Постанова

від 07.10.2020 по справі 917/1230/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1230/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: ГУ ДПС у Полтавській області - Фоменка О.В., Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Гріненко Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020

та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 в частині закриття провадження

у справі № 917/1230/15

за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава, (замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 08.06.2017)

до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.07.2015 порушено провадження у справі №917/1230/15 про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат"; визнано кредиторські вимоги ПАТ "Полтавагаз" у сумі 2327817,73грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП "Лохвицький спиртовий комбінат"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів; розпорядником майна ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" призначено арбітражного керуючого Бідну О.І.

Строк процедури розпорядження ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" неодноразово продовжувався ухвалами суду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі №917/1230/15 розпорядником майна ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" призначено арбітражного керуючого Струця М.П.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 у справі №917/1230/15 (суддя Ореховська О.О.), зокрема, припинено процедуру розпорядження майном ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" та повноваження розпорядника майна Струця М.П.; закрито провадження у справі №917/1230/15 про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат"; скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 (колегія суддів: Фоміна В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О. , Мартюхіна Н.О.) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 у справі №917/1230/15 в частині розгляду клопотання арбітражного керуючого Струця М.П. (від 29.11.2019 №13255) про закриття провадження у справі залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 в частині закриття провадження у справі №917/1230/15; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України), а також не врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18.

При цьому, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ГУ ДПС у Полтавській області посилається на те, що судами в оскаржуваних рішеннях не враховано відсутність підстав для закриття провадження у справі у про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" з огляду на неповноту дослідження місцевим судом обставин щодо можливості боржника відновити платоспроможність, однак в іншому порядку, ніж у межах мирової угоди.

Заявник касаційної скарги наголошує, що норми ГПК України та Кодексу з процедур банкрутства не передбачають такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як незастосування процедури санації чи ліквідації та неможливості укладання мирової угоди у справах про банкрутство державних підприємств.

Крім того, не погоджуючись з висновками місцевого та апеляційного судів про закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат", ГУ ДПС у Полтавській області вказує, що станом на момент винесення оскаржуваної ухвали вимоги ініціюючого кредитора не були погашенні, залишаються безспірними, а відтак, неспроможність боржника продовжує існувати. Поряд з тим, закриваючи провадження у даній справі, суди першої і апеляційної інстанції не дослідили та в ухвалених судових рішеннях не відобразили, яким способом буде відновлене порушене право ГУ ДПС у Полтавській області, як кредитора ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" поза межами справи про банкрутство.

При цьому, скаржник звертає увагу на приписи ч.3 ст. 231 ГПК України , відповідно до яких у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Посилаючись на приписи Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", ГУ ДПС у Полтавській області у касаційній скарзі вказує на те, що фактично законодавцем встановлено 3-річний мораторій для застосування до державних підприємств процедур санації та ліквідації, після закінчення якого, положення Кодексу України з процедур банкрутства дозволять застосовувати до державних підприємств, до яких відноситься і ДП "Лохвицький спиртовий комбінат", процедури санації та ліквідації, а відтак вважає, що провадження у справі може бути зупинене до закінчення даних обмежень.

Крім того, на думку скаржника, Кодекс України з процедур банкрутства не виключає можливість (не містить заборони) укладання сторонами мирової угоди, якою було би врегульовано питання погашення заборгованості відповідно до норм ГПК України.

Разом з тим, заявник касаційної скарги наголошує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні підстави для закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з тривалим розглядом справи у суді чи наявністю законодавчих обмежень щодо застосування окремих процедур, а приписи ст. 231 ГПК України встановлюють підстави для закриття провадження у справах позовного провадження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області у справі № 917/1230/15 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Пєсков В.Г., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 29.07.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 917/1230/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 в частині закриття провадження у справі №917/1230/15; призначено розгляд справи № 917/1230/15 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на 07.10.2020 на 10 год. 00 хв.

Арбітражний керуючий Струць М.П. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 в частині закриття провадження у справі №917/1230/15 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Водночас, від арбітражного керуючого Струця М.П. до касаційного суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням № 2431-05/676 від 19.08.2020 про здійснення процесуального правонаступництва, в якому просить замінити учасника провадження у даній справі - Міністерство аграрної політики та продовольства України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 реорганізовано Міністерство аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, перейменовано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності" від 09.10.2019 № 954-р, ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" було передано із сфери управління Мінагрополітики до сфери управління Мінекономіки.

Крім того, до поданого клопотання додано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.10.2019.

За змістом ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, який підтримав подане клопотання, думку представника ГУ ДПС у Полтавській області, який не заперечував проти задоволення клопотання, обговоривши доводи клопотання № 2431-05/676 від 19.08.2020 про здійснення процесуального правонаступництва, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного клопотання та здійснення процесуального правонаступництва, замінивши учасника провадження у справі №917/1230/15 - Міністерство аграрної політики та продовольства України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ГУ ДПС у Полтавській області, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.07.2015 порушено провадження у справі №917/1230/15 про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" та введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013 до 21.10.2019.

Строк процедури розпорядження ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" неодноразово продовжувався ухвалами суду.

Предметом даного судового розгляду є заява розпорядника майна ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" - арбітражного керуючого Струця М.П. про закриття провадження у справі № 917/1230/13 про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат".

Обґрунтовуючи подану заяву арбітражний керуючий Струць М.П. зазначив, що боржник є об`єктом державної власності, що не підлягає приватизації, тому до підприємства може бути застосовано тільки процедури розпорядження майном та мирової угоди.

Враховуючи, що Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено такої стадії банкрутства, як мирова угода, та посилаючись на законодавчі обмеження щодо переходу до процедури санації чи ліквідації ДП "Лохвицький спиртовий комбінат", арбітражний керуючий Струць М.П. вважає, що в такому разі продовження процедури розпорядження майном ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" не призведе до очікуваного результату та кінцевої мети банкрутства, порушує граничні строки процедури розпорядження майном, а також призводить до порушення прав як боржника, так і кредиторів.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час введення процедури розпорядження майном у даній справі) встановлено, що до боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Згідно з ч. 4 ст. 96 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у зазначеній редакції) , положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів.

Аналогічно, ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України визначено, що до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Судові процедури санації та ліквідації щодо боржника, включеного до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" могли бути застосовані тільки після виключення боржника, в установленому законом порядку, із цього переліку.

Згідно із додатком 1 до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" боржник - Державне підприємство "Лохвицький спиртовий комбінат" внесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а отже до нього не могли бути застосовані такі судові процедури банкрутства як ліквідація та санація.

Разом з тим, 20.10.2019 набув чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Водночас, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що у справах про банкрутство державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, або акціонерних товариств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, боржник у даній справі - ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" не підпадає під виключення, що передбачені приписами Прикінцевих та перехідних положень наведеного вище Закону, а відтак, єдиним можливим завершенням процедури банкрутства такого боржника згідно із законом, чинним на момент порушення провадження у справі та введення процедури розпорядження майном, є укладення мирової угоди у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, за час перебування даної справи на стадії розпорядження майном (більше чотирьох років) та під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода між кредиторами та боржником укладена не була.

Крім того, з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ).

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втрати чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Частиною 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу .

Статтею 6 КУзПБ передбачено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

Тобто, нормами чинного законодавства, що регулюють провадження у справі про банкрутство (Кодекс України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 ) не передбачено такої судової процедури, як укладення мирової угоди у справі про банкрутство.

Водночас, за приписами Кодексу України з процедур банкрутства , судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном, мають строковий характер.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд має право застосувати загальні процесуальні норми, з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Частиною 3 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює, зокрема, рішення про закриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 92 Кодексу України з процедур банкрутства , господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, окрім наведених у цій статті, і в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Отже, врахувавши приписи наведених вище норм, надавши оцінку наявним у справі доказам, беручи до уваги, що провадження у справі № 917/1230/15 про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" триває понад чотири роки на стадії розпорядження майном і за цей період, зокрема, з моменту порушення справи та до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства у справі не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном, а чинна редакція Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає такого інституту у процедурі банкрутства як мирова угода; норми Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні процедур санації та ліквідації щодо державних підприємств протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом, включені до реєстру згідно з ухвалою попереднього засідання у справі про банкрутство і не можуть бути задоволені понад чотири роки через дію мораторію у справі про банкрутство, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" відповідно до ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, загальних процесуальних норм (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України ) та ст. 6 Конвенції.

При цьому, "відсутність предмета спору" в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).

Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. У цьому випадку таким законодавчим приписом є норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства державних підприємств, до яких входить боржник у справі, щодо переходу до процедур санації та ліквідації, та Кодексу України з процедур банкрутства, який не передбачає такої процедури як мирова угода. Отже, процедура розпорядження майном може завершитися в даному випадку закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України .

Аналогічної правової позиції щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство боржників - державних підприємств, наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм, враховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" на підставі ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та статті 6 Конвенції.

Аргументи заявника касаційної скарги про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі №917/1230/15 про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, зводяться до помилкового тлумачення норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства і не спростовують обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного судів.

При цьому, посилання заявника касаційної скарги на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, не приймаються колегією суддів, оскільки, правовідносини у цих справах не є подібними.

Так, у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про закриття провадження у справі, правильно встановивши, що провадження у справі №917/1230/15 про банкрутство ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" триває більше чотирьох років на стадії розпорядження майном, боржник за період дії Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (з 06.07.2015 по 20.10.2019) не був виключений з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, комітетом кредиторів та боржником в період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не укладено мирову угоду в процедурі розпорядження майном у цій справі, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника.

Водночас, у справі № 922/1200/18, на яку послався скаржник, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про скасування ухвали місцевого суду про закриття провадження у справі про банкрутство з направленням справи для продовження розгляду з огляду на неповноту дослідження судом першої інстанції обставин щодо можливості відновити платоспроможність боржника.

Разом з тим, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18 зазначено, що висновки у цій справі не є відступленням від правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 з огляду на нетотожність обставин у цих справах - щодо тривалості процедури розпорядження майном боржників на момент ухвалення судами рішень за наслідками процедури розпорядження майном, щодо вчинених з боку розпорядника майна та боржника дій, направлених на задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, щодо позиції кредиторів стосовно подальшої процедури банкрутства боржника тощо.

Аналогічно у даній справі № 917/1230/15 та у справі № 922/1200/18, на яку послався заявник касаційної скарги, обставини справи не є тотожними, зокрема, щодо тривалості процедури розпорядження майном боржників та вчинених розпорядником майна боржника дій, направлених на задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені ГУ ДПС у Полтавській області у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про закриття провадження у даній справі про банкрутство.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними арбітражним керуючим Струцем М.П. у відзиві касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та нормах чинного законодавства.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 та ухвала Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 в частині закриття провадження у справі № 917/1230/15 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 в частині закриття провадження у справі № 917/1230/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Пєсков В.Г.

Огороднік К.М.