших суб`єктів господарської діяльності, при цьому відповідач зазначив, що договір перевезення між сторонами не укладався, оплата за перевезення не нараховувалась. У відзиві відповідач також наголосив, що бланк видаткової накладної виготовлений позивачем самостійно та підписаний обома сторонами договору поставки не відповідає вимогам бланку суворої звітності, а отже являється недопустимим фінансовим документом, що підтверджує господарську операцію з поставки товару.

04.05.2020 від позивача до суду за вх. № 11076/20 надійшла відповідь на відзив (а.с.137-158, т.1), в якій позивач наголосив, що подана ним на підтвердження обставини поставки товару видаткова накладна містить всі необхідні реквізити відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а доводи відповідача про відсутність у накладній такого реквізиту як зміст господарської операції спростовуються наявністю у тексті накладної посилання на договір поставки від 17.11.2015 №8, як на підставу її складання. Крім цього позивач наголосив, що додатковим підтвердженням того, що накладна складена саме на виконання цього договору є те, що найменування та вартість товару, вказаного у накладній, ідентичні найменуванню та вартості товару, вказаних у специфікації до договору поставки, яка є його невід`ємною частиною, при цьому у видатковій накладній сторони зазначені як постачальник та покупець, що свідчить про те, що змістом господарської операції було постачання товару. Позивач наголосив, що згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, проставлення штампу або ручного напису одержано є обов`язковим виключно для документів, які додаються до прибуткових та видаткових касових ордерів, а також документів, що стали підставою для нарахування заробітної плати та інших подібних виплат, натомість, видаткова накладна від 17.12.2015 №8/1 не є таким документом, відповідно проставлення на ній штампу/ручного напису одержано не є обов`язковим. Крім цього, позивач вказав, що відповідачем не обґрунтовано якою нормою законодавства передбачено обов`язок суб`єктів господарювання використовувати при складенні видаткових накладних у господарських операціях з поставки товару бланки суворої звітності та не вказано, яким нормативно-правовим актом встановлено форму такого бланку. Також позивач, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі 3914/1563/18, зазначив, що за наявності належним чином оформленої видаткової накладної наявність товарно-транспортної накладної, як доказу поставки товару, не є обов`язковою. При цьому позивач пояснив суду, що доставка товару 17.12.2015 здійснювалась позивачем самостійно за допомогою орендованого ним автомобіля, а розвантаження товару, окрім особисто позивача, здійснювалось фізичними особами Ніколенко М.І. та Скоробагач В.В. на підставі укладених з позивачем цивільно-правових угод. Крім цього, на підтвердження реальної можливості здійснити поставку спірного товару позивач посилається на те, що частина товару була виготовлена ним особисто, як фізичною особою-підприємцем з правом здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом меблів та столярних виробів, та працівниками позивача на підставі відповідних цивільно-правових угод, а поставлені позивачем панелі були виготовлені з листів ДСП, які придбані позивачем у ФОП Акчебаша С.С. за видатковою накладною від 21.08.2015 №17. Також позивач зазначив, що ним неодноразово було здійснено відповідачу поставку меблів та матраців у 2014 та 2016 роках, які були оплачені відповідачем.

05.06.2020 від позивача до суду за вх. № 14512/20 надійшли додаткові письмові пояснення (а.с.171-178, т.1), в яких останній пояснив суду, що на нього, як на фізичну особу-підприємця та платника єдиного податку другої групи, законом не покладено обов`язок з ведення бухгалтерського обліку, так як позивач не є юридичною особою. Між цим, як зазначив позивач, у книзі обліку доходів, що ведеться платниками єдиного податку першої - третьої груп платників податку та які не є платниками податку на додану вартість, відображаються тільки суми коштів, які були фактично отримані платником єдиного податку за поставлені товари, надані послуги чи виконані роботи, натомість, як пояснив позивач, у спірних правовідносинах відповідач не сплатив позивачу вартість отриманого за видатковою накладною товару, у зв`язку з чим ці кошти не могли бути відображені позивачем у книзі обліку доходів та у декларації платника єдиного податку. Також позивач у письмових поясненнях зазначив про відсутність необхідності в отриманні ОСОБА_6 довіреності на право отримання товару від позивача, оскільки зазначена особа на момент підписання накладної була керівником КП Оздоровча база відпочинку Глобус .

12.08.2020 до канцелярії суду від відповідача за вх. №2371/20 надійшли письмові пояснення щодо видаткової накладної від 17.12.2015 №8/1 (а.с.192-194, т.1), в яких відповідач повторно зазначив суду про невідповідність накладної вимогам первинного документа, враховуючи, що в ній відсутнє погашення штампом або ручним написом Одержано товар із зазначенням дати, що за позицією відповідача свідчить про обставину непоставки товару та його неотримання відповідачем. Крім цього відповідач знову вказав, що бланк видаткової накладної виготовлений позивачем самостійно та підписаний обома сторонами договору поставки не відповідає вимогам бланку суворої звітності, а отже являється недопустимим фінансовим документом на підтвердження господарської операції з поставки товару.

10.09.2020 від позивача до канцелярії суду за вх. № 24107/20 надійшли додаткові пояснення (а.с.219-221, т.1), в яких позивач наголосив, що долучені відповідачем до матеріалів справи інвентаризаційні описи на спростування обставини обліку на підприємстві відповідача матеріальних цінностей - спірного товару, свідчать про зворотне, оскільки в описі станом на 31.10.2016 було зафіксовано наявність на підприємстві відповідача цінностей, які за назвою та кількістю співпадають з переліком товару, вказаного у видатковій накладній від 17.12.2015 №8/1. Разом з цим позивач зауважив, що інвентаризаційні описи складені посадовими особами відповідача без залучення представників позивача або третіх незацікавлених осіб, що ставить під сумнів достовірність відомостей, що в них зазначені.

30.09.2020 від позивача до канцелярії суду за вх. № 25968/20 надійшло клопотання про приєднання доказів (а.с.9-20, т.2), в яких позивач знову вказав, що під час інвентаризації станом на 31.10.2016 було зафіксовано наявність на підприємстві відповідача цінностей, які за назвою та кількістю співпадають з переліком товару, вказаного у видатковій накладній від 17.12.2015 №8/1.

05.10.2020 до канцелярії суду за вх. № 26404/20 надійшли письмові пояснення керівника відповідача ОСОБА_6 (а.с.22-23, т.2), в яких остання зазначила, що з огляду на те, що КП Оздоровча база відпочинку Глобус здійснює оздоровлення дітей посезонно у весняно-літній період, то в період осінь-зима персональний склад відповідача не працює, а лише здійснюється охорона території та будівель. Крім цього ОСОБА_6 пояснила суду, що вона не могла бути фактично присутньою 17.12.2015 на території бази відпочинку Глобус , який знаходиться у с. Приморське Кілійського району Одеської області, оскільки в цей день вона вранці автобусним маршрутом поїхала до м. Одеси, де в Одеській міській клінічній лікарні №11 отримала медичні документи своєї онуки, після чого передала їх до Інституту стоматології АМН України Клініка щелепно-лицевої хірургії за адресою: вул. Рішельєвська, 11, м. Одеса.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича було залишено без руху із встановлення позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 20.03.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/629/20; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; підготовче засідання призначено на "17" квітня 2020 о 14:00.

17.04.2020 судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання на "05" травня 2020 о 10год. 00хв. 05.05.2020 судом було протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження у справі №916/629/20 на 30 днів та відкласти підготовче засідання на "25" травня 2020 о 14год. 00хв. 25.05.2020 судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання у справі на "23" червня 2020 о 12год.00хв. 23.06.2020 судом протокольно ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу для розгляду по суті на "10" липня 2020 о 15год. 30хв. 10.07.2020 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву при розгляді справи по суті на "02" вересня 2020 о 12год.00хв. 02.09.2020 судом за клопотанням представника позивача було оголошено перерву у судовому засіданні до "21" вересня 2020 о 12год.30хв. 21.09.2020 судом за клопотанням представника позивача було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до 06.10.2020 о 15год.00хв.

Під час розгляду справи про оголошені судом протокольні ухвали про відкладення/перерви в засіданнях суду представників сторін було повідомлено у разі їх явки в засідання під розписки, а неявки - шляхом направлення на їх адреси відповідних ухвал в порядку ст. 120 ГПК України.

У судовому засіданні 06.10.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Згідно свідоцтва серії В00 №648495 (а.с.94, т.1), Комерзан Руслан Георгійович 01.11.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.95-97, т.1), видами діяльності ФОП Комерзана Р.Г., зокрема, є: 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів. Згідно з витягом з реєстру платників єдиного податку від 21.05.2019 №1915293400168 (а.с.177, т.1), позивач є платником єдиного податку 2 групи.

17.11.2015 між ФОП Комерзан Р.Г. (постачальник) та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (покупець) було підписано договір поставки товару №8 (а.с.8-15, т.1), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти товар й оплатити його вартість.

Згідно з п.п.1.2, 1.3. договору найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість вказуються в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору. Партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному у накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному у накладній. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

Відповідно до п. 1.5. договору якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця і в якій є посилання на цей договір, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється покупцю, умови договору розповсюджуються на таку поставку, а покупець зобов`язується оплатити такий товар в день його постачання.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. договору базис поставки товару - DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010 року), що перебуває за адресою: Кілійський район, курорт Приморське Глобус . Поставка здійснюється власним транспортом продавця. Моментом передачі партії товару від постачальника покупцеві є момент підписання покупцем накладної, відповідно до якої зазначена партія товару передається покупцеві. У момент передачі партії товару в покупця виникає право власності на цю партію й до нього переходять ризики випадкової загибелі товару.

За умовами п. 2.6. договору приймання товару по кількості і якості здійснюється в порядку, передбаченому умовами цього договору, стандартами, технічними умовами й інструкціями від 15.06.1965 №П-6 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості та від 25.04.1966 №П-7 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості . Умови договору є пріоритетними в порівнянні з умовами інших інструкцій, порядків та ін. Товар вважається прийнятим по кількості, якості, асортименту й пакуванню (тарі) у момент підписання повноважним представником покупця накладної, по якій зазначений товар поставляється. Надалі покупець не має права пред`являти претензії щодо кількості, якості, асортименту товару та пакування.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору ціна партії товару й загальна його вартість вказуються у специфікаціях. Строки оплати товару вказуються в специфікації. Якщо товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначений в специфікації строк, це вважатиметься товарним кредитом в розумінні ПК України і ст. 694 ЦК України.

Згідно з п. 6.1. договору він діє з моменту підписання по 31.12.2016.

17.12.2015 сторонами було підписано специфікацію №8/1 до договору поставки товару №8 від 17.11.2015 (а.с.16, т.1), яка містить, зокрема, найменування товару та його кількість: панелі 16мм із ЛДСП бук з ПВХ по колу 1350*1750 мм (кількість - 900 шт.); ліжка двохповерхові під матрац 190*80 ( кількість 50 шт.); тумбочка прикроватна (кількість 100 шт.); матрац 190*70 (кількість - 200 шт.). Також згідно специфікації: загальна вартість товару складає 894000,00 грн; строк поставки - 17.12.2015; строк оплати - 21.07.2016.

На підтвердження обставини здійснення поставки за вищевказаним договором позивачем було надано суду:

- договір оренди транспортного засобу від 01.01.2012 (а.с.18-20, т.1), укладеного між ФОП Сосна В.С. (орендодавець) та ФОП Комерзаном Р.Г. (орендар), згідно з п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель CANTER, тип - вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002, власником якого зазначений орендодавець. Згідно з п. 9.1. договору його укладено на строк з 01.01.2012 по 31.12.2015;

- акт прийому-передачі транспортного засобу від 01.01.2012 до вищевказаного договору оренди транспортного засобу від 01.01.2012, згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування автомобіль MITSUBISHI, модель CANTER, тип - вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002, власником якого зазначений ОСОБА_3 (а.с.21, т.1);

- акти приймання-передачі наданих послуг до вищевказаного договору оренди транспортного засобу від 01.01.2012 за загальний період з 01.01.2012 по 31.12.2015 (а.с.22-25, т.1);

- акт прийому-передачі транспортного засобу від 31.12.2015 до вищевказаного договору оренди транспортного засобу від 01.01.2012, згідно з яким позивач повернув, а ФОП Сосна В.С. прийняв зі строкового платного користування автомобіль MITSUBISHI, модель CANTER, тип - вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002, власником якого зазначений ОСОБА_3 (а.с.26, т.1);

- витяг з єдиного реєстру довіреностей №38470152, сформований станом на 04.02.2019, з якого вбачається реєстрація довіреності строком до 31.12.2011, виданої ОСОБА_3 на представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо транспортного засобу - автомобіль вантажний, серійний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 (а.с.27, т.1);

- нотаріально посвідчені довіреності від 14.01.2016 та від 31.01.2019 строком дії до 14.01.2019 та 31.01.2022 відповідно, видані ОСОБА_3 ОСОБА_5 на право розпорядження автомобілем MITSUBISHI, модель CANTER, вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , за яким транспортний засіб зареєстрований з 07.03.2008, та про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_5 , за яким транспортний засіб зареєстрований з 28.12.2019;

- посвідчення водія серія НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 на право керування, зокрема, транспортними засобами категорії С1 - з 20.09.2013, С - з 28.10.2008 (а.с.32, т.1);

- нотаріально посвідчену заяву свідка - ОСОБА_3 , який свідчить про видачу позивачу вищевказаних довіреностей та укладення договору оренди щодо транспортного засобу (а.с.31, т.1);

- цивільно-правову угоду від 01.12.2015 №1 (а.с.33-34, т.1), укладену між ФОП Комерзаном Р.Г. (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець), згідно з якою виконавець зобов`язався у строк з 01.12.2015 по 17.12.2015 виконати роботи, зокрема: 1) виготовити комплекти деталей меблів та панелей наступної продукції: комплектів деталей до ліжка двоповерхового розміром 190*80 у кількості 50 штук; комплектів деталей до тумбочки прикроватної у кількості 100 штук; панелей із ЛДСП 1350*1750 мм у кількості 900 штук; 2) завантаження у транспортний засіб зазначеної виготовленої продукції та матраців 190*70 у кількості 200 штук; 3) розвантаження з транспортного засобу у місці поставки вказаної продукції. Згідно з п. 3.1. договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 1800,00 грн. До вказаного договору між сторонами було складено акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17.12.2015 (а.с.35, т.1). Згідно відомостей Пенсійного фонду України (а.с.36, т.1), в грудні 2015 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 суму заробітку в розмірі 1800,00 грн;

- нотаріально посвідчену заяву свідка - ОСОБА_1 , який свідчить, що ним дійсно було виконано зазначені вище роботи та надані послуги згідно укладеної з позивачем цивільно-правовою угодою від 01.12.2015 №1 та зазначено, що 17.12.2015 ним було виконана робота із завантаження у транспортний засіб MITSUBISHI CANTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який використовував у своїй господарській діяльності ОСОБА_5 , наступних товарно-матеріальних цінностей: панелі 16мм із ЛДСП 1350*1750 мм у кількості 900 шт., ліжок двоповерхових розміром 190*80 у кількості 50 шт., тумбочок прикроватних у кількості 100 шт., матраців розміром 190*70 у кількості 200 шт. Як пояснив ОСОБА_1 завантаження продукції відбувалось за адресою: АДРЕСА_2 та після завантаження всі ці товарно-матеріальні цінності були доставлені автомобілем MITSUBISHI CANTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 до оздоровчої бази відпочинку Глобус , яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Кілійський район, курорт Приморське. ОСОБА_1 також зазначив, що окрім нього в автомобілі знаходився фізична особа ОСОБА_2 , який також виконував аналогічну роботу на підставі укладеного з позивачем цивільно-правового договору. Також ОСОБА_1 повідомив, що на час прибуття автомобіля до оздоровчої бази відпочинку Глобус , до нього підійшла директор підприємства ОСОБА_6 , яку свідок знає особисто, разом з чотирма чоловіками, яким вона доручила здійснювати розвантаження продукції, після чого ці особи разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 здійснювали розвантаження доставленої продукції. Як пояснив ОСОБА_1 , у зв`язку з значним обсягом продукції, що доставлялась, доставка продукції та її завантаження/вивантаження здійснювалось вказаним автомобілем чотирма партіями;

- цивільно-правову угоду від 01.12.2015 №2 (а.с.39-40, т.1), укладену між ФОП Комерзаном Р.Г. (замовник) та фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець), згідно з якою виконавець зобов`язався у строк з 01.12.2015 по 17.12.2015 виконати роботи, зокрема: 1) виготовити комплекти деталей меблів та панелей наступної продукції: комплектів деталей до ліжка двоповерхового розміром 190*80 у кількості 50 штук; комплектів деталей до тумбочки прикроватної у кількості 100 штук; панелей із ЛДСП 1350*1750 мм у кількості 900 штук; 2) завантаження у транспортний засіб зазначеної виготовленої продукції та матраців 190*70 у кількості 200 штук; 3) розвантаження з транспортного засобу у місці поставки вказаної продукції. Згідно з п. 3.1. договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 1800,00 грн. До вказаного договору між сторонами було складено акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17.12.2015 (а.с.41, т.1). Згідно відомостей Пенсійного фонду України (а.с.42, т.1), в грудні 2015 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5 суму заробітку в розмірі 1800,00 грн.;

- нотаріально посвідчену заяву свідка - ОСОБА_2 (а.с.43, т.1), в якій останній підтвердив відомості щодо укладення з позивачем вищевказаної цивільно-правової угоди, її виконання, а також відомості щодо здійснення 17.12.2015 поставки на адресу відповідача, які ідентичні тим, які зазначені у заяві свідка ОСОБА_1 ;

- накладну від 24.11.2015 №86 на отримання ФОП Комерзаном Р.Г. у ФОП Прохорчука О.В. матраців 190*70 у кількості 120 шт, вартістю 72000,00 грн (а.с.144, т.1); накладну від 26.11.2015 №94 на отримання ФОП Комерзаном Р.Г. у ФОП Прохорчука О.В. матраців 190*70 у кількості 80 шт, вартістю 48000,00 грн (а.с.145, т.1). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.146-149, т.1), видами діяльності ФОП Прохорчука О.В. є, зокрема: 46.41 оптова торгівля текстильними товарами; 47.82 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям;

- накладну від 21.08.2015 №17 (а.с.150, т.1) на отримання ФОП Комерзаном Р.Г. у ФОП Акчебаш С.С. ДСП-Бук (2.80х2,07х16) у кількості 500 шт, вартістю 190000,00 грн. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.151-1154, т.1), видами діяльності ФОП Акчебаша С.С. є, зокрема: 31.09 виробництво інших меблів; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Також, на підтвердження обставини існування між сторонами до виникнення спірних правовідносин договірних відносин щодо поставки меблів позивачем подано суду рахунок від 01.05.2014 №25 (а.с.156, т.1) та докази оплати відповідачем позивачу коштів (а.с.155, 157, т.1).

17.12.2015 сторонами в особі: від постачальника - ФОП Комерзан Р.Г., від покупця директор КП Оздоровча база відпочинку Глобус ОСОБА_6 , було підписано видаткову накладну №8/1 до договору від 17.11.2015 (а.с.17, т.1). Згідно з цією накладною на склад: Кілійський район, курорт Приморське, Оздоровча база відпочинку Глобус поставлено товар: панелі 16мм із ЛДСП бук з ПВХ по колу 1350*1750 мм (кількість - 900 шт.); ліжка двохповерхові під матрац 190*80 (кількість 50 шт.); тумбочка прикроватна (кількість 100 шт.); матрац 190*70 (кількість - 200 шт.). Загальна вартість товару згідно видаткової накладної становить 894000,00 грн. Вказана видаткова накладна містить підписи вищевказаних уповноважених осіб від постачальника та покупця, а також печатки ФОП Комерзана Руслана Георгійовича та Комунального підприємства Оздоровча база відпочинку Глобус . Товарно-транспортна накладна на перевезення вказаного товару не складалась.

Як встановлено судом, відповідач обставину підписання видаткової накладної від 17.12.2015 №8/1 не заперечує, натомість не визнає обставини самої поставки товару, наполягаючи, що відповідач фактично не отримував від позивача товар на підставі цієї накладної. У відзиві та наданих поясненнях відповідач фактично заперечує відповідність видаткової накладної вимогам до первинного документу та бланку суворої звітності, при цьому, не визнавши факт поставки товару визнає, що видаткова накладна була підписана обома сторонами, в той же час, жодним чином не пояснює суду за яких підстав накладна була підписана керівником КП ОБВ Глобус та на підтвердження якої господарської операції.

В грудні 2016 року фізична особа-підприємець Комерзан Руслан Георгійович звертався до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1551090,00 грн., з яких 894000,00 основної заборгованості та 657090,00 процентів. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №8 від 17.11.2015, в частині оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 у справі №916/3564/16 (а.с.44-51, т.1) договір поставки товару № 8 від 17.11.2015, укладений між Фізичною особою-підприємцем Комерзаном Русланом Георгійовичем та Комунальним підприємством "Оздоровча база відпочинку "Глобус", було визнано недійсним; у задоволенні позову про стягнення з Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на користь Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича заборгованості у розмірі 1551090,00 - відмовлено. Як вбачається зі змісту вказаного рішення, при його ухваленні судом було за власною ініціативою в порядку ст. 83 ГПК України (в редакції станом на день ухвалення рішення) визнано недійснім договір поставки № 8 від 17.11.2015 у зв`язку з тим, що договір між позивачем та відповідачем, який є комунальним унітарним підприємством, було укладено без проведення процедур закупівель, що суперечить Закону України "Про здійснення державних закупівель". При цьому зі змісту судового рішення у справі №916/3564/16 вбачається, що під час розгляду цієї справи відповідач не заперечував обставини підписання договору поставки від 17.11.2015 №8, натомість заперечував обставину підписання видаткової накладної від 17.12.2015.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 вищевказане рішення суду від 14.03.2017 у справі №916/3564/16 було залишено без змін (а.с.52-58, т.1).

В липні 2018 року фізична особа - підприємець Комерзан Руслан Георгійович звертався до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" про стягнення в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) вартості товару, поставленого згідно договору поставки №8 від 17.11.2015, з урахуванням інфляційних нарахувань в загальній сумі 1169373,15 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 у справі №916/1405/18 (а.с.59-68, т.1) ФОП Комерзану Р.Г. у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. Ухвалюючи рішення у цій справі по суті позовних вимог суд, зокрема, виходив з того, що: видаткова накладна не містить такого обов`язкового реквізиту як зміст господарської операції, що є істотним порушенням складання первинного документу бухгалтерського обліку, а отже у зв`язку із відсутністю цього реквізиту у видатковій накладній неможливо встановити, яку саме господарську операцію було здійснено сторонами, що ставить під сумнів проведення такої операції взагалі; суд дійшов висновку, що у спірних між сторонами правовідносинах оформлення товарно-транспортної накладної є необхідним в силу Закону, а відсутність у договорі поставки №8 від 17.11.2015 посилання на необхідність складання такого документу у даному випадку не має значення, адже, такий документ, у першу чергу є необхідним саме позивачу; з тексту видаткової накладної №8/1 від 17.12.2015 вбачається, що весь товар був поставлений в один день - 17.12.2015, але враховуючи об`єм поставки, відсутність в матеріалах справи доказів того, що ФОП Комерзану Р.Г. на праві власності належить вантажний автомобільний транспорт, у який одночасно можна завантажити весь товар (або хоча б його половину), судом поставлено під сумнів можливість поставки позивачем 17.12.2015 до Оздоровчої бази відпочинку "Глобус", розташованої за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, курорт Приморське, всього товару, зазначеного у видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015; судом було прийнято до уваги, що матеріали справи не містили доказів того, що позивач звертався до КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" з вимогою щодо повернення товару в натурі, але отримав відмову з причин відсутності такого товару в цілому або у його частині, з причини пошкодження товару, при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності товару, його нетоварного вигляду тощо позивачем до матеріалів справи також не надано. Також судом у рішенні було вказано, що слушною у даному випадку є позиція відповідача у справі, який зазначав, що за результатами проведеної КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" інвентаризації, згідно інвентаризаційних описів від 01.11.2015, від 01.11.2016, від 01.11.2017, на підприємстві не обліковувалися матеріальні активи, перелічені у видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015. Крім цього, як вбачається зі змісту вищевказаного рішення у справі №916/1405/18, судом не було надано оцінку у якості доказу поданих позивачем до матеріалів справи висновків експертного дослідження №8-4/7 від 26.04.2017 та №8-4/8 від 27.04.2017, у зв`язку з тим, що відповідач не заперечував проти того, що договір поставки товару від 17.11.2015 №8, специфікація №8/1 від 17.12.2015 до договору поставки товару від 17.11.2015 №8 та видаткова накладна №8/1 від 17.12.2015 від імені КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" були підписані директором КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" ОСОБА_6 .

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 було частково задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 року у справі №916/1405/18; рішення суду було змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції; в іншій частині рішення залишено без змін (а.с.69-76, т.1). У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням приписів ст.216 ЦК України, враховуючи позовну вимогу ФОП Комерзана Р.Г. про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення грошових коштів, позивачем помилково ототожнюється вимога про повернення грошових коштів із застосуванням реституції в даному випадку. В даному випадку вимога ФОП Комерзана Р.Г. про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) у вигляді стягнення грошових коштів, за умови що договором, який в подальшому було визнано судом недійсним, ФОП Комерзан Р.Г. здійснював поставку товару відповідачу, не є вимогою про застосування реституції за недійсним правочином в розумінні ст. 216 ЦК України. Судом зазначено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача до КП Глобус з вимогою про повернення йому товару, поставленого на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 17 листопада 2015 року, який в подальшому було визнано недійсним, отже, в даному випадку відсутні підстави для стягнення грошових коштів як наслідку недійсності правочину (реституції). З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ФОП Комерзана Р.Г. Разом з цим, у вищевказаній постанові колегією суддів зазначено, що суд першої інстанції помилково надав оцінку факту здійснення самої поставки, оскільки в даному випадку предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів, які не були предметом укладеного між сторонами у справі правочину щодо поставки товару. Судовою колегією не було прийнято до уваги доводи апеляційної скарги щодо доведеності позивачем факту самої поставки, оскільки зазначене не впливає на вірні висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог. У зв`язку з зазначеним, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу про відмову у задоволенні позову, але помилково надано оцінку факту здійснення поставки товару.

14.05.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (а.с. 77-81, т.1), в якій позивач просив відповідача в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) протягом одного місяця з дня отримання претензії повернути заявнику одержані меблі в натурі в асортименті згідно специфікації, у тому числі товарному вигляді, у тому стані, кількості та комплектації, в якому вони були поставлені згідно з договором поставки від 17.11.2015 №8, укладеного між ФОП Комерзаном Р.Г. та КП Оздоровча база відпочинку Глобус , а саме: панелі 16мм із ЛДСП бу 1350*1750 мм у кількості 900 шт., ліжок двоповерхових розміром 190*80 у кількості 50 шт., тумбочок прикроватних у кількості 100 шт., матраців розміром 190*70 у кількості 200 шт. В претензії позивач вказав, що у разі неможливості повернути одержані меблі в натурі у тому самому товарному вигляді, у тому стані, кількості та комплектації, в якому вони були поставлені згідно з договором поставки товару від 17.11.2015 №8, відшкодувати вартість товару грошима за цінами на товар аналогічної номенклатури та якості, які існують на момент відшкодування, з урахуванням індексу інфляції. Згідно рекомендованого повідомлення про врученням поштового відправлення, претензія відповідачем була отримана 28.05.2019.

Аналогічну за змістом претензію позивач направив на адресу відповідача 24.05.2019 (а.с.82-86, т.1), яка останнім отримана 28.05.2019.

На вищевказані претензії відповідач надав відповідь від 11.06.2019 №87 (а.с.87-93, т.1), в якій відмовив позивачу у задоволенні претензій, зазначивши, що вимоги позивача є необґрунтованими. У відповіді відповідач посилається на те, що спірний товар позивачем не поставлявся, що підтверджується: невідповідністю видаткової накладної вимогам первинного документу; відсутністю товарно-транспортної накладної, оформлення якої у спірних правовідносинах є обов`язковим; згідно видаткової накладної весь товар був поставлений в один день, разом з цим, згідно умов договору товар мав поставлятись партіями; за результатами проведення інвентаризації на базі відпочинку встановлено, що на підприємстві не обліковуються матеріальні цінності, що перелічені у видатковій накладній.

Як зазначалось судом, відповідач обставину здійснення позивачем поставки спірного товару не визнає, на підтвердження чого надав суду:

- інвентаризаційні описи необоротних активів (основних засобів), що зберігаються на підприємстві КП Оздоровча база відпочинку Глобус за адресою: с. Приморське, вул. Курортна, 63, Кілійський район, Одеська область, складені станом на 31.10.2015 та 31.10.2016 (а.с.199-209, т.1), в яких відсутні відомості щодо знаходження на території бази відпочинку матеріальних цінностей, що перелічені у видатковій накладній від 17.12.2015;

- свідоцтва актів громадянського стану на підтвердження того, що керівник КП Оздоровча база відпочинку Глобус ОСОБА_6 є бабусею ОСОБА_7 (а.с.27-29, т.2);

- відповідь завідуючого відділенням КП ООПАБ на запит адвоката Дукіна С.В. (а.с.30, т.2), в якій зазначено, що 17.12.2015 у медичному закладі було зареєстровано відповідь здійсненого дослідження відносно ОСОБА_7 , яку, згідно з журналом дослідження біопсії, було видано бабусі;

- довідка завідуючого відділенням хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії Інституту стоматології АМН України (а.с.31, т. 2), яка видана на підтвердження того, що 17.12.2015 ОСОБА_6 доставила до медичного закладу дослідження відносно ОСОБА_7 .

Крім цього, в матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис необоротних активів (інші необоротні матеріальні активи), що зберігаються на підприємстві КП Оздоровча база відпочинку Глобус за адресою: с. Приморське, вул. Курортна, 63, Кілійський район, Одеська область, складений станом на 31.10.2016 та з якого вбачається, що на підприємстві обліковуються такі матеріальні активи як: ліжка дерев`яні двоповерхові; матраци; тумбочки (а.с.12-17, т.2). Як пояснив позивач, цей інвентаризаційний опис ним було отримано від відповідача разом з клопотанням про подання доказів до матеріалів цієї справи, що підтверджується відповідним описом вкладення в цінний лист (а.с.18, т.2), разом з цим суд відзначає, що безпосередньо до суду з клопотанням про долучення доказів від відповідача цих описів не надходило. Після огляду у судовому засіданні 21.09.2020 наданої позивачем редакції опису, суд в ухвалі від 21.09.2020 запропонував відповідачу надати свої пояснення з цього приводу, водночас відповідач обставину щодо цих розбіжностей суду не пояснив.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції станом на 17.12.2015) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції станом на 17.12.2015) до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт (станом на 17.12.2015) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік).

Згідно з п.1 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до п.2 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позиція суду

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення з останнього коштів, які дорівнюють вартості поставленого позивачем товару на виконання умов договору поставки від 17.11.2015 №8, визнаного недійсним господарським судом за результатами розгляду справи №916/3564/16.

Так, за загальним правилом, наслідком недійсності правочину є повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану (двостороння реституція). Такий наслідок недійсності правочину зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом, які у цьому випадку полягають у недопущенні можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства, та інтересів учасників недійсного правочину - у збереженні кожним із них того, що було ним передано на виконання такого правочину. Проте такої рівноваги не буде досягнуто, коли повернути одержане за недійсним правочином не вбачається можливим, а отже у цьому випадку для забезпечення збереження справедливої рівноваги у дію вступає друга частина другого абзацу частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, яка і забезпечує збереження інтересів однієї із сторін - тієї, якій неможливо повернути передане нею майно за таким правочином, шляхом відшкодування його вартості.

Як було встановлено судом, питання щодо виконання позивачем договору поставки від 17.11.2015 №8 є спірним та не визнається відповідачем, при цьому, під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем не заперечується обставина підписання договору, а також укладених до нього специфікації від 17.12.2015 та видаткової накладної від 17.12.2015 №8/1. Так, відповідач наголошує, що товар позивачем за цією накладною фактично не було поставлено, крім цього відповідач наполягає на недоведеності позивачем факту поставки, оскільки у спірній поставці не складалась товарно-транспортна накладна, а зміст видаткової накладної не відповідає вимогам первинного документу.

Як зазначалось судом, договір поставки від 17.11.2015 №8 було визнано недійсним згідно рішення суду від 14.03.2017 у справі №916/3564/16 та яке набрало законної сили, разом з цим, вирішуючи питання, що виникли у спірних правовідносинах, суд враховує, що на момент підписання видаткової накладної та вчинення дій, пов`язаних з виконанням договору, сторони керувались саме його умовами.

Так, п.2.2. договору поставки сторони передбачили умову здійснення поставки товару власним транспортом продавця, при цьому умови щодо порядку здійснення перевезення договір не містить. Як пояснив позивач товар ним поставлявся особисто вантажним автомобілем, який станом на 17.12.2015 перебував у користуванні позивача на підставі договору оренди. Проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження цієї обставини, суд вважає, що здійснення позивачем спірної поставки власними силами, як це і було передбачено умовами договору, є цілком можливим та доведеним, при цьому, на спростування поданих позивачем доказів відповідач жодного свого доказу суду не подав.

Крім цього, як було встановлено судом, видаткова накладна від 17.12.2015 №8/1 має такі обов`язкові реквізити первинного документу, як назву документа, дату і місце складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи осіб.

При застосуванні і виборі норм права у спірних правовідносинах суд враховує викладені Верховним Судом висновки, зокрема, у постановах від 04.11.2019 у справі №905/46/15 та від 30.09.2020 у справі №910/8612/19, в яких вказано, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

В даних спірних правовідносинах позивач, окрім спірної видаткової накладної, на підтвердження обставин фактичного виконання договору поставки додатково надав суду, зокрема: цивільно-правові угоди з фізичними особами, які за замовленням позивача виконували відповідні роботи та надавали послуги; докази отримання фізичними особами сум заробітку у спірний період та в розмірі, що передбачений умовами цих угод; заяви свідків; накладні на придбання товарів (матеріалів), які були використані для виробництва, договір оренди вантажного автомобіля тощо. В свою чергу відповідач достовірність цих доказів не спростував. За цих обставин, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, врахувавши, що окрім зазначених вище реквізитів видаткова накладна містить також посилання на договір поставки від 17.11.2015 № 8 та визначає сторін операції як постачальник та покупець, а також з огляду на те, що відповідач визнає факт підписання накладної та не пояснив суду обставин, за яких її було підписано та на підтвердження якої операції, суд дійшов висновку, що за вірогідністю доказів у їх сукупності позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини здійснення поставки товару згідно видаткової накладної від 17.12.2015 №8/1 до договору поставки від 17.11.2015 №8.

При цьому суд зауважує, що відсутність у спірних правовідносинах товарно-транспортної накладної жодним чином не спростовує обставини поставки товару, зважаючи, що доставка товару згідно умов договору здійснювалась особисто позивачем власним транспортом та враховуючи наявність видаткової накладної та інших доказів.

Крім цього, судом критично оцінюються подані відповідачем на спростування обставини поставки товару інвентаризаційні описи майна відповідача, враховуючи різність даних, що містяться в описах, наданих суду позивачем та відповідачем, що ці описи не є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції, та їх складання в односторонньому порядку. Крім того, подані відповідачем довідки з медичних установ не підтверджують достовірно обставину, що директор КП Оздоровча база відпочинку Глобус ОСОБА_6 не могла бути присутньою за адресою бази відпочинку протягом всього дня 17.12.2015, тим більш, що факт підписання накладної відповідачем не заперечений. До того ж, на момент вирішення спору матеріали справи не місять доказів відсутності ОСОБА_6 на робочому місці на відповідній правовій підставі (відпустка, відрядження, лікарняний тощо).

Як було встановлено судом, позивач двічі звертався до відповідача з претензією про повернення одержаного за договором поставки від 17.11.2015 №8 майна або відшкодування його вартості, у разі неможливості повернути це майно, натомість відповідачем у задоволенні цих претензій було відмовлено.

За цих обставин, оскільки з відмови відповідача не вбачається можливості повернути передане позивачем майно за договором поставки від 17.11.2015, який визнаний судом недійсним, суд вважає, що в цьому випадку права позивача мають бути захищені за рахунок відшкодування відповідачем вартості цього майна. Оскільки відповідач відмовив позивачу у задоволенні претензії також і в частині відшкодування вартості майна, суд вважає, за цих обставин у позивача виникло право вимагати сплати спірних коштів у судовому порядку.

Отже, оскільки відповідач не спростував обставини поставки товару та відмовив у заявлених позивачем вимогах про повернення майна та відшкодування його вартості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" про стягнення коштів в розмірі 894000,00 грн слід задовольнити повністю. Іншого розміру вартості товару сторонами суду не доведено.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 13410,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (просп. Суворова, 62, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 32543683) на користь Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) кошти в сумі 894000 /вісімсот дев`яносто чотири тисячі/грн 00 коп та судовий збір в сумі 13410 /тринадцять тисяч чотириста десять/грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 13 жовтня 2020 р.

Суддя Д.О. Бездоля