Ухвала

від 12.10.2020 по справі 918/858/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

УХВАЛА

(додаткова)

"12" жовтня 2020 р. Справа №918/858/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум"

про стягнення заборгованості в сумі 6 982 Євро, що становить 190 866,36 грн. згідно офіційного курсу НБУ

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" про стягнення заборгованості в сумі 6 982 Євро, що становить 190 866,36 грн. згідно з офіційним курсом НБУ.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2020 року закрито провадження у справі №918/858/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" про стягнення заборгованості.

07 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу, в якій заявник просив стягнути з позивача на свою користь 200,00 Євро (6 206,18 грн.) витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/264/20 та 285,00 Євро (9 374,85 грн.) витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/858/20.

Розглянувши вказану заяву суд зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 232 Господарського процесуального кодексу України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Суд зауважує, що законодавцем визначено строк вирішення питання про розподіл судових витрат у випадку закриття провадження у справі - п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі. Також законодавець визначив вимоги, які повинні бути дотримані стороною при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Такі вимоги відображені у частині восьмій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. А саме, зазначеними нормами визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас суд наголошує, що в даному випадку закриття провадження відбулося за результатами підготовчого засідання, тобто під час підготовчого провадження, яке не передбачає стадії судових дебатів та ухвалення рішення суду. А отже, суд не може застосовувати визначений строк для подання доказів понесення витрат (п`ять днів), який законодавець пов`язав із завершенням стадії судових дебатів та прийняттям рішення суду.

Однак суд враховує, що до закриття провадження (22 вересня 2020 року) відповідач подав суду відзив, у якому зазначив розмір судових витрат, які сторона планує сплатити у зв`язку з розглядом справи. Крім того, як видно з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу суду про закриття провадження 25 вересня 2020 року і в той же день направив суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу з відповідними доказами.

28 серпня 2020 року між Прімум Вінум с.р.о. (PRIMUM VINUM s.r.o.) та Адвокатським об`єднанням "Ініціаліс" було укладено договір про надання правової допомоги №185/АО, відповідно до предмету якого клієнт надає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання по здійсненню представництва інтересів клієнта та надання правової допомоги при розгляду Господарським судом Рівненської області справи №918/858/20.

Згідно з умовами пункту 2.1. договору, вартість правової допомоги визначається в розрахунку 25 євро за одну годину наданої допомоги.

Відповідно до пункту 2.3. договору, грошові розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахунку клієнтом грошових коштів зі свого рахунку на рахунок об`єднання.

Згідно з актом приймання-надання послуг від 23 вересня 2020 року, у відповідності до договору про надання правової допомоги №185/АО від 28.08.2020 року, сторони погодили що виконавець надав замовнику адвокатські послуги на суму 285,00 Євро.

Суд також встановив, що за платіжним документом від 25 вересня 2020 року відповідач (PRIMUM VINUM s.r.o.) оплатив надані адвокатським об`єднанням послуги на суму 285,00 Євро.

Таким чином, суд встановив, що відповідач у зв`язку з розглядом справи №918/858/20 поніс витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 285,00 Євро, що на час сплати за офіційним курсом НБУ становить 9 374,85 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У даній справі на підтвердження понесених витрат позивач надав суду договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, рахунок, розрахунок судових витрат та платіжний документ про оплату наданих послуг.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на положення частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач має право на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, заява про відшкодування 285,00 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 9 374,85 грн., є обґрунтованою та має бути задоволена.

Проте, окрім стягнення витрат понесених у зв`язку з розглядом справи №918/858/20, відповідач просить суд стягнути з позивача 200,00 Євро (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 6 206,18 грн.) витрат понесених у зв`язку з розглядом справи №918/264/20. Таке відшкодування заявник обґрунтовує тим, що він, як відповідач, поніс витрати у зв`язку зі скасуванням судового наказу №918/264/20.

Щодо наведених обставин суд зазначає наступне.

За змістом статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до статті 151 Господарського процесуального кодексу України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Судом встановлено, що 31 липня 2020 року Господарським судом Рівненської області скасовано судовий наказ від 30.03.2020 року у справі №918/264/20.

Суд звертає увагу відповідача, що провадження щодо видачі судового наказу №918/264/20 не стосується розгляду даної справи, за своєю природою є формою спрощеного розгляду безспірних вимог, та відповідно витрати понесені при розгляді іншої судової справи не можуть бути зараховані як витрати в даній справі.

При цьому, положеннями процесуального закону не передбачено в межах позовного провадження здійснення розподілу судових витрат, які сторони понесли у наказному провадженні, тобто після скасування судового наказу та пред`явлення позивачем нового позову.

Наданий відповідачем примірник договору про надання правової допомоги №171/АО від 14 липня 2020 року, за яким адвокатське об`єднання та відповідач погодили надання/отримання правової допомоги у межах розгляду справи №918/264/20 не є належним доказом понесення таких витрат в межах справи №918/858/20.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" (33013, м. Рівне, вул. кавказька 9, кімната 305, код ЄДРПОУ 42648522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" (PRIMUM VINUM s.r.o. Чеська Республіка, 110 00, м.Прага 1, вул. Войтесска 211/6, Нове Место, ідентифікаційний код (ICO): 04205669) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 285,00 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 9 374,85 грн.

3. В задоволені заяви в частині вимоги про стягнення з позивача 200,00 Євро (що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату сплати становить 6 206,18 грн.) витрат понесених у зв`язку з розглядом справи №918/264/20 відмовити.

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прімум Вінум" (PRIMUM VINUM s.r.o. Чеська Республіка, 110 00, м.Прага 1, вул. Войтесска 211/6, Нове Место, ідентифікаційний код (ICO): 04205669).

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемпа-Вуд" (33013, м. Рівне, вул. кавказька 9, кімната 305, код ЄДРПОУ 42648522).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку визначеному статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Качур А.М.