Постанова

від 01.10.2020 по справі 922/3475/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3475/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-Маркет"

на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 (суддя Бринцев О. В.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 (головуючий суддя Білоусова Я. О., судді Пуль О. А., Тарасова І. В.)

у справі № 922/3475/19

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-Маркет"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Аеробуд"

про стягнення 1 520 619,44 грн

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Коваль Г. В., відповідача - Чекмарьов О. С., третьої особи - Цимбал І. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Харківська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товаристваз обмеженою відповідальністю Либідь-Маркет (далі - відповідач, ТОВ "Либідь-Маркет"), з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 1 520 619,44 грн.

2. Позовні вимоги аргументовано тим, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 102,7 кв. м по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові, а земельна ділянка за цією адресою (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування зазначеної нежитлової будівлі за відсутності належно оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення плати за цю землю. В якості правових підстав вказує на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК країни), статтю 206 Земельного кодексу (далі - ЗК України), статті 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України.

3. Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ТОВ "Либідь-Маркет" використовує земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Франтішка Крала, 33 виключно під придбаним об`єктом нерухомого майна. Відповідач зазначає, що на території спірної земельної ділянки розташовано майно Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (далі - ПрАТ "Аеробуд") (побутові вагончики), яке використовується останнім, отже фактичне право користування земельною ділянкою залишилося за ПрАТ "Аеробуд".

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Либідь-Маркет" на користь Ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 1 520 619,44 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 809,29 грн.

5. Судові рішення аргументовано тим, що у зв`язку з набуттям ТОВ "Либідь-Маркет" у власність нежитлової будівлі літ. "А-2", до останнього перейшло право користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014, площею 0,7340 га, яка була виділена в натурі для експлуатації та обслуговування нежитловою будівлі літ. "А-2".

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. У касаційній скарзі скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 і постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 127/10011/18 - пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Крім того, скаржник зазначив про порушення територіальної підсудності, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до частини першої статті 310 ГПК України (пункт 4 частини другої ГПК України). В цій частині також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 03.06.2019 у справі № 903/432/18, щодо територіальної підсудності справи.

9. Скаржник зазначає, що суди безпідставно не врахували наявні в матеріалах справи докази на підтвердження здійснення фактичного користування спірною земельною ділянко ПрАТ "Аеробуд", а саме довідку останнього від 02.12.2019 № 02/15/19 на підтвердження факту обліку основних засобів (24 побутових вагончиків) на балансі ПрАТ "Аеробуд" та їх місцезнаходження на земельній ділянці кадастровий номер 6310138200:03:028:0014, фотографії місцезнаходження побутових вагончиків, податкові декларації з плати за землю за 2017-2019 роки на підтвердження того, що ПрАТ "Аеробуд" обліковується у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС платником плати за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Франтішка Крала, 33 та сплачує відповідні платежі за користування.

10. Скаржник зазначає, що суди не врахували той факт, що на момент переходу до відповідача права власності на нерухоме майно, за ПрАТ Аеробуд чи будь-якими іншими особами не було зареєстроване право користування (оренди) чи інші речові права на спірну земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, що підтверджується листом відділу Головного управління Держеокадастру у Харківській області від 23.07.2018 № 2435/116-18, отже до відповідача не перейшло право користування усією площею спірної земельної ділянки, натомість ТОВ "Либідь-Маркет" має права на земельну ділянку, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування.

Позиція інших учасників справи

11. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені при повному дослідженні всіх обставин справи, правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. На підставі рішення 29 сесії 5 скликання Ради "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 24.12.2008 №356/08 надано ЗАТ "Аеробуд" в оренду строком до 01.12.2013 земельну ділянку площею 0,7340 га за рахунок земель промисловості по вул. Франтішка Крала, 33 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (адміністративні приміщення).

13. Рішенням 31 сесії 6 скликання Ради "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2014 №1473-14 внесено зміни до пункту 80 вищевказаного рішення від 24.12.2008 №356/08 та викладено його в новій редакції, а саме: "надати ЗАТ "Аеробуд" в оренду строком до 01.02.2019 земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкові, площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) за рахунок земель промисловості для експлуатації та обслуговування нежитловою будівлі (адміністративні приміщення) (літ. А-2) по вул. Франтішка Крала, 33.

14. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 1.102,7 кв. м по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові належить на праві приватної власності ТОВ "Либідь-маркет" на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигрін А. О., індексний номер 7956. Право власності на вказану будівлю 17.02.2017 зареєстровано за відповідачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.08.2019 №177068560.

15. Право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові, на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "А-2" не зареєстровані за відповідачем ТОВ "Либідь-Маркет". Не зареєстровані вони і за іншими особами. Це підтверджується листом відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.07.2018 №2435/116-18.

16. Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харпківській області від 06.09.2018 ТОВ "Либідь-Маркет" не обліковується в Східній ОДПІ м.Харкова платником плати за землю за земельну ділянку по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові.

17. Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 25.07.2018 №5159/0/225-18 рішення Харківської міської ради щодо надання у користування (продажу), надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Либідь-Маркет" та припинення права користування земельною ділянкою по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові не приймалось. Договори оренди землі Департаментом не укладались.

18. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 13.08.2019 №НВ-0003584412019 на земельну ділянку по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:03:028:0014, датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 23.05.2013. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15); категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (адміністративні приміщення). Площа земельної ділянки складає 0,7340 га.

19. Як зазначає позивач, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на зазначену земельну ділянку та відповідно до положень ст.12, 80, 83 ЗК України земельна ділянка по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

20. Відповідно до акту обстеження земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул. Франтішка Крала, 33 (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) від 12.08.1019 Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, ТОВ "Либідь-Маркет" з 17.02.2017 по теперішній час використовує земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав. Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,7340 га (кадастровий номер 6310138200:03:028:0014) по вул. Франтішка Крала, 33 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля літ. А-2 , право власності на яку зареєстроване за ТОВ "Либідь-Маркет".

21. Звертаючись з позовною заявою, Рада зазначає, що ТОВ "Либідь-Маркет", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законом порядку, не оформило речового права на вказану земельну ділянку. У період з 01.03.2017 по 30.09.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

23. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

24. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що об`єкт нерухомості, придбаний відповідачем у 2017 році, розташований на сформованій земельній ділянці площею 0,7340 га кадастровий номер 6310138200:03:028:0014 і передача відповідачеві права власності на це нерухоме майно автоматично призвела до фактичного набуття ТОВ "Либідь-Маркет" і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташоване це майно.

25. Суди зазначили, що у зв`язку з набуттям ТОВ "Либідь-Маркет" у власність нежитлової будівлі, до останнього перейшло право користування на земельну ділянку площею 0,7340 га кадастровий номер 6310138200:03:028:0014, яка була виділена в натурі для експлуатації та обслуговування цієї нежитлової будівлі та відхилили у зв`язку з цим доводи відповідача стосовно того, що ним використовується лише земельна ділянка під придбаною спорудою.

26. Разом з тим, судами встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова в особі Ради і за нею відсутні зареєстровані за юридичними чи фізичними особами речові права.

27. У постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18, на яку посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, викладено такі висновки:

"Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України ).

За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною десятою статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 16 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлює, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16)".

28. Вказані висновки Верховного Суду містяться у постанові, прийнятій за результатом перегляду судових рішень у справі про визнання права власності за новими власниками нерухомого майна в порядку статей 120 ЗК України, 377 ЦК України. Разом з тим, вони зроблені без обумовлення їх специфічними обставинами конкретних справ та є загальними по відношенню до правовідносин щодо переходу речових прав на земельну ділянку в разі набуття права власності не нерухоме майно, розташоване на ній. У вказаній справі, пославшись на подібні висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16) у справі щодо (постійного) користування земельною ділянкою, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що з набуттям позивачами права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, до них, як до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, оскільки продавець на момент укладення договору купівлі-продажу не мав права власності на цю земельну ділянку.

29. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що придбав нерухоме майно у ПрАТ "Аеробуд" і на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі останній не мав відповідним чином зареєстрованого права користування спірною земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки укладено не було, що свідчить про те, що у відповідача наявне право користування земельною ділянкою лише в частині на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості та в частині, яка необхідна для його обслуговування.

30. За відсутності встановлених судами обставин щодо наявності у попереднього власника нерухомого майна належним чином оформленого речового права щодо спірної земельної ділянки, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 120 ЗК України, а саме в частині висновків щодо автоматичного переходу до відповідача майнових прав володіння і користування земельною ділянкою площею 0,7340 га кадастровий номер 6310138200:03:028:0014.

31. Дійшовши висновку про те, що до відповідача перейшло право користування усією спірною земельною ділянкою у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, суди не надали належну правову оцінку доводам відповідача стосовно того, що фактичним користувачем спірної земельної ділянки є ПрАТ "Аеробуд", майно якого розташоване по всій земельній ділянці та постійно використовується товариством у господарській діяльності, на підтвердження чого були надані відповідні докази. Окрім цього, у зв`язку з такими висновками суди попередніх інстанцій взагалі проігнорували доводи відповідача щодо сплати ПрАТ "Аеробуд" земельного податку за спірну земельну ділянку (докази на підтвердження зазначених обставин подавалися суду першої інстанції; скаржник на ці обставини посилається у своїй касаційній скарзі).

32. З урахуванням викладеного у пунктах 30 (неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) і 31 (недослідження зібраних у справі доказів) цієї постанови, Верховний Суд вважає передчасним посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

33. Стосовно доводів позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу щодо наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування усією площею сформованої земельної ділянки, право користування якою перейшло до відповідача у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна, то вони спростовуються наведеними вище висновками щодо необґрунтованості висновків судів стосовно переходу такого права користування до нового власника нерухомості за відсутності такого права у попереднього власника.

34. Суд також відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, оскільки, як вбачається з тексту цієї постанови (абзац другий пункту 52), у зазначеній справі відповідач не надав жодних доказів використання ним меншої площі спірної земельної ділянки, аніж сформованої як об`єкт цивільних прав. Вказані обставини унеможливлюють розгляд правовідносин, з яких виник спір у цих двох справах, як подібних.

35. Щодо посилань скаржника, викладених у пункті 8 цієї Постанови, то вони Верховним Судом не приймаються до уваги, оскільки скаржник не спростував висновки апеляційного господарського суду щодо того, що відповідач не заявляв про непідсудність цієї справи Господарському суду Харківської області та не обґрунтував поважність причин неподання відповідної заяви до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Зважаючи на викладене, висновки судів першої і апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

38. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

39. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України оскаржувані рішення і постанова у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

41. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь-Маркет" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 922/3475/19 скасувати.

3. Справу № 922/3475/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил