Рішення

від 08.10.2020 по справі 922/1989/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1989/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕЛКОН" до Державного підприємства "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" про стягнення 8.300.692,88грн. за участю представників:

позивача - Дегтяр І.А.

відповідача - Петруніна К.О.

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020 ТОВ "ОРЕЛКОН" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості 7.740.000,00грн., суму нарахованої пені 387.000,00грн., суму нарахованого індексу інфляції 139.340,00грн., суму нарахованих 1% річних 34.352,88грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 02.10.2019 №238-03/676-ВК в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

Позивач позов підтримує. Присутній у судовому засіданні по суті 08.10.2020 представник позивача просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує частково. Представник відповідача в судовому засіданні по суті 08.10.2020 заперечує щодо позовних вимог в частині стягнення пені та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій; зазначає, що позивачем у розрахунку інфляційних втрат за лютий 2020 року допущено помилку. Проти решти позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Між ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (Замовник) та ТОВ "ОРЕЛКОН" (Постачальник) було укладено Договір від 02.10.2019 №238-03/676-ВК (надалі - Договір, т. I, а.с. 12-18), відповідно до предмету якого Постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором. Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749, зазначаються у Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору (пункти 1.1., 1.2).

У відповідності до пункту 2.1. Договору Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 60 календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення Замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1. загальна вартість цього Договору складає 7.740.000,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1.290.000,00грн.

Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання за кількістю та якістю (пункт 4.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.03.2020 (пункт 13.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами було підписано Специфікацію №1 до Договору (т. I, а.с. 19) на загальну суму 7.740.000,00грн. з ПДВ, в якій погоджено найменування продукції (Втулка БИЛТ.713644.008 25Л-3 К20 ГОСТ 977-88*), її кількість та ціну.

Відповідач надіслав на адресу позивача ТОВ "ОРЕЛКОН" лист-заявку від 02.10.2019 №238-03/677 на поставку для ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" у 2019 році продукції - Втулка БИЛТ.713644.008 25Л-3 К20 ГОСТ 977-88 з датою поставки 07.11.2019 (т. I, а.с. 20).

Позивачем на виконання умов Договору, Специфікації та листа-заявки було поставлено обумовлену продукцію - Втулка БИЛТ.713644.008 25Л-3 К20 ГОСТ 977-88 на загальну суму 7.740.000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 07.11.2019 №1107-01 (т. I, а.с. 21), яка підписана уповноваженими представниками сторін.

27.11.2019 між ТОВ "ОРЕЛКОН" та ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за Договором від 02.10.2019 №238-03/676-ВК (т. I, а.с. 28), відповідно до якого станом на 27.11.2019 заборгованість відповідача становить 7.740.000,00грн.

15.01.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 09.01.2020 №б/н (т. I, а.с. 25), в якій вимагав у найкоротший термін здійснити оплату вартості поставленої та прийнятої продукції.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість у розмірі 7.740.000,00грн. не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі. Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором своєчасно не виконав, за отриману продукцію станом на дату подачі позовної заяви не розрахувався. Факт прострочення оплати відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було частково сплачено заборгованість у сумі 250.000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2020 №8872. Дана обставини позивачем не заперечується.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 250.000,00грн., суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором від 02.10.2019 №238-03/676-ВК в розмірі 7.490.000,00грн.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.4. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми .

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм та положень Договору позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 387.000,00грн. (5% від несплаченої суми), 1% річних у сумі 34.352,88грн. та інфляційних втрат у сумі 139.340,00грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пред`явлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 139.340,00грн., судом встановлено, що сума дефляції за лютий 2020 року становить -23.220,00грн., а не -23.200,00грн. як зазначено позивачем. За таких обставин, загальний розмір інфляційних втрат складає 139.320,00грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат (20,00грн.) слід відмовити.

Розрахунки 1% річних та пені відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані суми нараховані підставно та підлягають задоволенню.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 19.350,00грн.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №925/1471/16).

Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013.

Судом встановлено, що відповідач ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" є державним комерційним підприємством основним джерелом фінансової спроможності на існування якого є власні кошти, які знаходяться в розпорядженні останнього за результатами фінансово-господарської діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" від 04.03.2015 №83 підприємство віднесене до стратегічних підприємств країни.

Згідно з довідками ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" від 02.06.2020 №201-02-10/110 та від 25.06.2020 №244/348 (т. I, а.с. 91-92) станом на 01.06.2020 борг підприємства перед постачальниками електричної енергії, природного газу та послуг водовідведення становить 21,4 млн. грн.; станом на 25.06.2020 борг по виплаті заробітної плати працівникам підприємства становить 11,6 млн. грн.

При цьому, матеріали справи не містять доказів спричинення позивачеві негативних наслідків у зв`язку з несплатою Відповідачем за отриману продукцію у строки, встановлені договором, оскільки втрати від знецінення коштів компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 1% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% до 193.500,00грн. відповідно до цього суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення пені задовольнити частково.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 124.510,09грн. покладаються на позивача, в іншій частині - 0,30грн. залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ " (61089, м. Харків, пр-т. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕЛКОН" (01135, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21А, офіс 107, код ЄДРПОУ 42171620)

- суму основної заборгованості - 7.490.000,00 грн.

- суму нарахованої пені - 193.500,00 грн.;

- суму нарахованого індексу інфляції 139.320,00 грн.;

- суму нарахованих 1% річних 34.352,88 грн.;

-124.510,09 грн. - витрати зі сплати судового збору;

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 250.000,00 грн. провадження у справі закрити.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "13" жовтня 2020 р.

Суддя О.В. Бринцев

/справа №922/1989/20/