Постанова

від 01.10.2020 по справі 922/4004/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/4004/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 (суддя Кухар Н. М.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 (головуючий суддя Шевель О. В., судді Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.)

у справі № 922/4004/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) фізична особа-підприємець Костін Андрій Сергійович, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Омега", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Транс Ком", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Грин Трек" і 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайм Прайм ЛТД"

про визнання виконаним зобов`язання

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Андерс В. М., відповідача - Висоцький А. М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (далі - позивач, ТОВ "Азотфострейд") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (далі - відповідач, ТОВ "Агрома") про визнання виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки, відмовився оплачувати отриманий від позивача в період з 04.02.2019 по 27.05.2019 товар згідно з видатковими і товарно-транспортними накладними.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням господарського суду Харківської області від 05.03.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки від 04.02.2019 №04/02-2.

4. Суди попередній інстанцій дійшли висновку, що досліджені під час розгляду справи докази в сукупності підтверджують здійснення господарських операції в рамках виконання договору поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 на загальну суму 7 740 297,85 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що не заперечує проти того, що ним було здійснено замовлення у позивача за договором поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 згідно з додатками №№1-9 товарів на загальну суму 4 466 395,15 грн та підписано відповідні видаткові і товаро-транспортні накладні. Проте, заперечує здійснення замовлення і отримання товарі згідно з додатками №№10-15 до договору поставки, а також підписання відповідних видаткових накладних за квітень-травень 2019 року.

7. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17 (пункт перший частини другої статті 287 ГПК України).

8. Також скаржник зазначає про порушення судами приписів частини другої статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині прийняття як допустимого доказу листа ГУ ДПС у Харківській області від 02.12.2019 (вх. ГУ ДПС № 38054/ФОП/АДВ/53 від 28.11.2019), посилаючись на лист ГУ ДПС у Харківській області від 10.06.2020 № 40-04-01-13, долучений до касаційної скарги.

Позиція інших учасників справи

9. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження рішення і постанови у справі, посилається на неподібність правовідносин у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Просить закрити касаційне провадження у справі № 922/4004/19 за касаційною скаргою ТОВ "Агрома" з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 04.02.2019 між ТОВ "Азотфострейд" (постачальник) і ТОВ "Агрома" (покупець) укладено договір поставки № 04/02-2 (далі - договір поставки), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар у кількості та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

11. Відповідно до п. 2.1 договору поставки, сторони домовилися, що постачальник передає покупцю товар у кількості, визначеної додатками до даного договору. Загальна кількість товару за даним договором визначається кількістю товару, зазначеного в додатку до даного договору.

12. Товар повинен бути сертифікований, а якість товару - відповідати ДСТУ і вимогам, що пред`являються до такого виду товарів (п. 2.2).

13. Згідно з п. 3.1 договору поставки, постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями, за ціною та місцем поставки, зазначеному в додатку до даного договору.

14. Також, умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору поставки сторони погодили умови поставки, порядок відвантаження та приймання товару:

- покупець приймає і перевіряє товар за кількістю в місці отримання товару від постачальника. У разі виявлення розбіжностей оформлюється акт розбіжностей.

- факт передачі товару покупцю виникає в момент приймання товару, та підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та отриманням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

15. Згідно з п. 8.1 договору поставки, взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

16. Сторонами визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань. Після закінчення терміну дії цього договору, договір може бути пролонгований за домовленістю сторін до 31 грудня 2019 року (п. 8.4 договору).

17. На підтвердження факту виконання зі сторони ТОВ "Азотфострейд" договору поставки позивач надав до матеріалів справи копії додатків (№№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15), якими, за твердженням позивача, сторонами були погоджені: найменування товару, що постачається, умови поставки (порядок відвантаження), строк поставки товару, його вартість та строк оплати.

18. Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що товар згідно з додатками №№1 - 9 поставлено позивачем і прийнято відповідачем у лютому - березні 2019 року на загальну суму 4 466 395,15 грн. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копії відповідних видаткових та товарно-транспортних накладних.

19. Також у матеріалах справи містяться копії документів, що надані позивачем на підтвердження здійснення поставок на загальну суму 3 276 573,00 грн у квітні - травні 2019 року, а саме:

- додаток № 10 від 04.04.2019 до договору поставки, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (мінеральні добрива гранульовані, фосфорні (Superfosfat prosty (Granulowany)) у кількості 96 т вартістю 864 000,00 грн, строк поставки товару до 20.04.2019 (п. 4 додатку), а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 25.04.2019 (п. 3 додатку); видаткові накладні: № РН-0000136, №РН-0000137, № РН-0000141, № РН-0000146 від 04.04.2019, 05.04.2019, 12.04.2019 та 16.04.2019 на поставку вказаного товару (мінеральні добрива гранульовані, фосфорні (Superfosfat prosty (Granulowany)) у кількості 96 т на загальну суму 864000,00 грн; акт надання транспортних послуг та товарно-транспортні накладні № 1 від 04.04.2019, № 1 від 05.04.2019, № 1 від 12.04.2019, № 1 від 16.04 2019;

- додаток № 11 від 16.04.2019 до договору поставки, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар на умовах самовивозу (аміачна селітра (нітрат амонію) у кількості 59,4 т вартістю 677 160,00 грн, строк поставки товару до 25.04.2019 (п. 4 додатку), а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.04.2019 (п. 3 додатку); видаткові накладні: №РН-0000181, № РН-0000182, № РН-0000183 від 16.04.2019, 17.04.2019 та 19.04.2019 на поставку вказаного товару (аміачна селітра (нітрат амонію) у кількості 59,4 т на загальну суму 677160,00 грн;

- додаток № 12 від 18.04.2019 до договору поставки, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (карбомідно-аміачна суміш № 32) у кількості 71 т вартістю 674 571,00 грн, строк поставки товару до 25.04.2019 (п. 4 додатку), а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.04.2019 (п. 3 додатку); видаткові накладні: № РН-0000167, № РН-0000185, № РН-0000186 від 18.04.2019, 22.04.2019 та 23.04.2019 на поставку обумовленого товару (карбомідно-аміачна суміш №32) у кількості 71 т на загальну суму 674571,00 грн, а також товарно-транспортна накладна № 97/190419, акт надання послуг, товарно-транспортні накладні № 1 від 22.04.2019, № 1 від 23.04.2019;

- додаток № 13 від 27.04.2019 до договору поставки, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра (фас. 1000 кг)) у кількості 19 т вартістю 171 000,00 грн, строк поставки товару до 28.04.2019 (п. 4 додатку), а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.04.2019 (п. 3 додатку); видаткова накладна № РН-0000187 від 27.04.2019 на поставку обумовленого товару (аміачна селітра (фас. 1000 кг)) у кількості 19 т вартістю 171 000,00 грн, а також товарно-транспортна накладна № 27/04 та акт надання транспортно-експедиційних послуг №62 від 27.04.2019;

- додаток № 14 від 07.05.2019 до договору поставки, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (суперфосфат простий) у кількості 60 т вартістю 648 000,00 грн, строк поставки товару до 08.05.2019 (п. 4 додатку), а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 10.05.2019 (п. 3 додатку); видаткова накладна № РН-0000188 від 07.05.2019 на поставку обумовленого товару (суперфосфат простий) у кількості 60 т вартістю 648000,00 грн., а також товарно-транспортні накладні № 1, № 2, № 3 від 07.05.2019 та акти надання транспортно-експедиційних послуг №№ 63, 64, 65 від 07.05.2019;

- додаток № 15 від 27.05.2019 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б) у кількості 22 т вартістю 242 022,00 грн, строк поставки товару до 30.05.2019 (п. 4 додатку), самовивіз (п. 2 додатку), а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 31.05.2019 (п. 3 додатку); видаткова накладна № РН-0000205 від 27.05.2019 на поставку обумовленого товару (амоній нітрат (селітра аміачна) марки Б) у кількості 22т вартістю 242 022,00 грн.

20. З метою виконання умов договору поставки, позивачем як постачальником було задіяно окремих перевізників, а саме, ним були укладені відповідні договори про організацію перевезення вантажів автотранспортом та про надання транспортно-експедиційних послуг із перевізниками вантажу - Фізичною особою - підприємцем Костіним Андрієм Сергійовичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Грин Трек", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега", Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Транс Ком".

21. Позивачем на підтвердження факту наявності у нього спірного товару надано суду першої інстанції докази придбання товару у офіційних дистриб`юторів за відповідними договорами купівлі-продажу (а саме з: ПАТ "Дніпроазот", ТОВ "УТК Хімальянс", ТОВ "Белор Україна", ТОВ "ТБ "Новаагро", ТОВ "Агромікстерра", ДП "Агроцентр Єврохім-Україна", TOB "ВВМ Трейдінг", ТОВ "Інвест Агро Логістик", ПрАТ "Украгро НПК"), з подальшим постачання вказаних мінеральних добрив відповідачу за договором поставки.

22. Відповідач - ТОВ "Агрома", заперечує факт підписання додатків №№ 10 - 15 до договору поставки та отримання товару за видатковими накладними №РН-0000136 від 04.04.2019; № РН-0000137 від 05.04.2019; № РН-0000141 від 12.04.2019; № РН-0000146 від 16.04.2019; № РН-0000181 від 16.04.2019; № РН-0000182 від 17.04.2019; № РН-0000183 від 19.04.2019; № РН-0000167 від 18.04.2019; № РН-0000185 від 22.04.2019; № РН-0000186 від 23.04.2019; № РН-0000187 від 27.04.2019; № РН-0000188 від 07.05.2019; № РН-0000205 від 27.05.2019 на загальну суму 3 276 573,00 грн, посилаючись на те, що вказані додатки та видаткові накладні представниками відповідача не підписувались та не засвідчувались печаткою ТОВ "Агрома".

23. За таких обставин, ТОВ "Азотфострейд", вважаючи свої права порушеними, звернулося до господарського суду з даним позовом, в якому наполягає на тому, що ТОВ "Азотфострейд" повністю, своєчасно та належним чином виконало свої зобов`язання за договором поставки та у період з 04.02.2019 по 27.05.2019 поставило відповідачу товар за видатковими накладними та згідно з товарно-транспортних накладних товар (мінеральні добрива) на загальну суму 7 7402 97,85 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

25. Предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача до відповідача про визнання виконаними зобов`язань з постачання товару за договором поставки. Підставою для звернення з цим позовом до суду позивач у позовній заяві визначає те, що відповідач заперечує отримання товару за договором поставки і відмовляється сплачувати його вартість.

26. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій за договором поставки на суму 7 740 297,85 грн. Відхиляючи заперечення відповідача щодо факту отримання товару за видатковими накладними, які представниками відповідача не підписувалися і не засвідчувалися печаткою підприємства, а також неналежно оформленими товарно-транспортними накладними, суди виходили з того, що недоліки первинних документів спростовують податковою звітністю відповідача, в якій податковим органом зафіксовано сплату відповідачем ПДВ за отриманий від позивача товар за договором поставки.

27. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач посилається на застосування судами норм права без врахування висновків Верховного Суду (пункт 7 цієї Постанови).

28. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на постанови Верховного Суду, ухвалені у справах про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу товару / поставки, в яких суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів, з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи, про наявність підстав для стягнення заборгованості за поставлений товар (справи № 910/19702/17, № 914/2267/18, № 909/1073/17), або скасував судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог і направляв справи на новий розгляд, наголошуючи при цьому на необхідності дослідження у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами податкової звітності для з`ясування реальності господарських операцій за договорами (справи № 915/878/16, № 905/49/15, № 916/922/19), або наголошуючи на необхідності дослідження обставин щодо справжності відтиску печатки на видаткових накладних (справа № 910/6216/17).

29. Доводи касаційної скарги у контексті висновків Верховного Суду у справах про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу товару / поставки щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог або недослідженні обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, та з урахуванням висновків судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, стосовно визнання виконаним зобов`язань за договором поставки не свідчать про наявність обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України для висновку про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

30. Разом з тим, ураховуючи приписи частини четвертої статті 236, частини четвертої статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати висновки, викладені у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 912/686/17, ухваленої після прийняття касаційної скарги.

31. У вказаній постанові Верховного Суду, зокрема містяться такі висновки:

36. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

37. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

38. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

39. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

40. Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 .

32. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

33. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

34. Згідно з частинами першою, другою статті 5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

35. Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

36. Разом з тим, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.09.2020 у справі № 910/8130/19, ухваленій після прийняття касаційної скарги у цій справі, яка переглядається, з`ясування питання можливості ефективного поновлення прав позивачів саме у заявлений у даній справі спосіб судами обох інстанцій є важливим для правильного вирішення даного спору, а висновки судів, зроблені у даній справі без дослідження таких обставин, є передчасними. У контексті зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції на новий розгляд.

37. Обставини щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, за захистом якого останній звернувся з цим позовом у справі, що переглядається, також залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим, Верховний Суд приходить до висновку щодо передчасності висновків судів, наведених в оскаржуваних судових рішеннях.

38. Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 8 цієї Постанови з огляду на принципи змагальності, диспозитивності господарського судочинства, а також ураховуючи доводи сторін, викладені у заявах по суті справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Зважаючи на викладене, висновки судів першої і апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є важливим для правильного вирішення спору.

41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

42. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України і частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувані рішення і постанова у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

44. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 922/4004/19 скасувати.

3. Справу № 922/4004/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил