Рішення

від 02.10.2020 по справі 921/397/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/397/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сожам Україна", проспект Соборності, 15, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, вул. Білецька, 2-А, м.Чортків, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в загальній сумі 813 949,60 грн.

За участі представників:

Позивача: Римар С.Ю., адвокат

Відповідача:не з`явився

Відповідно ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 02.10.2020 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 11.06.2020 (згідно відмітки відділення Укрпошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сожам Україна", м.Київ, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м.Чортків, Тернопільська область, про стягнення заборгованості в сумі 813 949,60 грн, в тому числі: 426152,10 грн основної заборгованості за договором №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016, 195 704,88 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 57560,74 грн пені, 97837,21 грн інфляційних втрат та 36694,67 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи по суті на 17 липня 2020 року на 09:30 год, а також встановлено відповідачу строки: на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - до 13.07.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали, але не пізніше 13.07.2020.

Ухвалою суду від 26.06.2020, у зв`язку із відрядженням судді Стопника С.Г. у м.Київ, судове засідання у даній справі перенесено на 16.07.2020, про що сторін своєчасно повідомлено.

16.07.2020, з урахуванням заперечень відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх.№4519 від 14.07.2020), суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу; призначено підготовче засідання на 26.08.2020 на 15:00 год; повторно запропоновано відповідачу подати відзив на позов у строк до 17.08.2020; позивачу запропоновано представити для огляду в підготовчому засіданні оригінали доказів, долучених до позовної заяви в підтвердження викладених у ній обставин.

26.08.2020 від позивача надійшло клопотання (вх.№5725 від 26.08.2020) про долучення до матеріалів справи доказів, в тому числі частини оригіналів документів, копії яких подавалися разом із позовною заявою.

Ухвалою суду від 26.08.2020 підготовче засідання у даній справі відкладено на 11.09.2020 на 11:00 год з наступним повідомленням сторін про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 11 . 09.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" (вх.№6197 від 11.09.2020) про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи в порядку кримінального судочинства (відкрите кримінальне провадження №12020210000000100); підготовче провадження у даній справі закрито , призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2020 на 10:00 год, про що сторін повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду .

В судовому засіданні 21.09.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті, який продовжено 02.10.2020 після оголошення перерви.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень - копій ухвал суду від 22.06.2020, 16.07.2020, 26.08.2020, 11.09.2020 та від 21.09.2020 знаходяться в матеріалах справи). Своїм правом на подання відзиву на позов, в тому числі у додатково встановлений судом строк, відповідач не скористався.

У поданих запереченнях щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх.№4519 від 14.07.2020), а також заяві (вх.№6197 від 11.09.2020) про зупинення провадження у даній справі, відповідач, серед іншого, вказував на те, що на даний час органами досудового слідства Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 від 18.02.2020 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.ч.3, 5 ст.191 Кримінального кодексу України, і проводиться перевірка обставин, внаслідок яких на ДП "Чортківський КХП" Державного агентства резерву України встановлено зловживання службовим становищем та заволодіння майном (зерновою продукцією), що перебувала на зберіганні у вказаному підприємстві, в особливо великих розмірах. Відповідач повідомив, що у підприємства вилучено оригінали первинних складських, товарно-супровідних та бухгалтерських документів за період з січня 2015 по травень 2020 року, у зв`язку з чим у останнього відсутні більшість документів, які надані в якості доказів до позовної заяви. Також, відсутній Акт звірки розрахунків, який підписаний невідомою особою і на який посилається позивач як на беззаперечний доказ існування заборгованості відповідача. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що копії видаткових накладних не містять зазначення посади та прізвища особи, що їх підписала, тому на даний час на підприємстві проводиться перевірка щодо виконання Договору №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016.

Ухвалою суду від 11.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" (вх.№6197 від 11.09.2020) про зупинення провадження у даній справі, оскільки таке зупинення можливо при наявності справи , яка розглядається в порядку кримінального судочинства, а не на стадії досудового розслідування. Крім того, судом зазначено про те, що в межах вказаного кримінального провадження розслідуються можливі зловживання службових осіб відповідача у інший період, ніж заявлено у позовній заяві. А твердження відповідача про вилучення у нього оригіналів первинних документів щодо господарських правовідносин із позивачем в рамках відкритого кримінального провадження в тому числі за період, що вказаний у позовній заяві, жодним чином не підтверджені, та не можуть вказувати на об`єктивну неможливість розгляду даної справи (зокрема, з огляду на право та можливість відповідача ознайомитись із матеріалами справи та наявними у ній доказами).

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що: відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався; явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась; відповідач мав можливість для викладення і подання суду своїх заперечень проти позову чи інших заяв процесуального характеру; доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а тому справа розглядається відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях 21.09.2020 та 02.10.2020 представник позивача заявлені вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві , з урахуванням поданих додаткових пояснень (вх.№6845 від 02.10.2020) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

- 29.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сожам Україна" (Продавець) і Державним підприємством "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (Покупець) укладено Договір №DRZV099UKR-2, у відповідності до умов якого (п.1.1) Продавець зобов`язується передати Покупцю у власність товари, визначені специфікаціями, на умовах, що визначені в цьому Договорі, та згідно із специфікаціями, підписаними Сторонами, що є невід`ємними додатками до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти згадані Товари та сплатити за них грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим Договором та додатками до нього.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Сторони складають окремий Додаток на кожну партію Товару (Специфікація), що продається за цим Договором у письмовій формі та скріплюють його підписами відповідних уповноважених осіб та печатками Сторін.

Згідно з п.2.1. Договору, ціна Товару за цим Договором визначається у гривні. Зважаючи на те, що Товар є імпортованим, Сторони домовились, що еквівалент ціни Товару буде виражений у грошовій одиниці - євро. Ціна на Товар зазначається у Специфікації Продавця. Загальна ціна цього Договору визначається сумою підписаних між Сторонами Специфікацій, що є додатками до цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору оплата вартості Товару здійснюється в гривні на підставі виставленого Продавцем рахунку-фактури. Вартість Товару перераховується в українську гривню за курсом євро до гривні встановленим Національним Банком України на день виставлення рахунку-фактури Продавцем.

За загальним правилом, визначеним п.2.5 Договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах повної передоплати, а саме 100% (сто відсотків) ціни Товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Покупцем рахунку-фактури Продавця на партію Товару, що підлягає поставці.

У випадку, якщо інший, ніж визначено в п.2.5. Договору, порядок оплати зазначено у підписаній між Сторонами Специфікації, що є додатком до цього Договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем, як зазначено у Специфікації (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до пункту 3.4 Договору умови поставки та/або адреси поставки Товару будуть визначені в Специфікації.

Згідно п.3.5. Договору Товар вважається прийнятим за кількістю в момент отримання його уповноваженим представником Покупця. Приймання-передача Товару здійснюється шляхом оформлення та підписання уповноваженими представниками Сторін товаросупровідних документів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що Покупець за несвоєчасну сплату за Товар, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на момент такої несплати. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання своїх зобов`язань за цим Договором, і не позбавляє Продавця права на інші засоби захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України. Строк позовної давності по вимогам по сплаті пені встановлюється Сторонами в три роки.

Крім того, п.5.5. Договору сторони погодили, що у разі прострочення Покупця оплати за отримані Товари більше 30 календарних днів Продавець має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування Покупцем грошовими коштами, які належать до сплати Продавцю.

Згідно п.8.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та є дійсним протягом одного року, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання.

Після закінчення визначеного у п.8.1 строку, чинність Договору автоматично продовжується на такий самий строк, крім випадку, якщо Сторони повідомлять одна одну рекомендованим листом з повідомленням про вручення не менш ніж за шість (6) місяців до кінця строку дії Договору про відмову від продовження його строку дії. У цьому випадку Сторони не повинні обґрунтовувати відсутність бажання продовжити термін дії Договору (п.8.2 Договору).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказує позивач, на виконання Договору №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016, сторонами укладено Специфікації (додаток) до Договору, якими погоджено предмет, умови, строки поставки, а також ціну товару та умови оплати, а саме:

- №1 від 29.03.2016, якою передбачено: назва Товару - Розпилювач "ТЕНОР 90S" (в комплекті), 1 шт., ціна - 94 964,40 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару;

- №2 від 29.03.2016, якою передбачено: назва Товару - Контактний інсектицид "ПІРІГРЕН 50, XT", 50 г/л піриміфос-метилу діючої речовини, 200л, загальна вартість - 73862,00 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару;

- №3 від 12.04.2016, якою передбачено: назва Товару - Контактний інсектицид "ПІРІГРЕН 50, XT", 50 г/л піриміфос-метилу діючої речовини, 200л, загальна вартість - 73382,00 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару;

- №4 від 24.04.2017, якою передбачено: назва Товару - Контактний інсектицид "ПІРІГРЕН 50, XT", 50 г/л піриміфос-метилу діючої речовини, 250л, загальна вартість - 90090,00 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару;

- №5 від 24.05.2017, якою передбачено: назва Товару - Контактний інсектицид "ПІРІГРЕН 50, XT", 50 г/л піриміфос-метилу діючої речовини, 175л, загальна вартість - 65047,50 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару;

- №6 від 12.07.2017, якою передбачено: назва Товару - Контактний інсектицид "ПІРІГРЕН 50, XT", 50 г/л піриміфос-метилу діючої речовини, 200л, загальна вартість - 74769,60 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару;

- №7 від 01.09.2017, якою передбачено: назва Товару - Контактний інсектицид "ПІРІГРЕН 50, XT", 50 г/л піриміфос-метилу діючої речовини, 450л, загальна вартість - 176337,00 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару;

- №8 від 28.09.2017 якою передбачено: назва Товару - Контактний інсектицид "ПІРІГРЕН 50, XT", 50 г/л піриміфос-метилу діючої речовини, 50л, ціна - 19908,00 грн, умови і строк оплати - оплата 50% вартості Товару здійснюється упродовж п`яти банківських днів з дати підписання специфікації, решта 50% сплачуються упродовж п`яти банківських днів з дати поставки Товару.

Слід зазначити, що долучені до матеріалів справи Специфікації №№1-7 містять підписи представників сторін та скріплені відтисками їх печаток. Водночас, долучена до матеріалів справи копія Специфікації №8 від 28.09.2017 підписана лише зі сторони позивача - ТОВ "Сожам Україна".

Також, ТОВ "Сожам Україна" виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату (оригінали долучено до матеріалів справи):

- №16 від 29.03.2016 на суму 94 964,40 грн;

- №17 від 29.03.2016 на суму 73 862,00 грн;

- №20 від 12.04.2016 на суму 73 382,00 грн;

- №28 від 24.04.2017 на суму 90 090,00 грн;

- №42 від 24.05.2017 на суму 65 047,50 грн;

- №67 від 13.07.2017 на суму 74 769,60 грн;

- №83 від 01.09.2017 на суму 176 337,00 грн;

- №84 від 28.09.2017 на суму 19 908,00 грн.

Як стверджує позивач, ТОВ "Сожам Україна" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за Договором №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016 та передало відповідачу Товар на загальну суму 668 360,50 грн, згідно видаткових накладних:

- №11 від 04.04.2016 на суму 94 964,40 грн;

- №12 від 13.04.2016 на суму 73 862,00 грн;

- № 15 від 14.04.2016 на суму 73 382,00 грн;

- №24 від 24.04.2017 на суму 90 090,00 грн;

- №33 від 24.05.2017 на суму 65 047,50 грн;

- №56 від 13.07.2017 на суму 74 769,60 грн;

- №70 від 01.09.2017 на суму 176 337,00 грн;

- №70 від 28.09.2017 на суму 19 908,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні №11 від 04.04.2016 на суму 94 964,40 грн; №12 від 13.04.2016 на суму 73 862,00 грн, №15 від 14.04.2016 на суму 73 382,00 грн, №24 від 24.04.2017 на суму 90 090,00 грн, №56 від 13.07.2017 на суму 74 769,60 грн та №70 від 01.09.2017 на суму 176 337,00 грн містять підписи представників сторін, які скріплені відтиском їх печаток.

Водночас, видаткова накладна №33 від 24.05.2017 на суму 65 047,50 грн містить підпис представника постачальника (ТОВ "Сожам Україна"), скріплений відтиском печатки товариства, а зі сторони відповідача підпис уповноваженої особи відсутній, проте міститься відтиск печатки Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів".

За результатами проведених господарських операцій позивачем також сформовані та долучені до матеріалів справи податкові накладні: №2 від 04.04.2016, №6 від 13.04.2016, №7 від 14.04.2016, №4 від 24.04.2017, №11 від 24.05.2017, №6 від 13.07.2017, №5 від 01.09.2017 та №12 від 28.09.2017.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за отриманий Товар належним чином не виконав, оплативши його частково - в сумі 242 208,40 грн (згідно платіжного доручення №111 від 18.05.2016 на суму 70 000,00 грн та №2375 від 11.07.2017 на суму 172 208,40 грн), у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по Специфікаціях №4-8 до Договору та видаткових накладних: №24 від 24.04.2017, №33 від 24.05.2017, №56 від 13.07.2017, №70 від 01.09.2017 та від 28.09.2017, всього на суму 426 152,10 грн.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.91 ГПК України).

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, суд відзначає наступне.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме квітень-вересень 2017 року):

- господарська операція - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1);

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1);

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 статті 9 вказаного Закону);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг (ч.2 статті 9).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (п.2.5).

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення).

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

В даному випадку, долучені позивачем видаткові накладні №11 від 04.04.2016 на суму 94964,40 грн; №12 від 13.04.2016 на суму 73 862,00 грн, відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять такі обов`язкові реквізити як: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, зокрема зі сторони відповідача - завскладу ОСОБА_1 ; особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, засвідчені відтиском печаток сторін .

Поряд з цим, у видаткових накладних №15 від 14.04.2016 на суму 73 382,00 грн, №24 від 24.04.2017 на суму 90 090,00 грн, №56 від 13.07.2017 та №70 від 01.09.2017 на суму 176 337,00 грн, які містять підписи представників сторін, скріплені їх печатками, відсутня посада та прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції зі сторони відповідача.

Додатково, позивачем до матеріалів справи долучено довіреності №057 від 04.04.2016, №058 від 13.04.2016, №083 від 14.04.2016, видані завскладу ОСОБА_1 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Сожам Україна".

Видаткова накладна №33 від 24.05.2017 на суму 65 047,50 грн містить підпис зі сторони постачальника (ТОВ "Сожам Україна"), скріплений відтиском печатки товариства, а зі сторони відповідача підпис, посада та прізвище уповноваженої особи відсутні, проте міститься відтиск печатки Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" .

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах (видаткових накладних), суд враховує, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, видаткових накладних. При цьому, останнім не вказувалось про те, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні) (аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16).

Також, у постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Оцінивши подані позивачем докази в підтвердження поставки відповідачу товару згідно видаткової накладної №33 від 24.05.2017 на суму 65 047,50 грн (підписана сторонами Специфікація №5 від 24.05.2017, податкова накладна №11 від 24.05.2017, видаткова накладна №33 від 24.05.2017 з відтиском печатки відповідача), суд вважає вказану обставину підтвердженою належними та допустимими в сукупності доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає належним чином доведеним зі сторони позивача:

- поставку відповідачу - Державному підприємству "Чортківський комбінат хлібопродуктів" товару на виконання Договору №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016 на загальну суму 648452,50 грн згідно видаткових накладних №11 від 04.04.2016 на суму 94 964,40 грн; №12 від 13.04.2016 на суму 73 862,00 грн; № 15 від 14.04.2016 на суму 73382,00 грн; №24 від 24.04.2017 на суму 90 090,00 грн; №33 від 24.05.2017 на суму 65 047,50 грн; №56 від 13.07.2017 на суму 74 769,60 грн та №70 від 01.09.2017 на суму 176 337,00 грн;

- наявність заборгованості відповідача (з урахуванням часткової оплати в сумі 242208,40) в сумі 406 244,10 грн за видатковими накладними №24 від 24.04.2017 на суму 90 090,00 грн; №33 від 24.05.2017 на суму 65 047,50 грн; №56 від 13.07.2017 на суму 74 769,60 грн та №70 від 01.09.2017 на суму 176 337,00 грн.

Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи суду не подав, а тому позовні вимоги ТОВ "Сожам Україна" в частині стягнення з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України 406 244,10 грн основного боргу за поставлений товар підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Позов в частині стягнення 19908,00 грн основного боргу до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Як вказує позивач, Специфікація №8 від 28.09.2017 та видаткова накладна від 28.09.2017 стосовно останньої поставки на суму 19 908,00 грн направлялися відповідачу, але так і не були належно повернуті, тому зараз знаходяться у відповідача. При цьому, доказом відповідної поставки вважає наявність податкової накладної від 28.09.2017 №12, а також підписаний відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2017 - 01.01.2018 між ТОВ "Сожам Україна" та "ДП "Чортківський комбінат хлібопродуктів" за договором №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016, в якому зазначається відповідний борг за цією поставкою.

В підтвердження наведеного позивачем долучено скан-копію Акту звірки взаєморозрахунків, отриманого від відповідача засобами електронної пошти, роздруківку електронного листування між сторонами.

Окрім цього, позивачем до позовної заяви надавалися відомості із системи електронного документообігу M.E.Doc щодо результатів обробки податкових накладних, в підтвердження затвердження відповідачем направлених йому податкових накладних. Просить оцінити докази в їх сукупності.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проте, податкова накладна (в даному випадку №12 від 28.09.2017) не може свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вона не підтверджує факт отримання відповідачем товару та наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним (така ж правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

Поряд з цим, як вже зазначалось вище, первинні документи щодо поставки відповідачу товару на суму 19908,00 грн (зокрема, відповідна видаткова накладна) в матеріалах справи відсутні, Специфікація №8 відповідачем також не підписана.

Акт звірки взаєморозрахунків, копію (скан-копію) якого долучено позивачем до матеріалів справи, також не може вважатись належним доказом поставки відповідачу товару на суму 19908,00 грн без підтвердження наявності такого боргу первинними документами, та не може братися судом до уваги в силу ч.6 ст.91 ГПК України за відсутності в матеріалах справи його оригіналу.

Отже, позов в частині стягнення 19908,00 грн основного боргу не підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема первинними документами, а тому до задоволення не підлягає.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань .

Згідно ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 97837,21 грн інфляційних втрат та 36694,67 грн 3% річних, нарахованих за період з 11.06.2017 по 10.06.2020 (виходячи із суми заборгованості та строків оплати окремо по кожній видатковій накладній).

Перевіривши за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН" надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 35 074,69 грн 3% річних (у зв`язку із порушенням відповідачем строків проведення розрахунку за товар, отриманий згідно видаткових накладних №24 від 24.04.2017, №33 від 24.05.2017, №56 від 13.07.2017 та №70 від 01.09.2017), а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи) .

В частині стягнення 1619,98 грн 3% річних (в тому числі 1605,18 грн, нарахованих у зв`язку із порушенням відповідачем строків проведення розрахунку за відсутньою в матеріалах справи видатковою накладною від 28.09.2017 на суму 19 908,00 грн) - в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених.

Перевіривши за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН" надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 93868,46 грн інфляційних втрат (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи ).

В частині стягнення 3968,75 грн інфляційних нарахувань (нарахованих у зв`язку із порушенням відповідачем строків проведення розрахунку за відсутньою в матеріалах справи видатковою накладною від 28.09.2017 на суму 19 908,00 грн) - в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

У п.5.4 Договору №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016, сторони передбачили, що Покупець за несвоєчасну сплату за Товар, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на момент такої несплати. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання своїх зобов`язань за цим Договором, і не позбавляє Продавця права на інші засоби захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України. Строк позовної давності по вимогам по сплаті пені встановлюється Сторонами в три роки .

Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар, на підставі наведених вище положень Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 57560,74 грн (виходячи із суми заборгованості та строків оплати окремо по кожній видатковій накладній).

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що по видатковій накладній №24 від 24.04.2017 нарахування пені проводилося за період 6 місяців (з 11.06.2017 по 11.12.2017 в сумі 11 580,80 грн), однак всупереч ст.232 ГК України не від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням строку, визначеного у Специфікації №4 від 24.04.2017, 6-місячний строк нарахування пені складає з 30.04.2017 по 30.10.2017. Отже, з урахуванням заявленого позивачем періоду, а також строку нарахування пені - 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, правомірним є нарахування пені за вищевказаною накладною за період з 11.06.2017 по 30.10.2017 - в сумі 8781,92 грн. Водночас, необґрунтованим є нарахування 2798,88 грн пені за вказаною накладною.

Також, перевіривши надані позивачем розрахунки заявленої до стягнення пені щодо інших видаткових накладних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 51820,84 грн пені , а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи ).

В частині стягнення 5739,90 грн пені (в тому числі 2940,94 грн нарахованих у зв`язку із порушенням відповідачем строків проведення розрахунку за товар, отриманий згідно відсутньої в матеріалах справи видаткової накладної від 28.09.2017 на суму 19 908,00 грн) - в позові слід відмовити, як необгрунтовано заявлених.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, суд відзначає наступне.

Частиною 3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В п.5.5. Договору №DRZV099UKR-2 від 29.03.2016 сторони погодили, що у разі прострочення Покупця оплати за отримані Товари більше 30 календарних днів Продавець має право вимагати, а Покупець зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування Покупцем грошовими коштами, які належать до сплати Продавцю.

Враховуючи прострочення відповідачем оплати за отримані Товари більше 30 календарних днів, позивачем на підставі ч.3 ст.692 та п.5.5. Договору заявлено до стягнення 195704,88 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 11.06.2017 по 10.06.2020 (виходячи із суми заборгованості та строків оплати окремо по кожній видатковій накладній).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника . Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань .

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За змістом пункту 5.5 укладеного сторонами Договору, положень ст.611 та ч.3 ст.692, ст.625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (відповідна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

У даній справі суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог про стягнення з відповідача 406 244,10 грн основної заборгованості, 35 074,69 грн 3% річних, 93868,46 грн інфляційних втрат та 51 820,84 грн пені.

Нарахована ж сума відсотків за користування чужими грошовими коштами складає 195704,88 грн.

При цьому не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Оскільки позивачем не доведено первинними доказами поставку відповідачу товару на суму 19 908,00 грн та відповідно не доведено порушення відповідачем строків проведення розрахунку в цій частині, суд вважає необгрунтованим нарахування на вказану суму боргу відсотків в сумі 8560,98 грн за період з 04.10.2017 по 10.06.2020.

Враховуючи вищенаведене, в решті заявлених відсотків за користування чужими грошовими коштами суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, зменшити загальний розмір нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, як додатково визначеної сторонами відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання, та відмовити у їх стягненні з цих підстав (з покладенням судових витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача).

Отже, позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача 406 244,10 грн основної заборгованості, 35 074,69 грн 3% річних, 93 868,46 грн інфляційних втрат, 51 820,84 грн пені як обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем

Щодо судових витрат .

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 11611,09 грн (що складає 1,5% від задоволеної суми 587 008,09 грн + 195704,88 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами) покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чортківський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (вул. Білецька, 2-А, м.Чортків, Тернопільська область, код 00956187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сожам Україна" (проспект Соборності, 15, м. Київ, код 38705935) - 406 244,10 грн основної заборгованості, 35 074,69 грн 3% річних, 93 868,46 грн інфляційних втрат, 51 820,84 грн пені, 11 611,09 грн в повернення сплаченого судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Суддя С.Г. Стопник